Міокардіодистрофія

Що таке міокардіодистрофія? Причини виникнення, діагностику та методи лікування розберемо в статті.

Визначення хвороби. Причини захворювання

Міокардіодистрофія (МКД) – група вторинних оборотних поразок м’язового шару серця (міокарда) незапальної і некоронарогенної природи, які обумовлені порушенням обміну речовин в міокарді і проявляються порушенням його функцій.

Загальні ознаки міокардіодистрофії:

  1. Порушений обмін речовин в тканинах серця.
  2. Виникає вдруге, тобто є наслідком або ускладненням інших патологій.
  3. Першопричиною не може бути запалення і ураження артерій серця (вони викликають інші захворювання – міокардит, ішемічну хворобу серця).
  4. Оборотність на початкових етапах (при усуненні причин).
  5. Виявляються різноманітними неспецифічними порушеннями серцевої діяльності.

Захворювання вражає різні вікові групи, але частіше зустрічається після 40 років.

До міокардіодистрофії можуть приводити самі різні внутрішні і зовнішні чинники, що порушують обмін речовин і енергії в тканинах серця.

Внутрішні (ендогенні) фактори – патологічні процеси в організмі, що ускладнилися міокардіодистрофією. Ендогенні фактори можна розділити на дві великі групи: серцеві і несерцеві причини виникнення МКД.

До серцевих факторів належать:

  • пороки серця;
  • міокардити;
  • ішемічна хвороба серця (далі – ІХС);
  • зміни серця внаслідок гіпертонічної хвороби;
  • зміни серця внаслідок легеневої гіпертензії;

Позасерцеві чинники:

  • хвороби крові (анемії);
  • хвороби ендокринної системи і обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння, голодування, подагра, порушення функцій щитовидної залози, патологічний клімакс та інші)];
  • хвороби травної системи (важкі ураження печінки, підшлункової залози або кишечника);
  • хвороби м’язової системи (міастенія, міотонія);
  • ендогенні інтоксикації (хронічна ниркова недостатність, хронічна печінкова недостатність);
  • інфекції (гострі і хронічні, бактеріальні та вірусні).

Зовнішні (екзогенні) фактори – патологічні впливи на організм зовнішнього середовища і способу життя:

  • вплив фізичних факторів (радіація, вібрація, екстремальні температури);
  • вплив хімічних чинників (хронічні та гострі отруєння хімічними елементами і сполуками, алкоголем, наркотиками, деякими лікарськими засобами);
  • фізичне і психоемоційне перенапруження (хронічне і гостре).

Симптоми міокардіодистрофії

Характеристика симптомів при міокардіодистрофії:

  • неспецифічні – можуть спостерігатися і при інших захворюваннях;
  • нашаровуються на симптоми захворювання (стану), що викликав МКД;
  • оборотні – можуть повністю зникнути при своєчасному усуненні причини МКД;
  • наростають у міру розвитку МКД.

Види симптомів при МКД:

  • Болі в серці. На відміну від болів при ІХС, не пов’язані з фізичним навантаженням, не носять палить і гнітючий характер, відрізняються більшою тривалістю, не знімається (перериваються) нітратами. На відміну від болів при ураженні плеври (оболонки легень), не пов’язані з актом дихання і кашлем. На відміну від болів при ураженні хребта, не пов’язані з рухами в корпусі. Але можуть, як плевральні і хребетні болю, купироваться знеболюючими і протизапальними засобами.
  • Задишка – відчуття нестачі повітря. Як і при більшості інших захворювань із задишкою, остання зазвичай наростає при навантаженні.
  • Набряки. Як і при більшості інших захворювань серця, набряки частіше локалізуються на нижніх кінцівках і наростають до вечора.
  • Порушення ритму серця. Можуть відзначатися напади серцебиття, неприємні відчуття перебоїв, зупинки серця, запаморочення, рідко – непритомність.

Патогенез міокардіодистрофії

У патогенезі міокардіодистрофії задіяні тканини серця наступних видів:

  1. М’язова тканина (серцевий м’яз, міокард). Функція – нормально скорочуватися (при цьому з камер серця кров викидається) і розслаблятися (при цьому камери серця заповнюються наступною порцією крові).
  2. Нервова тканина (провідна система серця). Функція – генерувати нервові імпульси строго певних характеристик (місце виникнення, частота) і без затримок проводити їх до міокарда. Саме нервовий імпульс змушує серцевий м’яз скорочуватися.

При порушенні обмінних процесів (електролітного, білкового, енергетичного) порушуються і функції серцевих тканин: м’язові клітини втрачають здатність до нормальних скорочень, нервові – до генерування і проведення нормальних імпульсів.

Причому уражається не відразу вся тканину серця. Спочатку виникають поодинокі осередки дистрофії з декількох клітин, а сусідні неушкоджені клітини намагаються заповнити втрату і підсилюють свою функцію. Потім кількість і розмір уражених вогнищ збільшуються, відбувається їх злиття, здорові ділянки втрачають здатність компенсувати погіршення роботи, з’являється розширення серцевих камер і виражене порушення функцій серця.

Далі при припиненні впливу причинного фактора починається повільне відновлення структури і функції клітин. При триваючому впливі причинного фактора відбувається загибель клітин і їх заміщення рубцевою (сполучною) тканиною. Сполучна тканина не здатна скорочуватися і розслаблятися, генерувати і проводити імпульси, замінюватися здоровими клітинами. Процес формування сполучної тканини в серці називається кардіосклероз, на цьому етапі у хвороби вже не може бути зворотного розвитку.

Класифікація та стадії розвитку міокардіодистрофії

Міокардіодистрофії класифікують за причинами виникнення, перерахованим вище, а також за швидкістю розвитку і стадіях захворювання.

За швидкістю розвитку міокардіодистрофії розрізняють:

  • гостру форму (при масивному впливі зовнішніх і внутрішніх факторів: наприклад, при тромбоемболії легеневої артерії, гіпертонічний криз, гострому фізичному перенапруженні);
  • хронічну форму (при тривалому впливі помірних за силою зовнішніх і внутрішніх факторів: наприклад, при хронічній інтоксикації, часто рецидивуючих гострих інфекціях).

За стадіями міокардіодистрофію виділяють:

  • I стадію – компенсації. Оборотна. Формуються осередки дистрофії. Зміни на мікроскопічному рівні. Симптоми відсутні або мінімальні.
  • II стадію – субкомпенсації. Оборотна. Вогнища дистрофії зливаються. Зміни на макроскопічному рівні, камери серця збільшуються в розмірах. Симптоми наростають.
  • III стадію – декомпенсації. Необоротна. Некроз клітин з заміщенням їх сполучною тканиною – кардіосклероз. Прогресуюче порушення структури серця і наростання симптомів.

Ускладнення міокардіодистрофії

  • Хронічна серцева недостатність – втрата здатності серця забезпечувати організму необхідний кровотік. Виявляється наростаючими задишкою, серцебиттям, слабкістю. Симптоми спочатку виникають при інтенсивних навантаженнях, потім при звичайних, потрібно все більше часу для відновлення, з’являються і посилюються набряки. Потім задишка і серцебиття з’являються при будь-яких рухах, потім і в спокої, виникають напади серцевої астми, може розвинутися набряк легенів. Добре підібране лікування здатне надовго загальмувати розвиток подій за цим сценарієм. Без лікування досить швидко настає смерть від прогресуючої серцевої недостатності.
  • Порушення ритму і провідності серця – втрата здатності провідної системи серця до генерації та проведення нормальних імпульсів. Імпульси набувають патологічного характеру (виникають не в тих місцях, не з тією частотою) або не можуть досягти робочого міокарда і викликати його скорочення. Діапазон порушень ритму і провідності серця надзвичайно широкий: від незначних (одиночна, рідкісна екстрасистолія (передчасне скорочення серця), деякі види блокад) до життєпогрожуючих (пароксизмальні порушення ритму, миготлива аритмія, важкі блокади). Різними можуть бути і прояви: від повної відсутності симптомів до виражених серцебиття, болів в серці, непритомності. Відповідно, передбачається різне лікування – від відсутності необхідності спеціального лікування до екстреного хірургічного.

Діагностика міокардіодистрофії

Завдання діагностичного процесу:

  • виключення інших, більш небезпечних і незворотних захворювань серця;
  • виявлення причин міокардіодистрофії;
  • визначення ефективності одержуваного лікування.

В діагностиці міокардіодистрофії велике значення має грамотне розпитування і уважний огляд пацієнта. Також проводять електрокардіографію, УЗД серця, рентгенологічне дослідження органів грудної клітини, лабораторні дослідження крові та сечі. Специфічних змін результатів даних досліджень для міокардіодистрофії немає, але вони дозволяють виявити захворювання – причини міокардіодистрофії. ЕКГ і УЗД серця можуть проводити повторно для оцінки позитивної динаміки функцій серця на тлі проведеного лікування.

Лікування міокардіодистрофії

Завдання лікувального процесу:

  • усунення причини міокардіодистрофії;
  • відновлення (поліпшення) обміну речовин в серцевих тканинах;
  • усунення (зменшення) симптомів;
  • профілактика і лікування ускладнень.

Своєчасність і повнота усунення причини міокардіодистрофії визначає ефективність терапії та її терміни. На етапі усунення причини лікувальний процес сильно різниться у хворих з різними причинами захворювання:

  • жінок з патологічним клімаксом лікують гінекологи за допомогою гормональних препаратів;
  • пацієнти з хронічним тонзилітом, ускладнено. міокардіодистрофією, потребують оперативного видалення мигдаликів ЛОР-лікарем;
  • тиреотоксикоз, як причина міокардіодистрофії, лікується ендокринологом медикаментозно або видаленням щитовидної залози або її частини;
  • анемія лікується гематологом або терапевтом, в залежності від вираженості захворювання – стаціонарно або амбулаторно;
  • для лікування алкогольної міокардіодистрофії необхідно виключити вживання алкоголю, тому тут потрібна допомога нарколога.
  • голодування, будучи причиною МКД, може бути усунуто за допомогою психіатра, якщо у пацієнта анорексія, і за допомогою залучення до проблеми соціальних служб, якщо у пацієнта немає можливості забезпечити собі регулярне харчування;
  • важкі психоемоційні реакції,що викликали міокардіодистрофію, лікуються психотерапевтом сеансами психотерапії або медикаментозно;
  • фізичне перенапруження, що викликало міокардіодистрофію, має бути терміново припинено і не повинно відновлюватися, в такому випадку поза спортом роль лікаря грає сам пацієнт, а в спорті – тренер під керівництвом лікарів спортивної медицини. І так далі.

Однак не всяку виявлену причину міокардіодистрофії можна усунути. Наприклад, самі захворювання (тривалі або хронічні) і токсичні препарати, що застосовуються для їх лікування, променева терапія онкологічних хворих, некупірвані залежності і інше.

Паралельно лікування основного захворювання, що викликало міокардіодистрофію (незалежно від того, можна його усунути чи ні), всіх хворих спостерігає кардіолог, по його призначенню застосовуються види лікування, спрямовані на поліпшення обміну речовин в серцевих тканинах, зменшення симптомів і профілактику ускладнень.

Немедикаментозне лікування – нормалізація способу життя і харчування, відмова від шкідливих звичок. Важливо, щоб пацієнт дотримувався певного режиму дня, повноцінно відпочивав і харчувався, обов’язково мав регулярні, адекватні саме для нього фізичні навантаження, щодня перебував на свіжому повітрі. Також дуже важливо, щоб в житті пацієнта була захоплююча справа. Немедикаментозне лікування – це зона відповідальності пацієнта. Лікар може порекомендувати, але реалізовувати повинен сам пацієнт.

Медикаментозне лікування:

  • Покращують обмін речовин в серці препарати калію, вітаміни групи В, стимулятори обмінних процесів. Їх зазвичай призначають курсами 3-4 рази в рік.
  • Зменшують симптоми порушень ритму препарати з антиаритмічною активністю. Порушення провідності і ритму можуть зажадати і хірургічного лікування.
  • Зменшують симптоми хронічної серцевої недостатності і є засобом профілактики її розвитку такі препарати як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, β-адреноблокатори.

Медикаментозне лікування – це зона відповідальності лікаря. Ні в якому разі не треба намагатися лікуватися самостійно. Кожен медикаментозний препарат (вітаміни і стимулятори обмінних процесів в тому числі) може при певних умов завдати шкоди.

Прогноз. Профілактика

При I і II стадіях прогноз сприятливий. Після усунення причинного фактора функції серця можуть повністю відновитися. Тривалість періоду відновлення залежить від часу початку лікування (чим швидше розпочата адекватна терапія, тим швидше регресують патологічні зміни) і від загального стану організму (молодий вік, відсутність супутніх захворювань сприяють якнайшвидшому відновленню) і може становити від року до багатьох років.

При III стадії прогноз залежить від вираженості змін і наявності ускладнень. Так як зміни в серці вже незворотні, мова йде не про відновлення нормальних параметрів серця та гарного самопочуття, а про уповільнення прогресування хронічної серцевої недостатності і порушень ритму. При III стадії необхідно довічне лікування, професійна діяльність обмежена або неможлива, а при відсутності лікування несприятливий стає і прогноз життя.

Профілактика:

  • здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок;
  • своєчасне виявлення і адекватне лікування всіх захворювань;
  • санація (профілактика) вогнищ хронічної інфекції;
  • усунення шкідливої дії факторів зовнішнього середовища, регулярне медичне обстеження при роботі з професійними шкідливостями.
Exit mobile version