Електроміографія (ЕМГ)

Електроміографія (ЕМГ) – це сучасний метод діагностики активності м’язової тканини. Використовується методика для визначення функціональних здібностей нервів, м’язів і м’яких тканин. За допомогою ЕМГ діагностують ступінь пошкоджень після перенесених травм або визначають динаміку тривалого лікування м’язової тканини.

Суть методу

Електроміографія – метод дослідження, що визначає локалізацію можливих пошкоджень. Якщо вогнища запалення знаходяться в м’яких тканинах, діагностика за допомогою рентгенографії не проводиться: ЕМГ демонструє ступінь тяжкості захворювання, характерні особливості ушкодження м’язової тканини і периферичних нервів.

Для проведення діагностики використовується апарат – електроміограф. Пристрій складається з цілісної комп’ютерної системи, здатної записувати певні сигнали (біопотенціали) м’язової тканини. За допомогою пристрою відбувається посилення біопотенціалів, що дозволяє визначати ступінь пошкодження м’яких тканин без хірургічної діагностичної операції.

До комп’ютерної системи приєднані діоди, які реєструють відхилення від норми. За допомогою апарату посилюється сигнал, і на екрані виводиться зображення, яке відображає стан м’язових тканин і периферичних нервів досліджуваної ділянки тіла. Сучасні апарати виводять зображення безпосередньо на монітор, а ось електроміограф старого покоління фіксує отримані імпульси на папері.

При нормальному функціонуванні створюється певний імпульс м’язів – саме зміна імпульсу (відхилення від норми) фіксує апарат в ході діагностики. Лікарем аналізується отримане зображення, яке дозволяє виявити пошкодження і патології м’язів або нервів.

Різновиди ЕМГ

Сучасні пристрої відрізняються типами пропускних діодів: діапазон таких деталей визначає точність отриманих результатів. Використовується 2 типу пристроїв для поверхневого і локального обстеження. Глобальна діагностика відбувається неінвазивним способом (безконтактним) і дозволяє побачити активність м’язової тканини на великій ділянці тіла. Такий вид діагностики використовується в тих випадках, коли причина болю або пошкоджень всередині м’язів невідома. Обстеження великої ділянки дозволяє простежити динаміку в лікуванні хронічних захворювань.

Локальна ЕМГ проводиться за допомогою контактного методу: електрод вводиться безпосередньо в досліджувану частину. Попередньо ділянка тіла знеболюється і обробляється дезінфікуючими засобами. Являє собою електрод тонку голку, яка робить мінімальний прокол. Інвазивна методика підходить для дослідження невеликої частини м’язової тканини.

Вибір методики залежить від призначень лікаря. Показанням до проведення ЕМГ є скарги пацієнта, пошкодження і травми, які впливають на ходьбу і рухливість людини. У деяких випадках для точної діагностики проблеми призначається відразу 2 види ЕМГ: локальна і глобальна.

Доцільність проведення ЕМГ

Проводиться безпечна методика для обстеження пацієнта, який страждає від м’язових болів. Використовується ЕМГ як самостійна або допоміжна процедура. Слабкість в м’язах і судоми є частою причиною звернення до фахівця.

Якщо додаткових симптомів у пацієнта не виявлено, лікарем призначається безпечна і проста процедура. ЕМГ показана дітям і літнім людям, яким складно пересуватися. Доцільно проводити електроміографію перед змаганнями або важкими фізичними навантаженнями.

Показання до процедури

Прямим показанням до проведення ЕМГ є больовий синдром. Раптові або часті болі в м’язах – тривожний знак, на який слід негайно зреагувати. Інтенсивні м’язові болі і посмикування м’язів потребують додаткового обстеження м’язової тканини. За допомогою процедури ЕМГ підтверджуються діагнози: міастенія, міоклонія або аміотрофічний склероз. Призначається електроміографія при підозрі на розвиток полімітоза.

Доцільно проводити діагностику м’язів в разі втрати їх тонусу (дистонії) або після травматизму периферичних нервів. Пошкодження центральної нервової системи, мозку або хребта є причиною для повного обстеження м’язової тканини за допомогою ЕМГ.

Призначається діагностика з введенням діодів при підозрі на розсіяний склероз, при ботулізмі, після перенесеного поліомієліту. При невропатії лицьового нерва або тунельному синдромі використовується інвазивна електроміографія. Прямим призначенням до процедури є захворювання: грижа спинного мозку або тремор. Для безпечного введення ботокса використовується попередня ЕМГ.

Пацієнту призначається необхідна кількість процедур, які не шкодять сусіднім тканинам. Перше обстеження доводиться на початковий етап діагностики до призначення лікування. В ході терапії ЕМГ проводиться неодноразово. З метою профілактики електроміографія використовується для дорослих і дітей.

Прямі протипоказання

В цілому електроміографія безпечна процедура, яка призначається пацієнтам різної статі і вікової категорії. Шкода ЕМГ завдає. Хворобливі відчуття під час введення діодів знімаються за допомогою знеболюючих препаратів місцевої дії. Дозволена процедура для діагностики навіть дітям з проблемами в області м’язів.

Протипоказання до процедури:

• інфекційні захворювання з яскраво вираженою симптоматикою;
• неінфекційні хронічні хвороби;
• епілепсія;
• захворювання центральної нервової системи, яке може перешкодити досліджувати м’язову тканину;
• психічні розлади (особливо обережно проводиться інвазивна процедура пацієнтам з психічними відхиленнями);
• гостра серцева недостатність;
• стенокардія;
• наявність електростимулятора;
• захворювання шкірного покриву.

У більшості випадків протипоказання стосуються голчастої процедури. Не призначається методика пацієнтам із захворюваннями, які передаються через кров – СНІД, інфекційні хвороби, гепатит. Для людей з проблемою згортання крові проведення ЕМГ небажано.

Введення голки відбувається з мінімальною кровотечею, але проста процедура може стати проблемою для людей з порушенням роботи тромбоцитів. Гемофілія – ​​пряме протипоказання для інвазивної діагностики. Індивідуальний больовий поріг є протипоказанням до проведення ЕМГ.

Можливі ускладнення

ЕМГ – це безпечний метод дослідження. Застереження стосуються загоєння ранки, яка утворюється на місці введення діода. Утворена на місці проколу гематома проходить протягом 10-15 днів. У додатковій обробці шкіра після проколу не потребує.

Якщо ЕМГ призначається в комплексі з іншими процедурами, лікар розповідає про обмеження і застереження після процедури. На додаток призначають електронейроміографію, яка дозволяє в повній мірі оцінити ступінь пошкодження.

Протипоказання до додаткового методу діагностики такі ж, як до електроміографії.

Підготовка до ЕМГ

У тривалій підготовці ЕМГ не потребує. Перед призначенням процедури враховуються особливості її проведення: перед електроміографією припиняється прийом психотропних препаратів або медикаментів, які впливають на роботу нервової системи. До початку процедури (за кілька годин до ЕМГ) не можна вживати їжу або пити енергетичні напої. Виключається вживання кофеїну, шоколаду та чаю.

Якщо в ході лікування хворий приймає препарати, які впливають на згортання крові, перед проведенням процедури необхідно додатково проконсультуватися з лікарем. Будь-які протипоказання враховуються до початку діагностики. Маленьким дітям ЕМГ проводиться в присутності батьків.

Етапи процедури

Проводиться процедура в стаціонарних і амбулаторних умовах. Під час ЕМГ пацієнт повинен перебувати в зручних умовах (сидячи, стоячи або лежачи). Перед інвазивної методикою ділянку шкіри, через який вводиться діод, обробляється антибактеріальним засобом. Для обробки використовуються антисептики. Медпрацівник вводить діод і фіксує його для подальшої діагностики.

Під час процедури пацієнт відчуває невеликий дискомфорт – так діоди зчитують імпульси м’язової тканини. На початку електроміографії зчитується потенціал м’язів в розслабленому вигляді: ці дані стануть основою для дослідження м’язового тонусу. На другому етапі процедури пацієнту необхідно напружити м’язи: імпульси повторно зчитуються.

Отримані результати

Отримані результати являють собою знімок (електронне зображення). Першим стан м’язової тканини оцінює фахівець, який проводить діагностику. На основі його укладення лікуючий лікар ставить точний діагноз і призначає ефективне лікування.

Самостійно пацієнт не розшифровує результати електроміографії. Діагност не займається призначенням подальшої терапії: він оцінює стан м’язів і нервових вузлів, що знаходяться в досліджуваній частині тіла.

Електроміограма зовні нагадує знімок кардіограми. Складається він з коливань: амплітуда осциляцій визначається станом м’язової тканини людини. Для діагнозу важлива висота і частота коливань.

Розшифровка отриманих результатів

Розшифровка знімка починається з аналізу амплітудних коливань. У нормі (середньостатистичні дані) величина осциляцій складає від 100 до 150 мкв. Максимальне скорочення задає норму, яка дорівнює 3000 мкв. Величина показників визначається віком пацієнта, м’язовим тонусом організму і способом життя. Отримані результати можуть спотворюватися великим жировим прошарком (пацієнти з ожирінням). Погане згортання крові впливає на результати, отримані через діоди.

Знижена амплітуда свідчить про захворювання м’язів. Чим нижче отримані показники, тим важче ступінь занедбаності патології. На початковій стадії амплітуда знижується до 500 мкВ, а потім до 20 мкв – в таких випадках пацієнту потрібна термінова госпіталізація. На локальній ЕМГ показники можуть залишатися в граничній нормі (для таких випадків доцільно проводити додаткові обстеження).

Рідкісні осциляції вказують на патології токсичного або спадкового характеру. Одночасно на локальній електроміографії фіксуються поліфазні потенціали. При великій кількості загиблих волокон активність м’язів відсутня. Збільшення амплітуди (гострі хвилі) свідчить про аміотрофії. При розвитку міастенії знижується амплітуда (після стимуляції м’язів). Низька активність (низька амплітуда) в момент навантаження свідчить про розвиток Міотонічного синдрому.