Інфекція

Організм людини щодня зустрічається з з багатьма патогенними мікроорганізмами, які є джерелом інфекції. Як правило, вірогідність розвитку захворювання істотно підвищується при зниженні імунного захисту. Важливість боротьби з інфекціями обумовлена широкою поширеністю інфекційних хвороб, які стали причиною 9 200000 смертей (практично кожна 5а людина) в 2013 році. Вперше про роль зовнішніх патогенів в розвитку інфекційних процесів стали говорити в Європі в епоху Відродження, зокрема перші осмислені висловлювання були зафіксовані італійським лікарем Фракасторо. Однак прорив у вивченні інфекцій стався з відкриттям мікроскопа Левенгуком, що дозволило виявити бактерії і найпростіших. Також істотний вплив на розвиток вчення про інфекційні хвороби надали Джон Сноу, Вільям Бадд, Луї Пастер, Роберт Кох, Едвард Дженнер і багато інших.

Інфекція

Під інфекцією розуміють процес інвазії в тканини організму агентів, що викликають захворювання, наростання їх чисельності, реакцію організму на чужорідні мікроорганізми і віднайдені ними токсини.

Організми, потрапляння яких в тіло людини в більшості випадків стає причиною інфекції, називаються патогенними. У більшості випадків людина є для патогенних мікроорганізмів, що викликають інфекцію, середовищем, в якій вони відтворюються, розширюючи популяцію, після чого здатні вражати інші організми.

Мікроорганізми, які існують в нормі на шкірі і слизових, але призводять до розвитку інфекційного процесу лише при ослабленні імунного захисту, називаються умовно-патогенними.

Також існують мікроорганізми, які необхідні для нормального функціонування організму людини, так як підвищують ефективність роботи деяких його систем. Прикладом цих мікроорганізмів є представники нормальної мікрофлори кишечника, порушення складу якої призводить до неприємного розладу – дисбактеріозу, який має виражені прояви.

Швидкість і масштабність інфекційного процесу визначаються:

• кількістю мікробів, що атакують організм;
• патогенностью мікробів (їх здатність до ухилення від захисних факторів макроорганізму);
• рівнем імунного захисту.

Інфекції у дітей

Інфекції у дітей зустрічаються, як правило, кілька частіше, ніж у дорослих і літніх і носять, як правило, гострий характер. Однак, при пізньому зверненні за допомогою і недостатньому лікуванні, нерідко відбувається хронізація запального процесу.

До більш частого розвитку інфекції у дітей привертає ряд факторів:

• імунна система знаходиться в процесі дозрівання, в зв’язку з чим її ефективність нижче, ніж у дорослих;
• особливості поведінки;
• часте відвідування скупчених колективів.

У формуванні імунітету виділяють критичні періоди – тимчасові проміжки, в які відбувається істотне зниження рівня імунного захисту, що проявляється, в більшості випадків, розвитком інфекції.

Перший критичний період можна спостерігати протягом перших 28-33 днів після народження малюка. Виділяти цей період прийнято тому, що імунітет дитини не здатний до самостійного синтезу антитіл, тому основу імунного захисту представляють імуноглобуліни класу G материнського організму, що пройшли ще у внутрішньоутробному періоді через плаценту від мами. Після пологів антитіла також потрапляють в організм дитини через молоко матері і представлені, як правило, імуноглобулінами класу А, які забезпечують місцевий захист слизових і практично не потрапляють в судинне русло. Як правило, в зв’язку з практично повною відсутністю власного імунного захисту, бактеріальні та вірусні інфекції у дітей зустрічаються досить часто. Особливо важко цей період протікає у недоношених.

Виникнення другого критичного періоду в розвитку імунітету у дітей спостерігається у віці 4 – 5 місяців життя дитини. В його основі лежить виснаження пулу імуноглобулінів класу G, отриманих від материнського організму в результаті їх природної біологічної деградації. Так як це відбувається на тлі дуже низької концентрації власних антитіл класу М. Також на ефективність імунного захисту впливають особливості будови імуноглобулінів класу М, які мають меншу кількість мономерів в своєму складі, що обумовлює більш низьку здатність до зв’язування збудників інфекції. На цьому тлі знижується резистентність малюка протистояти розвитку інфекційних процесів, передача яких здійснюється через повітряно-крапельний і кишковий шляхи передачі. Також спостерігається низька ефективність роботи клітинного імунітету.

Важливість другого періоду в діагностичному плані обумовлена тим, що саме в цей період імунітет організму малюка, що протистоїть інфекціям, починає переважати над залишковими ефектами імунного захисту материнського організму. У зв’язку з цим з’являється можливість виявлення спадково-обумовлених патологій гуморального або клітинного компонентів імунітету у дитини.

Третій критичний період тісно переплітається з поведінковими особливостями дитини і розвивається, як правило, після 2 років. Саме в цьому віці активна пізнавальна діяльність малюка (пробувати все, що потрапляє в руки, на смак) на тлі з недостатньою секрецією імуноглобулінів класу А, що забезпечують місцевий захист, стає причиною частих інфекційних уражень, що передаються переважно контактно-побутовим шляхом. Боротися із захворюваннями в цьому періоді дуже складно, так як дитина, в більшості випадків, не слухає батьків і займається активним вивченням навколишнього світу.

Четвертий критичний період обумовлений перебудовою імунної системи у дитини в період з 5 до 7 років. Лабораторні дослідження дозволяють виявити зниження абсолютної кількості лімфоцитів, що на тлі низького рівня імуноглобулінів А проявляється зниженням здатності слизових до опору зовнішнім впливам інфекцій, що передаються повітряно-крапельним і кишковим шляхами. Крім того, у дитини нерідко в цьому періоді можна простежити збільшення рівня імуноглобулінів класу Е, що проявляється симптомами алергії.

Розвиток п’ятого критичного періоду характерно для підлітків. Як правило, в основі його появи лежить невідповідність між обсягом лімфоїдних органів, що забезпечують роботу імунної системи, і фактичними розмірами організму. Також, починаючи з цього періоду, на частоту інфекцій у дітей впливає секреція статевих гормонів, що надають переважно пригнічуючий ефект на деякі імунокомпетентні клітини. Це викликає підвищення сприйнятливості до інфекцій вірусної природи.

Починаючи з третього критичного періоду дитині слід прищеплювати правила гігієни – не пробувати брудні предмети на смак, мити руки перед їжею, своєчасно міняти брудний одяг. Також, з раннього віку, як неспецифічної профілактики інфекцій, рекомендується проведення процедур, що загартовують.

У зв’язку зі значним впливом на поширеність інфекцій частих скупчень дітей в одному місці (дитячих садах, школах, секціях), виникає необхідність в проведенні протиепідемічних заходів.

Інфекції у дорослих

Інфекції у дорослих, які ведуть здоровий спосіб життя, що передаються повітряно-крапельним і аліментарним шляхами, в зв’язку з адекватним рівнем імунної відповіді і дотриманням гігієни, зустрічаються не так часто, ніж у дітей. Найбільшу ж проблему становлять парентеральні (гепатити В, С, ВІЛ) і статеві інфекції, так як в більшості випадків вони мають тривалий інкубаційний період і, нерідко, мало виражену клінічну картину, що призводить до їх широкого поширення. Наслідки цих захворювань можуть широко варіюватися і, нерідко, представляють серйозну загрозу для здоров’я людей.

Також на інфекції у дорослих впливає спосіб життя. Так, в сучасному світі більшість людей схильні до стресу, причиною якого є низьке матеріальне становище, проблеми в родині і на роботі. Під час цього стану підвищується рівень стресових гормонів в крові. Це призводить до зниження рівня імунного захисту, що не тільки знижує сприйнятливість до патогенних мікроорганізмів, але і нерідко стає причиною інфекцій, обумовлених умовно-патогенною мікрофлорою.

Також, хоч заняття спортом і корисні, але на тлі недостатнього харчування, порушень сну і загальної стомлюваності, при виснажливому характері вправ вони призводять до підвищення рівня стресових гормонів, ніж підвищують сприйнятливість до застуд.

Профілактика інфекцій у дорослих є важливим завданням державного масштабу, так як гострі і хронічні захворювання призводять до серйозних економічних втрат не тільки в результаті того, що хворі люди не працюють, а й тому, що на їх лікування витрачаються бюджетні кошти.

Інфекції у чоловіків

Згідно з даними статистики, імунний захист у чоловіків має велику сприйнятливість до бактеріальних і вірусних інфекцій. Так, на 30% чоловіків, у яких було зафіксовано інфекційне захворювання, доводиться 22% жінок.

У грудні 2013 року було представлено цікаві результати дослідження, проведеного вченими з Медичної школи університету Стенфорда, в якому говорилося, що високий рівень тестостерону у чоловіків знижує ефективність клітинної відповіді. Це не тільки знижує ефективність вакцинації, а й істотно підвищує ймовірність розвитку інфекції у дорослих чоловіків.

У той же час у чоловіків з низькими рівнями тестостерону показники імунного захисту були близькі до показників імунітету жіночого організму.

Причиною почастішання інфекцій у чоловіків можуть бути шкідливі звички, такі як алкоголізм і куріння, які істотно знижують імунний захист організму.

Інфекція у жінок

Інфекція у жінок в зв’язку з особливостями будови їх організму зустрічається значно рідше. Це обумовлено більш високим, у порівнянні з чоловіками, рівнем антитіл та прозапальних цитокінів в крові, а також пов’язане з використанням дещо іншого механізму активації імунної відповіді у відповідь на інвазію мікроорганізмів.

Особливу небезпеку становлять статеві інфекції у жінок, які при відсутності ефективного та своєчасного лікування стають причиною хронічного запалення ендометрія і маткових труб, що ускладнює міграцію плодового яйця і може проявлятися безпліддям.

Також, у зв’язку з більш високим ризиком аутоімунних процесів, тригером розвитку яких можуть стати хронічні інфекції, слід своєчасно проводити комплексне лікування.

Інфекції у вагітних

Інфекція у вагітних жінок є серйозною проблемою. Як правило, ймовірність розвитку інфекційної патології підвищується в зв’язку з серйозною перебудовою гормонального фону і значними енергетичними затратами на формування і розвиток плоду.

Як правило, інфекції у цій частині жіночого населення можна розділити на:

• статевих органів;
• з локалізацією в інших органах.

Як правило, статеві інфекції слід лікувати до вагітності, так як їх висхідний характер може стати причиною:

• передчасних пологів;
• мимовільних викиднів;
• вагітності.

Лікуванням інфекції, особливо при розвитку вагітності, повинен займатися тільки фахівець в зв’язку з побічними ефектами лікарських препаратів.

Інфекція у жінок під час вагітності при локалізації в інших органах також може стати причиною серйозних порушень у плоду. Пов’язано це, як правило, зі зниженням компенсаторних функцій організму (порушується робота дихальної, серцево-судинної і травної систем), а також токсичний ефект, обумовленим діяльністю патогенної мікрофлори.

У нормі плацента, через яку здійснюється дихання і харчування плоду, не пропускає чужорідні мікроорганізми до крові дитини, що внутрішньоутробно розвивається. Однак, патогенні збудники можуть не тільки самі синтезувати токсичні речовини, але і при своєму розпаді виділяти сполуки, що роблять істотний прямий і непрямий вплив на плід. У ряді випадків основний шкідливий вплив на плід може бути пов’язано не стільки з прямим впливом патогенів, скільки з патологічною реакцією імунної системи матері.

Період, в якому відбулося інфікування і розвиток запального процесу в організмі матері, серйозно впливає на характер ускладнень у дитини. Як правило, найбільша ймовірність розвитку патологій плоду виникає в першому триместрі вагітності. Це обумовлено найбільш інтенсивним розвитком плоду в цей період (закладкою основних систем органів), в зв’язку з чим після перенесеного захворювання потрібне ретельне обстеження. Також існують захворювання (кір, краснуха, паротит), які мають дуже високий ризик розвитку патологій у плоду.

Особливу обережність слід дотримуватися при лікуванні інфекцій, так як деякі препарати мають тератогенний ефект, тобто при їх застосуванні сильно зростає ймовірність появи аномалій розвитку. Також, слід знати, що клінічні симптоми у матері не завжди корелюють з тяжкістю основного інфекційного процесу. У зв’язку з цим перед прийомом будь-яких ліків (навіть вітамінних комплексів) слід консультуватися з фахівцем.

Інфекції у годуючих грудьми

Годування грудьми відіграє велике значення для адекватного розвитку новонародженого, так як молоко має набір всіх необхідних елементів (вітамінів, поживних речовин і імуноглобулінів класу А). Однак, у зв’язку з тим, що годування грудьми продовжується тривалий час, організм матері потребує регулярного заповнення, що втрачаються з молоком з’єднань. При розвитку вираженого дефіциту необхідних елементів на тлі зміненого гормонального фону у організму жінки підвищується сприйнятливість до розвитку інфекційного процесу.

Вирішення питання про продовження годування груддю під час хвороби і лікуванні матері має прийматися лікарем.

При неправильній техніці годування грудьми нерідко розвивається лактостаз, який, при приєднанні інфекції, стає причиною маститу. При запущених формах захворювання потрібне хірургічне втручання.

Інфекції у літніх

Розвиток бактеріальної і вірусної інфекції у літніх має особливості, пов’язані зі змінами в роботі імунної системи:

• інволютивними змінами тимуса;
• дегенеративними процесами в кістковому мозку;
• дегенеративними процесами в лімфоїдних тканинах.

Перші інволютивні зміни в вилочковій залозі можна спостерігати в періоді статевого дозрівання. Як відомо, саме в цьому органі відбувається дозрівання Т-лімфоцитів. У старечому віці дегенерація лімфоїдної тканини істотно підвищує ймовірність інфекційних і онкологічних процесів.

Таким чином, з віком найбільших змін зазнає клітинний компонент імунного захисту, проте з віком також відзначається зниження абсолютної кількості антитіл.

Також, крім змін в органах імунної системи, спостерігається атрофія слизових як в результаті хронічних запальних процесів, так і на тлі природного старіння тканин, що призводить до підвищення сприйнятливості організму до інфекційних процесів.

Симптоми інфекції

Симптоми інфекції у дитини, дорослих і літніх широко варіюються і залежать від:

• віку пацієнта;
• локалізації вхідних воріт інфекції та органу, переважне ураження якого відбувається;
• стану імунного захисту;
• особливостей патогенного мікроорганізму (визначає органи-мішені, тривалого інкубаційного періоду, здатність до ухилення від захисних сил організму).

Як правило, симптоми інфекції прийнято ділити на місцеві та загальні. Також вплив на динаміку клінічної картини надає стадія процесу.

До місцевих належать симптоми, які обумовлені локальною реакцією організму у відповідь на інвазію чужорідного агента. Як правило, найбільш часто місцева симптоматика представлена запаленням, яке викликане викидом цитокінів в результаті імунної реакції, а також патологічним впливом самого збудника інфекції (що визначається факторами патогенності).

Як правило, місцеві симптоми інфекції поєднують в собі всі ознаки запалення (почервоніння, біль, набряк, потепління і втрата функції).

До загальних симптомів відносять системні прояви захворювання, обумовлені, в більшій мірі, реакцією організму на збудника інфекції.

Їх вираженість залежить від кількості:

• цитокінів, що потрапляють в системний кровотік у відповідь на інфекцію;
• екзотоксинів, синтезованих мікроорганізмами;
• ендотоксинів, які утворюються при загибелі мікроорганізмів;
• продуктів розпаду власних тканин.

Загальні симптоми проявляються переважно інтоксикацією:

• слабкістю;
• сонливістю;
• стомлюваністю;
• ознобом;
• пітливістю;
• лихоманкою.

Як правило, при проведенні диференціального діагнозу між патологією інфекційної і неінфекційної етіології найбільшу увагу звертають на наявність лихоманки.

Гостра інфекція

Гостра інфекція, як правило, характеризується нетривалим періодом перебігу і, при своєчасному лікуванні або адекватному рівні імунного захисту закінчується одужанням – тобто повним зникненням клінічної картини захворювання і відсутності ознак безсимптомного перебігу процесу.

Клінічна картина і особливості перебігу патології, в основі якої лежить гостра інфекція, істотно залежать від віку пацієнта. Однак, найбільш частим симптомом гострої інфекції у дитини, дорослого або літнього, є лихоманка, яка визначається шляхом вимірювання температури в пахвовій западині. За кордоном також вимірюють температуру в прямій кишці (вважається більш точним), але в Україні цей метод не отримав широкого розповсюдження. Розвиток лихоманки обумовлено зміною чутливості до рівня температури в терморегулюючі центри, які локалізуються в гіпоталамусі. Це пов’язано з викидом цитокінів в кров, що володіють пирогенною активністю. Після їх впливу на гіпоталамус, центру терморегуляції здається, що кров стала холодніше (хоча насправді її значення знаходяться в межах норми), що призводить до переважання теплопродукції над тепловіддачею і, відповідно, дозволяє підвищити температуру.

Підвищення температури тіла на тлі гострої інфекції має ряд цілей:

• підвищується ефективність біохімічних процесів (так як в більшості реакцій в організмі беруть участь ферменти, то при підвищенні температури на 1 градус швидкість реакцій збільшується в 10 разів);
• підвищується ефективність імунних реакцій;
• порушується життєдіяльність мікроорганізмів.

Симптоми інфекції у дитини

Виявити основні симптоми інфекції у дитини грудного віку представляє певну складність, в зв’язку відсутністю можливості дітей висловити свої скарги. У зв’язку з цим, в більшості випадків, лікарю доводиться орієнтуватися на непрямі ознаки патологічного процесу, до яких відносяться:

• крик;
• плач;
• відсутність сну;
• зміна забарвлення шкіри;
• пітливість;
• кашель;
• чхання;
• утруднення носового дихання;
• задишка;
• порушення стільця по типу діареї або запорів;
• судоми, патологічне напруження потиличних м’язів;
• висип;
• гнійні або слизові виділення.

Як правило, при появі цих симптомів слід в якомога швидшому часу звернутися до фахівця.

Симптоми інфекції у дитини більш старшого віку, як правило, практично не відрізняються від дорослих. Є ряд особливостей перебігу хвороби при гострих інфекціях верхніх дихальних шляхів. Як правило, в зв’язку з ніжністю слизової, вузькістю повітрянопровідиних шляхів і їх схильністю до набряків, у дітей часто виникає обструкція дихальних шляхів на рівні носової порожнини, глотки, гортані і бронхів. Також, у зв’язку з великою кількістю клітковини, що знаходиться під голосовими зв’язками, можливий її набряк, що призводить до картини помилкового крупа (гострої обструкції дихальних шляхів).

Симптоми інфекції у дорослих

Симптоми гострої інфекції залежать, як правило, від імунного статусу організму.

У нормі хвороба розвивається поетапно і, у більшості інфекцій, складається з:

• інкубаційного періоду;
• періоду розпалу;
• періоду реконвалесценції.

В інкубаційному періоді відбувається інвазія чужорідних агентів і накопичення збудника в організмі (збільшення мікробного числа). В цей час ефективна імунна відповідь ще не встигає розвинутися. До основних проявів цієї патології відносять симптоми інтоксикації (слабкість, стомлюваність, сонливість, задишка).

Якщо встигає розвинутися ефективна імунна відповідь, то періоду розпалу не розвивається і відбувається лікування (абортивна форма перебігу захворювання).

У періоді розпалу захворювання відбувається різке прогресування захворювання, з’являються яскраво виражені місцеві симптоми (кашель, нежить при респіраторних інфекціях, діарея при кишкових, патологічне відокремлюване і болю при статевих) і змінюється загальна симптоматика, основним проявом якої є лихоманка.

Для періоду реконвалесценції характерно пом’якшення клінічних проявів хвороби, що закінчується одужанням. В основі цього періоду лежить розвиток ефективної імунної відповіді.

В при імунодефіцитних станах спостерігаються рецидивуючі інфекційні процеси, або первинно-хронічний перебіг хвороби на тлі відсутності елімінації збудника.

Симптоми інфекції у літніх

Симптоми гострої інфекції у літніх, як правило, залежать від стану імунного захисту. У зв’язку зі зниженням ефективності клітинного компонента імунітету, у літніх нерідко розвиваються імунодефіцитні стани. Тому часто можна спостерігати первинно-хронічний перебіг захворювання.

Також, якщо все ж розвивається гостра форма хвороби, лихоманка і місцеві симптоми мають м’якшу течію через знижені реакції організму, в той час як інтоксикація набуває більш важкого характеру (за рахунок збільшення популяції чужорідних мікроорганізмів).

Хронічна інфекція

Хронічна інфекція розвивається в умовах, коли імунна відповідь недостатня для елімінації збудника патологічного процесу. Як правило, її розвиток пов’язаний з імунодефіцитними станами, а також неправильним лікуванням.

Симптоми хронічної інфекції, як правило, обумовлені системною інтоксикацією організму в слабкому ступені вираженості. Найчастіше спостерігаються: непостійна лихоманка (не вище 38 С), зниження апетиту, пітливість, втомлюваність, сонливість, зниження мотивації.

Також, в залежності від первинної локалізації основного процесу, можуть спостерігатися м’яко виражені місцеві симптоми (порушення стільця, болі, слизові або гнійні виділення).

У більшості випадків, при зниженні імунного захисту (при перевтомі, голоді, стресі, переохолодженнях) хронічна форма хвороби переходить в гостру, що супроводжується появою клініки розпалу захворювання.

Хронічна форма інфекційного процесу, незважаючи на стертість клінічної картини, призводить до істотного зниження якості життя, в зв’язку з чим потрібно правильне лікування інфекції під контролем фахівця.

Збудники інфекції

До збудників інфекції відносять:

• віруси;
• бактерії;
• гриби;
• пріони;
• віроїди;
• паразити.

Вірусна інфекція

Вірусна інфекція викликається вірусами – дуже маленькими неклітинними агентами, які здатні до розмноження тільки всередині живих клітин інших живих форм (від тварин і рослин до мікроорганізмів – бактерій). Вперше були відкриті в 1892 році. Вважається, що існує більше 5000 видів, що включають понад мільйон типів вірусів. Вони знаходяться в кожній екосистемі і вважаються найбільш поширеною формою життя на землі.

Повноцінні віруси, що знаходяться поза клітиною, називаються віріонами. Вони складаються з двох або трьох частин: генетичного матеріалу (ДНК або РНК), капсида (оболонки) і, в деяких випадках, суперкапсиду.

ГРВІ

ГРВІ, або гостра респіраторна вірусна інфекція – захворювання, основним проявом якого є швидкий розвиток місцевих симптомів (нежиті, осиплості голосу, першіння в горлі, сухого кашлю). Через 24-72 години починають наростати загальні симптоми, зумовлені інтоксикацією. Це захворювання може мати легку і важку форми лікування, в залежності від яких залежить вираженість клінічної симптоматики. Існує більше 200 видів вірусів, здатних стати причиною цієї хвороби.

Гостра респіраторна вірусна інфекція є найпоширенішим захворюванням у світі, що обумовлено легкістю передачі, високою сприйнятливістю і низькою ефективністю імунітету. У періоди підйому захворюваності майже третина населення може перенести цю хворобу.

Грип

Викликається вірусом Influenza груп А, В, С, характерною рисою якого є сильна генетична варіабельність, що дозволяє інфекційному агенту повторно заражати людину. Небезпека цього захворювання обумовлена високими показниками летальних випадків, що пов’язано з різними ускладненнями (бактеріальними пневмоніями, респіраторним дистрес синдромом, синдромом Рея, менінгітом, міокардитом, токсико-алергічним шоком).

Симптоми грипу, в залежності від штаму, можуть варіюватися, однак найбільш типовими з них є:

• різкий підйом температури (вище 38 С);
• найсильніша інтоксикація (відзначаються болі в голові, сильна ломота у всьому тілі, стомлюваність, відсутність апетиту);
• сухий кашель.

Тривалість захворювання складає в середньому 5 днів, після чого настає одужання. У зв’язку з тяжкістю загального стану, грипозна інфекція є підставою для звернення до лікаря.

ВПЛ

Вірус папіломи людини – група ДНК – вірусів (близько 150 типів), симптоми зараження якими людини широко варіюються і можуть як спонтанно з’являтися (як правило, на тлі зниження імунного захисту), так і спонтанно зникати. У зв’язку з морфологічними проявами (патологічна гіперплазія клітин епітелію) вважаються передраковими станами, так як підвищують ризик розвитку раку:

• шийки матки;
• статевих органів чоловіків і жінок;
• прямої кишки;
• ротоглотки.

Також, згідно зі статистичними дослідженнями американських вчених, близько 12% жінок інфіковані вірусом папіломи людини, в зв’язку з чим його прийнято вважати найпоширенішим захворюванням, що передається статевим шляхом.

Вірус герпесу

Вірус герпесу – ДНК-вірус, яким інфіковано, за різними оцінками, близько 70% населення земної кулі до 50 років. Перебіг, як правило, безсимптомний, але при зниженні імунітету можуть з’являтися хворобливі пухирі або виразки, в залежності від типу вірусу.

Виділяють два типи вірусу:

• Вірус простого герпесу I типу (переважно пероральний шлях передачі);
• Вірус простого герпесу II типу (переважно статевий шлях передачі).

ВІЛ інфекція

ВІЛ інфекція – захворювання, що викликається вірусом, що вражає Т-лімфоцити (Т-хелпери) і володіє високим ступенем мутаційної мінливості, що дозволяє йому вислизати від імунної відповіді швидше, ніж останній встигає сформуватися. Так як при цьому захворюванні уражаються лімфоцити, то відбувається їх знищення (NK-клітинами, макрофагами або в результаті апоптозу), що призводить до зниження пулу Т хелперів, функцією яких є регулювання великої кількості реакцій між клітинами лімфоїдної системи.

ВІЛ інфекція, у міру прогресування захворювання (що становить у спочатку здорової людини близько від 8 до 12 років) призводить до виснаження Т-хелперів, що проявляється синдромом імунодефіциту людини. Як правило, на цій стадії організм піддається атаці не тільки патогенних мікроорганізмів, але і умовно-патогенної мікрофлори, грибків.

ВІЛ інфекція є серйозною проблемою світового масштабу, так як, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на сьогоднішній день більш 36,7 мільйонів людей живе з цим захворюванням.

Шлях передачі – статевий або парентеральний, що говорить про необхідність ретельного вибору статевого партнера.

Також серйозною проблемою є те, що не всі інфіковані вірусом імунодефіциту людини знають про своє захворювання. Це пов’язано як з тривалим інкубаційним періодом, так і з неспецифічністю клінічних проявів. Якщо людина не здає тривалий час аналізи, то можливе виявлення захворювання лише при розвитку синдрому набутого імунодефіциту (спостерігається різке схуднення, слабкість, діарея, ознаки інфекції дихальної системи). Найефективнішим аналізом на ВІЛ інфекцію є імунний блот, на основі якого і ставиться діагноз.

При ВІЛ інфекції смерть настає через супутні захворювання на тлі вираженого імунодефіциту.

Ротавірусна інфекція

Ротавірусна інфекція викликається вірусами, що вражають травну систему. Головним симптомом цього захворювання розвиток легкої лихоманки і діареї, яка спостерігається протягом 3-7 днів, що стає причиною не сильної (в більшості випадків) дегідратації.

Ротавірусна інфекція є широко поширеною хворобою, що займає лідируючі позиції серед поразок кишечника у дітей до 3 років в розвинених країнах. Як правило, в більшості випадків стан хворих не є важким, хоча були зареєстровані випадки смертей.

У ряді випадків ротавірусна інфекція ускладнюється вторинною бактеріальною інфекцією, що стає причиною тяжких формах захворювань і інших неприємних симптомів. При ізольованому перебігу цього захворювання не спостерігається помилкових позивів, тенезми, слизу і крові, так як уражається переважно тонкий кишечник.

Діарея при цьому захворюванні обумовлена ураженням ентероцитів, що призводить до порушення травлення і всмоктування осмотично активних речовин (дисахаридаз) і виходу іонів в області пошкодження стінки кишки. Через підвищення осмолярності вмісту кишечника розвивається частий стілець.

Ротавірусній інфекції схильна лише людина. Основний шлях передачі – аліментарний. Нерідко крім дітей хворіють родичі, у яких ослаблений імунна захист і літні люди. Лікування – комплексне, як правило, спрямоване на ліквідацію дегідратації.

Ентеровірусна інфекція

Ентеровірусна інфекція включає групу РНК-вірусів з переважним ураженням травної системи. У більшості випадків захворювання проявляється в легкій формі і супроводжується симптомами: гастроентериту, триденної лихоманкою в поєднанні з висипаннями на шкірі, гастроентеритом, лімфаденопатією. Іноді спостерігаються фарингіт і кон’юнктивіт.

Залежно від поєднання або переважання симптомів, ентеровірусна інфекція може протікати в формах:

• гастроентеритичній;
• ентеровірусної лихоманки;
• катаральної;
• змішаної.

Однак, при низькому стані імунного захисту і великій кількості збудників, ця група вірусів може стати причиною:

• міокардиту;
• перикардиту;
• гострого гепатиту, що протікає в переважно безжовтяничній формі;
• серозного менінгіту;
• гострого паралічу;
• ураження нирок.

До групи вірусів, що викликають ентеровірусну інфекцію, відносять:

• ЕСНО – віруси;
• віруси Коксакі (типів А і В);
• віруси, що викликають поліомієліт;
• ентеровіруси, що не піддаються класифікації в зв’язку з різноманіттям.

Спалахи ентеровірусної інфекції найбільш характерні для теплої пори року (літньо-осіннього періоду). Як правило, передача здійснюється переважно фекально-оральним шляхом, хоча можливі й інші шляхи інфікування. У зв’язку з цим найкращою профілактикою цього захворювання є вживання термічно обробленої їжі.

Бактеріальна інфекція

Бактеріальна інфекція викликається бактеріями – формою життя, представленої великим доменом прокаріотів. Ці мікроорганізми, як правило, більше вірусів (за рідкісним винятком), і здатні до самостійного існування поза клітинами організму. Прокаріоти представлені кліткою, що має оточене мембраною ядро, мітохондрії та інші оточені мембранами або без них органели.

Бактеріальна кишкова інфекція

Кишкова бактеріальна інфекція є досить частою причиною поразок шлунково-кишкового тракту. Як правило, в розвитку інфекційного ураження можуть брати участь як умовно-патогенні, так і патогенні бактерії, які при попаданні в продукти харчування інтенсивно там розмножуються. Це не тільки стає причиною збільшення числа інфекційних агентів, але і супроводжується накопиченням токсичних для організму продуктів життєдіяльності. Після вживання зараженої їжі, як правило, спостерігається ураження шлунково-кишкового тракту.

Залежно від рівня, на якому відбулося переважно ураження, кишкова інфекція у дітей і дорослих може мати такі форми:

• гастриту;
• ентериту;
• коліту;
• поєднана.

При гастриті відбувається ураження шлунка, що клінічно проявляється лихоманкою, ознаками інтоксикації, болями в животі і блювотою.

Якщо кишкова інфекція має форму ентериту, то на тлі лихоманки, інтоксикації, болів в животі розвиваються часті рідкі випорожнення.

При коліті відзначаються хворобливість в області живота, лихоманка, інтоксикація, тенезми, несправжні позиви. Нерідко з’являються домішки слизу або крові.

При поєднаних формах ознаки, як правило, комбінуються. Також, на тлі ентериту може розвиватися важка діарея, яка потребує проведення дегідратаційної терапії. У зв’язку з можливим розвитком тяжких ускладнень, кишкова інфекція (при наявності підозри на бактеріальну природу захворювання) вимагає проведення антибіотикотерапії за призначенням лікаря.

При неправильному лікуванні можуть формуватися хронічні форми захворювання, а також безсимптомне бактеріоносійство. Виявлення бактеріоносіїв носить профілактичний характер і особливо важливо при роботі інфікованих людей в харчовій промисловості.

Для ефективного лікування хронічних форм здаються аналізи на збудника інфекції, що дозволяють не тільки точно ідентифікувати збудника, але і вибрати найбільш ефективний антибіотик.

Бактеріальна інфекція при травмах і некрозах

Бактеріальна інфекція при травмах і некрозах, обумовлена порушенням трофіки тканин, представлена, як правило, умовно-патогенною флорою організму. При порушенні цілісності кишечника в інфекційному процесі також може брати участь анаеробна флора.

Площа поширення патологічного процесу і ймовірність переходу бактеріального обсіменіння, в першу чергу, залежать від стану кровопостачання тканин в ураженій області.

Так, при пошкодженні погано кровозабезпечених тканин або при порушеннях магістрального кровотоку (що стає причиною гангрени) відбувається велике ураження чужорідними мікроорганізмами, що використовують тканину як субстрат для харчування.

Якщо ж вражена область навіть після пошкодження має хороше кровопостачання, то ймовірність розвитку важких гнійних ускладнень істотно знижується, що пов’язано з роботою імунної системи.

Бактеріальна інфекція при хворобах дихальної системи

Бактеріальна інфекція при хворобах дихальної системи може бути представлена як умовно-патогенною флорою, так і патогенними мікроорганізмами.

Патогенні мікроорганізми призводять до захворювання при значній чисельності популяції і передаються, як правило, від хворих людей, нерідко призводячи до тяжких ускладнень (пневмоній).

Умовно-патогенні мікроорганізми призводять до захворювань дихальної системи досить часто, що може бути пов’язано як з розвитком імунодефіцитного стану (на тлі перевтоми, стресу), так і на тлі місцевого ураження слизової респіраторного тракту (після вірусних інфекцій).

Починати лікування респіраторних інфекцій у дітей та дорослих слід якомога раніше, що пов’язано не тільки зі значним зниженням якості життєдіяльності, а й з легкістю інфікування оточуючих.

Статеві інфекції

Статеві інфекції, передаються, як правило, статевим шляхом і представлені широким спектром захворювань, що вражають переважно статеві органи. Залежно конкретного збудника, клінічна картина може істотно варіюватися.

До захворювання, що передаються статевим шляхом, відносять:

• гонорею;
• сифіліс;
• мікоплазми;
• гепатити В, С, D;
• ВІЛ.

Всі ці захворювання вимагають негайного лікування. При ряді хвороб, які неможливо вилікувати, проводиться симптоматичне лікування, спрямоване на запобігання ускладнень.

Грибкова інфекція

Грибкова інфекція викликається грибами – групою еукаріотів, які включають як одноклітинні організми, так і багатоклітинні. Виділяються в окреме царство від тварин і рослин, так як мають численні особливості функціонування.

Системні і локальні симптоми грибкової інфекції (як правило, викликані кандидою), говорять про важку недостатність клітинного компонента імунної системи.

Пріони

Пріони – особлива група інфекційних агентів, які не мають ДНК або РНК і здатних до розвитку важких енцефалопатій. До людських форм цього захворювання відносять хворобу Крейтсфельда-Якоба, синдром Гертсманна і куру.

Куру – необоротне дегенеративне захворювання, ендемічна для регіону Папуа Нової Гвінеї. Цікаве це захворювання тим, що його передача всередині племені аборигенів відбувалася в результаті канібалізму.

Паразити

До паразитів відносять групу багатоклітинних організмів, життєвий цикл яких вимагає участі інших багатоклітинних істот, які тим чи іншим чином забезпечують їх харчування. У той же час, паразити завдають істотної шкоди власникові.

Аналізи на інфекції

Аналізи на інфекції є важливою частиною лікувально-діагностичних заходів, так як дозволяють не тільки швидко визначити збудника хвороби (щодо підвищення титру антитіл класу М), але простежувати динаміку процесу (щодо збільшення або зниження рівня титру імуноглобулінів).

Призначення аналізів є прерогативою лікаря і здійснюється в рамках системи ОМС за наявністю показань, що пов’язано з чималою вартістю проведених досліджень. Для проведення аналізів проводиться забір матеріалу.

Аналізи на інфекції можуть бути засновані як на виявленні збудника в отриманому матеріалі (шляхом мікроскопії, зв’язування антитілами антигенів збудника, методом ПЛР), так і на визначенні змін в організмі, пов’язаних з інфекційним агентом (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, РІФ, ІФА ).

Лікування інфекції

Лікування інфекції має проводитися виключно фахівцем. Це обумовлено тим, що пацієнт може не тільки невірно діагностувати захворювання, але і значно погіршити його перебіг. Так, самостійний неконтрольований прийом антибіотиків привів до широкого поширення антибіотикорезистентності флори. Також слід приділяти увагу побічним ефектам лікарських засобів, які нерідко надають токсичну дію на печінку, нирки, нервову систему.

Лікування інфекцій у дітей має свої особливості. Так, їм заборонено прийом ряду препаратів (тетрацикліну, аміноглікозидів) в зв’язку з можливим розвитком тяжких ускладнень.

Лікування респіраторних інфекцій у дітей та дорослих

Лікування респіраторних інфекцій у дітей та дорослих має здійснюватися фахівцем, що пов’язано з високою частотою розвитку важких, часом життєзагрожуючих ускладнень. В першу чергу оцінюється ступінь дихальної недостатності, після чого починається комплексне лікування, спрямоване на:

• усунення мікробного агента;
• полегшення симптомів дихальної недостатності;
• зниження інтоксикації;
• компенсація роботи порушених систем організму.

У зв’язку з особливостями будови дихальної системи, лікування інфекцій у дітей має деякі особливості. Так, слід бути готовим до розвитку обструктивних порушень дихальної системи на тлі набряку слизової оболонки. Також, у зв’язку з більш багатою васкуляризацією слизових, під час медичних маніпуляцій може розвинутися кровотеча.

Лікування кишкових інфекцій

Лікування кишкових інфекцій, як правило, комплексне, і має включати в себе проведення терапії:

• регідратаційної (за показаннями);
• антибактеріальної (при підозрі на бактеріальну природу процесу);
• дезінтоксикаційної.

Кишкова інфекція у дітей і дорослих може стати причиною важкої дегідратації, в зв’язку з чим при наявності ознак дегідратації II-III ступеня потрібно парентеральне проведення регідратації. Її проведення направлено на поповнення дефіциту обсягу рідини в системному кровотоці та нормалізацію водно-іонного балансу.

Лікування статевих інфекцій

Лікування статевих інфекцій включає проведення терапії, спрямованої на усунення збудника захворювання. Якщо після проведення лікування симптоми хвороби відсутні, а в аналізах ознак інфекційного агента не виявляється, то діагностується одужання.

Профілактика інфекцій

Профілактика інфекцій дозволяє запобігти або істотно зменшити захворюваність, що не тільки знижує економічне навантаження на державу, а й підвищує якість життя населення. Прикладом профілактики може служити винахід вакцинації від натуральної віспи, що дозволило позбавити людське населення земної кулі від цього захворювання.

Профілактика респіраторних інфекцій

Профілактика респіраторних інфекцій включає проведення протиепідемічних заходів, до яких відносять:

• проведення широкої вакцинації;
• екстрену специфічну профілактику інфекції;
• ізоляцію і лікування джерела інфекції;
• карантин;
• санітарно-гігієнічну обробку приміщень, в яких тривалий час перебували хворі пацієнти.

Також, в період епідемії, не рекомендується відвідувати скупчення людей.

Кишкова інфекція у дітей і дорослих, профілактика

Профілактика кишкової інфекції у дітей та дорослих повинна починатися з раннього віку, шляхом правильного виховання. Так, миття рук перед їжею (з милом) і правильна обробка їжі повинні бути необхідною умовою для початку трапези.

Нерідко кишкова інфекція у дітей набуває поширення в зв’язку з частими і тісними контактами в дитячих колективах. Загальні іграшки, посуд, предмети побуту можуть стати джерелами інфекції і привести до епідемічних спалахів. У зв’язку з цим при одночасному виникненні значної кількості хвороб з ознаками гастриту, гастроентериту або гастроентероколіту, слід шукати носія інфекційного агента, а також регулярно проводити санітарно-гігієнічне прибирання приміщення.

Профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом

Профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом, полягає в:

• ретельному виборі статевих партнерів;
• рідкісної зміні статевих партнерів;
• при наявності венеричних захворювань своєчасно лікувати їх;
• використанні бар’єрних методів контрацепції.