Риніт

Зміст Сховати

Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, що включають риніт, синусит, аденоїдит, ангіну, ларингіт і фарингіт, щорічно стають причиною звернення мільйонів людей за медичною допомогою. Більш того, згідно з різними статистичними даними, діти переносять риніт близько 10 разів на рік, в той час як дорослі хворіють не рідше 2 разів за той же період. При цьому як діти, так і дорослі сильно страждають від цих хвороб. Як правило, патологічні процеси в області респіраторного тракту можуть мати як інфекційну, так і іншу природу, проте вони неодмінно позначаються на якості життя пацієнтів. Це проявляється значним дискомфортом в області верхніх дихальних шляхів, а також найрізноманітнішими системними проявами.

Що таке риніт

Під ринітом у дітей і дорослих розуміють неспецифічні запальні процеси в області слизової носової порожнини. При цьому запалення може носити як гострий, так і хронічний характер. Однак, також риніт може бути проявом таких хвороб, як грип, дифтерія, скарлатина (а також ряду інших інфекцій), на тлі яких симптоми риніту носять специфічний характер і допомагають визначити конкретну причину захворювання.

Також останнім часом все більшого поширення набуває неінфекційна форма риніту, яка пов’язана з порушенням місцевих метаболічних процесів в слизовій носовій порожнині на тлі впливу різних чинників екзогенної і ендогенної природи.

Риніт у дітей

Риніт у дітей зустрічається значно частіше, ніж у дорослих. Це можна пояснити особливостями функціонування імунного захисту, а також анатомічною будовою носової порожнини. Так, в перші півроку життя імунітет дитини представлений переважно антитілами, отриманими від матері, в той час як власні імуноглобуліни мають набагато меншу антигензв’язуючу здатність. Це неодмінно відбивається на сприйнятливості організму до збудників, що передаються повітряно-крапельним і кишковим шляхами.

До анатомічних особливостей, які ускладнюють перебіг хвороби у дітей, відносять часте поширення запалення на глотку, що призводить до ринофарингіту. У найбільш важких випадках, на тлі фізіологічного імунодефіциту можливий розвиток трахеїту, бронхіту і навіть запалення легенів.

Більш того, за рахунок вузькості носових ходів при розвитку навіть незначних запальних процесів в області слизової у маленьких дітей порушується процес смоктання грудей. Це проявляється тим, що дитина швидко втомлюється, перестає їсти, починає нервувати, плакати і погано спить. Також зменшення кількості споживаної їжі може негативно позначатися на масі тіла, що обумовлено недостатнім надходженням необхідних поживних речовин в організм.

Іноді через порушення носового дихання у дітей грудного віку можна спостерігати погіршення роботи шлунково-кишкового тракту. Це проявляється найчастіше блювотою, метеоризмом, аерофагія і проносом, в зв’язку з чим при визначенні причин цих розладів батьки звертають увагу в першу чергу на зміну роботи травного тракту, з чим і звертаються до фахівця.

Нерідко гострий риніт у дітей, як і часті респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів, ускладнюється отитом. Це обумовлено поширенням запалення на євстахієві труби з порушенням вентиляції барабанної порожнини. Так, згідно зі статистичними даними, отриманими зарубіжними вченими, більше двох третин дітей до 3-х років мали один і більше епізодів гострого середнього отиту.

Для новонароджених дітей характерна знижена здатність до самостійного дихання через рот при розвитку закладеності носа. Це призводить до того, що аж до грудного віку можна спостерігати помилковий опістотонус (дитина закидає голову) з напругою джерельця, обумовлений полегшенням дихання в цьому положенні.

У дітей риніт нерідко пов’язаний з особливостями їх життєдіяльності. Так, в дошкільному віці дитина відвідує дитячий садок, після – школу, що створює серйозні передумови для поширення збудників інфекційних захворювань. Особливо сильно підвищується ймовірність розвитку гострих респіраторних та кишкових інфекцій.

Причиною хронічного риніту у дітей можуть стати аденоїди, представлені гіпертрофованою глоточною миндалиною. В основі цієї патології лежить виникнення перешкоди для нормальної вентиляції носової порожнини.

Риніт у дорослих

Розвиток риніту у дорослих може бути наслідком величезної кількості чинників. Значне число цих патологічних явищ пов’язано з інфекційними хворобами. Так, в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди спостерігається підвищення поширеності гострих респіраторних захворювань. Також причиною хронічного риніту нерідко стає загострення недолікованого синуситу і фарингіту на тлі переохолодження.

Однак також на розвиток запалення впливають особливості життя людей, такі як вживання гострої їжі, куріння і трудова діяльність. Згідно з результатами ряду досліджень зарубіжних вчених, у віці старше 20 років у більшості людей переважають неалергічні форми риніту.

Незалежно від етіології, риніт у дорослих супроводжується патологічними проявами різного ступеня вираженості. Однак, навіть легкий нежить, який є характерним для риніту симптом, заподіює серйозний дискомфорт. Так, навіть при легкому нежиті містяться в слизовому виділеннях хлориди і похідні аміаку призводять до подразнення шкіри обличчя, що супроводжується печінням і свербінням.

У той же час важко протикаючи риніт у дорослих може супроводжуватися важкою лихоманкою (за рахунок появи в системному кровотоці продуктів запалення) і головним болем (за рахунок тиску слизової на носову перегородку). Це впливає на якість життя людини, що є підставою для звернення за кваліфікованою допомогою. Великою проблемою є те, що багато людей починають самостійно лікувати риніт, порушуючи правила прийому лікарських засобів, що призводить до різних побічних ефектів.

Риніт у вагітних

Нерідко можна зустріти риніт і у вагітних. Це пов’язано з тим, що вагітність, як особливий стан організму, пов’язаний з формуванням і розвитком плоду, супроводжується фізіологічною имуносупресією, в основі якої лежить зміна рівня гормонів і обміну речовин. Також за рахунок того, що нормальна тривалість вагітності становить 40 тижнів, навіть у звичайної дорослої людини є висока ймовірність розвитку риніту.

Важкий риніт у вагітних може призводити до значного зниження ефективності дихання, що може позначитися на перебігу вагітності. Так, для плода велике значення має підтримка поживних речовин і кисню на достатньому рівні.

Риніт у вагітних, особливо в першому і другому триместрах вагітності, може бути проявом ряду небезпечних хвороб. Як правило, в цих періодах відбувається формування основних систем органів у плода. Тому при виникненні симптомів гострих респіраторних захворювань на початку вагітності існує високий ризик виникнення різних аномалій і вад розвитку у дитини.

На останніх тижнях вагітності при розвитку важких інфекційних хвороб, що супроводжуються ринітом, існує висока небезпека декомпенсації роботи основних систем органів у материнського організму. Нерідко в таких ситуаціях потрібна термінова госпіталізація пацієнтки.

Таким чином, риніт у вагітних повинен своєчасно піддаватися лікуванню у фахівця, що пов’язано з як з безпосереднім впливом хвороби на організм матері і плід, так і з ймовірністю наявності у лікарських препаратів тератогенних властивостей.

Однак, риніт у вагітних також може бути і неінфекційної природи. У таких ситуаціях запалення слизової носової порожнини зазвичай пов’язане зі стресом або зміною гормонального фону і зустрічається значно рідше, ніж при інфекційному ураженні.

Риніт у літніх людей

Риніт у літніх зустрічається не так часто, ніж у дітей. Так, згідно з дослідженнями американський вчених, серед людей у ​​віці старше 65 років, порушення носового дихання спостерігається практично в 40% випадків. При цьому, у зв’язку зі зміною способу життя відзначається значне поширення запущених форм хвороб.

На розвиток риніту у літніх людей також значний вплив мають зміни в організмі людини, пов’язані з дегенеративними процесами в слизових. Також не менш значний вплив на розвиток риніту у літніх людей надає прийом численних препаратів, спрямованих на лікування та компенсацію супутніх патологічних станів.

Причиною нежиті також можуть бути хронічні патологічні стани, пов’язані з порушенням функції печінки і нирок. У таких ситуаціях гострий риніт найчастіше є наслідком порушення виведення різних шкідливих для організму сполук.

Лікування риніту у літніх людей є серйозною проблемою. Як правило, найбільші труднощі пов’язані з переважанням уповільнених форм, а також зниженням уваги людей цієї вікової групи до симптомів.

Види риніту

Незважаючи на те, що під ринітом розуміють запальні зміни слизової в області носової порожнини, існує кілька класифікацій, що пов’язана з різноманітністю форм цієї патології.

Так, в залежності від тривалості перебігу і оборотності, що виникають у слизовій, виділяють:

  • гострий риніт;
  • хронічний риніт.

Гострий риніт

Гострий риніт, залежно від причини розвитку, підрозділяють на:

  • інфекційний;
  • неінфекційний.

У більшості випадків для гострої форми характерна послідовна зміна стадій:

  • сухий;
  • серозних виділень;
  • слизисто-гнійних виділень.

Інфекційний риніт

Тривалість перебігу гострого інфекційного риніту залежить від стану імунного захисту. Так, при наявності хорошого імунітету, можливо абортивний перебіг патологічного процесу, коли симптоми зникають протягом 3 днів. У той же час при недостатній реакції імунного захисту організму можливий тривалий перебіг хвороби, що перевищує 4 тижні, що може ставати причиною хронізації інфекції.

В основі інфекційного риніту лежить реакція організму на активацію умовно-патогенної або інвазію патогенної мікрофлори (як правило, представленої вірусами і бактеріями). Найчастіше це відбувається при отриманні від уже хворої людини достатнього для розвитку хвороби кількості патогенних мікроорганізмів. Ризик розвитку хвороби істотно зростає при переохолодженні організму, а також імунодефіцитних станах різного генезу. Однак, також можливий розвиток риніту на тлі зниження імунного захисту, що пов’язано з реактивацією умовно-патогенної флори.

Неінфекційні види ринітів

Неінфекційні види ринітів в сучасному світі зустрічаються досить часто. Це пов’язано, в більшості випадків, з умовами проживання, які позначаються на роботі організму.

До найбільш поширених видів неінфекційного запалення слизової носа відносять:

  • алергічний риніт;
  • медикаментозний риніт;
  • вазомоторний риніт.

Алергічний риніт

Причиною алергічного риніту є контакт з алергеном, що призводить до викиду гістаміну. Це натуральна хімічна сполука викликає місцеві і системні зміни, які носять характер риніту.

Симптоми, що супроводжують алергічний риніт, включають:

  • нежить;
  • чхання;
  • кон’юнктивіт.

Алергічний риніт, в більшості випадків, пов’язаний з:

  • пилком рослин;
  • пилом;
  • шерстю тварин;
  • цвіллю.

Залежно від характеру перебігу, виділяють алергічний риніт наступних видів:

  • сезонний;
  • багаторічний.

Симптоми, що супроводжують алергічний риніт (сезонну форму) найчастіше пов’язані з реакцією на пилок і спостерігаються в одні і ті ж періоди року. У той же час багаторічна алергія частіше пов’язана з підвищеною чутливістю організму до пилу і лупи тварин, що пов’язано з щоденним контактом з цими алергенами.

Медикаментозний риніт

Медикаментозний риніт є наслідком системного впливу лікарських препаратів. Як правило, в більшості випадків в основі цього виду запалення лежить зміна тонусу і проникності судин, що призводить до ексудації рідини з розвитком набряку слизової.

Медикаментозний риніт зазвичай розвивається у людей похилого віку, що обумовлений великою кількістю одночасно прийнятих ліків. У таких ситуаціях для позбавлення від неприємних симптомів необхідно змінити схему лікування на препарати, що володіють меншою кількістю побічних ефектів.

Медикаментозний риніт найчастіше пов’язаний з прийомом:

  • аспірину;
  • ібупрофену;
  • бета-блокаторів;
  • деяких седативних засобів;
  • антидепресантів;
  • оральних контрацептивів;
  • препаратів, які використовуються для лікування еректильної дисфункції.

Вазомоторний риніт

Вазомоторний риніт спочатку може бути наслідком алергії, при якій запалення в носовій порожнині залишається навіть після ліквідації контакту з алергеном, проте іноді він пов’язаний і з іншими факторами, що сприяють зриву регулювання судинного тонусу.

Вазомоторний риніт найчастіше має легкі прояви, так як він практично ніколи не носить життюпогрожуючого характеру. В його основі – розширення судин порожнини носа. Це призводить до набряку і скупчення виділень.

Вазомоторний риніт розвивається внаслідок:

  • зміни погодних умов (особливо при низькій вологості);
  • вірусних інвазій;
  • гарячих або гострих продуктів;
  • надмірного використання назальних спреїв;
  • гормональних коливань, пов’язаних з вагітністю;
  • гіпотиреозу;
  • стресу.

Інші види гострих ринітів

Інші види гострих неінфекційних ринітів зазвичай викликані регулярним впливом шкідливих сполук, таких як зміг або тютюновий дим. Вплив дратівливих речовин на слизові призводить формуванню запалення в носовій порожнині.

Хронічний риніт

Хронічний риніт характеризується тривалим плином, при якому патологічні явища спостерігаються протягом 4 і більше тижнів. При такому порушенні спостерігається зміна слизової (по катаральному, гіпертрофічному і атрофічному типам). Також часто хронічна форма буває проявом іншої нозології.

Хронічний риніт інфекційної природи

Хронізація запалення слизової оболонки інфекційної етіології часто є наслідком неправильної тактики лікування. Так, коли імунітету недостатньо для повного придушення і елімінації патогенної флори, відбувається її закріплення і персистенція з подальшим періодичним загостренням інфекційного процесу. Найбільш часто вогнищами інфекції є синуси і лімфоїдна тканина глотки.

Неінфекційний хронічний риніт

Неінфекційний хронічний риніт може бути проявом медикаментозного, алергічного і вазомоторного типів. Також в основі нозології може лежати дегенеративна зміна слизової носової порожнини (найбільш яскравий приклад – атрофічний риніт).

Атрофічний риніт

Атрофічний риніт найбільш характерний для літніх людей. В його основі лежить дегенерація колагенових і еластинових волокон, що супроводжується зміною характеристик слизової, в число яких входить зменшення імунорезистентності.

Атрофічний риніт, залежно від походження, підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний є наслідком спадкових порушень, ендокринного дисбалансу, дефіциту поживних речовин і аутоімунних реакцій.

Вторинний атрофічний риніт – це результат супутніх захворювань або оперативних втручань. Також, в залежності від поширеності патологічних змін, виділяють обмежену і дифузну форми патології.

Нерідко на користь цього виду запалення говорить тривалий вплив пилу, газів і інших дратівливих сполук. Однак, рідко атрофічна форма розвивається у дитини і є наслідком кору, грипу, дифтерії і скарлатини. До головних ознак атрофічної форми відносять убоге відокремлюване, відчуття сухості і зниження нюху.

Інші види хронічних ринітів

Хронічні катаральна і гіпертрофічна форми можуть бути послідовними стадіями одного і того ж процесу. Для цих форм риніту характерні симптоми, що включають рясне слизове або слизисто-гнійне виділення, а також виражене утруднення дихання. Нерідко на тлі поразки нюхових закінчень можлива незворотна втрата нюху.

Симптоми, що супроводжують риніт

Симптоми, що супроводжують риніт, можуть варіюватися в залежності від ряду факторів, до яких відносять:

  • вік;
  • сприйнятливість до алергенів;
  • перенесені інфекції;
  • шкідливі звички;
  • прийом лікарських препаратів.

Особливості перебігу інфекційного риніту

Зазвичай інфекційний риніт супроводжують симптоми, які спостерігаються при чужорідній інвазії. Так, на тлі інфекції у більшості людей відзначаються системні ознаки патології, в число яких входять лихоманка і загальне погіршення самопочуття.

Симптоми гострого риніту у дітей та дорослих залежать від стадії інфекційного процесу. Так, можна виділити стадії:

  • роздратування (характерні сухість, печіння, напруження і чхання);
  • серозних виділень (з великою кількістю виділень);
  • слизисто-гнійних виділень (виділення носить слизисто-гнійний характер).

Симптоми риніту у дітей та дорослих при адекватному рівні імунної відповіді і інфекційної етіології повністю проходять через 1,5-2 тижні від появи перших ознак захворювання.

Чи відрізняються симптоми риніту у дорослих і дітей

Симптоми риніту у дітей та дорослих значно визначаються здатністю індивідуума виявляти свої бажання. Так, новонароджені і грудні діти не можуть усвідомлено висловити те, що їх турбує. Тому, при ідентифікації у них хвороби, батьки і лікарі найчастіше орієнтуються на непрямі ознаки.

Так як в основі хвороби в більшості випадків лежать одні й ті ж патологічні зміни, симптоми риніту у дорослих та дітей шкільного віку відрізняються мінімально і, більшою мірою, визначаються супутніми патологіями. Значний вплив на прояви захворювання також надає самолікування. Так, при невдалих спробах вилікувати нежить самостійно існує висока ймовірність зміни клінічної картини.

Як відрізнити симптоми алергічного і вазомоторного риніту

Іноді алергічний риніт – це основна причина для формування інших форм патології. Так, на тлі зриву регуляції тонусу судин, існує ймовірність розвитку нейровегетативних розладів. Тому часто вазомоторний і алергічний риніт супроводжують симптоми, що мають схожий характер. Так, для них характерні закладеність носа і слиз. При цьому ці види запалення слизової спостерігаються протягом тривалого часу.

Нерідко алергічний риніт має симптоми, за якими можна судити про природу хвороби. Приклади цих проявів – це кон’юнктивіт і висип по всьому тілу. Одним з найбільш поширених способів перевірки алергічної природи запалення є шкірний тест, суть якого полягає в перевірці реакції організму у відповідь на певні речовини. Як позитивний розцінюється результат, при якому виникає червона пляма.

Симптоми, що супроводжують вазомоторний риніт, в більшості випадків носять неспецифічний характер. Тому для підтвердження цієї форми патології лікарю слід повністю виключити інші можливі причини розвитку нежиті.

Так, для підтвердження діагнозу вазомоторного риніту виключаються симптоми, характерні для алергічної і інфекційної форми. Для цього проводиться шкірна проба на алергію, а також рентгенологічне або ендоскопічне дослідження верхніх дихальних шляхів.

Часто симптоми, які супроводжують вазомоторний риніт, можуть турбувати пацієнта кілька місяців або навіть років. Іноді вони звертають увагу на закладеність носа, що виникає в одному з носових ходів, особливо після сну, що супроводжується певним дискомфортом.

Що говорить на користь хронізації риніту

Перше, що говорить про хронічний перебіг запалення – це відсутність періодів повного одужання. Це проявляється тим, що пацієнт скаржиться на наявні в тій чи іншій мірі закладеність, нежить і гугнявість. Зазвичай для розвитку загострення потрібно контакт з алергеном або переохолодження організму.

Лікування риніту

Багато людей під час застуди задаються питанням про те, як лікувати риніт. Це пов’язано з тим, що саме закладеність носа і нежить найсильніше позначаються на щоденній життєдіяльності людей, викликаючи втому і дратівливість.

Тактика лікування риніту визначається причинами його виникнення. Так, якщо при гострому інфекційному або алергічному ринітах можливе повне одужання після елімінації патогенного фактора, то при ряді хронічних форм хвороби для досягнення одужання потрібне оперативне втручання.

Як лікувати інфекційний риніт

Незалежно від причин, які викликали риніт, лікування бажано починати після консультації з фахівцем. Це викликано тим, що огляд пацієнта лікарем істотно підвищує точність діагностики і ефективність проведеної терапії. При цьому те, як лікувати риніт, визначається в значній мірі віком пацієнтів. В особливу групу можна виділити грудних дітей, позбавлення яких від нежиті необхідно для відновлення нормального харчування.

Як правило, лікувати риніт доводиться в амбулаторних умовах. Рідкісним винятком є ​​ситуації, коли пацієнт страждає від важкої інтоксикації, що супроводжується високою лихоманкою і погіршенням загального стану.

Також під час лікування риніту у дітей та дорослих рекомендується проводити якомога більше часу в приміщенні з теплим і вологим повітрям. Це значно сприяє зниженню вираженості клінічної симптоматики.

Лікування нежиті при риніті у дітей

Лікування риніту у дітей залежить від віку і вираженості симптомів. Так, у грудних дітей, як правило лікувати риніт необхідно для забезпечення нормального процесу харчування. Для цього видаляються скоринки з носа і відсмоктується слиз за допомогою балончика з кожної половинки носової порожнини.

Також безпосередньо перед годуванням в ніс закопується судинозвужувальний засіб, що сприяє зменшенню набряку і, таким чином, покращує прохідність носового проходу. Близько 3 раз на добу рекомендується закапувати в носову порожнину ліки, що володіють протимікробним ефектом, які допускаються для лікування риніту у грудних дітей.

Лікування риніту у дітей в дошкільному і шкільному віці також має включати навчання самостійному видаленню слизу. Однак, потрібно пояснити дитині, що не можна висмаркуватися через дві ніздрі одночасно, особливо якщо ніс закладений дуже сильно. Це пов’язано з тим, що у дитини більш коротка і широка євстахієва труба, що сприяє розвитку гострого середнього отиту.

Тактика лікування риніту у дітей старше 14 років практично не відрізняється від такої у людей в більш старшому віці. Як правило, риніт і його лікування у підлітків не становить особливих складнощів. Це можна пояснити зміною анатомо-фізіологічних характеристик, які визначають особливості перебігу хвороби у дитини.

Лікування риніту у дорослих

Лікування риніту у дорослих більшою мірою націлене на ліквідацію закладеності носа. Це виправдовується, в першу чергу з тим, що за рахунок зменшення виділень і забезпечення прохідності носа значно поліпшується самопочуття хворого. У важких ситуаціях, особливо при високій лихоманці, рекомендується дотримуватися постільного режиму.

Лікування риніту у дорослих найчастіше носить консервативний характер і включає судинозвужувальні, а також протимікробні засоби. Судинозвужувальні засоби дозволяють ліквідувати набряк слизової, що в свою чергу позбавляє пацієнта від закладеності носа, а також підвищеній секреції слизу. Це позитивно позначається на стані слизової за рахунок зниження вираженості запальних процесів.

Протимікробні засоби, що використовуються для лікування риніту у дорослих, спрямовані на придушення зростання патогенної флори. Це потрібно як для елімінації патогенних мікроорганізмів, так і для зниження ймовірності розвитку різних ускладнень.

Незалежно від того, з якою формою хвороби зіткнувся пацієнт, слід обмежувати застосування будь-яких крапель в ніс строгими тимчасовими рамками, що не перевищують у звичайних випадках 10 днів. У виняткових ситуаціях місцеве застосування ліків може бути продовжено до 2 тижнів. В основі цієї рекомендації лежить те, що тривале лікування викликає вазомоторний і алергічний риніт з високою часткою ймовірності. Це пов’язано з тим, що тривале (понад 14 днів) використання крапель порушує вазомоторну регуляцію і загибель миготливого епітелію.

Лікування вазомоторного риніту

Якщо діагностується вазомоторний риніт, лікування повинно починатися зі з’ясування етіології його розвитку. Так як найбільш часто цей вид пов’язаний з тривалим прийомом судинозвужувальних засобів, що викликає зрив фізіологічної іннервації тонусу судин.

Також лікування вазомоторного риніту може включати:

  • ендоназальні новокаїнові блокади;
  • внутрішньослизисте введення кортикостероїдів;
  • точкове припікання рефлексогенних зон;
  • внутрішньоносову фізіотерапію;
  • склерозируючу терапію;
  • місцеве застосування в’яжучих препаратів.

Як правило, таке лікування, спрямоване на вазомоторний риніт, проводиться виключно фахівцем, а показання до нього визначаються відповідно до конкретної клінічної ситуацією.

Лікування алергічного риніту

Незалежно від того, з чим пов’язаний алергічний риніт, лікування повинно включати специфічні і неспецифічні методи, спрямовані на десенсибілізацію організму. Вони дозволяють зменшити викид сполук, що призводять до набряку з ознаками запалення слизової носа.

Так, лікування алергічного риніту повинно починатися з припинення контакту з алергеном, до якого є сенсибілізація. Це здійснюється як за допомогою зміни раціону харчування, так і за допомогою санації хронічних гнійних вогнищ.

Також, якщо у пацієнта діагностується алергічний риніт, лікування може включати застосування місцевих протизапальних засобів. Для цього нерідко потрібна консультація алерголога. Якщо ж точно відомий алерген, який призводить до патологічних реакцій, можливе проведення специфічної гіпосенсибілізації, спрямованої на зниження IgE, що дозволяє знизити вираженість патологічних реакцій організму.

Лікування інших видів риніту

Незалежно від етіології, тактика лікаря відповідає наступним принципам:

  • усунення ендо- та екзогенних факторів, що сприяють розвитку нежиті;
  • проведенні лікарської терапії, ефективної для конкретного виду патології;
  • фізіотерапії та інших лікувальних процедур, що сприяють поліпшенню загального стану.

Іноді досягти одужання можна лише за допомогою хірургічного втручання. Це обумовлено, як правило, незворотними змінами слизової. Переважна кількість операцій здійснюється при тривалому перебігу хвороби.

Також слід приділити увагу профілактичним заходам. Для того, щоб знизити частоту і тяжкість хвороби рекомендується проводити загартовування з ранніх років. Це дозволяє підвищити рівень імунного захисту, що неодмінно відбивається на реакції у відповідь на чужорідну інвазію.