Алергія

Стан зміненої реактивності організму у вигляді підвищення його чутливості до повторних впливів будь-яких речовин або до компонентів власних тканин. В основі алергії лежить імунна відповідь, що протікає з пошкодженням тканин.

Під поняттям «алергія» мають на увазі порушення імунної системи людини, що виражається в підвищеній чутливості організму до деяких речовин або фізичних чинників. Симптоми захворювання досить різноманітні, і зазвичай проявляються в шкірній сверблячці, подразненні слизових, ускладнення дихання, кашлі, нежиті, чханні, сльозоточивості і виникненні на тілі специфічної висипки. У ряді випадків, такі стани можуть супроводжуватися порушеннями сну, головними болями, диспепсією, депресією і іншими розладами. До важких проявів алергії відносяться набряк Квінке та анафілактичний шок, що здатні, при відсутності своєчасної лікарської допомоги, завершитися для пацієнта летальним результатом.

Алергія у дорослих

Найбільш поширеними причинами алергії у дорослих є провокуючі реакції гіперчутливості на продукти харчування, хімічні речовини, пилок квітів і дерев, домашній пил і шерсть домашніх тварин. Ризик захворювання зростає при наявності таких негативних чинників, як збої в роботі імунної системи, хронічні хвороби, незбалансоване харчування, куріння і несприятлива екологія.

Алергія у жінок

Більшість факторів, здатних спровокувати алергічні реакції, є «єдиними» для пацієнтів будь-якої статі і віку. У загальному спектрі діагностованих у жінок реакцій гіперчутливості, можна виділити наступні, найбільш «специфічні», види алергії:

  • Гормональна алергія, що відрізняється розмитістю симптомів і циклічністю загострень захворювання, які можуть, в ряді випадків, проходити самостійно.

Виникнення подібних алергічних реакцій буває обумовлено підвищенням в крові жінки рівня гормонів, в результаті чого імунна система починає сприймати ці речовини, як «чужорідні». Передумовою до розвитку такого виду алергії здатні послужити прийом жінкою гормональних препаратів або настання в неї періоду овуляції, а також стресовий і деякі інші фактори. Оскільки симптоматика патології багато в чому схожа з проявами побутової або харчової алергії (шкірний висип, свербіж, гіперемія, і ін.), Дане захворювання вимагає ретельної діагностики.

  • Генітальна алергія, що виявляється висипом і подразненням шкіри і слизових в області жіночих статевих органів.

У більшості випадків, розвивається внаслідок застосування жінкою різного роду контрацептивів, косметичних засобів для інтимної гігієни, або носіння нею синтетичної білизни. Причиною виникнення у жінки генітальної алергії може також гіперчутливість до латексних презервативів або сперми партнера.

Алергія у вагітних

Алергія під час вагітності зазвичай виникає як негативна реакція організму на вже відомі йому або нові алергени, або як наслідок природних змін в імунній системі майбутньої матері. Згідно з медичною статистикою, симптоми алергії різного ступеня вираженості відзначаються в другому-третьому семестрах виношування приблизно у кожної четвертої вагітної жінки.

Алергія у вагітних не є загрозою для збереження або стану здоров’я плода. Однак встановлено, що схильність організму майбутніх батьків до реакцій гіперчутливості підвищує ймовірність виникнення алергії у їх дитини. Так, якщо захворюванням страждає тільки мати (або батько), ризик спадкової передачі патології становить приблизно 30%. У разі ж, коли до алергічних реакцій схильні обоє батьків, позначений показник зростає вдвічі і більше.

Вагітній жінці,  що страждає алергією слід з крайньою обережністю ставитися до прийому будь-яких медикаментозних засобів, у тому числі – антигістамінних препаратів. Традиційні ліки від алергії (тавегіл, супрастин, діазолін, фенкарол, кларитин та ін.), в разі їх вживання майбутньою матір’ю, здатні ускладнити перебіг вагітності, або спровокувати пороки розвитку плоду. Тому прийом такого роду ліків повинен бути обов’язково узгоджений з фахівцями – гінекологом, терапевтом, імунологом і алергологом.

З метою профілактики алергії, вагітним рекомендується дотримуватися спеціальної гіпоалергенної дієти. Жінкам, схильним до алергічних реакцій, необхідно відкоригувати свій раціон вже в перші дні після доконаного зачаття. Майбутнім мамам, які не хворіють на алергію, бажано дотримуватися гіпоалергенної дієти протягом усього третього триместру вагітності.

Найважливішою запорукою профілактики захворювання є також максимальне вилучення із життя майбутньої матері таких факторів, як активне або пасивне куріння, контакт з потенційними алергенами і стресові ситуації.

Алергія у годуючих мам

У перші місяці після народження дитини імунна система матері ослаблена; отже, жіночий організм особливо схильний до інфекцій і алергічних реакцій. Однак це не повинно бути для жінки приводом для переживань: алергія у годуючих мам лікується під керівництвом лікаря досить успішно. При цьому обмеження в застосуванні антигістамінних засобів є мінімальним (під головною забороною, до моменту досягнення дитиною шести місяців, знаходяться препарати на основі теофіліну).

Алергія не заразна, і не може передатися маляті через молоко; тому відмова від грудного вигодовування не є, в разі хвороби матері, доцільним заходом. Материнське молоко допомагає імунній системі дитини найбільш повноцінно адаптуватися до алергенів. Більш того, встановлено, що спадкова схильність до алергії проявляється у немовлят значно менш виражено, ніж у дітей- «штучно вигодовуванні».

У разі, якщо симптоми алергії з’явилися у грудничка, перше, що слід зробити мамі після звернення з малюком до лікаря, – це провести ретельну «ревізію» свого раціону. Особливо небажаним в період лактації є присутність в материнському меню шоколаду, цитрусових, ягід, яєць, меду і молока, а також продуктів, що містять штучні добавки, барвники і консерванти. Дотримання жінкою гіпоалергенної дієти при грудному вигодовуванні дозволить максимально знизити ризик розвитку алергічних реакцій у дитини в подальшому.

Алергія у чоловіків

Крім «класичних» реакцій гіперчутливості, досить поширеним захворюванням серед чоловіків є генітальна алергія, що виявляється в області статевих органів. Причиною такого виду алергії є контакт тіла людини з дратівливим його організм речовиною. В якості останнього можуть виступати косметичні засоби гігієни, латексні презервативи, протизаплідні препарати місцевого застосування, синтетична білизна, і т.д.

Найбільш часто, що зустрічається форма генітальної алергії у чоловіків носить назву «алергічний контактний баланопостит». Патологія виражається в запаленні головки і крайньої плоті пеніса. У разі впливу алергену на покриви промежини, мошонки і стегон, шкірні прояви мають тенденцію до поширення на дані зони.

Генітальна алергія зазвичай супроводжується такими симптомами, як гіперемія, свербіж, печіння, набряклість шкіри і слизових в зоні статевих органів. Можливе виникнення набряку крайньої плоті, здатного спровокувати розвиток фімозу.

З огляду на схожість симптоматики генітальної алергії з проявами деяких венеричних захворювань, дана патологія вимагає диференціальної діагностики.

Метод лікування визначається лікарем на основі вивчення ним даних лабораторних досліджень, а також – з урахуванням форми хвороби, і ступеня тяжкості патології.

Алергія у дітей

Розвиток алергічних реакцій у дітей більш ніж в половині випадків буває обумовлене генетичною схильністю. Згідно зі статистикою, частота виникнення алергії у дітей, чиї батьки не страждають цим захворюванням, становить, в середньому, 10-20%. Найбільш яскраво фактор спадковості простежується при таких проявах алергії, як атопічний дерматит, поліноз, алергічний риніт і бронхіальна астма.

Ризик розвитку алергії у дитини істотно зростає при ослабленому дитячому імунітеті, неправильному харчуванні, постійному наявності в будинку побутових алергенів, або проживанні сім’ї в несприятливих екологічних умовах.

Алергія у немовлят

Харчова алергія у дитини грудного віку може виникнути практично на будь-які, невідомі дитячому організму, компоненти харчування (за винятком дитячих лікувальних сумішей). Тому кожен новий продукт слід вводити в раціон малюка поступово і з обережністю. Оскільки реакції гіперчутливості у немовлят нерідко виникають внаслідок присутності алергенів в материнському молоці, формування власного меню також вимагає від жінки пильної уваги. Абсолютному виключенню з материнського і дитячого раціону, до моменту досягнення дитиною двох років, підлягають горіхи, гриби, шоколад, ікра та морепродукти – креветки, краби і мідії.

Симптоми алергії у немовляти зазвичай виражаються в наступних, поодиноких або комплексних, проявах:

  • Алергічні ураження шкіри і слизових (гіперемія, набряклість, висипання, свербіж, лущення, пітниця, виникнення опрілостей).
  • Поразки шлунково-кишкового тракту (порушення стільця, інтенсивні відрижки, блювота, метеоризм, коліки).
  • Респіраторні порушення (алергічний нежить, кашель, затруднення дихання).

Виникнення у дитини ознак харчової алергії має бути для батьків сигналом про необхідність термінового обстеження малюка. При відсутності правильного і своєчасного лікування, патологія здатна спричинити за собою розвиток важких захворювань – бронхіальної астми, атопічного дерматиту, тощо.

Алергія на молоко

Алергія на молоко у немовлят – досить поширене явище, що відмічається, в середньому, у п’яти-семи малюків зі ста. Причиною алергічних реакцій виступає, в даному випадку, що міститься в продукті молочний білок. Симптоми такого виду алергії виникають у дитини в двох випадках – якщо коров’яче (козяче, кобиляче, та ін.) молоко присутнє в раціоні годуючої матері, або даний продукт входить до складу прикорму.

Реакція гіперчутливості при алергії на молоко може бути негайною (розвивається протягом перших чотирьох годин після годування), або сповільненою (симптоми хвороби починають заявляти про себе через добу і більше після прийому їжі).

Лікування алергії на молоко у дитини має здійснюватися під систематичним наглядом лікаря-алерголога і дитячого дієтолога. Якщо малюк знаходиться на грудному вигодовуванні, мамі доведеться на якийсь час відмовитися від вживання в їжу молочних продуктів. Для дитини, яка вже приймає прикорм, знадобиться купувати безмолочні гіпоалергенні суміші на основі амінокислот або гідролізатів молочного білка.

Питання про повернення матері і дитини до колишнього раціону вирішується фахівцями, і залежить від специфіки перебігу захворювання. У деяких випадках, може знадобитися постійна заміна молока аналогами рослинного походження.

Алергія на суміш

Виникнення у дитини алергії на суміш може бути обумовлено декількома факторами:

  • Алергія на певні компоненти суміші (найчастіше таким є коров’яче молоко).
  • Недостатньо сформована, або ослаблена імунна система малюка.
  • Несприятлива екологія.

Визначити, який компонент суміші провокує у дитини алергічні реакції, в домашніх умовах практично неможливо. Тому при першому ж прояві симптомів хвороби батькам необхідно показати малюка лікарю, для виявлення основного алергену і призначення відповідних терапевтичних заходів.

Алергія у дітей старше двох років

Як «винуватців» виникнення алергії у дітей старшого віку найчастіше виступають:

  • продукти харчування;
  • медикаментозні засоби;
  • пилок рослин;
  • побутовий пил;
  • засоби дитячої косметики;
  • хімічні речовини в складі синтетичних миючих засобів та аерозолів;
  • шерсть або слина домашніх тварин.

Найпоширенішим видом захворювання у дітей є харчова алергія. Найбільш активними «провокаторами» харчових алергічних реакцій вважаються фрукти сімейства цитрусових, шоколад, горіхи, молочна продукція, курячі яйця, риба і морепродукти.

Види алергії

Залежно від природи захворювання, прийнято розрізняти кілька видів алергії:

  • респіраторна (в якості основних подразників виступають сезонний пилок, побутовий пил, шерсть домашніх тварин);
  • контактна (виникає як реакція організму на його «зіткнення» з алергенними хімічними або біологічними речовинами);
  • харчова (розвивається внаслідок вживання людиною певних харчових продуктів);
  • інсектна (реакції гіперчутливості на укуси комах);
  • лікарська (розвитку алергічних реакцій передує прийом деяких медикаментозних засобів).
  • інфекційна (провокуючим захворювання фактором є вплив бактерій і мікробів).

Харчова алергія

Харчова алергія має місце в тому випадку, коли імунна система людини сприймає харчовий білок як агресивну речовину. При алергічній реакції організм починає продукувати специфічні сполуки, що провокують розвиток патологічної симптоматики. Основними зонами ураження при цьому зазвичай є очі, ніс, шкірні покриви, слизові, горло і легені пацієнта.

У людей, що володіють підвищеною чутливістю, викликати напад хвороби здатне навіть сама незначна кількість алергену. Наприклад, у людини, що страждає алергією на арахіс, причиною загострення захворювання може з’явитися будь-який продукт, який перебував раніше в одній тарілці з горіхами.

Тривалість і вираженість симптомів алергії на продукти харчування варіативні. Перші ознаки алергічної реакції можуть проявитися як безпосередньо під час трапези, так і через добу і більше після прийому їжі.

Найважчою формою алергії є анафілактичний шок, симптоми якого розвиваються блискавично, і виражаються, в числі іншого, в різкому зниженні артеріального тиску і гранично критичним ускладненням дихання. У разі розвитку у людини анафілактичного шоку, життя пацієнта безпосередньо залежить від своєчасності лікарського втручання.

Алергія на медикаменти

Виникнення алергічних реакцій на медикаменти пояснюється підвищеною чутливістю імунної системи людини до тих чи інших лікарських засобів. Число людей, які страждають медикаментозною алергією, відносно невелике; при цьому захворювання, як правило, буває спровоковано у пацієнтів певними типами ліків. Такими найчастіше є:

  • аспірин;
  • сульфаміди і антибіотики;
  • барбітурати;
  • препарати для місцевої анестезії;
  • лікарські засоби на основі інсуліну;
  • йод;
  • протисудомні засоби.

Деякі реакції, викликані медикаментами і схожі за симптоматикою з проявами алергії, відносяться до побічних ефектів лікарських препаратів. Такі стани, іменовані псевдоалергічними реакціями (ПАР), виникають у пацієнтів досить рідко, і зазвичай проявляються в легкій формі. Від алергії псевдоалергічні реакції відрізняються тим, що їх розвиток відбувається без специфічної участі імунного механізму.

Алергія на тварин

Алергія на тварин зустрічається приблизно у 15% людей. Спровокувати у людини реакцію гіперчутливості можуть як домашні вихованці (в тому числі птиці), так і фермерські тварини. Як алерген, в різних випадках, виступають їх епітелій, лупа, сеча, тверді екскременти або секрет сальних залоз.

Виникненню симптомів такого виду алергії найчастіше сприяють:

  • тактильний контакт з твариною, або знаходження із ним в одному приміщенні;
  • чистка лотків, клітин, будок, вольєрів, спальних місць вихованців;
  • контакт з приладдям тварини, або близьке перебування поруч з предметами, на яких містяться потенційні алергени.

Ознаки реакції гіперчутливості можуть виникнути вже в перші хвилини взаємодії організму з алергеном. Патологічна симптоматика, як правило, має тенденцю до наростання протягом двох-трьох перших годин після контакту.

Найпоширенішими симптомами алергії на тварин є чхання, закладеність носа, сльозоточивість, нежить, кропивниця; рідше – прояви, схожі з симптомами астми. До найбільш важких можливих наслідків даного виду алергічних реакцій відносяться набряк Квінке та анафілаксія (останнє зустрічається рідше; переважно – при алергії на птахів або гризунів).

Алергія на кішок

Алергія на кішок виникає у людей значно частіше, ніж специфічні реакції гіперчутливості на собак та інших представників тваринного світу. У більшості випадків, причиною алергічних реакцій стають протеїни, що містяться в відмерлих клітинах епітелію, лупи і в виділеннях домашніх вихованців.

Існує поширена думка, що короткошерсті кішки (в першу чергу, представники породи сфінкс) найбільш «безпечні» для алергіка. Насправді це не так: алергія на кішок, так само як і на інших тварин, може проявлятися, незалежно від специфіки їх вовняного покриву. Сама по собі, шерсть тварини не є для людини алергеном; в ролі такого зазвичай виступає інший, присутній на ній, подразник, наприклад, квітковий пилок, домашній пил, або спори цвілі.

Виникнення симптомів алергії на кішку або собаку ще не говорить про те, що домашнього вихованця необхідно в терміновому порядку «віддавати в надійні руки». Перш за все, людині слід негайно пройти медичне обстеження, з метою виявлення головного алергену і складання індивідуальної програми лікування. Окрім дотримання лікарських рекомендацій, хворому алергією слід приділяти підвищену увагу заходам по гігієнічному догляду за твариною і якісній санації житлового приміщення.

Алергія на собак

У загальному спектрі поширених реакцій гіперчутливості, що провокуються домашніми вихованцями, алергія на собак знаходиться на другому місці після алергії на кішок. Основні подразники зазвичай виділяють з вовни і лупи цих тварин. Алергени – мікроскопічні за розмірами, а тому легко переносяться з повітрям, або при тактильному контакті.

Симптоми алергії на собак не мають будь-якої індивідуальної специфіки, і можуть проявлятися в респіраторних порушеннях, ураженнях шкіри, і різного роду диспепсичних розладах.

Алергія на птахів

На відміну від алергії на чотириногих домашніх улюбленців, алергія на птахів становить небезпеку для здоров’я людини, в першу чергу, завдяки потужному специфічного алергену, що міститься в пташиному пір’ї. У людей, схильних до алергічних реакцій, вдихання даної речовини здатне спричинити за собою тяжкі проблеми з диханням, або навіть завершитися летальним результатом. При цьому пряму загрозу для алергіка можуть представляти не тільки «кімнатні» канарки або папужки, а й кури, качки та інші птахи з домашнього подвір’я.

Виникнення перших же підозр на наявність у людини такого виду алергії повинно бути для нього сигналом про необхідність термінового звернення до лікаря.

Особливо це стосується випадків, коли, поряд з іншими симптомами, у хворого відзначаються прискорене дихання і виражена задишка. При відсутності екстреної медичної допомоги, такий стан може перерости в напад астми, спровокувати набряк Квінке або анафілаксію.

Якщо результати пройдених пацієнтом обстежень підтверджують, що причиною алергії є свійська птиця, від крилатого вихованця доведеться відмовитися, довіривши його родичам або знайомим. Після цього бажано зробити в квартирі ретельне генеральне прибирання з елементами дезінфекції.

Алергія на гризунів

Алергічні реакції, що обумовлені присутністю в приміщенні дрібних гризунів, найчастіше бувають спровоковані специфічним протеїном, що міститься в епідермісі, слині і екскрементах цих тварин. Симптоми даного виду алергії можуть виникати не тільки внаслідок безпосереднього контакту людини з домашнім вихованцем, а й у разі, якщо в квартирі або офісі завелися сірі «квартиранти». Найдрібніші частинки алергенів, що містяться в шкірних лусочках, калі, або на шерсті гризунів, легко змішуються з побутовим пилом, безперешкодно поширюючись згодом при найменшому русі повітря. Тривала дія такого роду алергенів на організм людини може бути суттєвою передумовою до розвитку бронхіальної астми. Симптоми алергії на гризунів можуть проявлятися як у легкій (кашель, нежить, чхання), так і у важкій формі (аж до великого набряку Квінке).

Пацієнтам, що страждають на алергію на гризунів, крім проходження курсу медикаментозного лікування, буває рекомендована абсолютна відмова від наявності такого виду домашніх вихованців. Якщо ж винуватцями виникаючих у людини реакцій гіперчутливості є дикі гризуни, запобігти подальшим рецидивам хвороби допоможуть заходи з дератизації, спрямовані на їх повне винищення.

Алергія на укуси комах

Алергічні реакції на укуси комах схильні, в тій чи іншій мірі, практично кожен з нас. Просто далеко не завжди наслідки контакту з комахою вимагають необхідності термінового приймання людиною антигістамінних препаратів, або термінового звернення за медичною допомогою. Такий фактор обумовлений різним ступенем чутливості організму різних людей до проникаючого в їх організм специфічний алерген.

Реакції людського організму на укуси комах прийнято диференціювати на три типи:

  • Нормальна реакція, що характеризується незначними і короткочасними больовими відчуттями; почуттям легкого свербіння або печіння в місці укусу; виникненням на постраждалій ділянці помірного почервоніння і припухлості.
  • Локальна реакція, що супроводжується значним поширенням набряку на прилеглі до місця укусу ділянки тіла, без одночасного виникнення важчої патологічної симптоматики. Локальна реакція не становить загрози для життя людини, і досить швидко проходить самостійно.
  • Алергічна реакція (помірна або гостра).

При помірній алергічній реакції людина відчуває гострий біль в зоні укусу; шкіра на постраждалій ділянці стає гарячою; відзначаються виражені набряклість і гіперемія. Навколо осередку запалення утворюються дрібні висипання.

Гостра алергічна реакція характеризується блискавичним перебігом; вже через кілька хвилин після укусу відбувається формування важкого симптомокомплексу. У хворого можуть відзначатися задишка, проблеми з ковтанням, виникнення висипу по всьому тілу, набряки обличчя і шиї, порушення серцевого ритму і інші небезпечні симптоми, що вимагають негайного втручання лікаря.

Важливу роль в результаті виниклої у людини гострої алергічної реакції відіграє правильне і своєчасне надання йому першої допомоги.

Якщо хворий знаходиться у важкому стані, рахунок може йти на хвилини, тому перше, що необхідно зробити, – це подзвонити в невідкладну допомогу. Далі потрібно перевірити наявність у потерпілого ліків, які той міг носити з собою для нейтралізації можливих нападів алергії (якщо такі вже мали місце раніше). У разі виявлення лікарського препарату, засіб слід відразу ж використовувати за призначенням.

Якщо одяг хворого додатково обмежує йому подих, його необхідно послабити; після чого потерпілого бажано вкрити ковдрою. Давати людині пити при розвитку у нього обтяженої форми алергії до приїзду лікарів категорично не рекомендується. При виникненні у пацієнта блювання, його потрібно обережно повернути на бік. Якщо до приїзду швидкої допомоги у хворого перестали відзначатися пульс і дихання, стають актуальними заходи щодо серцево-легеневої реанімації.

Алергія на пилок рослин

Рослинні протеїни – одна з найпоширеніших причин сезонних спалахів полінозу, або сезонного алергічного рінокон’юнктивіту. Найчастіше алергічні реакції на пилок рослин проявляються у підлітків і людей молодше п’ятдесяти років. З віком, у міру зниження активності імунної системи людини, його сприйнятливість до рослинних протеїнів поступово слабшає.

Серед загального спектра подразників, що провокують розвиток полінозу, найбільш потужними «провокаторами» алергії вважаються пилок берези, подорожника, полину, ліщини, польових трав і злакових рослин. Основна симптоматика захворювання проявляється зазвичай у вигляді алергічного кон’юнктивіту, риніту, астми; виникає у людини в період цвітіння певної рослини, і може зберігатися до півтора місяця. Симптоми полінозу мають тенденцію до посилення в теплу, суху і вітряну погоду, і кілька пом’якшуються в дощові дні, або при підвищеній вологості повітря.

Лікування алергії на пилок передбачає попереднє здійснення спеціальних діагностичних заходів. На підставі отриманих результатів аналізів, лікар визначає стратегію терапії. Курс лікування при полінозі рекомендується проходити щорічно. Імунотерапію проводять заздалегідь, щоб гранично мінімізувати чутливість організму пацієнта до певної пилку до початку цвітіння. При виникненні загострення полінозу, імунотерапія хворому протипоказана.

Алергія на цвіль

Небезпечні для здоров’я людини цвілеві гриби мешкають практично повсюдно; в повсякденному побуті такі мікроорганізми можуть бути представлені більш ніж двадцятьма видами. Проникаючи в людський організм із зараженими харчовими продуктами або через органи дихання, шкідливі спори цвілі провокують розвиток ряду захворювань, до числа яких належить і алергія.

Виникнення у людини алергії на цвіль найчастіше буває обумовлено наступними факторами:

  • тривале перебування в теплих, вологих, погано провітрюваних приміщеннях (домашніх, офісних, виробничих, і т. д.);
  • сезонні дачно-садові та городні роботи (прибирання прілого листя, обробка ґрунту на ділянці);
  • наявність пліснявих грибів в субстраті кімнатних рослин;
  • вживання в їжу продуктів, уражених спорами цвілі.

Алергічні реакції на цвіль, як правило, проявляються респіраторною симптоматикою – закладенням носа, сухістю слизових, задишкою, кашлем, виділенням носової слизу, сльозотечою. У ряді випадків, такі стани можуть супроводжуватися сверблячкою та шкірними висипаннями. У дітей алергія на цвіль протікає важче, ніж у дорослих, і здатна стати причиною до розвитку бронхіальної астми.

При виникненні симптомів алергії на цвіль, хворому необхідно пройти відповідне медичне обстеження. У разі підтвердження діагнозу, лікування пацієнта буде здійснюватися під спільним наглядом алерголога і мікології.

Алергія на пил

Алергія на пил є однією з найбільш поширених різновидів захворювання, і відзначається приблизно у 80% пацієнтів з бронхіальною астмою, і майже у половини людей, які страждають на алергічний риніт і кон’юнктивіт.

Висока алергенність побутового пилу обумовлена ​​присутністю в її складі безлічі компонентів, здатних чинити на організм людини подразнюючу дію (різні мікроорганізми; пилові кліщі, частинки продуктів життєдіяльності людини, тварин, рослин, і т. д.) Проникнення таких частинок в організм провокує специфічні реакції імунної системи, що тягнуть за собою розвиток патологічної симптоматики. На можливу наявність алергії на пил можуть вказувати такі симптоми, як риніт, кон’юнктивіт, свербіж в носі, почервоніння повік, шкірні висипання, кашель, напади бронхіальної астми.

Лікування алергії на пил здійснюється із застосуванням антигістамінних препаратів. Якщо імунна реакція супроводжується запальними процесами, лікар може призначити спеціальні протизапальні засоби. Запорукою успішності терапії є систематичне здійснення пацієнтом заходів з гігієни житлового приміщення; бажана установка в будинку зволожувачів і очищувачів повітря.

Алергія на побутову хімію

Різновид контактної алергії, симптоми якої зазвичай проявляються досить швидко, і зникають практично відразу ж після припинення взаємодії організму з подразником. Проникаючи в кров’яне русло через шкіру або слизові оболонки очей і носа, алергенні компоненти хімічних засобів викликають розвиток специфічних реакцій, здатних виражатися в наступній симптоматиці:

  • риніт, чхання, сльозотеча, першіння в горлі;
  • алергічний кашель, напади задухи;
  • різні прояви дерматиту (особливо часто відзначаються на кистях рук).

У деяких людей позначені стани можуть супроводжуватися мігренню, підвищеним слиновиділенням, нудотою або блювотою.

Людям, що страждають на алергію на побутову хімію або парфумерію, рекомендується уникати відвідування магазинів, що спеціалізуються на продажу такого роду продукції, і завжди мати при собі призначені лікарем антигістамінні препарати.

Наслідки і ускладнення алергії

Алергія здатна надавати комплексний негативний вплив на організм і його загальну діяльність. Поряд з основними симптомами захворювання, у хворих нерідко відзначаються підвищені втома і дратівливість; може спостерігатися суттєве ослаблення імунної системи. При відсутності своєчасної діагностики і лікування, алергія є фактором до розвитку сироваткової хвороби, гемолітичної анемії, бронхіальної астми, екземи та багатьох інших важких захворювань. Щоб уникнути подібних наслідків, хворому необхідно звернутися за медичною допомогою при першому ж виникненні тривожних симптомів.

Діагностика алергії

Традиційними методами діагностики алергії і визначення виду подразника, який спровокував розвиток реакції гіперчутливості, є спеціальні шкірні проби і провокаційні тести. Однак існують категорії хворих, яким дані діагностичні заходи не показані. До таких, в числі інших, відносяться:

  • пацієнти з алергічними, загальносоматичними, психічними захворюваннями в стадії загострення;
  • хворі на туберкульоз;
  • пацієнти з гострими інфекційними захворюваннями;
  • вагітні жінки;
  • пацієнти, що приймають протиалергічні або глюкокортикоїдні препаратів.

Аналізи на алергію

На відміну від зазначених раніше методів, діагностика алергії за аналізом крові може здійснюватися і в фазі загострення захворювання. Для підтвердження діагнозу «алергія» і виявлення актуального алергену пацієнтові буває показано проходження ряду аналізів:

  • загальний клінічний аналіз крові;
  • аналіз крові на імуноглобулін E (IgE);
  • аналіз крові на імуноглобуліни G і E (IgG, IgE).

Результати будь-яких аналізів на алергію вважаються достовірними протягом перших шести місяців після обстеження.

Діагностика алергії у дітей

У педіатрії для діагностики алергії найчастіше застосовуються шкірні проби, що дозволяють визначати підвищену чутливість організму до найширшого спектру потенційних алергенів. Однак в силу того, що формування імунної системи дитини триває приблизно до п’ятирічного віку, а сама процедура супроводжується певним дискомфортом, малюкам до п’яти років шкірні проби зазвичай не роблять. Діагностика алергії у дітей молодшого віку, як правило, здійснюється шляхом лабораторних досліджень.

Лікування алергії

Лікування алергії у дорослих і дітей передбачає здійснення пацієнтом комплексу спеціальних заходів:

  • Запобігання контакту організму з потенційними алергенами.
  • Дисциплінований прийом призначених лікарем лікарських препаратів.
  • При схваленні з боку лікаря-алерголога – лікування алергії засобами альтернативної медицини (як допоміжний засіб до медикаментозної терапії).

З метою зниження патологічної чутливості організму до зовнішніх подразників, хворому може бути показана десенсибілізація (алерговакцинація). Ефект від такого виду терапії зазвичай досягається за допомогою поетапного введення пацієнту алергену в зростаючих дозах.

Ліки від алергії

Важливо! Діагностика алергії, вибір антигістамінних препаратів і визначення їх дозування знаходяться в компетенції лікаря-алерголога. Будь-які заходи самолікування при симптомах алергії не тільки підвищують ймовірність ускладнень захворювання, а й позбавляють пацієнта можливості уникати надалі контактів з потенційними алергенами.

Сьогодні фармакомпанії поставляють на аптечний ринок вже третє покоління лікарських препаратів від алергії. Перше покоління антигістамінних засобів (димедрол, діазолін, супрастин, тавегіл, фенкарол та ін.) відрізнялося вираженим седативним та іншими небажаними ефектами. Такі ліки, в більшості випадків, не так нейтралізували алергічні реакції, скільки притупляли їх, одночасно викликаючи у пацієнтів сонливість, млявість, стан апатії.

Препарати 2-го покоління (кларитин, кларідол, кестин, рупафін, лорагексал) не дають таких побічних ефектів; принцип їх дії побудований на виборчому впливі на H1-рецептори. Однак встановлено, що дані кошти препарати чинити негативний вплив на серце.

Антигістамінні препарати 3-го покоління (телфаст, зіртек, еріус, трексил нео) розроблялися з урахуванням недоліків їх «попередників»; тому такі ліки від алергії практично не мають негативних побічних дій . Ефект від їх прийому настає швидко, і зберігається протягом довгого часу.

Профілактика алергії

Профілактичні заходи проти алергії організовуються з метою попередження індивідуальних реакцій гіперчутливості, а також – для запобігання загострень вже наявного захворювання. Найважливішими умовами ефективності даного виду профілактики є:

  • максимально можливе виключення контакту хворого з алергеном;
  • дотримання пацієнтом спеціальної дієти, яка передбачає виключення з меню алергенних продуктів;
  • відмова від куріння; утримання від перебування в місцях скупчення тютюнового диму;
  • систематичне здійснення санітарно-гігієнічних заходів в житловому приміщенні.

Для дітей першого року життя однією з найважливіших складових профілактики алергії є грудне вигодовування. При штучному вигодовуванні, вибір гідролізованих сумішей і введення прикорму рекомендується здійснювати не раніше досягнення малюком віку шести місяців.