Нестабільна стенокардія

Нестабільна стенокардія – одна з форм ішемічної хвороби серця (ІХС), яка за симптоматикою і прогнозом є середнім між стенокардією напруги і інфарктом міокарда. Тому діагноз: ішемічна хвороба серця, нестабільна стенокардія в історії хвороби відповідає останній класифікації хвороб і відображає клінічну форму. Часто цей вид призводить до летального результату.

Виникненню ІХС сприяє атеросклероз коронарних судин. Це утворення на внутрішній стінці кровоносної судини, що живить міокард, атеросклеротичної бляшки, яка звужує просвіт, і, отже, надходження поживних речовин з потоком крові для серцевого м’яза зменшується.

Під впливом несприятливих факторів: стресові ситуації, різке підвищення артеріального тиску відбувається звуження судини і надриви або навіть розриви бляшок. На них згодом відбувається налипання тромбоцитів. Коронарні судини повністю закупорюються, що призводить до вимикання ділянки міокарда з діяльності серця – ішемії міокарда. Якщо ж невеликий просвіт залишається, то з’являються симптоми нестабільної стенокардії.

Клінічні форми захворювання

Застосовується кілька класифікацій нестабільної стенокардії, але тим не менше лікарі по різному підходять до визначення тяжкості стану і формулюванні діагнозу.

До нестабільної стенокардії відносять:

  • ранні постінфарктні випадки – від доби до 8 тижнів;
  • тривалі напади серцевих болів (більше 15 хвилин) при спокої і не зникають з прийомом нітратів;
  • інтенсивні, тривалі болі без фізичного навантаження, що супроводжуються змінами ЕКГ тільки під час нападу.

В даний час лікарі користуються класифікацією нестабільної стенокардії по Браунвальду, яка відображає: тяжкість клінічних симптомів, наявність або відсутність зовнішніх умов для її виникнення, зміни на ЕКГ.

Клас I:

  • Нестабільна стенокардія напруги.
  • Раптово виникла протягом місяця або після міжприступного періоду важкі або часті напади.
  • Прогресуючі напади з наростаючою тривалістю, частотою та інтенсивністю.
  • Стенокардія настає при мінімальному навантаженні.
  • Останні 8 тижнів в спокої не спостерігалося нападів.

Клас II:

  • Підгостра стенокардія спокою.
  • Болі з’являються в спокої протягом 4 тижнів, але не останньої доби.

Клас III:

  • Гостра форма стенокардії спокою.
  • Больові напади протягом 2 діб.

Обставини виникнення:

  1. Вторинна.

Прояв захворювання після інфекції, гіпоксії, анемії.

  1. Первинна.
  2. Постінфарктна.

Від доби до 2 місяців після випадку ішемії.

Симптоми нестабільної стенокардії

Будь-який вид стенокардії характеризується наступними симптомами: біль, відчуття здавлення, розпирання, печіння за грудиною при фізичному навантаженні, навіть при незначній, і іррадуючою в ліву лопатку, руку, шию і щелепу, а іноді і в праву частину тіла. Тривалість больового синдрому – від 3 до 15 хвилин. Полегшення настає після припинення фізичного напруження і прийому нітрогліцерину. Відзначаються скарги хворих на неможливість вдихнути.

Симптоми нестабільної стенокардії відрізняються тим, що:

  • напади стають частішими, тривалішими (більше 30 хвилин) і значно інтенсивнішими, ніж раніше;
  • в нічний час з’являються напади задухи і порушення ритму;
  • болі виникають і при незначному фізичному навантаженні;
  • вперше виникла (протягом місяця) стенокардія спокою з прогресуючим перебігом.

В історії хвороби при нестабільній стенокардії мають місце і такі симптоми: неможливість здійснювати навіть мінімальні руху, звичайна доза нітратів не допомагає, поява больових нападів в стані спокою через деякий час після інфаркту міокарда.

Для діагностики обов’язково проведення ЕКГ, ехокардіографії і коронарографії.

Принципи лікування

Для лікування нестабільної стенокардії та ліквідації симптомів, а також попередження розвитку нападів і ускладнень (дефібриляції шлуночків, інфаркту міокарда і навіть смертельного результату) хворого поміщають в палату з цілодобовим моніторингом і наглядом. В динаміці проводиться ЕКГ, клінічний аналіз крові, встановлення кардіоспецифічних ферментів.

Усунення болю досягається прийомом підвищеної дози нітратів – до 0,5 мг під язик, а іноді і застосуванням наркотичних анальгетиків або нейролептанальгезії.

Основними препаратами лікування нестабільної стенокардії є:

  • нітрати швидкої і пролонгованої дії (нітрогліцерин, перлінганіт);
  • антитромботичні (гепарин, фраксипарин);
  • антиагреганти (аспірин, аспірин-кардіо);
  • бета-адреноблокатори (атенолол, обзидан);
  • блокатори кальцієвих каналів (діптіазем, амлодипін, верапаміл).

Різні комбінації цих препаратів дають надійні і сприятливі результати.

При неефективності консервативних заходів і з урахуванням показань показано оперативне лікування.