Емфізема легень

Невідомість лякає людей. Почувши від лікаря діагноз «емфізема легенів», людина зі страхом в очах сприймає цю новину.

Незважаючи на серйозність діагнозу, не все так погано, головне своєчасне і грамотно розпочате лікування.

У статті ми допоможемо вам розібратися в тому, що це таке і як лікувати хворобу.

Що таке емфізема легень?

Емфізема легенів – хвороба дихальних шляхів, що характеризується патологічним розширенням повітряних просторів дистальних бронхіол, яке супроводжується деструктивно-морфологічними змінами альвеолярних стінок.

Перетворення легеневої тканини обумовлено патологічними змінами, які сприяють утворенню пустот з повітрям, що сприяють підвищенню розміру легень. Внаслідок емфіземи руйнується перегородок між альвеолами (анатомічний осередок в легені, що сприяє процесу дихання).

[idea]Захворювання досить поширене, на нього страждають до 4% населення Землі. У два рази більше схильне до хвороби чоловіче населення у віці після 50 років. В даний час емфізема легенів діагностується у людей до 30 років, зустрічаються випадки і вродженої патології легень.[/idea]

Епідеміологія

Емфізема легень майже завжди виникає в зв’язку з так званими хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ).

За оцінками, близько 5-10 з кожних 100 дорослих людей страждають від хронічного обструктивного захворювання легень. Хвороба в основному виникає у курців.

Емфізема легенів також може бути викликана спадковим дефіцитом конкретного білка. Це так званий альфа-1-антитрипсин.

Причини виникнення емфіземи легенів

На сьогоднішній день найбільш поширеною причиною легеневої емфіземи є куріння. У більшості випадків хвороба розвивається в зв’язку з ХОЗЛ, яка зачіпає головним чином курців. Поєднання постійного запалення і вдихання сигаретного диму призводить до руйнування альвеол.

Основна група ризику:

  • люди з вродженою формою патології, пов’язаної з нестачею сироваткового білка при формуванні плоду (так званий дефіцит альфа-1-антитрипсину);
  • курці, в тому числі і пасивні;
  • люди c хронічними обструктивними захворюваннями легень.

Все це порушує пластичність тканин органу і збільшує легеневий тиск, внаслідок чого виникає емфізема.

Ось кілька факторів, що впливають на зміну пластичності тканини:

  • що відбуваються в органі зміни,пов’язані з віком людини. Порушення кровопостачання в організмі літньої людини підвищує її чутливість до негативного впливу навколишнього середовища. Зниження імунної системи призводить до довгого відновлення після перенесення інфекційних захворювань органів дихання;
  • систематичне вдихання забрудненого повітря промислового походження, в тому числі сигаретного диму. Особливо небезпечні пари кадмію, оксиду азоту. Мікрочастинки речовин осідають на стінках бронхіол, що призводить до ураження судин дихальної системи;
  • інфікування дихальних шляхів. Захворювання легенів (причини: ГРВІ, грип, пневмонія, бронхіт та ін.) викликає активізацію лімфоцитів – як імунних засобів захисту організму. Процес має негативний ефект для альвеоли, розчиняючи білок альфа-1-антитрипсину. Слиз не дає пропуск повітрю з клітин альвеол, що призводить до розтягування легеневих тканин;
  • вроджена недостатність групи сироваткових білків (альфа-1-антитрипсину). Патологія полягає в порушенні функцій ферменту класу гідролізу, який не забезпечує захисну функцію в організмі від бактерій, навпаки служить руйнівником стінок альвеол;
  • системні порушення циркуляції в легенях, гормональне порушення. Порушення співвідношення андрогенів і естрогенів призводить до втрати здатності м’язів бронхіол до скорочення, що сприяє утворенню повітряного простору в легенях.

Легеневий тиск підвищується в силу важких захворювань органів дихання, професії, проникнення чужорідної частинки в бронхи і закупорки кисню, який не може знайти вихід і тисне на органи дихальної системи.

Класифікація емфіземи легенів

Класифікують емфізему за такими ознаками:

  • характер перебігу хвороби: гостра форма (виникає раптово, необхідне втручання швидкої допомоги) і хронічна емфізема легенів (повільно розвивається, важко діагностується на початковому етапі);
  • походження захворювання: первинне (самостійно розвивається захворювання, часто носить вроджений характер) і вторинне (ускладнення після перенесеного захворювання);
  • рівню поразки легенів: вогнищева (пошкоджено окрему ділянку органу) і дифузна (легенева тканина вражена повністю, часто необхідна повна трансплантація органу);
  • анатомічною особливістю протікання хвороби: гіпертрофічна форма (важка форма хвороби, запальний процес відсутній, спостерігається недолік дихальної функції), центрилобулярна форма (при збільшенні просвіту трохеї йде розвиток запального процесу з утворенням слизу в великій кількості), парасептальна форма обумовлена наявної у пацієнта сухоти (може призвести до пошкодження і розриву органу), близькорубцева форма (утворюється близько рубців на легенях), підшкірна форма (під шкірним покривом йде утворення бульбашок), пухирчаста форма (бульозна емфізема легенів, спостерігаються великі пухирчасті утворення на легеневих тканинах);
  • причин виникнення: вікова форма (зміна стану судин в силу віку), лобарна форма (вроджена ознака непрохідності одного з бронхів), компенсаторна форма (виникає при видаленні частки легені, організм намагається компенсувати простір за допомогою збільшення іншої частки).

Найбільш небезпечна форма – бульозна емфізема легенів. Протікає приховано, без будь-яких явних симптомів. Бульбашки, в медицині звані булли, можуть досягати розмірами до 20 см. Скупчення повітря і газів в плевральній частині можуть привести до летального результату.

Велика частина хворих страждають бульозною емфіземою легенів – курці, стаж яких перевищує більше 20 років, категорія людей, робота яких пов’язана зі шкідливими умовами праці.

У людини налічується в легенях близько 3 млн. маленьких «мішечків» з крихкими стінками (альвеолами). Коли людина робить вдих, вони наповнюються повітрям, збільшуючи обсяг легені, при виході частина повітря залишається, але об’єм легенів зменшується.

Поступово стінки альвелів руйнуються, що призводить до утворення на місці «мішечків» порожнини, порушується кровопостачання дихальних шляхів, що згодом призводить до хронічної емфіземи легенів.

У більшості людей, що палять, мають залежність, до 60 років спостерігається захворювання легенів в хронічній формі.

Симптоми і ознаки емфіземи легенів

Важка початкова діагностика емфіземи легенів пов’язана з її симптоматикою. Багато симптомів емфіземи легенів спостерігаються при інших патологіях. До індивідуальних особливостей емфіземи легенів відносяться:

  • сухий (непродуктивний) кашель;
  • задишка при видиху;
  • сухі хрипи в дихальних органах;
  • різке зменшення ваги тіла;
  • больові відчуття в області грудної клітини;
  • порушення в серцевій діяльності при нестачі кисню.

Основні ознаки наявності емфіземи легенів – кашель і задишка. Задишка на початковій стадії відчувається тільки при фізичному навантаженні на організм, з часом вона переростає в задишку при пересуванні без фізичних навантажень, особливо реагуючи на погодні явища. Одишлівость носить тимчасовий характер.

Індивідуальною ознакою емфіземи легенів також є втрата ваги тіла. Процес пов’язаний з напруженою роботою легеневих м’язів при видиху.

Особливу увагу при діагностиці звертається увага на тон шкірного покриву і слизової оболонки (синюватий відтінок). Ціаноз пов’язаний з відсутністю наповнюваності кров’ю дрібних капілярів у легенях. Змінюється форма пальців.

[idea]Хронічна форма емфіземи легенів супроводжується явними зовнішніми ознаками: укорочена шия, форма грудної клітки схожа на бочку.[/idea]

Ускладнення при емфіземи легенів

Зміна в роботі органів дихання позначається на серцево-судинній і нервовій системі. Через повітряне голодування серцевий клапан починає з більшою інтенсивністю перекачувати кров, що створює додаткове навантаження на серце.

[idea]Навантаження на серце є однією з причин тахікардії серця, порушення ритму серця, серцево-легеневої недостатності, ішемічної хвороби серця.[/idea]

Хронічна емфізема легенів порушує роботу нервової системи, сприяючи порушенню сну, роботи клітин головного мозку, розвитку психічних захворювань.

Ускладнення при емфіземі легенів призводять до хронічних інфекційних захворювань органів дихання, пневмотораксу, серцевої недостатності правошлуночкової форми.

Діагностичні методи дослідження емфіземи легенів

При підозрі на емфізему легенів людині потрібне термінове звернення до лікаря терапевта, або до пульмонолога, які визначаться з вибором методу підтвердження діагнозу (діагностикою).

Основні методи постановки діагнозу:

  • розпитування хворого, докладна розмова з пацієнтом про симптоми хвороби;
  • вислуховування грудного відділу і огляд шкірних покривів хворого;
  • загальний аналіз крові, в тому числі склад газу;
  • спірометрія;
  • МРТ або КТ;
  • оглядова рентгенографія;
  • визначення серцевого кордону;
  • топографічна перкусія та аускультація.

При зборі інформації (анамнез) з’ясовується інформація: про наявність задишки, шкідливої звички (куріння), тривалості кашлю, стан організму при фізичних навантаженнях. Необхідне проведення перкусії (постукування по тілу), при якій виявляються такі ознаки, що свідчать про наявність емфіземи легенів:

  • складність у встановленні серцевих кордонів;
  • обмеження в рухливості легені;
  • опущення нижнього краю легені;
  • глухий звук в області легенів.

Прослуховування через фонендоскоп дає фахівцеві можливість встановити: хрипи, що носять сухий характер, прискорене дихання, ознаки тахікардії, приглушені тони роботи серця, посилення видиху, ослаблений процес дихання.

Інструментальне дослідження легенів проводиться за допомогою: рентгенівських променів (рентгенографія), радіохвиль (магнітно-резонансна томографія), комп’ютера з введенням в організм спеціальної контрастної речовини, радіоактивних ізотопів (сцинтиграфія), приладу спірометра, аналіз газового складу крові за допомогою пункції ліктьової артерії, дослідження крові (загальний аналіз).

Терапія (як лікувати емфізему легенів)

При лікування емфіземи легенів пульмонологи переслідують три основні цілі:

  • усунути симптоми (задишки, слабкість та ін.);
  • зупинити подальший розвиток захворювання;
  • профілактика легеневої недостатності ;.

Говорити про лікування в повному обсязі від захворювання, особливо в хронічній стадії неможливо.

Медикаментозне лікування

Лікування складається з декількох груп лікарських препаратів. До першої групи належать ліки, що знижують рівень ферментів, що сприяють руйнуванню тканин легенів. Друга група (муколітичної дії) сприяє відходженню слизу, зменшенню кашлю, захищає від інфекційних захворювань органи дихання.

[idea]Препарати третьої групи сприяють поліпшенню обмінного процесу в органах дихання, додатково живить тканини легенів. Четверта група – засоби бронхорозширюючі, що зменшують набряк слизової бронхів.[/idea]

Додатково необхідно застосування таких лікарських препаратів:

  • теофіллінових засобів для зняття м’язового навантаження на м’язи дихальної системи;
  • глюкокортикостероїди для розширення бронхів, забезпечення протизапального ефекту.

Фізіотерапія та інші методи терапії

Ефективні лікувальні процедури у вигляді електричної стимуляції, кисневої інгаляції, спеціальної фізкультури.

[idea]Киснева інгаляція є тривала за часом проведення процедура (до 18 годин в день) знаходження в кисневій масці, куди подається кисневий потік з максимальною швидкістю від 2 до 5 літрів в хвилину.[/idea]

Гімнастика для дихання складається з спеціально підібраних вправ, що сприяють зміцненню дихальної мускулатури. Заняття необхідно проводити 4 рази на день, тривалістю 15 хвилин. Комплекс виконується наступним чином:

  • видих з перешкодою: 20 раз зробити видих повільно в стакан з водою через соломинку для коктейлю;
  • дихання діафрагмою: глибокий подих на рахунок 1,2,3, надувши живіт на рахунок 4 зробити видих, покашляти при одночасному напруженні преса;
  • вижимання з положення лежачи: лягти на спину, зігнути ноги, обхопивши руками коліна, на вдиху набрати якомога більше повітря в легені, на вдиху підняти живіт, ноги випрямити, покашляти з напруженим пресом.

Електрична черезшкірна стимуляція проводиться із застосуванням струму, який допомагає при процесі видиху. Імпульс струму підбирається індивідуально і сприяє зняттю стомлюваності мускулатури легенів.

Хірургічне лікування

У виняткових випадках може бути прийнято рішення про оперативне втручання. Застосовуються наступні види операцій:

  • заміна ураженої легені донорським органом. Операція застосовується в рідкісних випадках, оскільки існує ризик відторгнення органу, велика черговість на трансплантацію;
  • видалення ураженої ділянки органу за допомогою торакоскопії. Під контролем спеціальної відеотехніки убирається уражена ділянка легені. Методика дозволяє провести операцію за допомогою 3 міжреберних розрізів невеликого розміру.
  • хірургічне видалення частини легені (можливо видалення до 25% органу);
  • бронхоскопічна операція проводиться за допомогою спеціального приладу, який вводиться пацієнтові через ротову порожнину і видаляє уражену ділянку.

Харчування і народні засоби

Важливу роль в лікуванні займає раціон харчування. Перевагу необхідно віддавати овочам і фруктам, що містить в своєму складі мікроелементи і вітаміни життєво необхідні організму, вживання їжі з низьким вмістом калорій, виключення з харчування жирних, смажених страв.

Питний режим хворого повинен становити до 1,5 літра води в день.

Крім медикаментозного лікування в якості доповнення до основного лікування можливе використання народної медицини.

Основні рецепти, рекомендовані при лікуванні емфіземи легенів грунтуються на відварах трав:

  • мати-й-мачухи (1 ст. ложка сушеного листя на 2 склянки крутого окропу, вживати до 6 раз в день по 1 столовій ложці);
  • квіток картоплі (1 ч. ложка на склянку окропу, пити по півсклянки до 3 разів на добу).

Можливе проведення картопляних інгаляцій шляхом вдихання парів від картоплі, приготованого в мундирі.

Профілактика та рекомендації

Для профілактики емфіземи легенів державою розроблена програма боротьби з курінням.

Курцям необхідно надавати допомогу в боротьбі зі шкідливою звичкою, в тому числі і медикаментозним лікуванням.

Не слід нехтувати лікуванням органів дихальних шляхів і не допускати перехід захворювання в хронічну форму.

Своєчасна вакцинація населення, щорічний огляд і проходження флюорографії – одне з основних умов профілактики емфіземи легенів.

Прогноз життя для хворих з емфіземою легенів

Не один фахівець не може точно сказати про тривалість життя пацієнта з діагнозом емфізема легенів. Прогноз життя багато в чому залежить від самого хворого, його психоемоційного настрою на лікування.

Важливу роль відіграє стадія захворювання, правильно підібране лікування, своєчасна діагностика.

Не можна займатися самолікуванням, це може привести до летального результату. Прогноз життя хворих з емфіземою легенів в такому випадку непередбачуваний.

Незважаючи на характер захворювання і його хронічну форму, відстрочити наступ непрацездатності людини можливо прийомом спеціально призначених препаратів. Такі ліки призначаються пацієнту довічно.

При важкій формі захворювання прогноз життя хворого – більше 1 року з моменту виявлення хвороби.

Дослідження показали, що виживаність при захворюванні залежить від ступеня тяжкості:

  • легка форма емфіземи за умови правильного лікування і здорового способу життя дозволяє в 80% випадках прожити пацієнту більше 4 років;
  • помірна форма емфіземи легенів за умови правильного лікування і здорового способу життя дозволяє в 73% випадках прожити пацієнту більше 4 років;
  • при тяжкому перебігу захворювання за умови правильного лікування і здорового способу життя дозволяє в 54% випадках – тривалість життя пацієнтів більше 4 років;
  • при найважчій формі емфіземи легенів за умови правильного лікування і здорового способу життя дозволяє в 26% випадках – тривалість життя хворих більше 4 років.

Сам пацієнт повинен прагнути до життя. Відмовитися від куріння і алкоголю, проводити щоденні прогулянки на свіжому повітрі, виконувати розпоряджень лікаря, все це допоможе прожити ще набагато більше зазначеного в статистиці терміну.