Що таке тривожність?

Підвищений рівень тривожності вважається найбільш частою причиною звернення до психолога. Людина не може позбутися від необгрунтованого занепокоєння, погано спить ночами, не контролює навязливе почуття страху за себе і своїх рідних. Їй страшно жити. Подолання тривожності вимагає кваліфікованого втручання психолога, самостійно вилікувати недугу складно.

Визначення

Тривожність – це психологічна особливість індивіда, виражена в постійному неспокої і передчутті небезпеки. Вперше визначення тривожності дано Зигмундом Фрейдом, що сформулював його як емоційне переживання негативного характеру, пов’язане з почуттям невизначеності і безпорадності.

У психології це поняття носить двоякий характер: це емоція і властивість особистості. Короткочасне відчуття тривоги відчувають всі люди. Воно допомагає людині пристосуватися до умов життя. Почуття тривоги як риса характеру призводить до збоїв в індивідуальному розвитку і заважає жити повноцінним життям.

Відмінність тривожності від тривоги

Тривога – складна негативна емоція, що поєднує в собі страх, сором, провину, печаль, гнів. Вона з’являється у людини в ситуаціях, які несуть потенційну загрозу і є короткочасний захисний механізм, що змушує людину реагувати на небезпеку.

Тривожні люди часто відчувають необґрунтовану нервозність. Почуття страху за те, що могло статися, робить їх нездатними нормально реагувати на те, що відбувається.

Причини тривоги існують реально або надумані людиною, вони не завжди зрозумілі. Зайве неспокійна людина часто неадекватно сприймає ситуацію. Вона боїться майбутньої поїздки або можливого виступу на семінарі, засмучується через незначне збільшення у вазі або поганої оцінки в школі.

До відома! Тривожність – стійка якість особистості, тривога – тимчасовий стан. Тривожність відображає частоту переживань людиною почуття тривоги.

Психологічний портрет тривожної людини

Тривожно-недовірливий тип особистості частіше зустрічається серед жінок. Люди цього типу живуть в світі емоцій. Для них характерні такі психологічні особливості:

  1. Через підозріливості та забобони знаходять негативні моменти в будь-якій ситуації.
  2. Невпевненість в своїх силах породжує безініціативність і нерішучість, часто відчувають безвихідь.
  3. Бояться повторення власних помилок, важко переживають невдачі.
  4. Не здатні приховувати паніку, напади агресії.
  5. У присутності людей більш високого статусу і соціального становища відчувають зайву скромність, іноді заїкаються.
  6. Вважають себе непривабливими для протилежної статі, впевнені, що не можуть зацікавити співрозмовника.
  7. Вразливі і надмірно чутливі, переживають, що їхні вчинки можуть нашкодити оточуючим.
  8. Перебільшують свої недоліки, займаються самокопанням.
  9. Не можуть відстояти власну думку.
  10. Через постійний контроль своїх емоцій, їм важко розслабитися.

Позитивні риси:

  • старанність;
  • чуйність;
  • доброта;
  • обережність;
  • передбачливість.

Дослідження довели залежність рівня тривоги від темпераменту людини. Високий рівень залученості в діяльність, або ситуативної тривоги, властивий меланхолікам, середній – флегматикам, низький – холерикам і сангвінікам. Особистісна тривожність більшою мірою розвинена у холериків і флегматиків.

Причини тривожності

У психологів немає єдиної теорії походження почуття підвищеної тривоги. Вирішальну роль відіграє поєднання вроджених психологічних особливостей індивіда з впливом соціальних і психологічних чинників.

Основні причини тривожності:

  • спадкові особливості психіки;
  • негативний вплив зовнішнього середовища і неправильне виховання в дитинстві;
  • соматичні захворювання;
  • конфлікти і неприємності в міжособистісних відносинах;
  • недолік фізичних навантажень і відсутність повноцінного відпочинку;
  • низька самооцінка;
  • стреси і негативний досвід в минулому.

Стан тривоги загострюється під впливом алкоголю і наркотичних речовин.

Симптоми тривожності

Визначити стан тривоги можливо по фізіологічним і психологічним проявам.

Фізичні ознаки:

  • прискорене биття серця;
  • збої при диханні;
  • загальна слабкість;
  • зміна кольору шкірних покривів;
  • підвищене потовиділення;
  • напруга м’язів тіла;
  • раптові головні болі;
  • розлад травлення, метеоризм, болі в животі.

У стані тривоги організм готовий діяти – різкі зміни відбуваються в вегетативній нервовій системі, що сприяє змінам в роботі внутрішніх органів.

Психологічні симптоми тривожності:

  • безпричинні загострення переживань;
  • пригніченість;
  • погане передчуття;
  • депресія, які пригнічують думки;
  • панічні атаки;
  • боязнь за здоров’я і життя близьких і свою власну;
  • безсоння, неспокійний сон.

Людини в стані підвищеної тривожності легко налякати, вивести з рівноваги. Вона може розплакатися на порожньому місці, його поведінка непередбачувана.

Види тривожності

Психологія розглядає кілька класифікацій.

Залежно від причин, що викликають почуття тривоги виділяють:

  • особистісну – не залежить від навколишнього оточення і життєвих ситуацій, виникає незрозуміле почуття страху;
  • ситуативну – реакція на конкретні обставини, труднощі життя.

За ступенем адекватності розрізняють:

  • є адекватною – нормальне реагування на всі випадки життя і існуючі труднощі;
  • неадекватну – проявляється в сприйнятті будь-якій ситуації, як потенційно небезпечною.

Види тривожності за ступенем вираженості:

  • низька – людина не хвилюється навіть при обставинах, які несуть потенційну загрозу;
  • середня (оптимальна) – помірний вираз тривоги, який виконує мобілізаційну функцію в стані підвищеної небезпеки;
  • висока – індивід тривожиться з приводу, навіть коли ситуація не є небезпечною.

Заклопотаність викликає зайве почуття постійної тривоги, що супроводжується психічними відхиленнями хворого. Воно сприяє розвитку психосоматичних хвороб, тому поставлений діагноз вимагає негайного лікування.

Тривожні думки створюють маленьким речам великі тіні. (Шведська прислів’я)

Як позбутися від тривожності

Підвищена тривога піддається корекції. Перемогти її самостійно важко, але можливо.

Методи саморегуляції:

  • перемикання – «це трапиться завтра, сьогодні я про це думати не буду, а сходжу з друзями в кіно»;
  • зниження значущості – «це всього лише тестування, я добре знаю матеріал, впевнений в своїх силах»;
  • отримання додаткових відомостей – якщо має бути візит за незнайомою адресою, по карті ознайомтеся з перебуванням будинку, знайдіть орієнтири;
  • фізичне навантаження – це найкраща профілактика тривожності, так як підвищує працездатність мозку, сприяє виробленню нових ідей.

Ці техніки допоможуть побороти напад тривоги.

При тривожно-депресивному синдромі, коли спостерігаються регулярні рецидиви панічних атак, потрібне втручання психіатра і невролога. Вони призначать седативні препарати або антидепресанти.

Тест на тривожність: опитувальник Спілбергера

Шкала тривожності Ч. Д. Спілбергера призначена для людей старше 18 років. Методика визначає рівень тривоги людини. Діагностика проходить з використанням тесту, що складається з двох частин по 20 тверджень в кожному.

Перша частина призначена для виявлення відчуттів людини в даний момент, друга – визначає її звичайний стан. Випробуваний вибирає один варіант відповіді з чотирьох.

Діагностика тривожності методом Спілбергера вважається інформативним способом самооцінки ступеня тривоги в конкретний момент часу і особистісної тривожності, як риси характеру людини.

Якщо випробуваний набрав від 20 до 30 балів, це свідчить про знижений рівень тривоги. Результат від 31 до 44 балів означає, що проблеми з занепокоєнням у людини відсутні. При отриманій сумі балів від 45 до 80, тривожність підвищена.

При високому рівні рекомендується працювати над розвитком самовпевненості, при низькому – над активністю і мотивацією.