Як розпізнати симптоми аденоїдів у дітей?

Коли ростуть наші діти і внуки, багато хто з нас стикаються з такою проблемою, як аденоїди. Причин появи аденоїдів у дітей може бути багато. Але ми повинні знати, чим небезпечні вони для дитини, на що нам треба звернути увагу.

Аденоїди у дітей вважаються чи не найбільш поширеним захворюванням. Ця патологія відрізняється складною діагностикою, затяжним перебігом, частими загостреннями і множинними ускладненнями. Тому, коли на прийом приходить мама з дитиною, у якого на обличчі написано «аденоїди», головне не панікувати, і розібратися з цією проблемою.

Практично всі батьки панічно бояться операції з видалення аденоїдів у дитини і всіма силами намагаються її уникнути. Тільки ось деякі роблять неправильно – вони перестають ходити на прийом до лікаря, думаючи, що проблема сама вирішиться.

Отже, давайте розберемося, що ж таке аденоїди і який механізм їх появи в дитячому організмі.

Що таке аденоїди у дітей?

Аденоїди (інакше, аденоїдні розростання або вегетація) прийнято називати гіпертрофовану носоглоткову мигдалину.

Розростання носоглоткової мигдалини (аденоїди) для зручності прийнято ділити на декілька стадій:

1 стадія: дитина не повністю дихає носом (особливо вночі), розростання перекривають менше половини просвіту носових ходів.

2 стадія: аденоїди в носі у дитини перекривають просвіт носових ходів більше, ніж наполовину. Вночі дитина хропе, спить з відкритим ротом. Вдень носове дихання сильно утруднено.

При 3 і 4 стадії гіпертрофована тканина мигдалини перекриває просвіт носових ходів практично повністю. Носове дихання відсутнє, дитина дихає ротом.

Як відбувається розростання піднебінної мигдалини?

Патологічне розростання носоглоткової мигдалини – це характерна особливість часто хворіючих дітей у віці від 3 до 8 років. Потім гіпертрофована лімфоїдна тканина, з якої складається мигдалина, починає зворотний прогрес (до зменшення). Тому до підліткового віку 12-13 років аденоїдні вегетації практично повністю зникають. У дорослих людей аденоїди зустрічаються вкрай рідко.

Під впливом бактеріальної і вірусної інфекції, яка потрапляє на мигдалини, пухка лімфоїдна тканина починає розростатися в глотці і утворюються аденоїдні вегетації (розростання). Причиною такої гіпертрофії найчастіше є ослаблений імунітет у дитини.

Що таке аденоїдит?

Аденоїдит – це запалення збільшеної носоглоткової мигдалини.

Він буває гострий і хронічний:

Гострий аденоїдит протікає аналогічно будь-якої респіраторної інфекції: висока температура, утруднення носового дихання, загальна інтоксикація.

Для хронічного аденоїдита характерні такі ознаки: тривалий нічний кашель, зниження слуху, швидка стомлюваність, поганий сон, поганий апетит, головний біль.

Якщо на патологічно збільшену носоглоткову мигдалину потрапляє бактеріальна мікрофлора розвивається гострий аденоїдит (інакше запалення носоглоткової мигдалини або ретроназальна ангіна).

Багато батьків вважають за краще приглушити подібні симптоми аденоїдів у дітей самостійно, даючи маляті гомеопатичні ліки, трави і краплі в ніс. При цьому вони забувають, що своєчасно не вилікований процес призводить до розвитку хронічного аденоїдита – хронічне запалення носоглоткової мигдалини.

Хронічний аденоїдит буває трьох видів:

  • катаральний (збільшення носоглоткової мигдалини, виділень немає);
  • ексудативний або серозний (при збільшеній  носоглоткової мигдалини є серозні виділення);
  • і гнійний (при розростанні носоглоткової мигдалини є гнійні виділення).

Механізм утворення аденоїдів

Аденоїди в носі у дитини – це патологічний процес, який має захисний механізм. У дитячий організм потрапляє інфекція, на що мигдалини реагують гіпертрофією. Таким чином, вона стає захисним бар’єром для інфекції і не дозволяє йому проникнути всередину. Через деякий час, приблизно через два-три тижні, гіпертрофована тканина повинна скоротитися і повернутися в звичайний стан. У деяких випадках саме так і відбувається.

Але якщо дитина часто хворіє, то мигдалини просто не встигає скорочуватися. Вони явно гіпертрофовані, а тут ще нова порція інфекції, від якої організм потрібно захищати. Ось так і без того збільшена мигдалина розростається ще більше, щоб стати бар’єром для нової порції інфекції. Виходить замкнуте коло: мигдалина розростається все більше і більше, а інтервали між хворобами стають все менше і менше.

Ознаки та симптоми аденоїдів у дітей

Запідозрити наявність у дитини аденоїдів може навіть не досвідчена у медицині людина. Це симптоми, які входять в поняття «аденоїдний тип особи»: напіввідкритий рот, злегка відвисла нижня щелепа, невеликий екзофтальм (вирячені очі), порушення прикусу, постійно втомлений вигляд, бліда шкіра з синцями під очима, згладжена носо-губна складка.

Але найбільш поширеним ознакою аденоїдів є порушення носового дихання. У дитини практично повністю закладений ніс, тому він завжди дихає ротом. Через це він не висипається, може плакати ночами, відчуває себе млявим і розбитим. Нерідкі випадки прояву енурезу у дітей з аденоїдами.

Інші ознаки аденоїдів у дітей:

  • утруднення смоктання у малюків на грудному вигодовуванні;
  • порушення функції нюху;
  • відчуття клубка в горлі, порушення ковтання;
  • гугнявість і патологічно тихий голос;
  • апатичність і відсутність інтересу до життя.
  • напіввідкритий рот;
  • деформація носової перегородки і грудної клітки.

Основні ознаки аденоїдита:

  • підвищення температури тіла;
  • тривалий, що не піддається лікуванню, нежить;
  • головний біль;
  • збільшення шийних і підщелепних лімфовузлів;
  • загальна інтоксикація;
  • порушення сну, поганий апетит;
  • нічний кашель;
  • біль в носі і в горлі.

Збільшена носоглоткова мигдалина призводить до набряклості слизової оболонки носа, в результаті в навколоносових пазухах утворюються застійні процеси. Так накопичується хронічна інфекція в порожнині носа (хронічний аденоїдит), який стає причиною розвитку багатьох ускладнень (невроз, припадки, ларингоспазм, глухота, затримка психомоторного розвитку).

Причини виникнення аденоїдів у дітей

Точні причини розростання носоглоткової мигдалини науці до кінця невідомі, але є докази, що розвитку патології сприяють наступні причини:

  • спадкова схильність;
  • регулярний контакт з інфекцією, часті простудні захворювання;
  • дитячі інфекції;
  • несприятливий мікроклімат (сухе повітря, прокурене або запилене приміщення);
  • схильність до алергії;
  • несприятлива екологія.

Діагностика аденоїдів у дітей

Діагностика аденоїдів не вимагає використання специфічних методів і досліджень. На підставі візуального огляду ЛОР-лікар ставить попередній діагноз і при необхідності використовує додаткові методи діагностики.

А саме:

  • Пальцеве дослідження (обмацування мигдалини пальцями) – метод діагностики, який виконує лікар, щоб визначити ступінь розростання аденоїдів.
  • Задня риноскопія – огляд мигдалини за допомогою дзеркала. Дітям провести цей метод досить важко, оскільки дотик дзеркала до слизової часто викликає блювотний рефлекс.
  • Ендоскопічний метод – огляд мигдалини за допомогою ендоскопа. Самий інформативний метод з усіх перерахованих, дозволяє визначити не тільки розміри мигдалини, але і її стан, а заодно виявляє і супутні захворювання в носоглотці. Виводить картинку на монітор.
  • Рентген носоглотки дозволяє визначити ступінь розростання аденоїдів і виключити захворювання пазух.