Тонзиліт. Хронічний та гострий тонзиліт

Гострі респіраторні захворювання, в число яких також входять гостра і хронічна форми тонзиліту, широко представлені серед дітей і дорослих навіть незважаючи на сучасний рівень розвитку медицини. Точних даних про поширеність тонзиліту на сьогоднішній день немає, так як нерідко він протікає в легкій формі і не супроводжується зверненням до фахівця. Проте, наприклад в Норвегії, за офіційними даними, орієнтовна поширеність тонзиліту становить 11700 хворих на 100000 населення. Важливість своєчасного виявлення і лікування тонзиліту полягає в профілактиці різних ускладнень, таких як ревматоїдний артрит та інші патології.

Що таке тонзиліт

Під тонзилітом найчастіше розуміють розвиток запалення в області піднебінних мигдалин. Ці лімфоїдні структури розташовані на початку дихальних шляхів і травного тракту (також відомі як лімфатичне кільце Пирогова – Вальдейера).

Лімфоїдне кільце представлено миндалинами:

• носоглоточною;
• двома трубними;
• двома піднебінними;
• язиковій.

Розвиток запального процесу в будь-якій з мигдалин називається тонзиліт. Роль лімфоїдної тканини в цій області полягає в забезпеченні ефективної взаємодії організму з чужорідними антигенами. Підвищене скупчення імунокомпетентних клітин в мигдалинах дозволяє організму людини реагувати на мікроби ще до їх інвазії з розвитком інфекційного ураження. Це забезпечується захопленням чужорідних мікроорганізмів з подальшим їх наданням клітинам, що забезпечують імунний захист.

У зв’язку з цим, саме в мигдалинах найчастіше розвивається запальний процес, обумовлений мікробною інвазією. Однак, за відсутності своєчасного лікування можливе поширення патологічних змін на сусідні структури з розвитком різних ускладнень.

Тонзиліт у дитини

Тонзиліт у дитини можна зустріти частіше, ніж у дорослих, що нерідко пов’язано з особливостями життєдіяльності дітей і рівнем їх імунного захисту. При цьому розвиток ангіни та інших інфекційних процесів досить часто є не тільки результатом екзогенного інфікування, а й зниженням імунітету при патологічних станах.

Гострий тонзиліт у дитини часто залишається нерозпізнаним, що обумовлено переважанням в цьому віці системних проявів хвороби над місцевими. Це призводить до того, що новонароджені і діти грудного віку переносять ангіну так, що вона не розпізнається зважаючи на переважання симптомів риніту і фарингіту. Тонзиліт при цьому з легкістю визначається при візуалізації піднебінних мигдалин.

Відмінною особливістю тонзиліту у дитини є інтенсивна реакція лімфатичних вузлів на запальні процеси в ротоглотці, а також хронічний лімфаденіт. До можливих системних проявів гострого тонзиліту в дитячому віці відносять:

• лихоманку піретичного характеру;
• судоми;
• блювоту;
• явища менінгізму і затьмарення свідомості;
• болю в животі і диспепсичні явища.

Лікування гострої та хронічної форм тонзиліту у дитини відіграє велику роль для профілактики таких захворювань:

• ревматизму;
• неспецифічного інфекційного поліартриту;
• нефриту.

Поряд з ураженням піднебінних, у дітей також часто розвивається запалення в носоглоточній мигдалині, що часто характеризують як аденоїди. Запальні процеси в цій галузі призводять до гіперплазії лімфоїдної тканини, що проявляється збільшенням носоглоткового мигдалика з появою симптомів порушення дихання. До найбільш тяжких наслідків тонзиліту цієї локалізації відносять розвиток:

• середнього отиту;
• ретрофарингіального абсцесу;
• нагноєння лімфатичних вузлів;
• порушень дихання.

Тонзиліт у дорослих

Тонзиліт у дорослих зустрічається не так часто, ніж у дітей. Крім того, в цьому віці відбувається зміна клінічної картини захворювання, що проявляється переважанням місцевої симптоматики над загальною.

Нерідко причиною розвитку гострого тонзиліту у дорослих є загострення хронічних запальних процесів на тлі зовнішніх впливів, що знижують рівень імунного захисту. При цьому, в більшості випадків, при розвитку хвороби спостерігається значне порушення життєдіяльності, пов’язане як з місцевими, так і з системними змінами в організмі. Однак, часто лікуванням гострого тонзиліту дорослі займаються самостійно, що призводить до різних неприємних наслідків, в тому числі і хронізації процесу.

Тонзиліт у дорослих, крім типової ангіни (яка найчастіше викликається стрептококами і стафілококами), може бути пов’язаний з наступними захворюваннями:

• інфекційний мононуклеоз;
• аденовірусною інфекцією;
• кір;
• дифтерією;
• карієсом.

Так, якщо тонзилярний синдром, в який входять біль при ковтанні, гіперемія неба і збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, є проявом інфекційного мононуклеозу, то через 6 місяців після одужання рекомендується пройти обстеження на ВІЛ-інфекцію. Це обумовлено залежністю маніфестації інфекційного мононуклеозу від рівня імунного захисту.

Тонзиліт при вагітності

До розвитку гострого або загострення хронічного тонзиліту при вагітності привертають зміни в організмі, пов’язані з цим станом. Як правило, найчастіше інфекційні процеси, в тому числі в області мигдалин, що виникають під час вагітності, пов’язані з імуносупресією.

При вагітності на організм матері покладається додаткове навантаження, обумовлене ​​потребою плода в своєчасній доставці кисню і поживних речовин. Так як тонзиліт при вагітності супроводжується системними змінами у функціонуванні організму, це може істотно позначитися на стані не тільки органів матері, але і плода.

Найбільший вплив на дитину під час вагітності тонзиліт надає саме в першому триместрі. Це пов’язано з тим, що саме в перші тижні відбувається формування основних органів. При цьому шкідливий вплив на плід надають як зміни в роботі організму (пов’язані з реакцією на інфекційний процес), так і токсини чужорідних мікроорганізмів. Одним з найбільш серйозних захворювань, що супроводжуються тонзилітом і мають значний токсичний вплив на плід, є краснуха.

Нерідко вагітні намагаються самостійно лікувати застуду, проте це небезпечно тим, що багато лікарських препаратів мають тератогенний ефект. У зв’язку з цим, лікувати тонзиліт при вагітності, як і будь-які інші інфекційні захворювання, слід тільки під наглядом фахівця.

Тонзиліт у літніх

Імунна система у літніх людей зазнає значних змін, в основі яких лежить зменшення обсягу лімфоїдної тканини і абсолютного числа лейкоцитів. Процеси, що призводять до цього стану організму, носять поступовий характер і спостерігаються протягом багатьох років.

Це неодмінно позначається на клінічній картині гострої і хронічної форм тонзиліту. Так, у літніх людей симптоми тонзиліту носять більш стертий характер. Висока лихоманка і больовий синдром зустрічаються не часто. При цьому основними симптомами, які практично завжди супроводжують тонзиліт і фарингіт в літньому віці, є інтоксикація і субфебрильна лихоманка.

Симптоми тонзиліту

Діагностика тонзиліту у дітей і дорослих не представляє особливих складнощів оскільки це захворювання характеризується місцевими і системними симптомами. До місцевих симптомів відносять будь-які прояви хвороби, виникнення яких пов’язано із запальними процесами в області мигдалин. Системні симптоми, які супроводжують тонзиліт, формуються під впливом речовин, що потрапляють в кров через вогнища запалення (цитокіни та продукти руйнування тканин організму), а також токсинів, що виробляються патогенними збудниками.

Гострий тонзиліт

Гострий тонзиліт і симптоми, які його супроводжують, сильно залежить від локалізації ураження. Так як лімфоїдна тканина глотки розвинена дуже добре, прояви інфекційного процесу визначаються миндалиною, яка уражається в першу чергу. Таким чином, гострий тонзиліт, або ангіна, може протікати з ураженням мигдаликів:

• піднебінних;
• носоглоточних;
• бічних валиків і тубарної;
• язиковій.

Гострий тонзиліт характеризується швидким наростанням запального процесу з появою місцевих і системних скарг. Однак, їх вираженість варіюється в залежності від форм захворювання, серед яких розрізняють:

• катаральну;
• фолікулярну;
• лакунарну;
• фіброзну;
• флегмонозну.

Як правило, при всіх формах гострого тонзиліту захворювання починається з погіршення самопочуття і швидкого підйому температури. Ступінь підйому температури визначається рівнем імунного захисту пацієнта і збудником, який став причиною патології. Для фолікулярної і лакунарній форм ангіни характерно тяжче, в порівнянні з катаральної, перебіг. Також сильно відрізняється картина при візуальному огляді глотки.

Найчастіше пацієнти звертають увагу на наступні ознаки тонзиліту:

• виражену лихоманку;
• сухість в роті;
• печіння і першіння в горлі;
• болю при ковтанні.

Так як гострий тонзиліт викликається різними збудниками, то у пацієнта можуть спостерігатися й інші симптоми, які залежать від екзотоксинів. Прикладом може служити токсична дифтерія, при якій відзначаються набряк підшкірної жирової клітковини в області шиї і погіршення роботи внутрішніх органів. У зв’язку з цим, при виявленні ангіни потрібно здійснення мазка з метою виключення дифтерії, яка супроводжується високою летальністю.

Хронічний тонзиліт

Під хронічним тонзилітом розуміють тривале запалення в області мигдалин. Зазвичай ця форма патології розвивається в результаті гострого процесу і пов’язана з невисокою ефективністю лікувального процесу.

Хронічній формі тонзиліту піднебінні мигдалини схильні в найбільшій мірі, що обумовлено наявністю в них лакун, які є резервуаром епітелію і мікроорганізмів. Нерідко тривалі запальні процеси в мигдалинах супроводжуються склеротичними змінами в лімфоїдній тканині, що знижує ймовірність одужання за рахунок того, що супроводжують тонзиліт пробки з епітелію і лейкоцитів евакуюються з лакун з меншою ефективністю.

Зазвичай хронічний тонзиліт супроводжують симптоми, які включають:

• неприємні запахи з ротової порожнини;
• відчуття стороннього тіла в горлі під час ковтання;
• відчуття сухості в горлі;
• поява скарг на підвищену стомлюваність;
• головні болі;
• періодично виникає лихоманка;
• пальповані лімфатичні вузли, розташовані в кутку нижньої щелепи.

Також є характерні візуальні ознаки хронічного тонзиліту, що включають почервоніння, потовщення і набряк передніх і задніх піднебінних дужок, а також гіперемія мигдалин.

До однієї з найпоширеніших ознак хронічного тонзиліту відносять загострення хвороби у формі ангіни, що турбують пацієнта дуже часто. Зазвичай це відбувається на тлі зниження імунного захисту (після переохолодження, при голодуванні і стресах).

Ознаки загострення хронічного тонзиліту

Загострення тонзиліту має ознаки ангіни, що характеризується значним підйомом температури, розвитком інтоксикації та місцевих симптомів хвороби. У більшості випадків цей стан спостерігається не більше 5 разів на рік.

Загостренням тонзиліту пацієнти часто називають будь-які відчуття, пов’язані з дискомфортом в горлі, наприклад поколюванням. Однак, для підтвердження діагнозу потрібно візуальне підтвердження місцевих змін.

Наслідки ускладненого тонзиліту

Нерідко як гостра, так і хронічна форми тонзиліту мають наслідки, що призводять до тяжких порушень в роботі організму. Однією з найпоширеніших патологій, які розвиваються на тлі перенесеного тонзиліту, є ревматизм.

В основі цього захворювання лежить розвиток патологічної системної аутоімунної відповіді, що пов’язано з прямим впливом токсичних субстанцій на серцеву тканину, а також наявністю схожих з організмом антигенних субстанцій у деяких штамів стрептокока. Як правило, симптоми хвороби розвиваються через 2-3 тижні після інфекційної хвороби. До ревматичних наслідків тонзиліту відносять:

• ревмокардит;
• ревмополіартрит (ураження синовіальних оболонок суглоба);
• ревмохорею (ураження нервової системи);
• запальні процеси в шкірі.

Також, нерідко можуть розвиватися такі аутоімунні наслідки тонзиліту, як гострий постстрептококовий гломерулонефрит. Ця патології розвивається у деяких людей через 14-20 днів після перенесеного гострого тонзиліту, викликаного бета гемолітичним стрептококом і характеризується порушенням функції нирок. Як правило, цей вид стрептокока є причиною розвитку тонзиліту в більш, ніж 80% випадків, однак для формування автоімунних порушень необхідна наявність у людини певних антигенних структур. Тому ревматизм вражає далеко не всіх пацієнтів.

Також до можливих наслідків тонзиліту є наслідком локального поширення запального процесу з розвитком паратонзтліту, а також формуванням ретро- або парафарінгеального абсцесу.

Основні причини тонзиліту

Причини, що викликають тонзиліт, так чи інакше пов’язані з чужорідними мікроорганізмами, які можуть бути бактеріальної, вірусної та грибкової природи. При цьому передача мікробів може здійснюватися наступними шляхами:

• повітряно-крапельним;
• аліментарним;
• на тлі аутоінфекції.

Залежно від причини розвитку, тонзиліт буває наступних видів:

• епізодичним;
• епідемічним;
• як результат загострення.

Епізодична форма гострого тонзиліту є результатом загострення аутогенної інфекції при зниженні імунного захисту організму і не пов’язана з додатковим інфікуванням патогенними мікроорганізмами (розвивається без зустрічі з хворою людиною). Як правило, причиною цієї форми тонзиліту найчастіше є переохолодження або сильний стрес.

Епідемічна форма тонзиліту розвивається при інфікуванні пацієнта під час зустрічі з хворою людиною, що характерно для сезонних спалахів захворюваності. Також можливий розвиток цієї форми захворювання не тільки при зустрічі з хворим на ангіну, а й при контакті з безсимптомним носієм вірулентного збудника.

Також нерідко гострий тонзиліт є загостренням хронічної форми і відрізняється від епізодичного виду наявністю тривалого запального процесу в області мигдалин.

Чим відрізняються тонзиліт і фарингіт

Тонзиліт і фарингіт нерідко є тісно взаємопов’язаними станами. Однак, коли під тонзилітом розуміють запальні зміни в області мигдалин, під фарингітом розуміють ураження слизової глотки. При цьому абсолютно ізольовано як фарингіт, так і тонзиліт зустрічаються дуже рідко, що обумовлено тісною взаємодією лімфоїдної тканини і слизової.

Як правило, тонзиліт і фарингіт в яскраво виражених формах найчастіше зустрічаються при інфекційних процесах. При цьому нерідко саме хронічне запалення в області мигдалин призводить до подразнення слизової глотки. Однак, розвиток фарингіту можливо і при впливах неінфекційної природи (термічних або хімічних).

Клінічні прояви при тонзиліті і фарингіті схожі, тому для визначення основної локалізації патологічного процесу необхідна візуалізація мигдалин і задньої стінки глотки.

Чи завжди при гнійному тонзиліті є пробки

Під гнійним тонзилітом найчастіше розуміють всі некатаральні форми ангін. Це пов’язано з тим, що при катаральній формі крім гіперемії і збільшення мигдаликів інших патологічних змін в їх області не відзначається.

Таким чином, гнійний тонзиліт включає наступні форми:

• лакунарну;
• фолікулярну;
• флегмонозну.

У зв’язку з малою поширеністю катаральних форм, гнійний тонзиліт і, відповідно, пробки в мигдалинах при ангінах зустрічаються часто. При цьому пробки характерні для лакунарної форми, яка має більш важкий перебіг. Однак, поділ гострого тонзиліту на вищезгадані форми є досить умовним, так як можливо, що одночасно з одного боку буде спостерігатися картина фолікулярної, а з іншого – лакунарної ангіни.

Гнійні пробки при тонзиліті представлені скупченням слущених клітин епітелію і лейкоцитів в лакунах мигдалин. Як правило, у міру порушення евакуації вмісту лакун в них відбувається інтенсивне розмноження патогенної мікрофлори, що позначається на тяжкості перебігу захворювання.

Виявити пробки при тонзиліті під час візуального огляду можна за допомогою острівців, що мають біло-жовтий колір, і знаходяться в області кріп гіперемійованих мигдалин. Білі ж острівці, що спостерігаються на поверхні піднебінних мигдалин, найчастіше представлені нагноївшимися фолікулами і характерні для фолікулярної ангіни.

Лікування тонзиліту

Питання про те, як лікувати тонзиліт, турбує багатьох людей при розвитку у них симптомів захворювання. Однак, лікування тонзиліту повинно проводитися фахівцем, так як нерідко ураження мигдалин асоційоване з такими інфекційними захворюваннями, як дифтерія, інфекційний мононуклеоз, кір і скарлатина.

Так як лікувати тонзиліт повинен лікар, при розвитку симптомів хвороби слід вчасно звернутися за допомогою до лікувальної установи. Однак, досить часто ангіна супроводжується вираженими інтоксикацією і гарячкою. У таких ситуаціях коли спостерігається тонзиліт, лікування може бути проведено в умовах лікарні. При більш легких формах тонзиліту, лікування проводиться в амбулаторних умовах.

Як лікувати гострий тонзиліт

Незалежно від того, як протікає гострий тонзиліт, лікування включає наступні принципи:

• щадний режим;
• місцева терапія;
• загальна терапія.

Під щадним режимом розуміють зниження рухової активності, рясне пиття і повноцінне харчування. Однак, нерідко висока інтоксикація супроводжується зниженням апетиту, проте це не означає, що слід утримуватися від прийому їжі. Незалежно від того, як лікувати тонзиліт, щадний режим завжди є важливою частиною лікування, так як дозволяє мобілізувати сили організму в боротьбі з інфекцією.

У щадний режим також входить правильне харчування, що складається з м’якої, не дратуючої і поживної їжі. Корисним для стану організму також є прийом вітамінів і рясне пиття, що знижують вираженість інтоксикаційного синдрому.

Місцева терапія при ангіні включає прямий вплив на мигдалини. Якщо тонзиліт лікувати як полосканням, так і за допомогою інших методик впливу (загальної терапії), ефективність лікування значно підвищується. Однак, якщо використовувати лише локальні способи впливу на вогнище захворювання, то вилікувати тонзиліт, як правило, буде набагато складніше. Це обумовлено, в першу чергу, низькою купівельною спроможністю тканин до локального всмоктуванню ефективних для лікування тонзиліту речовин.

Загальна терапія є одним з найважливіших компонентів лікування ангіни. Якщо причиною хвороби стала бактеріальна інвазія, саме прийом антибіотиків, як правило, допомагає вилікувати тонзиліт. Згідно з вагою патологічного процесу, ліки можуть вводитися як ентерально, так і парентерально. Як правило, велике значення має досягнення і підтримка достатньої концентрації лікарських препаратів в лімфоїдній тканині для елімінації патогенних збудників.

На сьогоднішній день великою проблемою є широке поширення антибіотикорезистентності. Це обумовлено тим, що люди все частіше вважають за краще самостійно приймати антибіотики при гострому тонзиліті і інших інфекційних патологіях.

До засобів загальної терапії також відносять нестероїдні протизапальні засоби (парацетамол, ібуклін, німесулід), які дозволяють домогтися зниження температури і вираженості запального процесу. Однак, їх прийом повинен відбуватися тільки під наглядом фахівця. Багато людей, відчуваючи поліпшення самопочуття після прийому НПЗЗ, використовують ці лікарські засоби для лікування хвороби і не розуміють, що для того, щоб вилікувати тонзиліт, як правило, цього недостатньо.

Якщо ангіна ускладнюється флегмоною або абсцесом, то до консервативної терапії для того, щоб вилікувати тонзиліт, як правило, додається оперативне втручання. Метою цих інвазивних заходів є забезпечення відтоку гнійного вмісту, що дозволяє не тільки знизити інтоксикацію, а й запобігти подальшому прогресу патологічного процесу.

Як вилікувати хронічний тонзиліт

Хронічний запальний процес в області мигдалин не тільки є причиною дискомфорту, але і підвищує ризик розвитку різних ускладнень, до яких можна віднести загострення патології. Тому слід велику увагу приділити лікуванню цієї форми хвороби.

В першу чергу, слід розділити методи лікування хронічного тонзиліту на консервативні і радикальні. Так, до радикальних відносять видалення мигдалин, проте до цієї операції є строгі показання та протипоказання.

Найбільш часто для позбавлення від хронічного запалення досить використання консервативних методик. На сьогоднішній день одним з найбільш поширених способів консервативної допомоги при хронічному вогнищі в мигдалинах є вимивання вмісту з лакун антисептичними розчинами. Для цього використовується спеціальний шприц, канюля якого вигнута. При цьому забезпечується вимивання патологічних мікроорганізмів з лакун. Лікування повинно включати 11 і більше процедур, які слід проводити через день, після чого кожен раз відбувається поверхнева обробка мигдалин розчином Люголю.

Слід також зазначити, що застосування видавлювання або відсмоктування вмісту лакун показало низьку ефективність, в зв’язку з чим на сьогоднішній день використовується лише з діагностичною метою.

Вважається, що використовувати антибіотики при хронічному тонзиліті для полоскання не має сенсу, так як їх локальне застосування не дозволяє досягти оптимальної концентрації в тканинах. Також це призводить до розвитку антибіотико резистентної флори, що в подальшому знижує ефективність лікування.

Як вибрати антибіотики при тонзиліті

Антибіотики при тонзиліті, а, особливо, їх правильний вибір, роблять значний вплив на ефективність лікувальних заходів. Так як в більшості випадків причиною інфекційного ураження мигдалин стає гемолітичний стрептокок, то виправданим є прийом пеніцилінів і його напівсинтетичних похідних.

У ситуаціях, коли похідні пеніциліну не переносяться пацієнтом, можливий прийом антибіотиків широкого спектру дії. Також рекомендується прийом протигрибкових препаратів. Для зниження вираженості системних ефектів запалення рекомендується прийом гіпосенсибілізуючих засобів.

Наскільки доцільно видалення мигдалин при тонзиліті

Якщо видалити мигдалини, хронічний тонзиліт перестане турбувати пацієнта. Ця закономірність викликана тим, що їх видалення при тонзиліті дозволяє елімінувати вогнище запалення і, відповідно, прибрати субстрат хвороби.

Сьогодні крім лікування тонзиліту, видалення піднебінних мигдалин також здійснюється при розвитку обструкції дихальних шляхів уві сні. Крім того, це втручання виправдане при неефективності консервативних методів, а також наявності виражених токсико-алергічних форм.

Протипоказанням до видалення мигдалин при тонзиліті є виявлення ряду хронічних захворювань (гіпертонія, гемофілія, порушення функції нирок). Це пов’язано з тим, що багато патологій мають високий ризик декомпенсації з несприятливим результатом.

Як правило, для лікування тонзиліту видалення мигдалин може мати такі тимчасові протипоказання, як:

• карієс;
• гінгівіт;
• менструація;
• вагітність.

Видалення піднебінних мигдалин дозволяє позбавити пацієнта від частих загострень тонзиліту, проте доцільність цього методу лікування повинна визначатися в індивідуальному порядку.