Міжреберна невралгія (МРН) – сукупність больових симптомів, що виникають в результаті пошкодження міжреберних нервів.
Міжреберний нерв складають вегетативні, чутливі, рухові волокна. Травматичні, компресійні, запальні впливи надають на міжреберний нерв подразнюючий вплив, в результаті відбувається больова рефлекторна відповідь по ходу міжреберних проміжків.
Радикуліт – термін, в перекладі з латинської мови означає запалення нервового корінця. Таку назву невропатологи понад 100 років тому використовували для опису больового синдрому в шиї, спині і кінцівках, вважаючи, що причиною хвороби є запальний процес.
Деменція – це синдром, що виникає при ураженні головного мозку і характеризується порушеннями в когнітивній сфері (сприйняття, увага, гнозис, пам’ять, інтелект, мова, праксис). Розвиток і прогресування даного синдрому призводить до порушень у трудовій і повсякденній (побутовій) діяльності.
Безсоння (інсомнія) є розладом сну. Зазвичай воно супроводжується такими симптомами, як денна сонливість, втрата енергії, дратівливість і пригнічений настрій. Все це може стати причиною збільшення ризику дорожньо-транспортних пригод, а також привести до проблем уваги і навчання. Інсомнія може бути нетривалою, що триває протягом декількох днів або тижнів, або довготривалою, тривалістю більше одного місяця.
Коліт (лат. Colitis, від грец. Kolon (товстий кишечник) і itis (запалення) – збірне поняття, яке включає велику групу захворювань з єдиною спільною ознакою: запаленням товстого кишечника.
Хвороба Лайма (Бореліоз) є інфекційне захворювання, поширене на певних територіях, на яких мешкає мікроорганізм, який є його збудником. Правильна і повна назва даної інфекції – системний кліщовий бореліоз, але крім цього для позначення захворювання використовують такі найменування: кліщовий менінгополіневрит, кліщовий бореліоз, іксодовий бореліоз, хронічна мігруюча еритема, Еритемний спирохетоз, синдром Банноварта і хвороба Лайма. Однак в побуті найчастіше використовується короткі назви – бореліоз, хвороба Лайма або Лайм-бореліоз.
Основний критерій артеріальної гіпертонії (або артеріальної гіпертензії) як цілої групи захворювань – стабільне, тобто виявлене при неодноразових вимірах в різні дні, підвищення артеріального тиску (АТ). Питання про те, яке саме АТ вважати підвищеним, не такий простий, як може здатися. Справа в тому, що серед практично здорових людей діапазон значень АТ досить широкий. Результати тривалого спостереження за людьми з різними рівнями АТ показали, що вже починаючи з рівня 115/75 мм рт. ст., кожне додаткове збільшення АТ на 10 мм рт. ст. супроводжується збільшенням ризику розвитку хвороб серцево-судинної системи (перш за все, ішемічної хвороби серця та інсульту). Однак користь від сучасних методів лікування артеріальної гіпертонії вдалося довести в основному лише для тих пацієнтів, у яких АТ перевищувало значення 140/90 мм рт. ст. Саме з цієї причини домовилися вважати це порогове значення критерієм для виділення артеріальної гіпертонії.
Серцева астма – це патологічний стан, при якому розвивається гостра форма лівошлуночкової недостатності через погану циркуляцію крові в малому колі кровообігу і набряку легенів. Є ускладненням ряду захворювань серцево-судинної системи: кардіосклерозу , міокардиту , гіпертонічної хвороби, інфаркту і т. д.
Нестабільна стенокардія – одна з форм ішемічної хвороби серця (ІХС), яка за симптоматикою і прогнозом є середнім між стенокардією напруги і інфарктом міокарда. Тому діагноз: ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія в історії хвороби відповідає останній класифікації хвороб і відображає клінічну форму. Часто цей вид призводить до летального результату.
Стабільна стенокардія протікає як клінічний синдром, який виникає в результаті дії значного фізичного та / або емоційного навантаження і проявляється нападами гнітючого або стискаючого болю за грудиною. Купірується (знімається) напад прийомом нітрогліцерину і припиненням дії провокуючого фактора.