Хвороба Лайма (Кліщовий бореліоз)

Хвороба Лайма (Бореліоз) є інфекційне захворювання, поширене на певних територіях, на яких мешкає мікроорганізм, який є його збудником. Правильна і повна назва даної інфекції – системний кліщовий бореліоз, але крім цього для позначення захворювання використовують такі найменування: кліщовий менінгополіневрит, кліщовий бореліоз, іксодовий бореліоз, хронічна мігруюча еритема, Еритемний спирохетоз, синдром Банноварта і хвороба Лайма. Однак в побуті найчастіше використовується короткі назви – бореліоз, хвороба Лайма або Лайм-бореліоз.

Інфекція протікає стадійно з ураженням суглобів, нервової системи і іноді серця , і піддається повному лікуванню, якщо почати терапію антибіотиками протягом короткого терміну після початку захворювання.

Відмінною рисою бореліозу є те, що інфекція не передається від хворої людини до здорової, а інфікування відбувається тільки при укусі кліща, що є переносником мікроба-збудника. Хворобою Лайма можуть хворіти люди будь-якої статі і віку, в тому числі маленькі діти і літні люди.

Хвороба Лайма – загальна характеристика, історія відкриття і назви інфекції

Системний кліщовий бореліоз являє собою інфекцію з тривалим рецидивуючим перебігом, що викликається спірохетами Borrelia burgdorferi. Інфекція трансмісивна, оскільки зараження відбувається тільки при укусі іксодових кліщів, які є переносниками борелій. Від людини до людини бореліоз не передається, тому хворий абсолютно безпечний для оточуючих.

Інфекція отримала назву “бореліоз” від латинської назви спирохет – Borrelia burgdorferi, що є її збудниками. А назву хвороба Лайма було дано по найменуванню міста “Лайм” в штаті Коннектикут, в якому в 1975 році була вперше зареєстрований спалах інфекції та описані її основні симптоми. Всі інші назви даної інфекції є похідними або від борелій (бореліози), або від провідних клінічних ознак (кліщовий менінгополіневрит), або від назви кліщів-переносників спирохет (іксодовий або кліщовий бореліоз та ін.).

Хвороба Лайма була відкрита після обстеження підлітків штату Коннектикут, у яких ювенільний артрит зустрічався в 100 разів частіше, ніж у їх однолітків з інших місцевостей США. Лікарі та вчені зацікавилися подібною аномалією, обстежили дітей, взяли проби синовіальної рідини з суглобів, з якої і змогли висіяти спірохети Borrelia burgdorferi, які опинилися збудниками захворювання.

Бореліоз протікає в три послідовні стадії, що розвиваються через різні проміжки часу після зараження. На першій стадії (гострої) у людини з’являються загальноінфекційні симптоми інтоксикації (підвищена температура тіла, головні і м’язові болі, слабкість, сонливість і т. д.) і мігруюча еритема. Еритема утворюється в місці укусу кліща і являє собою постійно збільшуючись в діаметрі плями з яскраво-червоним зовнішнім обідком і світлою внутрішньою частиною. Дана перша стадія бореліозу розвивається через кілька днів або тижнів після укусу кліща і зараження спірохетами, і триває до 1 місяця. Після завершення першої, гострої стадії бореліозу або настає одужання, або інфекція переходить в хронічну течію і розвиваються 2 і 3 стадії.

На другій стадії бореліозу у людини розвивається ураження або нервової системи, або серця. В результаті поразки нервової системи у людини розвиваються периферичні нейропатії (оніміння кінцівок, втрата чутливості на окремих ділянках рук і ніг і т. д.), менінгіт, радикуліти та ін. А поразка серця характеризується розвитком серцебиття, болів в серці, блокадами і ін. друга стадія інфекції може тривати до півроку.

На третій стадії хвороби Лайма у людини розвиваються артрити, які поєднуються з ураженням або нервової системи, або серця, в залежності від того, який орган був залучений в патологічний процес на другій стадії. Крім артриту, на третій стадії бореліозу нерідко розвивається атрофічний дерматит.

Антитіла до Борелій класу IgM з’являються в крові через 2 – 4 тижні після інфікування і виявляються протягом півроку. Відповідно, аналізи, проведені відразу після укусу кліща неінформативні. Антитіла класу IgG з’являються через 4 – 6 тижнів після розвитку еритеми і визначаються в крові протягом декількох років навіть після повного лікування інфекції на першій стадії. Визначення концентрації антитіл IgG один раз не інформативно. Для виявлення динаміки захворювання необхідно визначити концентрації антитіл класу IgG до Борелій двічі з інтервалом в 4 – 6 тижнів. Якщо титр антитіл знижується, значить, йде одужання.

Енцефаліт і Хвороба Лайма

На другій стадії бореліозу спірохети можуть пошкоджувати елементи нервової системи, такі, як мозкова оболонка, черепно-мозкові нерви (лицьові, підязикові і ін.), периферичні рецептори і нервові волокна. Однак борелії практично ніколи не викликають енцефаліт (запалення речовини мозку), але можуть провокувати менінгіт (запалення оболонки мозку). У дуже рідкісних випадках бореліоз виявляється менінгоенцефалітом з переважанням запалення оболонки мозку (менінгіту).

Однак іксодові кліщі – переносники борель, можуть одночасно бути і резервуаром, і переносником вірусу, що викликає енцефаліт. Дана інфекція так і називається – кліщовий енцефаліт.

Внаслідок того, що один і той же кліщ може інфікувати людину двома різними захворюваннями – бореліозом або кліщовим енцефалітом, дані інфекції дуже часто плутають. Через таку плутанину нерідко бореліоз називають енцефалітом і т. д. Однак необхідно знати, що кліщовий енцефаліт і бореліоз – це дві абсолютно різні інфекції, які, тим не менш, можуть бути отримані людиною після укусу кліща одного і того ж виду.
Детальніше про енцефаліт

Поширеність хвороби Лайма

Бореліоз поширений тільки в країнах Північної півкулі, для яких характерна наявність змішаного листяного лісу, таких, як США, Канада, Китай, Японія, Росія, Україна, Чехія, Угорщина, Болгарія, Словенія, Словаччина, Македонія, Сербія, Хорватія, Румунія, Молдова, Литва, Латвія, Естонія. В останні роки були зафіксовані окремі випадки захворювання бореліозом в Австралії і країнах Західної Європи.

Інфекція поширена на тих територіях, де знаходиться природний резервуар, який постійний і не переміщається з плином часу. Саме тому інфекція зустрічається на територіях перерахованих країн, але в інші не поширюється. Поодинокі спорадичні випадки захворювання хвороби Лайма в країнах, де він не поширений, не можна вважати ознакою поширення природного вогнища інфекції.

Господарями борелій є дикі і домашні тварини, в тому числі гризуни і птиці, а переносниками – іксодові кліщі. Кліщ, кусаючи тварину – господаря борелій, інфікується спірохетами і стає їх довічним носієм. Більш того, самки кліщів передають борелії своїм личинкам, з яких формуються дорослі кліщі, буквально з моменту народження є переносниками інфекції. Коли такі кліщі кусають людину, вони інфікують її бореліями, які і викликають розвиток хвороби Лайма.

У деяких країнах з природними вогнищами бореліозу близько 90% всіх кліщів є переносниками інфекції. Це означає, що практично кожен укус кліща може викликати зараження хворобою Лайма. Тому жителі цих територій повинні дотримуватися запобіжних заходів по захисту від укусів кліщів особливо ретельно.

Період активності кліщів, протягом якого вони можуть кусати людини, триває з травня по вересень, поки на деревах і чагарниках є листя, а на землі – трава. Саме в цей період кліщі стають активними, можуть заплигувати з трави і листя чагарників на одяг людини, з якою перебираються на шкіру і присмоктуються. Після присмоктування кліщ впорскує в кровотік слину разом з бореліями, в результаті чого людина заражається інфекцією.

Збудник інфекції

Збудником хвороби Лайма є бактерія Borrelia burgdorferi, що відноситься до спірохетів. А спірохета – це різновид бактерій, що має форму у вигляді звивистого штопора. В принципі, за своїм змістом спірохети – це такий же різновид бактерій, як коки або палички.

В даний час відомо близько 20 видів борель, але патогенним для людини є тільки один – Borrelia burgdorferi – збудник хвороби Лайма. Borrelia burgdorferi є одним видом мікробів, але у окремих представників геном різниться приблизно на 10%. Цю ситуацію можна порівняти із тим, що кровні близькі родичі схожі багато в чому, але все-таки їх геноми не ідентичні, що і забезпечує індивідуальність кожного.

Відмінності в геномах представників Borrelia burgdorferi зумовлюють те, які саме органи (нервова система, суглоби, шкіра або серце) будуть страждати на другій і третій стадіях бореліоз.

Кліщ – переносник хвороби

Переносниками бореліозу в європейських країнах є іксодові кліщі видів Ixodes ricinus і Ixodes persulcarus. На території північноамериканського континенту (США і Канада) переносниками бореліозу також є іксодові кліщі, але виду Ixodes dammini.

Зараження хворобою Лайма

Зараження бореліозом настає, коли кліщ впорскує в кров людини свою слину, що містить борелії. Самі кліщі стають переносниками борелій після укусів домашніх або диких тварин, які є господарями даних мікроорганізмів. Коли кліщ вкусить таку тварину, в його організм потрапляють борелії, і комаха стає їх довічним переносником. Кліщі не хворіють бореліозом, але є носіями. І якщо такий кліщ кусає людину, то він заражає її хворобою, оскільки зі своєю слиною впорскує в кров борелії.

Розвиток хвороби Лайма (патогенез)

Через 2 – 32 дні після попадання борелій в кров починається перший етап інфекційного процесу, що триває 4 – 6 тижнів. На цьому етапі у людини з’являється нездужання, м’язові болі, лихоманка і еритема на шкірі в місці укусу кліща. Еритема поступово збільшується в розмірах, поширюючись на все більшу площу.

З місця укусу борелії потрапляють в лімфу та кров, з током яких розносяться в різні внутрішні органи, нервові волокна, лімфатичні вузли і суглоби. Після потрапляння в нервові волокна борелії можуть пересуватися по ним і потрапляти в спинний і головний мозок, викликаючи в них запальні процеси.

У процесі поширення по організму частина борель гине, виділяючи ендотоксин, який викликає активацію цілого каскаду реакцій імунної системи. В результаті цих реакцій відбувається утворення циркулюючих імунних комплексів (ЦВК), які ушкоджують тканини суглобів, нирок, шкіри, підшкірного жирового шару, селезінки, головного мозку і нервових гангліїв, формуючи в них запальні інфільтрати. Інфільтрат в тканинах привертає нейтрофіли, які постійно приходять в осередок з кровотоку, що провокує довгостроково поточні запальні процеси і руйнування структури органів.

Живі борелії виділяють ліпополісахариди, що стимулюють вироблення інтерлейкіну-1, який активізує запальний процес в суглобах, що, відповідно, призводить до артриту, руйнування кісток і хрящів, а також паннуса (запалення рогівки ока).

Оскільки борелії можуть жити всередині клітин, то навіть після одужання бактерії можуть зберігатися в організмі людини протягом тривалого часу – до 10 років. Найбільш ймовірно, що борелії зберігаються в лімфатичній системі.

Кліщовий бореліоз (Лайм-бореліоз) – симптоми (ознаки)

Інкубаційний період хвороби Лайма зазвичай триває від 2 до 50 днів, але в рідкісних випадках може тривати протягом декількох місяців або навіть років. Після цього з’являються клінічні симптоми інфекції. Бореліоз має етапне протягом, тому в залежності від типу превалюють патологічних змін і симптомів виділяють три стадії хвороби, кожна з яких характеризується строго визначеною клінічною картиною.

До раннього періоду бореліозу відносять 1 і 2 стадії, які, по суті, є гострим процесом. До пізнього періоду хвороби Лайма відносять 3 стадію, яка розвивається не завжди і є хронічним бореліозом, які тривають роками. Розглянемо клінічні прояви всіх трьох стадій бореліозу по-окремо, оскільки вони суттєво відрізняються.

I стадія

I стадія хвороби Лайма, як правило, протікає гостро або підгостро з видимими клінічним ознаками. Однак в 7% випадків перша стадія бореліозу протікає безсимптомно, і в цьому випадку виявити захворювання можна тільки за допомогою лабораторних аналізів крові.

Отже, першими симптомами бореліозу є звичайні явища інтоксикації, що розвиваються при будь-якій іншій інфекції, такі як:

  • Підвищення температури тіла;
  • Озноб;
  • Головний біль;
  • Ломота в тілі;
  • Біль у суглобах;
  • Біль в м’язах;
  • Загальна слабкість;
  • Стомлюваність;
  • Нездужання.

Крім того, розвивається скутість м’язів шиї, і в деяких випадках буває нудота і блювота. В окремих випадках крім симптомів інтоксикації початок бореліозу характеризується катаральними явищами – нежиттю, першінням в горлі, фарингіт, кон’юнктивіт.

Відмітним симптомом першої стадії бореліозу є еритема, що з’являється на тілі в місці укусу кліща в 80% випадків. Еритема являє собою спочатку невеликий червоний вузлик або пляшечку, від якої поступово поширюється почервоніння по периметру, утворюючи своєрідний обідок. Поверхня шкіри всередині обідка може бути червоною або нормальною. Діаметр еритеми постійно збільшується, тому її називають мігруючою. Як правило, еритема має круглу форму, але іноді може бути овальною. Еритема зазвичай збільшується до 20 см в діаметрі, а в окремих випадках і до 60 см. В області еритеми шкіра сильно свербить, є відчуття печіння і вираженої хворобливості. Оскільки еритема з’являється в місці укусу кліща, то найбільш часто вона локалізується на животі, попереку, ногах, під пахвами, на шиї або в паху.

Загальноінфекційні симптоми інтоксикації в поєднанні з еритемою є специфічними для хвороби Лайма, дозволяючи запідозрити дану інфекцію. Крім еритеми на шкірі може з’являтися висип, кропив’янка, а також точкові і кільцеподібні висипання.

У 5 – 8% людей на першій стадії бореліозу з’являються ознаки ураження головного мозку, такі як:

  • Головний біль;
  • Нудота;
  • Блювота більше 2 разів на добу;
  • Світлобоязнь;
  • Підвищена чутливість шкіри (навіть легкий дотик викликає відчуття печіння, болю і т. д.);
  • Напруга потиличних м’язів;
  • Голова, закинута назад;
  • Ноги притиснуті до живота.

У дуже рідкісних випадках перший етап бореліозу проявляється безжовтяничним гепатитом з наступними симптомами – втрата апетиту, нудота, блювота, болі в області печінки, підвищення активності АсАТ, АлАТ і ЛДГ в крові.

Таким чином, перша стадія бореліозу може протікати з розвитком досить різноманітних і поліморфних симптомів, серед яких постійним вважається мігруюча еритема. Інші симптоми (крім еритеми) можуть бути різними. Приблизно в 20% випадків мігруюча еритема є єдиним клінічним симптомом бореліозу.

Перша стадія триває від 3 до 30 днів, після чого або переходить в другу, або завершується одужанням. Імовірність повного одужання при початку адекватної антибіотикотерапії на першій стадії становить 80%. Якщо ж одужання не відбувається, то інфекція переходить у другу стадію. Причому друга стадія розвинеться, навіть якщо перша протікала безсимптомно і не була правильно пролікована.

II стадія

II стадія хвороби Лайма розвивається внаслідок поширення борелій по організму з потоком крові і лімфи. Початок другої стадії бореліозу доводиться на кінець 1 – 3 місяці після появи перших клінічних симптомів інфекції (еритеми і інтоксикації).

На другій стадії бореліозу розвивається переважно ураження нервової системи або серця, і в залежності від того, який саме орган залучений в патологічний процес, з’являються неврологічні або кардіальні симптоми.

Поразка нервової системи у другому періоді хвороби характеризується розвитком менінгіту або менінгоенцефаліту, що поєднуються з парезами черепних нервів і периферичної радикулопатією. При менінгіті у людини розвивається сильний пульсуючий головний біль, неодноразова блювота, напруженість потиличних м’язів, світлобоязнь і підвищена температура тіла. А при менінгоенцефаліті до вказаних менінгеальних симптомів приєднуються розлади сну, пам’яті, концентрації уваги і емоційна лабільність.

Парез черепних нервів (лицьового, слухового, нюхового, трійчастого і т. д.) полягає в тому, що людина не може здійснювати в повному обсязі рухи м’язами, сигнал на які передає вражений нерв. Наприклад, при ураженні лицьового нерва одна половина обличчя практично не рухається. Людині важко посміхатися, оскільки вона може рухати тільки однією половиною губ і т. д. При парезі слухового нерва знижується слух і з’являється дзвін у вухах.

Периферична радикулопатія проявляється блукаючими болями від шиї в руки і від попереку в ноги, а також порушенням чутливості в кінцівках (відчуття оніміння, поколювання, печіння і т. д.) і зниженням сили деяких м’язів.

Відмінною рисою хвороби є саме поєднання менінгіту з парезами черепних нервів і радикулопатією. Цей найчастіший симптомокомплекс неврологічних порушень на 2 стадії хвороби Лайма називається лімфоцитарним менінгорадікулоневритом Банноварта. Якщо на другій стадії не почати лікування антибіотиками, то бореліозний менінгіт може тривати до декількох місяців.

У рідкісних випадках ураження нервової системи при бореліозі виявляється невритами окорухового, зорового і слухового нервів.

На другій стадії бореліозу крім нервової системи уражається і серце, що, однак, спостерігається набагато рідше. Поразка серця може протікати по типу скороминущої атриовентрикулярної блокади, перикардиту або міокардиту. При бореліозному ураженні серця у людини розвиваються такі симптоми:

  • Серцебиття;
  • Задишка;
  • Болі в грудях стискаючого характеру;
  • Запаморочення.

На тлі таких симптомів на ЕКГ фіксується тільки подовження інтервалу PQ. Кардіальні (серцеві) симптоми зазвичай тривають 2 – 3 тижні.

Поразка нервової системи і серця є найбільш характерними для другої стадії бореліозу. Однак крім них може розвиватися ураження шкіри, що протікає по типу капілляритів, висипів і одиночної доброякісної лімфоцитоми.

Еритема і доброякісна лімфоцитома шкіри є найбільш специфічними симптомами хвороби. Зовні така лімфоцитома виглядає як одиничний опуклий вузлик на шкірі, пофарбований в яскраво-малиновий колір і злегка болючий при пальпації. Лімфоцитоми можуть локалізуватися на обличчі, статевих органах і в паховій області.

Крім перерахованих вище симптомів на другій стадії Хвороби Лайма можуть розвиватися неспецифічні клінічні прояви, такі як:

  • Кон’юнктивіт;
  • Ірит;
  • Хоріоретиніт;
  • Панофтальм;
  • Ангіна;
  • Бронхіт;
  • Гепатит;
  • Спленіт (запалення селезінки);
  • Орхіт (запалення яєчок);
  • Мікрогематурія (кров у сечі);
  • Протеїнурія (білок в сечі);
  • Слабкість;
  • Сильна стомлюваність .

Друга стадія бореліозу може тривати до півроку.

III стадія

III стадія Хвороби Лайма починається через 0,5 – 2 роки після появи перших клінічних симптомів інфекції (або через 3 – 6 місяців після завершення 1 і 2 стадій) і триває протягом багатьох років. По суті, перехід інфекції в третю стадію означає хронізацію патологічного процесу і, відповідно, розвиток хронічного бореліозу.

Для третьої стадії характерно розвиток артритів, атрофічного акродерматиту або неврологічних синдромів, схожих з нейросифілісом. Поразка суглобів на третій стадії бореліозу може протікати в трьох формах:
1. Артралгія (мігруючі болі, що переміщаються від одного суглоба до іншого);
2. Доброякісний рецидивуючий артрит;
3. Хронічний прогресуючий артрит.

Мігруючі артралгії фіксуються в 20 – 50% випадків і практично завжди поєднуються з болями в м’язах. Причому найбільш сильні болі розвиваються в м’язах шиї. При артралгії запальні зміни в суглобах відсутні, але болі настільки сильні, що людина буквально знерухомлена. Такі болі в суглобах тривають кілька днів поспіль, поєднуються зі слабкістю, втомою і головним болем, після чого раптово і самостійно проходять. Періодично людину турбують подібні напади артралгій.

При розвитку доброякісного рецидивуючого артриту, як правило, уражаються колінні або інші великі суглоби. У патологічний процес втягується один або максимум 3 суглоба. Артрит протікає з чергуванням рецидивів і ремісій. Рецидиви тривають по 1 – 2 тижні і характеризуються болями в уражених суглобах, їх припухлістю і обмеженням рухливості. Ремісії тривають від кількох тижнів до місяців. Причому з перебігом захворювання частота рецидивів зменшується, а тривалість ремісій збільшується. Протягом 4 – 5 років рецидиви повністю сходять нанівець, і артрит перестає турбувати людину. Завдяки тому, що артрит може надовго опинитися в стадії ремісії, його вважають доброякісним.

Хронічний артрит вражає відразу кілька суглобів (більше трьох) і протікає у вигляді постійного запального процесу. При такому артриті людину турбують болі, набряклість, погана рухливість і обмеженість рухів в уражених суглобах, а також ерозія хрящів і кісток. Дуже часто в патологічний процес втягуються тканини, що оточують суглоб, в результаті чого артрит ускладнюється бурситами, лігаментитами, ентезопатіями, остеопорозом, витонченням хряща, а також остеофітозом (нашарування на кістку пухкої запальної маси). Іноді хронічний бореліозний артрит поєднується з паннусом (запаленням рогівки ока).

Крім ураження суглобів в третьому періоді хвороби Лайма розвивається патологічний процес в шкірі, що протікає по типу атрофічного акродерматиту або осередкової склеродермії.

Атрофічний акродерматит починається з появи червоно-синіх плям на розгинальних поверхнях, таких як коліна, лікті, тильна частина кистей і підошви. В області плям може утворюватися щільний запальний інфільтрат, набряк і порушення відтоку лімфи на ураженій ділянці. Дана запальна фаза триває роками, і повільно переходить в склеротичну. У склеротичній фазі шкіра, на якій були червоно-сині плями, атрофується і стають схожими на пом’ятий тонкий папір.

У третій стадії бореліозу атрофічний акродерматит в 30% випадків поєднується з ураженням суглобів, а в 45 – 50% – з пізніми неврологічними ускладненнями, що протікають по типу порушень чутливості або рухів. Найбільш характерними пізніми неврологічними ускладненнями III стадії бореліозу є хронічний енцефаломієліт, спастичний парапарез, хронічна аксональна полірадікулопатія, втрата пам’яті, слабоумство .

Хронічний енцефаломієліт характеризується постійними головними болями, втомою, запамороченням, нудотою, періодично виникаючою блювотою, судомами, галюцинаціями, а також порушенням пам’яті, уваги, мови, координації рухів, чутливості і т. д.

Спастичний парапарез характеризується підвищенням м’язового тонусу різних частин тіла з розвитком неконтрольованих патологічних рефлексів і рухів.

Хронічна аксональна полірадікулопатія характеризується наступними проявами:

  • Слабкість м’язів в нижніх частинах кінцівок (кисті, стопи). При вираженій слабкості м’язів ніг розвивається степаж – “півняча хода”;
  • Зниження або повне випадання сухожильних рефлексів;
  • Порушення чутливості в кінцевих відділах рук і ніг, що охоплюють ділянки шкіри по типу “шкарпеток” і “рукавичок”. Порушення чутливості проявляється у відчутті бігання мурашок, печіння, поколювання, втрати здатності відчувати температуру, вібрацію, дотик і т. д .;
  • Сухість шкірних покривів ;
  • Порушення координованої роботи кровоносних судин, внаслідок чого у людини з’являються напади серцебиття, гіпотензії, імпотенції і т.д.

Хронічна хвороба Лайма

Хронічний бореліоз – це третя стадія інфекції, клінічні прояви якої описані вище. Хронічний бореліоз розвивається, якщо інфекція не лікувалася або вдавалися до неефективної терапії. Захворювання протікає з чергуванням ремісій і загострень.

При хронічному бореліозі розвивається ураження суглобів (артрит), атрофічний акродерматит або доброякісна лімфоцитома шкіри. Артрит може призводити до повного руйнування хряща і кістки суглоба, внаслідок чого останній стає функціонально неповноцінним і для збереження рухливості його потрібно замінювати протезом .

Хвороба Лайма у дітей

Бореліозом зазвичай хворіють діти старше 7 років. Малюки дошкільного віку (молодше 7 років) дуже рідко хворіють бореліозом, навіть якщо їх вкусив інфікований кліщ-переносник.

Перебіг захворювання і клінічні ознаки у дітей точно такі ж, як і у дорослих. Однак для дітей характерно розвиток менінгіту, як прояви ураження нервової системи, в той час як у дорослих частіше формуються периферичні нефропатії (парези нервів, радикуліти і т. д.).

Через переважне ураження центральної нервової системи, після одужання від бореліозу у дітей можуть залишатися астеновегетативні реакції, такі, як нестійкість настрою, підвищена збудливість і розлади сну. Дані реакції через деякий час повністю проходять.

Діагностика хвороби Лайма

Загальні принципи діагностики

Для діагностики бореліозу повинні враховувати особливі епідеміологічні дані – наявність укусу кліща протягом попередніх 1 – 3 місяців. Якщо такий був, то проводять огляд тіла на предмет виявлення мігруючої еритеми. Після цього незалежно від того, чи була виявлена еритема, виробляють активне виявлення наступних специфічних для бореліозу ознак:

  • Серозний менінгіт, менінгоенцефаліт, полірадікулоневрит або неврит черепних нервів;
  • Артрит одного або декількох суглобів;
  • Порушення атріовентрикулярної провідності серця II або III ступенів, міокардит або перикардит;
  • Одинична доброякісна лімфоцитома на мочці вуха або соску молочної залози ;
  • Хронічний атрофічний акродерматит.

Якщо у людини були виявлені які-небудь з перерахованих симптомів, то для підтвердження діагнозу бореліозу досліджують кров на наявність антитіл до борелій. Позитивний аналіз крові вважається повним підтвердженням хвороби Лайма.

Аналіз на хворобу Лайма (кров на бореліоз)

Борелії виявляються в крові за допомогою наступних аналізів крові :

  • Реакція непрямої імунофлуоресценції (РНІФ);
  • Імуноферментний аналіз (ІФА);
  • Полімеразна ланцюгова реакція ( ПЛР );
  • Імуноблотинг.

При проведенні РНІФ позитивним результатом аналізу вважається титр антитіл в крові 1:64 і вище. Якщо титр антитіл нижче 1:64, то результат аналізу негативний і, отже, людина не інфікована.

При проведенні ІФА результат може бути позитивним або негативним. Позитивний означає, що антитіла до борелій виявлені і, відповідно, людина заражена. Негативний результат аналізу означає, що у людини в крові відсутні борелії.

При проведенні ПЛР і імуноблотингу виявляють безпосередньо борелій і визначають їх кількість в одиниці об’єму крові (найчастіше в 1 мл). Відповідно, якщо в результаті аналізу зазначено, що виявлені борелії і вказано їх кількість, то це означає наявність бореліозу у людини.

Найбільш простими, доступними і досить ефективними аналізами на бореліоз є ІФА і РНІФ, для проведення яких необхідно здати кров з вени. Однак для достовірної діагностики слід провести два дослідження з інтервалом між ними в 4 – 6 тижнів, щоб визначити не тільки наявність інфекції, але і її динаміку.

Хвороба Лайма – лікування

Лікування бореліозу полягає в прийомі антибіотиків, до яких чутливі Borrelia burgdorferi. При цьому антибіотики, тривалість і схема їх застосування різні для лікування бореліозу на різних стадіях і з різними переважними клінічними проявами. Розглянемо, які антибіотики застосовуються на різних стадіях інфекції для лікування уражень тих чи інших органів і систем.

Отже, для лікування хвороби Лайма на першій стадії (протягом місяця після появи клінічних симптомів) застосовують такі схеми антибіотикотерапії:

  • Амоксицилін (Амосін, Оспамокс, Флемоксин Солютаб, Хіконцил, Екобол) – приймати по 500 мг по 3 рази на добу протягом 10 – 21 дня;
  • Доксициклін (Кседоцин, Юнідокс Солютаб, Відокцин, Вібраміцин) – приймати по 100 мг по 2 рази на добу протягом 10 – 21 дня;
  • Цефуроксим (Аксетин, Антибіоксім, Зіннат, Зинацеф і ін.) – приймати по 500 мг по 2 рази на добу протягом 10 – 21 дня;
  • Азитроміцин (Сумамед і ін.) – приймати по 500 мг по 1 разу на добу протягом тижня (найменш ефективний антибіотик);
  • Тетрациклін – приймати по 250 – 400 мг по 4 рази на добу протягом 10 – 14 днів.

Найбільш ефективним антибіотиком для лікування бореліозу на першій стадії є Тетрациклін. Саме тому рекомендується починати терапію саме цим антибіотиком, і тільки при його неефективності переходити на інші, вибираючи будь-які з перерахованих вище.

При наявності неврологічних симптомів для лікування бореліозу найефективніші такі схеми антибіотикотерапії:

  • Доксициклін (Кседоцин, Юнідокс Солютаб, Відокцин, Вібраміцин) – приймати по 100 мг по 2 рази на добу протягом 14 – 28 днів;
  • Цефтриаксон (Азаран, аксони, Біотраксон, Іфіцеф, Лендацин, Ліфаксон, Медаксон, Роцефін, Тороцеф, Тріаксон і т.д.) – вводити внутрішньовенно по 2000 мг по 1 разу на добу протягом 2 – 4 тижнів;
  • Бензилпеніцилін – вводити по 5 000 000 ОД внутрішньовенно через кожні 6 годин (4 рази на добу) протягом 14 – 28 днів;
  • Хлорамфенікол (левоміцетин) – приймати всередину або вводити внутрішньовенно по 500 мг по 4 рази на добу протягом 14 – 28 днів.

При ураженні серця для лікування бореліозу найефективніші такі схеми антибіотикотерапії:

  • Цефтриаксон (Азаран, аксони, Біотраксон, Іфіцеф, Лендацин, Ліфаксон, Медаксон, Роцефін, Тороцеф, Тріаксон і т.д.) – вводити внутрішньовенно по 2000 мг по 1 разу на добу протягом 2 – 4 тижнів;
  • Пеніцилін G – вводити внутрішньовенно по 20 000 000 ОД по 1 разу на добу протягом 14 – 28 днів;
  • Доксициклін (Кседоцин, Юнідокс Солютаб, Відокцин, Вібраміцин) – приймати по 100 мг по 2 рази на добу протягом 21 дня;
  • Амоксицилін (Амосін, Оспамокс, Флемоксин Солютаб, Хіконцил, Екобол) – приймати по 500 мг по 3 рази на добу протягом 21 дня.

При артритах для лікування бореліозу найефективніші такі схеми антибіотикотерапії:

  • Амоксицилін (Амосін, Оспамокс, Флемоксин Солютаб, Хіконцил, Екобол) – приймати по 500 мг по 4 рази на добу протягом 30 днів;
  • Доксициклін (Кседоцин, Юнідокс Солютаб, Відокцин, Вібраміцин) – приймати по 100 мг по 2 рази на добу протягом 30 днів (можна приймати при відсутності неврологічних симптомів);
  • Цефтриаксон (Азаран, аксони, Біотраксон, Іфіцеф, Лендацин, Ліфаксон, Медаксон, Роцефін, Тороцеф, Тріаксон і т.д.) – вводити внутрішньовенно по 2000 мг по 1 разу на добу протягом 2 – 4 тижнів;
  • Пеніцилін G – вводити внутрішньовенно по 20 000 000 ОД по 1 разу на добу протягом 14 – 28 днів.

При хронічному атрофічному акродерматиті для лікування бореліозу найефективніші такі схеми антибіотикотерапії:

  • Амоксицилін (Амосін, Оспамокс, Флемоксин Солютаб, Хіконцил, Екобол) – приймати по 1000 мг по 1 разу на добу протягом 30 днів;
  • Доксициклін (Кседоцин, Юнідокс Солютаб, Відокцин, Вібраміцин) – приймати по 100 мг по 2 рази на добу протягом 30 днів.

Мінімальна тривалість антибіотикотерапії складає 10 днів. Цим терміном можна обмежитися, якщо у людини є тільки загальноінфекційні симптоми інтоксикації і еритема, але відсутнє ураження суглобів, нервової системи і серця. У всіх інших випадках необхідно намагатися приймати антибіотики максимальне рекомендований час.

Під час лікування антибіотиками на тілі у людини може з’явитися множинна висипка або кілька еритем, а також розвинутися тимчасове загострення симптоматики. Цього не слід боятися, оскільки подібна відповідь організму називається реакцій Яриша-Герсгеймера і свідчить про успішність проведеного лікування.

Якщо хвороба Лайма була виявлена у вагітної жінки, то їй слід приймати Амоксицилін по 500 мг по 3 рази на добу протягом 21 дня. Іншої терапії не потрібно, оскільки даного курсу антибіотикотерапії досить для того, щоб профілактувати передачу інфекції плоду.

Крім антибіотикотерапії, яка спрямована на знищення борелій в організмі людини, в комплексом лікуванні застосовуються симптоматичні методи лікування, які допомагають усунути тяжкі прояви інфекції. Симптоматичні методи застосовуються для поліпшення загального стану і зняття симптомів, які погано переносяться людиною.

Симптоматична терапія хвороби Лайма включає в себе застосування таких препаратів:

  • Нестероїдні протизапальні засоби (Індометацин, Напроксен, Німесулід і ін.) – для купірування болю і зменшення вираженості запального процесу в суглобах при артриті;
  • Імуносупресори (Плаквеніл) – для придушення запального процесу в суглобах при артриті;
  • Анальгетики (Анальгін, Індометацин, Кеторол, Кетанов і ін.) – для купірування будь-яких болів;
  • Антигістамінні препарати (Еріус, Телфаст, Супрастин, Діазолін, Зіртек, Цетрин і ін.) – для купірування алергічних проявів, таких, як висип, свербіння шкіри і т.д .;
  • Внутрішньовенне введення дезінтоксикаційних розчинів (фізіологічний розчин, розчин Рінгера, Хартмана і ін.) при температурі;
  • Сечогінні препарати (фуросемід ) – для зменшення набряку мозкових оболонок при менінгіті;
  • Препарати, що поліпшують нервово-м’язову провідність (Оксазіл, Церебролізин , Прозерін, Галантамін) – для усунення порушень передачі сигналу від нервів до м’язів (парези, паралічі і т.д.).

У період одужання також рекомендується приймати вітаміни А, С і групи В, а також загальнозміцнюючі засоби, такі, як настойка женьшеню, елеутерококу і т.д.

Профілактика інфекції

На жаль, специфічної профілактики хвороби Лайма (щеплення) не існує. Тому єдино можливою профілактикою інфекції є неспецифічна, яка полягає в мінімізації ризику потрапляння кліща на тіло людини.

Оскільки кліщі живуть в траві і листі, необхідно уникати перебування в місцях, де доведеться тісно контактувати з рослинністю (ліс, парки і т.д.). Якщо ж людина збирається “на природу”, то слід одягатися в світлий одяг, який максимально закриває тіло: сорочка з довгим рукавом, штани з гумкою на щиколотці, шарф на шиї, капюшон або кепка на голові і т. д. Крім того, відкриті ділянки тіла слід обробляти репелентами, що відлякують кліщів.

Під час перебування в лісі або парку слід через кожні дві години оглядати тіло на наявність кліщів. Також під час перебування на природі потрібно якомога менше сидіти в траві і контактувати з листям кущів і дерев.

Профілактика бореліозу після укусу кліща

Після укусу кліща для профілактики необхідно приймати комбінацію наступних антибіотиків:

  • Доксициклін – по 100 мг по 1 разу на добу протягом 5 днів;
  • Цефтриаксон – по 1000 мг по 1 разу на добу протягом трьох днів.

Прийом даних двох антибіотиків є ефективним заходом профілактики розвитку бореліозу після укусу інфікованого кліща, оскільки запобігає хворобі Лайма в 80 – 95% випадків.

Наслідки Хвороби Лайма

Наслідки бореліозу є різні неврологічні і серцеві симптоми, які залишилися в результаті незворотних змін в даних органах в період активного перебігу інфекції.