Нейродерміт

Нейродерміт – це алергодерматоз неврогенного характеру. Тобто шкірне захворювання, що проявляє на тлі поєднання 2 різних механізмів: неврогенного та алергічного характеру. Дві основні провідні даної патології: хронізація процесу і часті рецидиви.

Супроводжується хвороба сверблячкою, мокнучими волдирями і проявом кірочок на пошкоджених ділянках шкірного покриву. При появі перших симптомів нейродерміту необхідно звернутися за допомогою до дерматолога. Цікаво, що хвороба частіше вражає жінок, ніж чоловіків. Згідно з медичною статистикою 65% випадків припадає саме на жінок.

Причини появи

Медики довгий час вивчають причини, що здатні спровокувати розвиток захворювання, але, не дивлячись на це, залишається багато «білих плям». Поштовхом для розвитку хвороби може стати нервове потрясіння або тривалий стрес. У людей, які страждають нейродермітом, часто діагностуються психоневротичні розлади:

  • тривожна поведінка;
  • пригніченість;
  • загальний занепад сил;
  • депресія.

Особливістю пристрою нервової системи у таких пацієнтів є лабільність або нестабільність нервової системи, часті перепади настрою. Вони легко переходять від радості до печалі, їх легко розсердити або довести до сліз.

Алергічна теорія вказує на те, що хвороба провокує підвищена чутливість до продуктів, ліків або косметичних засобів. Підтверджує цю теорію той факт, що нейродерміт часто діагностується в тандемі з

Поширена і теорія, згідно з якою людина може отримати захворювання у спадок, від своїх батьків. Вважається, що по принаймні, частина нейродермітів – спадкові. За статистикою близько 60% – 85 % пацієнтів, схильних до атопії, мають одного або обох батьків, які страждали цією недугою або інших алергічний патологій.

Нейродерміт. Початкова стадія
Нейродерміт. Початкова стадія

На думку медиків, спровокувати хворобу може недотримання норм гігієни шкіри або безконтрольний прийом медикаментів. Розвиватися ж захворювання може і під впливом хронічних захворювань:

  1. Хвороби шлунково-кишкового тракту з запорами.
  2. Хвороби гепатобіліарної системи (запалення печінки, жовчнокам’яна хвороба).
  3. Порушення роботи підшлункової залози, ферментопатії (іноді приховані) або порушення вироблення ферментів, що розщеплюють білки їжі.
  4. ЛОР-патології (гайморит, хронічний тонзиліт).
  5. Аутоімунні хвороби.

Це пов’язано з 2 факторами:

  1. Нормальна робота імунної системи залежить від стану мікробної губки (шару нормальної мікрофлори). При захворюванні кишечника, і безконтрольному лікуванні антибіотиками, рясному виділенні травних соків (наприклад, жовчі) корисні бактерії гинуть. Це означає, їжа перетравлюється неправильно, нормально не розщеплюються вітаміни і гормони, утворюються токсичні продукти, що всмоктуються ворсинками кишечника. Токсичні продукти і викликають висип. Неправильно перетравлюється їжа і при ферментопатії.
  2. Присутність в організмі вогнища хронічної інфекції змушує організм всмоктувати продукти життєдіяльності патогенних мікроорганізмів. Висип та свербіж – реакція на поглинені токсини.

Аутоімунні хвороби потрапили в цю групу тому, що імунна система людини при такому недугу, приймає клітини власного тіла, як ворожі, і атакує їх. Результат – свербіж і висип.

Види нейродерміту

Захворювання розділяється на 3 види в залежності поширеності висипу (чим більша ділянка шкіри, залучена в патологічний процес, тим важчий перебіг хвороби):

  1. Обмежений тип здатний вражати тільки окремі ділянки шкірного покриву.
  2. Дисемінований тип об’єднує між собою кілька запалених ділянок.
  3. Дифузний тип найбільш важкий, адже є розлите ураження шкірного покриву.

За особливостями зміни дерми на ураженій ділянці виділяють такі форми нейродерміту:

  1. Псоріазоформна форма – при ній поверхня шкіри помітно лущиться.
  2. Біла форма – в цьому випадку спостерігаються вогнища запалення з яскраво вираженою депігментацією ділянок шкіри.
  3. Декальвуюча форма – при ній уражається волосиста частина голови, і утворюються ускладнення у вигляді алопеції (облисіння).
  4. Бородавчаста (гіпертрофічна) форма, при якій утворюються помітні припухлості шкіри.
  5. Лінеарна форма, для якої характерна наявність вогнищ запалення у вигляді довгастих смужок на поверхні шкіри.
  6. Фолікулярна форма, основним симптомом якої є утворення невеликих папул в епіцентрі росту волосся.

Медики стверджують, що найбільш поширеними формами захворювання вважаються саме вогнищева і дифузна.

Симптоми

Розглянемо симптоматику захворювання на прикладі двох найпоширеніших форм патологічного процесу.

Обмежений тип

Обмежений тип проявляється формуванням на шкірі бляшок завбільшки з долоню, які сверблять і заподіюють дискомфорт. Формуються вони на задній частині шиї або збоку, мошонці або паховій області.

Уражена ділянка шкіри виглядає візуально щільніше, покрита папулами з прозорою рідиною всередині. Якщо ігнорувати захворювання, то з часом шкіра в осередку набуває більш темного кольору (гіперпігментація) або навпаки виявляють окремі ділянки прозорої шкіри (лейкодерма).

Дифузійний тип

Дифузний тип, в більшості випадків, проявляється після захворювання в дитячому віці ексудативним діатезом і атопічним дерматитом в більш зрілі роки. При цьому уражаються ділянки дерми в районі обличчя, шиї, ліктів, в області згинів колін (включаючи задню поверхню коліна), торса і стегон. Вогнища запалення шкіри не мають яскраво виражених меж, дерма тут буде сухою, покритої корочками. На шкірних покривах присутні почервоніння.

До загальних симптомів захворювання варто віднести:

  • Сильний свербіж на шкірі, який стає сильнішим вночі;
  • Безсоння;
  • Нервове роздратування;
  • Почервоніння шкірних покривів (локальне або без яскраво виражених кордонів);
  • Швидка втрата сил;
  • Темні кола під очима;
  • Різка втрата ваги;
  • Формування на уражених ділянках папул або кірочок.

Якщо людина розчісує уражену шкіру, то висока ймовірність приєднання інфекції і переходу хвороби в більш складну форму.

Дитячий нейродерміт

Говорячи про лікування і діагностику захворювання у дітей, відзначимо, що дифузний нейродерміт протікає в хронічній формі майже у 80% дітей у віці від 5 до 7 років. У цьому випадку лікування вимагає індивідуального підходу і обов’язкової консультації лікаря. Варто розуміти, що дитині не завжди підходять ті ліки, які використовують дорослі, особливо це стосується дітей, у яких недуга була спровокована алергічною реакцією.

Проявитися він може і у новонароджених, яких поки годують грудьми. Хронічна форма тут велика рідкість. В першу чергу потрібно звернути увагу на погану роботу імунної системи, яка підтверджується на важку форму нейродерміту у немовляти. Дітей лікують комплексними методами, об’єднуючи медикаментозне лікування, народні засоби медицини і правила гігієни шкіри. Потрібно зняти свербіж, підтримувати шкірні покриви в чистоті, мінімізувати сухість дерми.

Діагностика

При появі підозри на це захворювання, потрібно записатися на прийом до дерматолога або алерголога-імунолога, який проведе огляд і поставить діагноз. Для постановки діагнозу потрібно тільки зробити огляд зовнішніх проявів захворювання, а також опитає пацієнта. На сьогоднішній день відсутні лабораторні маркери, здатні підтвердити діагноз.

При огляді лікар враховує наявність таких факторів:

  • Типова локалізація запального процесу;
  • Надмірна сухість дерми;
  • Наявність зудячих відчуттів або розчесаних ділянок шкіри;
  • Факт рецидиву, тобто пацієнт раніше вже переносив це захворювання і воно знову проявилося.

Додаткову роль у постановці діагнозу можуть зіграти факт спадковості захворювання або наявності алергічних факторів, які спровокували нейродерміт. У деяких випадках може знадобитися загальний аналіз крові або біопсія шкіри. Аналізи покажуть перевищення рівня lgE.

Діагностику важливо проводити для того, щоб точно встановити захворювання, оскільки його можна переплутати з іншими, що мають схожу симптоматику. До них відноситься себорея, короста, псоріаз і багато інших шкірних захворювань.

Лікування

Лікування захворювання підбирається лікарем, при цьому воно суто індивідуально і формується на підставі таких чинників:

  • Вік пацієнта;
  • Наявність у нього алергічних реакцій;
  • Тип і тяжкість форми захворювання;
  • Наявність проблем з ендокринною системою.

Зверніть увагу, що лікування дітей і дорослих не дуже відрізняється між собою, але не можна самостійно вибирати лікування для дитини, це повинен зробити лікар. Для дорослих буде досить перейти на дієту, вести здоровий спосіб життя, мінімізувати стреси, постійно підтримувати гігієну шкіри і свого житла. Також потрібно своєчасно знищувати всі осередки інфекції, які містяться в ротовій порожнині.

При постановці діагнозу лікар виписує ліки, які підходять саме цьому маленькому пацієнтові. Це можуть бути мазі, що знімають запалення і свербіж (нижче ми детально розповімо про них), примочки, просочені антисептичними засобами. Також лікар може порекомендувати антигістамінні препарати, якщо вони допоможуть усунути причину хвороби в конкретному випадку. Позитивний результат дає і курс фізіотерапії.

Ефективні мазі

Мазі і креми – це один з найпоширеніших способів місцевого лікування. Вони наносяться на попередньо очищену шкіру один або два рази на день, згідно з інструкцією. Найбільш поширеними препаратами є мазі Флутиказон, Клобетазол. Крім того, дерматолог може порекомендувати використання лікувальної косметики, яка буде зволожувати шкіру, знімати запалення і свербіж, відмінним варіантом є дігтярна мазь. Але запам’ятайте, що підбирати мазь самостійно, без рекомендації лікаря – небезпечно! Це може привести до посилювання стану хвороби і її переходу в важку форму.

Мазі можна розділити на: гормональні і негормональні. Перші виписуються при хронічній формі захворювання, до найбільш поширених марок відносяться: Адвантан, Елоком і Афлодерм. Хоча їх дозволяють використовувати з піврічного віку, застосовувати їх слід вкрай акуратно. Процес лікування обов’язково повинен контролювати лікар, оскільки мазі повинні бути обмежені по дозуванні і мають ряд застережень і протипоказань. Надмірне зловживання маззю гормонального типу (в середньому понад 5 днів) здатне викликати порушення в обмінних процесах і зробити шкіру вразливою для інфекції.

Негормональні ж мазі більш безпечні. При атопічному дерматиті найчастіше виписують піритіон цинку, який має широкий спектр спрямованості дії: антибактеріальний, антисептичний, протигрибковий. Цінокап випускається і в формі аерозолю-розпилювача, завдяки чому його зручно наносити на важкодоступні ділянки шкіри.

Дієта: що можна і не можна їсти

Харчування при захворюванні має бути збалансованим і корисним. До вживання заборонені такі продукти:

  • Вуглеводи, які можуть викликати алергічну реакцію (хліб, печиво, солодощі, випічка);
  • Продукти, в яких є цукор;
  • Відмовитися від гострих і пряних приправ;
  • Виключити мариновану і занадто солону їжу, включаючи консервацію (солоні огірки);
  • Консерви (будь-які: рибні, м’ясні та овочеві) і копченості (копчену ковбасу, м’ясо, сир);
  • Шоколад і все, що містить в складі какао;
  • Цитрусові (апельсини, лимони, мандарини та інші);
  • Жирні бульйони потрібно змінити на більш пісні, наприклад овочеві (на основі грибів, квасолі або гороху);
  • Яйця;
  • Будь-які напівфабрикати (котлети, пельмені, млинці та інше);
  • Фаст-фуд;
  • Відмовитися від продуктів в яких містяться консерванти, барвники або ароматизатори, що здатні викликати алергію.

Разом з тим, в меню можна включити такі продукти харчування:

  • Фрукти та овочі, в яких багато клітковини, наприклад яблука або капуста;
  • У зимовий період, коли овочів не так багато, можна замінити замороженими овочами: стручковою квасолею, брюссельською капустою, броколі або цвітною капустою;
  • Варене не жирне м’ясо, наприклад курятину;
  • У невеликих кількостях допустима риба;
  • Свіжі нежирні сири, наприклад бринза;
  • Кефіри, молоко та інша кисломолочна продукція без додавання цукру;

Якщо вам важко без цукру, то його можна замінити цукрозамінниками, наприклад стевією, цикломати натрію (прозора рідина в невеликих пляшках), сорбітом. У вигляді порошку або прозорої рідини їх можна придбати в аптеках або дієтичних відділах супермаркету.

Народні методи лікування

Народні засоби можуть застосовуватися паралельно з медикаментозними та використовуватися в якості профілактики або терапії. Самі ж по собі рецепти не мають сили і не здатні повністю позбавити людину від захворювання. Використовуючи тільки народні засоби медицини, нехтуючи походом до лікаря, ви піддаєте себе ризику посилення захворювання і його переходу в важку форму. Нижче ми наведемо кілька прикладів засобів з народної медицини, які можна використовувати паралельно з медикаментозним місцевим лікуванням.

Ванни з лікарськими травами

Прийняття ванни з додаванням в неї лікарських відварів трав. Приготований з лікарських рослин (ромашки, череди, листя берези або горіха) відвар, здатний заспокоїти шкіру, зняти свербіж, запалення і поліпшити загальне самопочуття хворого. Для того, щоб приготувати відвар, потрібно взяти кілька ложок сухих трав, залити їх окропом і настояти протягом години. Кількість окропу може становити від 200 мл. до одного літра в залежності від обсягів води у ванній. Після цього проціджений відвар можна виливати у ванну з теплою водою. Зверніть увагу, що після завершення водних процедур не потрібно витиратися рушником, лікувальний відвар повинен самостійно вбратися в шкіру.

Компреси з трав’яними відварами

Накладення компресів з трав’яними відварами – це хороший варіант для більш швидкого відновлення дерми. Відвар потрібно робити з листя суниці або малини, оскільки вони сприяють регенерації шкірних покривів. Альтернативою можуть стати листя подорожника або кропиви. В останньому випадку необхідно використовувати свіже листя рослини. Їх сік віджимається після того, як вони були подрібнені. Сік видавлюється на марлеву пов’язку, яка накладається на попередньо очищену шкіру. Все це фіксується щільною і стерильною пов’язкою з бинта. Сухе листя запарюються окропом, виходячи з пропорцій: 2 столові ложки на 200 мл. окропу. Відвар настоюється годину, після чого марля просочується ним і накладається на шкіру. Поверхнева пов’язка з бинта також повинна бути стерильною.

Ускладнення

Найпоширенішим ускладненням при захворюванні є приєднання вторинної інфекції. Найчастіше вона проникає в організм, коли хворий занадто розчісує пошкоджену шкіру. Як наслідок формування на поверхні шкіри гнійних утворень або бульбашок. У важких випадках, при неправильному лікуванні або ж його повній відсутності, хвороба здатна перейти у важку хронічну форму фурункульозу.

Профілактика

Не можна повністю захиститися від ймовірності прояви захворювання. Однак якщо дотримуватися рекомендацій, то можна скоротити ймовірність його виникнення. Жінкам в період вагітності і вигодовування грудьми, радять правильно і повноцінно харчуватися, обмежуючи себе від продуктів, косметики та іншого, здатного викликати алергію.

Інші профілактичні поради свідчать, що потрібно:

  • Займатися спортом або мати щоденне фізичне навантаження;
  • Своєчасно лікувати захворювання, не допускаючи їх переходу в хронічну форму;
  • Лікування повинно починатися негайно при появі перших ознак;
  • Мінімізувати контакт з можливими алергенами.

Дорослим і дітям також радять харчуватися правильно, однак крім цього потрібно стежити за гігієною шкіри і раціонально підбирати одяг. Він повинен бути з натуральних тканин, добре пропускати повітря.