Полінейропатія

Під полінейропатією мається на увазі множинне ураження периферичних нервових волокон, що характеризується переважанням процесів дистрофічного характеру над запаленням.

Причини і фактори

Полінейропатії відносяться до числа патологій, для розвитку яких необхідна дія кількох чинників. При цьому один з факторів може служити справжньою причиною захворювання, а інші виступати в ролі пускових механізмів.

Здатністю вражати нервові волокна мають інфекції, деякі хімічні речовини і токсини. Також можливий розвиток дистрофічних змін в нервовій тканині внаслідок аутоімунних реакцій і травматичної дії.

Підвищують ризик виникнення полінейропатії:

  • загальні соматичні захворювання – патології кровоносної та кістково-суглобової системи, цироз печінки, хронічна ниркова недостатність;
  • ендокринні патології – цукровий діабет і гіпотиреоз;
  • підвищена алергічна готовність організму;
  • онкологічні (в тому числі деякі доброякісні) процеси;
  • неповноцінне харчування, дефіцит вітамінів групи В;
  • хронічна алкогольна та нікотинова інтоксикація;
  • психоемоційний стрес;
  • зниження реактивності імунної системи організму;
  • тривалий прийом деяких лікарських препаратів;
  • спадкова схильність.

Деякі фактори, зокрема, цукровий діабет і алкогольна інтоксикація, можуть виступати в якості основної причини захворювання.

Провідні симптоми

Залежно від причини виникнення індивідуальних особливостей організму хворого, полінейропатія може мати гострий, підгострий і хронічний перебіг.

У першому випадку симптоматика розвивається швидко, раптово. З’являються ознаки порушення функції периферичних нервів. Це може бути:

  • зниження обсягу або повна відсутність активних рухів в кінцівках;
  • знерухомлення лицьових м’язів, язика, м’якого піднебіння;
  • оніміння певної ділянки шкірних покривів;
  • дифузні м’язові болі;
  • незвичайні відчуття (поколювання, «бігання мурашок») по всьому тілу або в певній ділянці;
  • хворобливість в литкових м’язах;
  • м’язова слабкість, плавно переходить в атрофію м’язів (частіше – кистей і стоп).

Порушення часто носять симетричний характер, можливо наростання симптомів протягом короткого проміжку часу.

При підгострому і хронічному перебігу симптоматика наростає повільно, протягом тижнів і навіть місяців.

Діагностика патології

Діагноз виноситься лікарем-неврологом на підставі характерних скарг хворого та даних об’єктивного обстеження. Для визначення причини розвитку порушень проводиться ретельне обстеження організму хворого, розгорнутий біохімічний аналіз крові і сечі, електроміографія.

Основні принципи лікування

Тактика лікування залежить від причини походження патології. Так, якщо нервові волокна вражені інфекційним агентом, призначаються антибактеріальні та противірусні препарати, а також імуномодулятори. При токсичному походженні полінейропатії проводяться заходи, що спрямовані на усунення інтоксикації і відновлення пошкоджених ділянок нервової тканини. При боротьбі з аутоімунними патологіями застосовуються препарати, що відновлюють роботу імунної системи і знижують вираженість її агресії по відношенню до власних тканин тіла хворого.

При лікуванні вторинних захворювань, які розвинулися на тлі загальних соматичних патологій, вирішальне значення має загальна нормалізація стану хворого.

Важливу роль в лікуванні грають препарати альфа ліпоєвої кислоти і вітаміни групи В, які дозволяють прискорити процес регенерації нервових клітин і оболонок нервових волокон.