Пієлонефрит

Серед усього розмаїття урологічних недуг, найбільш поширеним вважається пієлонефрит. Він розвивається в результаті проникнення патогена в чашечно-мискову систему і перенхіму нирок. Захворювання відноситься до небезпечної категорії, без своєчасного медичного втручання недуга призводить до порушень видільної та фільтрувальної функції органу. Для того, щоб захворювання своєчасно діагностувати, необхідно розуміти, що саме може призвести до нього, якими симптомами проявляється і, звичайно ж, як в цьому випадку допомогти організму. Розглянемо зазначені теми більш докладно.

Що собою являє пієлонефрит?

І так, пієлонефрит являє собою інфекційне захворювання, яке в результаті ураження патогенами паренхіми нирки, чашок і ниркової балії, проявляється запальним процесом в нирках. Найчастіше інфекція проникає із сечового міхура, в нього ж бактерії потрапляють з шкіри навколо уретри.

Пієлонефрит може розвиватися як самостійне захворювання, але переважно він діагностується в комплексі з сечокам’яною хворобою, чоловічим недугом – аденомою передміхурової залози, патологічними станами жіночих статевих органів, пухлинами сечостатевої системи, цукровим діабетом або ж розвивається в вигляді ускладнень в післяопераційний період.

У зв’язку з фізіологічними особливостями будови жіночої сечостатевої системи, у прекрасної половини людства, інфекційне захворювання зустрічається в шість разів частіше, ніж у чоловіків.

Найбільш поширеними збудниками пієлонефриту є:

  • кишкова паличка;
  • протей;
  • ентерококи;
  • синьогнійна паличка;
  • стафілококи.

Патогени проникають в нирку найчастіше в результаті закидання сечі в нирки, яке відбувається внаслідок утрудненого відтоку сечі, переповнення міхура, підвищеного міхурового тиску, структурної аномалії та інших причин.

Пієлонефрит небезпечний, оскільки кожен раз запальний процес захоплює все нові ділянки тканини нирок. Після деякого часу в місці запалення нормальна тканина гине, в результаті чого на її місці утворюється рубець. Тривалий перебіг хронічної форми захворювання призводить до поступового зменшення функціональності тканини органу. Без належного лікування, нирка зморщується і повністю втрачає свою функціональну здатність.

При двосторонньому пієлонефриті розвивається ниркова недостатність і тоді організму для подальшого життя необхідна зовнішня допомога. У цьому випадку мова йде про апарат «штучна нирка», тобто необхідний гемодіаліз – штучне очищення крові за допомогою спеціального фільтра.

Якщо пієлонефрит інфекційне захворювання, то саме собою виникає питання про те, чи заразний він? Так ось, в самому прямому розумінні цього поняття, захворювання не є заразним, але його збудники можуть проникнути в організм з будь-яких джерел. Одним з них є статевий акт, особливо в період вагітності, коли застій сечі виникає в результаті зростаючої матки і її тиску на сечовий міхур. Крім того, можна заразитися кишковою паличкою, вона поширюється досить легко від хворої людини до здорової.

Слід розуміти, що заразитися безпосередньо на пієлонефрит під час статевого акту неможливо, а ось підхопити всі супутні інфекції дуже навіть легко, які згодом і приведуть до розвитку запального процесу в нирках. Пієлонефрит розвивається на фоні інфікування тканин різними патогенними мікроорганізмами, в тому числі і венеричними. Також слід врахувати, що хламідіоз або уреаплазмоз протікає безсимптомно, тому його наявність, найчастіше виявляється випадково при проведенні діагностичного обстеження.

Як бачимо, підхопити пієлонефрит при статевому акті можна, якщо причиною запалення буде хламідіоз або уреаплазмоз. А ось побутовим способом легко підхопити кишкову паличку, яка також при деяких сприятливих для її розвитку обставинах може призвести до запального процесу в нирках.

Особливу увагу слід звернути на пієлонефрит, який розвивається у людей при цукровому діабеті, особливо другого типу. Запальний процес в цьому випадку характеризується розвитком інфекційних мікроорганізмів в сечовивідній системі, великою кількістю глюкози в сечі, частими походами в туалет, дискомфортом і болючим відчуттям в нирках.

Важливо розуміти, що запальний процес в нирках при цукровому діабеті – це результат ослабленого імунітету, тому, як правило, до основного захворювання приєднується велика кількість вторинних. У діабетиків найчастіше страждають нирки, серце і судини. Розвитку пієлонефриту при цукровому діабеті сприяють:

  • особливості харчування, в якому є багато легкозасвоюваних вуглеводів і білків;
  • руйнування стінок капілярів і дрібних судин в організмі через велику кількість глюкози;
  • високий тиск в нирках, що призводить до порушення цілісності ниркових судин;
  • високі показники цукру в сечі – це ідеальне середовище для розмноження інфекції;
  • неправильно підібрана терапія цукрового діабету;
  • застосування деяких лікарських препаратів.

У людей з цукровим діабетом пієлонефрит як правило протікає в прихованій або легкій формі, однак це не означає, що його можна ігнорувати. Захворювання вимагає своєчасної діагностики та адекватного лікування.

Пієлонефрит єдиної нирки

Нирки – це парний орган, на який покладено важливе завдання, вони виконують фільтраційну функцію, виводять з організму шкідливі і токсичні речовини, впливають на водно-сольовий баланс, але, на жаль, в житті буває так, що одна нирка може не функціонувати або і зовсім відсутня, тоді все навантаження лягає на ту, яка залишилася. Звісно, надмірне навантаження призводить до зміни в її будові і істотно підвищує ризик розвитку в ній різних патологій. Найбільш часто зустрічається захворювання – пієлонефрит єдиної нирки. Це досить небезпечне захворювання, воно важко протікає і, як правило, призводить до ниркової недостатності. Запальний процес в органі може розвинутися як в перший рік після видалення, так і через кілька років і навіть десятків. Патологія протікає в тих же формах, що і при захворюванні обох нирок.

Пієлонефрит єдиної нирки найчастіше розвивається при попаданні в орган інфекції з потоком крові, крім того, при підвищених навантаженнях в нирковій мисці накопичується сеча, що також провокує розвиток запального процесу. Особливість перебігу пієлонефриту в цій ситуації в тому, що він, як правило, супроводжується гломерулонефритом. Запальний процес, що протікає в єдиній нирці заважає органу адаптуватися до нових навантажень.

Крім цього, зазначимо, що найчастіше пієлонефрит розвивається саме в лівій нирці, оскільки права, в результаті фізіологічної особливості бере на себе велике навантаження, тому, як правило, саме вона і віддаляється.

Крім усього іншого необхідно розуміти, що єдиному органу дуже важко, тому найчастіше гостра форма пієлонефриту переходить в хронічну. Такий перебіг недуги є характерним для єдиної нирки. І ще один не менш важливий момент, якщо відсутня ліва нирка, то запальний процес в правій протікає більш інтенсивніше, симптоми яскраво виражені, а сама патологія прогресує досить таки стрімко.

Класифікація

Пієлонефрит відноситься до неспецифічних запальних захворювань, який вражає ниркові канальці, потім поширюється на ниркові балії, чашечки і проміжні паренхіми. Захворювання досить поширене, але найчастіше зустрічається у дівчаток, а також молодих і жінок середнього віку. Пов’язано це з анатомічними особливостями жіночої сечостатевої системи.

Для більш точної діагностики пієлонефриту розрізняють кілька його видів. В основу класифікації покладено:

  • причина розвитку, тому виділяють первинну форму і вторинну.

Первинний пієлонефрит буває гострий і необструктивний. Він розвивається в результаті попадання вірусів та інфекцій в інші органи.

Вторинний це наслідок аномальних процесів у нирках. Він може протікати в хронічній і обструктивній формі.

  • за місцем локалізації виділяють двосторонній і односторонній пієлонефрит.

При двосторонньому запаленні охоплені обидві нирки, а при односторонньому діагностують або правосторонню форму, або лівосторонню.

  • за формою запалення нирки розрізняють серозний, гнійний, некротичний.
  • за шляхом потрапляння інфекції в орган визначають висхідний і спадний пієлонефрит.

Також існує відмінність і за клінічним перебігом, в цьому випадку виділяють:

  • латентний;
  • уповільнений;
  • гіпертензійний;
  • емфізематозний;
  • вроджений;
  • калькульозний;
  • ксантогранулематозний;
  • інтерстиціальний;
  • дисметаболічний;
  • вірусний;
  • грибковий;
  • хламідійний;
  • неускладнений;
  • азотемічний;
  • рецидивний і т.д.

Крім того, виділяють три стадії хронічного пієлонефриту. І так,

  • на І стадії відбувається лейкоцитарна інфільтрація інтерстиціальної тканини мозкової речовини і атрофія збірних канальців, крім того спостерігається інтактність ниркових клубочків;
  • ІІ стадія запального процесу характеризується наявністю рубцево-склеротичного ураження інтерстицій і канальців, загибеллю термінальних відділів нефронів і здавленням канальців, спустошенням клубочків, звуженням або облітерацією судин;
  • ІІІ стадія – кінцева, при ній спостерігається повне заміщення ниркової тканини рубцевою, нирка стає зморщеною і горбистою, а також істотно зменшується в розмірах

Також при встановленні діагнозу визначають і ступінь  активності запального процесу при пієлонефриті. Всього виділяють три:

  • І ступінь, розвиток запального процесу мінімальний;
  • ІІ ступінь – помірне запалення;
  • ІІІ ступінь – максимальний  перебіг патології в нирках.

Основні причини виникнення захворювання

Відзначимо, що найбільш розташований до розвитку пієлонефриту саме жіночий організм, оскільки у них уретра значно коротше, ніж у чоловіків, тому шансів на розвиток запального процесу в слідстві проникнення інфекції набагато більше. Сексуальна активність представниць слабкої статі також сприяє появі захворювання і перебігу його в гострій формі. Також недуга може бути спровокована циститом.

У чоловіків пієлонефрит найчастіше розвивається на фоні ускладнень після перенесених урологічних захворювань.

У дитячому віці запальний процес в нирках зустрічається рідше, а якщо і діагностується, то в результаті аномального розвитку органу.

Один з факторів ризику розвитку пієлонефриту – це вік, після п’ятдесяти він зустрічається набагато частіше, ніж у людей в молодому віці.

Крім того, до чинників ризику відносяться будь-які інфекційні захворювання організму, які послаблюють імунітет і полегшують проникненню патогенів в тканини нирок і сечовивідні шляхи, наприклад, бактерії протей, клебсієла, Золотистий стафілокок, грибок, в тому числі і Кандида, Сальмонела, хламідіоз, мікоплазма і т.д.

І так, основні причини розвитку хвороби – це:

  • переохолодження;
  • вірусні інфекції (грип, ангіна, тонзиліт, ГРВІ та інше);
  • застій сечі в сечових шляхах;
  • цистит;
  • запальні захворювання;
  • цукровий діабет;
  • механічні пошкодження сечового міхура;
  • хвороби нирок;
  • гіповітаміноз;
  • ВІЛ;
  • часті перевтоми;
  • фізичне виснаження;
  • наявність катетерів, сечоприймачів;
  • вагітність;
  • безладні статеві зв’язки;
  • аномалії сечових шляхів;
  • ускладнення після оперативного втручання на сечостатевих органах;
  • променева і хіміотерапія;
  • гормональний збій;
  • полікістоз.

Відзначимо, що інфекція, яка викликає запальний процес в нирках проникає в організм двома шляхами:

  • висхідним, тобто з прямої кишки або вогнищ хронічного запалення, які знаходяться в урогенітальних органах;
  • гематогенний, тобто через кров.

Основні симптоми

Клінічні прояви пієлонефриту залежать від віку і форми захворювання.

Найбільш поширені такі симптоми:

  • загальне нездужання, слабкість;
  • гарячковий стан, озноб;
  • нудота, блювота, пронос;
  • біль у боці під ребрами, який віддає в спину, клубову ямку і надлобкову область;
  • підвищення температури тіла;
  • сплутаність свідомості;
  • часте сечовипускання;
  • гематурія.

При пієлонефриті часто виникає дизурія, стан характеризується частими болючими сечовипусканнями, причому сеча виводиться малими порціями. Дизурія найактивніше проявляється в нічний час.

Для гострої форми пієлонефриту характерно:

  • поява високої температури і ознобу в супроводі посиленого потовиділення;
  • біль в нирці ураженої запальним процесом;
  • збільшення органу на третю-п’яту добу після початку захворювання;
  • гнійні виділення в сечі;
  • головний біль і суглобовий.

Хронічний перебіг пієлонефриту відзначається умовними симптомами, оскільки дана форма не має яскраво виражених ознак. Захворювання часто сприймається як прояв респіраторної інфекції. І все ж, при хронічному пієлонефриті спостерігається м’язова слабкість, головний біль, фебрильна температура.

Крім позначених симптомів при пієлонефриті, що супроводжується частим сечовипусканням, сеча що виділяється має неприємний запах.

У хворого постійно присутній ниючий біль в області нирок, бажання спорожнити сечовий міхур, також може спостерігатися високий артеріальний тиск, розвиток анемії і поява шкірного висипу.

При прогресуванні захворювання до вище зазначених симптомів приєднуються:

  • набряки;
  • запор;
  • печія;
  • відрижка;
  • пересихання слизової оболонки порожнини рота;
  • розлад емоційної сфери;
  • блідість шкірних покривів.

Також відзначимо, що при пієлонефриті в організмі людини може розвинутися сечовий і нефротичний синдром, симптоми яких багато в чому схожі з запаленням в нирках.

Крім того, слід врахувати, що без своєчасної діагностики та адекватного лікування, пієлонефрит може призвести до ниркової недостатності, паранефрита, сепсису, бактеріального шоку, карбункулу нирки.

Діагностика захворювання

При зверненні до фахівця, лікар насамперед вивчає симптоматику, для цього він проводить візуальний огляд і збирає скарги пацієнта, вимірює пульс, артеріальний тиск, температуру тіла, проводить пальпацію та биття (симптом Пастернацького).

Наступний етап – це застосування спеціальних інструментальних і лабораторних методів для отримання повної картини стану мисок і паренхіми нирок.

Шляхом лабораторних досліджень вивчають загальний клінічний аналіз сечі. Даний метод дозволяє визначити кількість лейкоцитів і наявність бактерій. Крім того, у здорової людини сеча має кислий характер, якщо в організмі присутній запальний процес, то сеча буде лужною.

Крім того, проводять пробу сечі по Нечипоренку та бактеріологічне дослідження. Посів сечі дозволяє з великою точністю визначити збудника інфекції, що суттєво полегшує вибір антибіотика для ефективного лікування.

Також потрібне проведення  загального аналізу крові. На підставі вивчення швидкості осідання еритроцитів і кількості лейкоцитів в крові, визначають ознаки запального процесу. І біохімічного, на підставі якого можна судити про порушення роботи внутрішніх органів і можливого розвитку ниркової недостатності.

До інструментальних методів відносять:

  • ультразвукове дослідження нирок і черевної порожнини показує розширення ниркової миски, неоднорідність паренхіми, огрубіння контура чашок, при пієлонефриті спостерігається зниження фізіологічної рухливості органу;
  • комп’ютерну томографію або рентген, вони дозволяють визначити зміни в структурі ураженого органу;
  • оглядова урографія, з її допомогою визначають контури і положення нирки.

При підтвердженні діагнозу пієлонефрит в обов’язковому порядку необхідно провести диференціальну діагностику з деякими захворюваннями – це, перш за все гломерулонефрит і цистит. Відмінні ознаки наведені в таблиці.

ОзнакиПієлонефритГломерулонефритЦистит
Клінічні симптоми
Загальні набрякиРідко, зазвичай тільки на повікахЧастоВідсутні
ДизуріяРідкоЧастоПрактично завжди
Лихоманка (підвищення температури тіла до 38-39 ° С)Часто, при загостренняхУ більшості випадківУ більшості випадків
Прояви загальної інтоксикаціїМайже завждиРідкоЧасто
Артеріальна гіпертензіяЧастоРідко (практично не зустрічається)практично не зустрічається
Лабораторні симптоми
ПротеїнуріяНезначна або відсутняВиражена значноНезначна або відсутня
Гематурія Не характернаЗалежно від стадії патологічного процесу – еритроцитурія, лейкоцитуріяМожлива домішка яскраво-червоної крові в сечі
ЛейкоцитуріяВиражена: від 5-7 до 100 лейкоцитів в полі зору Не характернаВиражена значно
ЦиліндруріяПри дослідженні виявляються бактеріальні, лейкоцитарні циліндриХарактерні гіалінові, зернисті еритроцити Не спостерігається
БактеріуріяРізко вираженаВідсутняМожливо виділення бактерій разом з сечею

Відзначимо, що вірний і своєчасно встановлений діагноз дає більше шансів на успішне одужання.

Лікування

Ефективне лікування і позитивний результат багато в чому залежить від точно поставленого діагнозу, який визначить і характер запалення нирок і особливості його індивідуального перебігу.

Своєчасне виявлення запального процесу інфекційного характеру дає високі шанси на сприятливий прогноз і добре піддається лікуванню.

Пієлонефрит – це зона відповідальності лікарів нефролога і уролога. Але визначити його симптоматику, припустити діагноз і направити до вузького спеціаліста легко може і терапевт.

Дане захворювання нирок ні в якому разі не можна лікувати самостійно, як лікарськими препаратами, так і народними засобами. Неправильна терапія може мати досить плачевні наслідки, починаючи від переходу хвороби в хронічну форму до гострої ниркової недостатності, а це вже без постійної зовнішньої підтримки позбавляє людину можливості жити.

Підхід до лікування пієлонефриту повинен бути комплексним. Тому, як правило включає в себе медикаментозну терапію і фізіотерапію.

Первинне проявлення гострого пієлонефриту вимагає лікування в стаціонарі і обумовлює тимчасову втрату працездатності. На першому етапі захворювання пацієнт повинен бути госпіталізований, а в подальшому, до повного одужання лікування може проводитися амбулаторно, при цьому хворий знаходиться на лікарняному.

Якщо говорити про терміни тимчасової непрацездатності при пієлонефриті, то вони залежать від походження пієлонефриту, форми його перебігу, а також наявності ускладнень.

Гострий пієлонефрит вимагає госпіталізації від 18 до 21 дня, але іноді термін перебування пацієнта в стаціонарі може тривати і до 35 днів. Після чого, потрібне ще амбулаторне лікування протягом тижня, протягом якого пацієнт також перебуває на лікарняному. Надалі до півроку заборонена важка фізична праця і робота в умовах постійного перебування на холоді.

При гострому вторинному пієлонефриті (калькульозному), тактика лікування така ж, як і в першому випадку, проте в запальний процес на фоні сечокам’яної хвороби вимагає більш тривалого лікування.

Гнійний пієлонефрит в гострій формі, що протікає у важкій формі з ускладненнями вимагає тривалої терапії, тому в даному випадку терміни загальної непрацездатності можуть досягати чотирьох місяців, а в деяких і понад даний термін. Йдеться про гнійний пієлонефрит, лікування якого проводиться вже оперативним шляхом, до півроку людина знаходиться на лікарняному, а потім ще стільки ж йому показана тільки легка фізична праця.

В цілому ж, якщо пієлонефрит протікає без ускладнень, то його можна лікувати амбулаторно під наглядом лікаря за допомогою контрольованого прийому антибіотиків і знеболюючих препаратів.

Термінова госпіталізація потрібна в разі:

  • сильного зневоднення організму;
  • наявності нудоти і блювоти;
  • прискореного серцебиття, втрати свідомості;
  • вагітності;
  • високої температури;
  • слабкості;
  • сечокам’яної хвороби;
  • дитячого віку;
  • наявності в анамнезі цукрового діабету;
  • віку старше 65 років;
  • інших хвороб нирок.

Відзначимо деякі відмінності в лікуванні пієлонефриту. Гострий перебіг вимагає застосування антибактеріальних препаратів, проведення дезінтоксикації, зміцнення імунітету, а також суворе дотримання дієти.

При хронічному перебігу хвороби застосовується та ж тактика, що і при гострій формі, однак слід розуміти, що процес одужання буде значно тривалішим, на що буде потрібно набагато більше часу і зусиль, як з боку пацієнта, так і лікаря.

Перша допомога при пієлонефриті

Запальний процес в нирках виявляється раптово. Самостійно його припустити можна по частим сечовипусканням, почуттям печіння, високій температурі і болі в бічних відділах живота.

При виявленні даних симптомів, хворому необхідно забезпечити постільний режим і викликати лікаря. Але також слід розуміти, що надання правильної першої допомоги істотно полегшує подальше лікування захворювання.

Перше що потрібно зробити, це знеболити напад і знизити високу температуру тіла. Для цих цілей можна прийняти дві таблетки Анальгіну або Но-шпи, Но-Шпу можна приймати кожні три години, причому цей препарат є відмінним спазмолітиком.

Самостійно використовувати більш сильні ліки не слід, оскільки вони суттєво притуплять больові відчуття, що затруднить діагностику при огляді лікарем.

Також слід врахувати, що якщо напад пієлонефриту викликав затримку сечі, то ні в якому разі не можна вживати багато рідини і пити сечогінні засоби, оскільки при обструктивному характері запалення, стан хворого тільки погіршитися, тому в даному випадку полегшити стан допоможе тепла ванна.

Медикаментозна терапія

І так, застосування лікарських препаратів направлено на знищення збудників інфекцій, усунення неприємних симптомів і відновлення життєво важливих функцій організму, які постраждали в період перебігу хвороби.

Перш за все при пієлонефриті призначають антибіотики на підставі результату посіву сечі. Це дозволяє правильно підібрати препарат. Сьогодні існує широкий вибір препаратів. Але як показує практика, найчастіше використовують: Аугментин, Амоксилін, Азитроміцин, Амоксицилін, Ампіцилін, Сумамед, Монурал, Цефазолін, Цефтибутен, Цефуроксим, Ципрофлоксацин, Цефтриаксон, Цефотаксим, Цифран, Норфлоксацин, Офлоксацин, Фурадонін, Фурамаг, Фурагін, Фурозолідон, Флемоклав, Таванік, Солютаб, Супракс, Ципролет, Вільпрофен, Палін, Панцеф, Бісептол, Нітроксолін, Норбактін, Амоксиклав, Ноліцин, Левофлоксацин, Левоміцетин, Офлоксацин, Цефалексин, Пеніцилін, Гентаміцин, Метронідазолом, Зіннат і т.д. Це синтетичні протимікробні засоби. Дані препарати випускаються як в формі таблеток, так і у вигляді порошку для ін’єкцій, останній розводять фізрозчином або лідокаїном і застосовують внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Дозування і курс лікування визначає лікар.

До уросептиків рослинного походження відносять Уролесан, Фітолізин, Канефрон.

Для підвищення реактивності організму і попередження переходу хронічної форми в гостру призначають курс імуномодуляторів: Тималін вводять внутрішньом’язово один раз в п’ять днів в дозуванні 10-20 мг, Т-активін один раз в п’ять днів по 100 мг .

Знизити запальний процес допомагають і нестероїдні протизапальні препарати, такі як Вольтарен.

Для зняття високої температури застосовують Парацетамол, також добре допомагає Левофлоксацин. В цілому застосування будь-яких антибактеріальних препаратів сприяє зниженню температури тіла.

З метою зняття хворобливих симптомів призначають спазмолітики – Но-шпу, Папаверин, Платифілін, Спазмалгон, а також Баралгетас, Нурофен, Аспірин, Диклофенак та інші препарати.

При хронічному пієлонефриті для виведення зайвої рідини з організму призначають сечогінні засоби, це як правило таблетки Фуросеміду, Брітомара, Верошпірону, Діувера, які п’ють по 1 шт один раз в тиждень.

Останнім часом при лікуванні пієлонефриту застосовуються Бактеріофаги. Це препарати в основі яких лежить віруси бактерій природного походження, так звані живі агенти, які при попаданні в організм людини руйнують хвороботворні мікроорганізми.

Їх застосовують при комплексному лікуванні в поєднанні з іншими препаратами.

Обов’язково необхідно включати вітаміни для підвищення імунітету. Добре себе зарекомендував полівітамінний комплекс Дуовіт, також можна застосовувати настойку Женьшеню.

До противірусних засобів, що застосовуються при лікуванні пієлонефриту відносяться 5-НОК, Цистон, Фурагін, Нітроксолін і т.д. Для дітей застосовують Віферон, відмінний противірусний препарат у формі свічок.

Крім того, для того, щоб знизити ризик розвитку некрозу ниркової тканини призначають Трістан, Курантил.

Що стосується рослинних препаратів при лікуванні пієлонефриту, то найбільш затребувані – це Канефрон Н, Цистон, Уролесан. Всі їх компоненти мають протимікробну і протизапальну дію. Також рекомендується пити фітозбір «Бруснівер». Крім того, при лікуванні призначають рослинні збори і трави, такі як хвощ польовий, кукурудзяні рильця, корінь дягелю, мучниця, брусниця, горобина і т.д.

Хірургічне лікування

До методів оперативного лікування вдаються тоді, коли консервативна терапія не принесла потрібних результатів, а стан боляче погіршується.

Що мається на увазі під хірургічним лікуванням пієлонефриту? Це перш за все хірургічна корекція, яка необхідна при гнійному перебігу пієлонефриту, при абсцесах або карбункул нирки.

Під час операції виконується відновлення просвіту сечоводу, видаляються запалені тканини, встановлюється дренаж для відтоку гною.

При сильному руйнуванні паренхіми нирки виконують некректомію (видалення ушкодженої нирки).

Особливості харчування при пієлонефриті

Як вже зазначалося, для того щоб лікування було ефективним, потрібен комплексний підхід, який включає в себе і правильне дієтичне харчування. Основне завдання дієти при пієлонефриті – це забезпечення щадного режиму роботи нирок, нормалізація обміну речовин у всіх внутрішніх органах, зниження артеріального тиску, зменшення набряків, максимальне виведення солей, азотистих речовин і токсинів з організму. Досягти потрібного результату можна шляхом дотримання обмежень в продуктах харчування для хворих.

По-перше, потрібно відмовитися від продуктів, які затримують рідину в організмі і призводять до запалення.

По-друге, харчування має бути дробовим, не менше п’яти разів на день.

З меню варто виключити смажені, жирні, солоні і гострі страви. Їжа повинна бути багата вітамінами, корисними мікроелементами. Кількість добових калорій при гострій формі пієлонефриту повинно становити 3200 ккал. Вся їжа при лікуванні готується методом варіння, тушкування, приготуванням їжі на пару, найголовніше, без солі.

При пієлонефриті заборонено вживати:

  • алкоголь;
  • каву;
  • спеції;
  • гостру їжу;
  • консервовані продукти;
  • концентровані бульйони;
  • смажені страви;
  • бобові продукти;
  • капусту;
  • тваринні жири.

У щоденному меню повинні бути присутні якомога більше продуктів, наповнених рідиною. До них відноситься кавун, кабачок, гарбуз.

Також до дозволених продуктів відносяться білкові продукти – сир,творог, яйця.

Основу раціону повинні складати каші. Коли гостра фаза пройде, можна поступово вводити в харчування нежирну рибу, м’ясо, трохи цибулі, часнику.

Але на будь-якій стадії необхідно дотримуватися питного режиму і вживати велику кількість рідини, а саме чистої води і лікарських відварів, але за умови відсутності набряків.

Пропонуємо зразкове меню при пієлонефриті. Отже:

1 день

  • чай або молоко, кусень хліба, вінегрет;
  • овочевий бульйон, відварна картопля, печені яблука, компот;
  • пшенична каша, відварене яйце, чай.

2 день

  • сир і чай;
  • гарбузовий суп, відварна курка, тушковані овочі, кисіль;
  • овочеві котлети, гречана каша, свіжовичавлений сік.

3 день

  • манна каша, чай, кусень хліба;
  • відварна картопля, шматок риби, кисіль, сирна запіканка;
  • рисова каша, відварене яйце, вінегрет, чай.

4 день

  • творог з ягодами, чай і шматок сиру;
  • овочевий суп, каша гречана, шматок нежирної відвареної риби;
  • запечена картопля, шмат сиру і чай.

5 день

  • овочевий салат, відварене яйце, чай;
  • відварна телятина, пшенична каша, трав’яний чай;
  • тушковані овочі, омлет.

6 день

  • сирна запіканка, чай;
  • вінегрет, пшенична каша, відварна курка, компот;
  • відварна риба, запечені овочі, сир і чай.

7 день

  • вівсянка, молоко, свіжі овочі, чай;
  • парові котлети, відварна картопля, творог з ягодами;
  • відварна риба, вінегрет, чай.

Питний режим має особливе значення, особливо на стадії загострення. Якщо у хворого немає ознак набряклості, то добове споживання рідини повинно бути не менше двох літрів води на добу. Рідина забезпечує промивання сечовивідних каналів, виведення токсинів і заповнення водних втрат в період захворювання.

Народні засоби

Чудовим доповненням до медикаментозної терапії і дієтичному харчуванню буде лікування пієлонефриту народними засобами, в основу яких покладено застосування цілющих трав, ягід, рослин.

Також народна медицина пропонує використання сольових зігріваючих пов’язок і компресів на поперекову область.

При запаленні нирок благотворно впливають на орган соки калини, горобини, брусниці, журавлини, обліпихи.

Вибір лікарських відварів і настоїв досить багатий. Можна пити спеціальні ниркові збори, вони продаються в аптеці і їх легко зібрати самому. Дані відвари володіють високими антисептичними і протизапальними властивостями.

Також хороші ниркові чаї. Їх завдання боротьба з мікробами і виконання сечогінної функції.

Крім зборів і настоїв, можна заварювати і пити настої і відвари з листя берези, хвоща польового, подорожника, квітів календули, листя малини, брусниці, шишок хмелю, плодів шипшини і т.д.

Відмінним засобом є слабкий ромашковий настій. Він очищає нирки від токсинів і шлаків і сприяє усуненню болючого симптому. Заварюється в пропорціях: 1 ст.ложка ромашки і 400 мл.кипятка.

Для відновлення слизової в нирках, зміцнення організму і зняття запалення потрібно пити напій з вівса. Готується він просто. Овес і окріп в рівних пропорціях потрібно укутати і настояти протягом доби, після чого процідити і пити по чверті склянки чотири рази на день перед їжею.

Хорошим сечогінним засобом вважається кріп. Листя кропу потрібно залити окропом, настояти і пити без обмежень.

ЛФК

Вправи при пієлонефриті дозволяють відновити життєві сили організму і повернути йому активний спосіб життя.

Фізичні вправи дозволені при хронічному пієлонефриті, а також в період ремісії. Вони показані всім, незалежно від віку.

Комплекс вправ підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Головне, слід уникати великого навантаження на черевну порожнину і спину. При виконанні вправ необхідно стежити за частотою серцебиття і диханням. Залежно від самопочуття, вправи можна виконувати лежачи, сидячи, стоячи, але не більше тридцяти хвилин. Зупинимо свою увагу на цілому комплексі вправ, які виконуються в колінно-ліктьовому положенні. Ретельно підібрані лікарем і при регулярному їх виконанні, вони забезпечать нормалізацію артеріального тиску, допоможуть нормалізувати обмінні процеси в організмі, зменшать застійні явища, поліпшать роботу сечовидільної системи і кровопостачання нирок. Вони зміцнюють організм, розслаблюють його, але всі вправи повинні виконуватися повільно і плавно.

Крім лікувальної гімнастики, в підгострому періоді пієлонефриту можна ще робити масаж із застосуванням гіпереміро мазей. Масажують спину, сідницю, живіт, ноги. Всі рухи повинні бути легкі, поступальні, ні в якому разі не можна застосовувати ударні прийоми. Масаж повинен тривати не більше десяти хвилин. Як правило, один курс включає десять-п’ятнадцять процедур.

Фізіотерапія

Фізіотерапевтичні заходи – це не основний метод лікування, а додатковий комплекс заходів. Завдяки йому поліпшується кровонаповнення нирки, купірується спазм гладкої мускулатури. При пієлонефриті показаний  електрофорез з фурадоніном, еритроміцином, кальцію хлоридом на область нирок, а також теплові процедури на область пошкодженої нирки (можна застосовувати лікувальну грязь, парафінові аплікації і навіть звичайну грілку).

Гомеопатія при лікуванні нирок

Сьогодні при лікуванні нирок активно застосовуються гомеопатичні засоби. Вони добре знімають запалення, запобігають утворенню піску, каменів. У складі гомеопатичних препаратів знаходяться речовини, які провокують виникнення симптомів хвороби, які добре піддаються лікуванню. Речовини працюють так, що імунна система у відповідь на незначний подразник усуває симптоми і хвороба проходить.

Багато хто вважає, що гомеопатія нешкідлива, тому її активно використовують і для профілактики пієлонефриту, і для його лікування. Однак, застосування гомеопатичних засобів повинно бути вкрай обережним і тільки під контролем фахівця, оскільки крім користі препарати можуть завдати і непоправної шкоди.

Спосіб життя при пієлонефриті

При пієлонефриті необхідно дотримуватися деяких правил способу життя, щоб допомогти організму впоратися із захворюванням.

Перш за все слід відмовитися від шкідливих звичок, а саме від куріння і алкоголю. Відмова від них покращує захисні функції і кровопостачання організму.

Гострий перебіг пієлонефриту вимагає дотримання постільного режиму, протипоказані будь-які фізичні навантаження. При гострій фазі хвороби заборонено займатися сексом, відвідувати басейн і відкриті водойми, щоб уникнути переохолодження, також не можна відвідувати сауни, лазні. А ось теплі ванни з температурою води в межах 36-37 градусів, навпаки показані.

Хронічний перебіг пієлонефриту дозволяє сексуальні контакти, відвідування басейнів та водойм, але за умови дотримання теплового режиму, дозовані фізичні навантаження.

Прогнози і ускладнення

Прогноз при пієлонефриті залежить від характеру його перебігу. Легка форма як правило добре піддається лікуванню.

Хронічна форма, на жаль, має несприятливий прогноз, оскільки погано піддається лікуванню.

При своєчасному усуненні гострої форми має сприятливий прогноз. Але він безпосередньо залежить від наявності ускладнень. Якщо до запалення приєдналася ще й сечокам’яна хвороба, то прогноз невтішний.

Найгіршим результатом при пієлонефриті є розвиток ниркової недостатності, яка порушує функцію нирок.

Пієлонефрит – досить серйозне запалення інфекційного характеру і якщо лікування несвоєчасне або в ньому допущені помилки, то захворювання не тільки погіршує якість життя, але і істотно скорочує його тривалість. Ниркова недостатність, яка розвивається при пієлонефриті без медичної підтримки призводить до летального результату.

Особливості перебігу пієлонефриту в літньому віці

Пієлонефрит у людей похилого віку як правило протікає в атипової формі і дуже часто супроводжується гнійними ускладненнями.

Гостра форма в похилому і старечому віці має інтоксикаційний синдром, який супроводжується слабкістю, підвищеною втомлюваністю, апатією, високою температурою, відсутністю апетиту, схудненням. Часто загострюються супутні хронічні захворювання.

Хронічна форма в старечому віці супроводжується збільшенням латентних форм, у яких стерта симптоматика, але присутня незначна лейкоцитурія, бактеріурія. Неможливо розмежувати зміну періодів загострення і ремісії. У літніх людей навіть гнійні форми пієлонефриту можуть протікати безсимптомно.

Саме відсутність вираженої симптоматики і високий шанс загострень хронічних захворювань і становить особливу небезпеку пієлонефриту у людей старше шістдесяти років.

Реабілітація

Санаторно-курортне лікування – це одна з важливих складових успішного лікування хронічного пієлонефриту. Основа такого лікування в наявності мінеральних вод, які в санаторіях урологічного профілю є одним з головних частин процедур. Також при хронічному пієлонефриті лікувальні ванни, дієтотерапія, фізіотерапія, грязьові аплікації. Всі ці заходи є дуже важливою основою реабілітаційних процедур.

Відзначимо, що після перенесеного пієлонефриту в гострій формі, пацієнти обов’язково ставляться на диспансерний облік, зняття з якого можливо тільки через рік за умови хороших аналізів.

Exit mobile version