Інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз – це гостре респіраторне вірусне захворювання, яке викликається вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ, вірус герпесу 4 типи). Назвали цей вірус в честь вірусолога з Англії професора Майкла Ентоні Епштейна і його учениці Івонни Барр, які виділили і описали його в 1964 році.

Однак на інфекційне походження мононуклеозу вказав ще в 1887 році російський лікар, засновник російської педіатричної школи Ніл Федорович Філатов. Він першим звернув увагу на гарячковий стан з супутнім збільшенням всіх лімфатичних вузлів організму хворої людини.

У 1889 році німецький вчений Еміль Пфайффер описав аналогічну клінічну картину мононуклеозу і визначив її як железисту лихоманку з ураженням зіву і лімфатичної системи. На підставі, що з’явилися в практиці гематологічні дослідження були вивчені характерні зміни складу крові при цьому захворюванні. У крові з’явилися особливі (атипові) клітини, які були названі мононуклеарами (monos – один, nucleus – ядро). У зв’язку з цим, інші вчені, вже з Америки, назвали його інфекційним мононуклеозом. А ось вже в 1964-му М. А. Епштейн і І. Барр отримали герпесоподобний вірус, названий на їх честь вірусом Епштейна-Барр, який пізніше з високою частотою виявляли при цьому захворюванні.

Мононуклеари – це одноядерні клітини крові, до яких відносяться також лімфоцити і моноцити, які виконують, як і інші різновиди лейкоцитів (еозинофіли, базофіли, нейтрофіли), захисну функцію організму.

Як можна захворіти на інфекційний мононуклеоз?

Джерелом збудника інфекційного мононуклеозу є хвора людина (особливо в самий пік захворювання, коли спостерігається висока температура), людина зі стертими формами хвороби (хвороба протікає в легкому ступені, зі слабо вираженою симптоматикою, або під виглядом ГРЗ), а також осіб без будь-яких симптомів хвороби, на вигляд абсолютно здоровий, але є при цьому вірусоносієм. «Подарувати» збудника інфекційного мононуклеозу хвора людина здоровому може різними шляхами, а саме: контактно-побутовим (зі слиною під час поцілунку, при використанні загального посуду, білизни, предметів особистої гігієни і т.п.), повітряно-крапельним, при статевому контакті ( зі спермою), при переливанні крові, а також від матері до плоду через плаценту.

Зараження на інфекційний мононуклеоз відбувається, як правило, при тісному контакті, тому жити хворим і здоровим людям спільно, м’яко кажучи, небажано. Через це часто відбуваються спалахи захворювання в гуртожитках, інтернатах, таборах, дитячих садах і навіть всередині сімей (хтось із батьків може заразити дитину і, навпаки, дитина може бути джерелом інфекції). Заразитися мононуклеозом також можна в скупчених місцях (громадський транспорт, великі торгові центри і т.д.). Важливо відзначити, що ВЕБ не живе в організмах тварин, тому і передати вірус, що викликає інфекційний мононуклеоз, вони не здатні.

Як проявляється інфекційний мононуклеоз?

Інкубаційний період (проміжок часу від моменту потрапляння мікроба в організм до прояву симптомів хвороби) при інфекційному мононуклеозі триває до 21 день, період хвороби до 2 місяців. У різний час можуть спостерігатися такі симптоми:

• слабкість,
• головний біль,
• запаморочення,
• біль у м’язах і суглобах,
• підвищення температури тіла (застудоподібний стан з інтоксикацією),
• підвищене потовиділення (як наслідок високої температури),
• болі в горлі при ковтанні і характерні білі нальоти на мигдалинах (як при ангіні),
• кашель,
• запалення,
• збільшення і хворобливість всіх лімфовузлів,
• збільшення печінки і / або селезінки.

Як наслідок усього перерахованого вище, збільшення чутливості до ГРВІ та інших респіраторних захворюваннях, часті поразки шкірного покриву вірусом «простого герпесу» (вірус простого герпесу 1 типу), зазвичай в області верхньої або нижньої губи.

Лімфовузли входять до складу лімфоїдної тканини (тканини системи імунітету). Також в неї входять мигдалини, печінка і селезінка. Всі ці лімфоїдні органи уражаються при мононуклеозі. Лімфовузли, що знаходяться під нижньою щелепою (підщелепні), а також шийні, пахвові і пахові лімфовузли, можна промацати пальцями. У печінці і селезінці збільшення лімфовузлів можна спостерігати за допомогою УЗД. Хоча, якщо збільшення значне, його також можна визначити шляхом пальпації.

Результати аналізів при інфекційному мононуклеозі

За результатами загального аналізу крові при інфекційному мононуклеозі можна спостерігати помірний лейкоцитоз, іноді лейкопенія, поява атипових мононуклеарів, збільшення кількості лімфоцитів, моноцитів і помірно прискорену ШОЕ. Атипові мононуклеари зазвичай з’являються в перші дні хвороби, особливо в розпал клінічної симптоматики, але у деяких хворих це відбувається пізніше, тільки через 1 – 2 тижні. Контроль крові проводиться також через 7 – 10 днів після одужання.

Результат загального аналізу крові дівчинки (вік 1 рік 8 місяців) на початковій стадії хвороби (31.07.2014 р.)

Тест	Результат	Од. вимірювання	Належні значення
Гемоглобін (Hb)	117,00	г / л	114,00 – 144,00
Лейкоцити	11,93	10 ^ 9 / л	5,50 – 15,50
Еритроцити (Ер.)	4,35	10 ^ 12 / л	3 , 40 – 5,10
Гематокрит	34,70	%	27,50 – 41,00
MCV (середній об’єм Ер.)	79,80	фл	73,00 – 85,00
MCH (вміст Hb d 1 Ер.)	26,90	пг	25 , 00 – 29,00
MCHC (середня концентрація Hb в Ер.)	33,70	г / дл	32,00 – 37,00
Розрахунковий розподіл ширини еритроцитів	12,40	%	11,60 – 14,40
Тромбоцити	374,00	10 ^ 9 / л	150,00 – 450,00
MPV (середній обсяг тромбоцитів)	10,10	фл	9,40 – 12,40
Лімфоцити	3,0425,50	10 ^ 9 / л%	2,00 – 8,0037,00 – 60,00
моноцити	3,1026,00	10 ^ 9 / л%	0,00 – 1,103,00 – 9,00
Нейтрофіли	5,0142,00	10 ^ 9 / л%	1,50 – 8,5028,00 – 48,00
Еозинофіли	0,726 , 00	10 ^ 9 / л%	0,00 – 0,701,00 – 5,00
Базофіли	0,060,50	10 ^ 9 / л%	0,00 – 0,200,00 – 1,00
ШОЕ	27,00	мм / год	<10.00

За підсумками біохімічного аналізу крові при інфекційному мононуклеозі спостерігається помірне збільшення активності АсАТ і АлАТ (ферменти печінки), підвищений вміст білірубіну. Функціональні проби печінки (особливі тести, що свідчать про функції та цілісність основних структур печінки) нормалізуються до 15-20-го дня хвороби, але можуть залишатися зміненими на термін до 6 місяців.

Негласно розрізняють легку, середню ступінь тяжкості і тяжкий перебіг інфекційного мононуклеозу. Захворювання може також протікати в атиповій формі, яка характеризується повною відсутністю або, навпаки, надмірним проявом будь-якого з основних симптомів інфекції (наприклад, поява жовтяниці при жовтяничній формі мононуклеозу). Крім того, слід розрізняти гострий і хронічний перебіг інфекційного мононуклеозу. При хронічній формі певні симптоми (наприклад, сильний біль в горлі) можуть зникнути, а потім повторитися, причому неодноразово. Цей стан лікарі часто називають хвилеподібним.

В даний час діагноз інфекційний мононуклеоз ставиться досить рідко. При цьому саме захворювання дуже поширене. За статистикою, більше 65% людей до 35 років вже перехворіли на інфекційний мононуклеоз. Запобігти цьому захворюванню неможливо. Дуже часто мононуклеоз протікає безсимптомно. А якщо симптоми і проявляються, то, як правило, їх приймають за ГРЗ. Відповідно, підбирається не зовсім правильне лікування мононуклеозу, іноді навіть зайве. Важливо диференціювати ангіну (якого би типу вона не була) і синдром гострого тонзиліту (запалення гланд), який проявляється при мононуклеозі. Для того, щоб діагноз був максимально точним, потрібно орієнтуватися не тільки на зовнішні ознаки, але і на результати всіх необхідних аналізів. Будь-який вид ангіни лікується за допомогою антибіотиків, а мононуклеоз – це вірусне захворювання, при якому антибактеріальна терапія не потрібна. Віруси не чутливі до антибіотиків.

При обстеженні хворого на інфекційний мононуклеоз необхідно виключити ВІЛ, ГРЗ, ангіну, вірусний гепатит, псевдотуберкульоз, дифтерію, краснуху, туляремію, лістеріоз, гострий лейкоз, лімфогранулематоз.

Мононуклеоз – захворювання, яким можна перехворіти тільки 1 раз в житті, після чого залишається довічний імунітет. Як тільки яскраво виражені симптоми первинної інфекції зникають, вони, як правило, не повторюються. Але, оскільки, вірус неможливо ліквідувати (лікарська терапія лише пригнічує його активність), одного разу інфікований пацієнт стає носієм вірусу на все життя.

Ускладнення інфекційного мононуклеозу

Ускладнення інфекційного мононуклеозу зустрічаються рідко. Найбільше значення мають отити, синусити, паратонзиліт, пневмонія. В індивідуальних випадках зустрічаються розриви селезінки, печінкова недостатність і гемолітична анемія (в т.ч. гострі їх форми), неврити, фолікулярна ангіна.

В окремих випадках наслідком мононуклеозу є аденоїдит. Це надмірне розростання носоглоткової мигдалини. Найчастіше аденоїдит діагностується у дітей. Небезпека цього захворювання в тому, що крім утрудненого дихання, яке значно погіршує якість життя дитини, аденоїди стають осередком інфекції.

Аденоїдит має три стадії розвитку, кожна з яких характеризується певними ознаками:

1. утруднене дихання і дискомфорт відчуваються тільки під час сну;
2. дискомфорт відчувається і вдень, і вночі, що супроводжується хропінням і диханням через рот;

• тканини аденоїдів розростається настільки, що дихати через ніс вже неможливо.

Аденоїдит може мати як гострий, так і хронічний перебіг.

Якщо такі прояви батьки виявили у своєї дитини, необхідно обов’язково показати його ЛОР-лікарю і отримати рекомендації щодо лікування.

Після уповільненого перебігу інфекційного мононуклеозу, тривалого його лікування може розвинутися синдром хронічної втоми (блідість шкірних покривів, млявість, сонливість, плаксивість, температура 36,9-37,3^оС протягом 6 місяців і ін.). У дітей цей стан проявляється також зниженою активністю, перепадами настрою, відсутністю апетиту і т.д. Це цілком природний наслідок інфекційного мононуклеозу. Лікарі кажуть: «Синдром хронічної втоми треба просто пережити. Якомога більше відпочивати, бути на свіжому повітрі, плавати, по можливості, поїхати в село і пожити там якийсь час ».

Раніше вважалося, що перенісши інфекційний мононуклеоз, ні в якому разі не можна перебувати на сонці, тому що це збільшує ризик хвороб крові (наприклад, лейкозу). Вчені стверджували, що під впливом ультрафіолетових променів ВЕБ набуває онкогенну активність. Однак дослідження останніх років повністю це спростували. У будь-якому випадку, давно відомо, що не рекомендується загоряти в період з 12:00 до 16:00.

Летальні результати можуть бути викликані тільки розривом селезінки, енцефалітом або асфіксією. На щастя, ці ускладнення інфекційного мононуклеозу зустрічаються менш ніж в 1% випадків.

Лікування інфекційного мононуклеозу

Специфічної терапії інфекційного мононуклеозу в даний час не розроблено. Основними цілями лікування є полегшення симптомів захворювання і профілактика бактеріальних ускладнень. Лікування інфекційного мононуклеозу симптоматичне, що підтримує, і, в першу чергу, має на увазі постільний режим, провітрене і зволожене приміщення, вживання великої кількості рідини (простої або підкисленої води), харчування невеликими порціями легкої, бажано протертої їжі, виключення переохолодження. Крім того, через ризик розриву селезінки, рекомендовано обмеження фізичних навантажень під час хвороби і після одужання протягом 2-х місяців. У разі розриву селезінки, з високою ймовірністю, буде потрібно оперативне втручання.

Дуже важливо намагатися при лікуванні інфекційного мононуклеозу уникати стресів, не піддаватися хворобам, налаштуватися на одужання і перечекати цей період. Деякі дослідження показали, що стреси негативно впливають на нашу імунну систему, а саме роблять організм більш вразливим до інфекцій. Лікарі кажуть так: «Віруси люблять сльози». Що стосується батьків, у яких дитина захворіла на інфекційний мононуклеоз, ні в якому разі не панікувати і не займатися самолікуванням, слухати те, що кажуть лікарі. Залежно від самопочуття дитини, а також симптомів, можна проходити лікування амбулаторно або стаціонарно (приймають рішення лікуючий лікар з поліклініки, лікар швидкої допомоги, якщо така потрібна була, і самі батьки). Після перенесеного інфекційного мононуклеозу діти звільняються від фізкультури у всіх видах, крім ЛФК і, звичайно, мають відвід від щеплень на 6 місяців. Карантин у дитячих садках не потрібно.

Перелік лікарських препаратів для комплексного лікування інфекційного мононуклеозу

• Ацикловір і валацикловір в якості противірусних (антигерпетичних) засобів.
• Віферон, анаферон, Генферон, циклоферон, арбідол, імуноглобулін ізопринозин як імуностимулюючі і противірусні препарати.
• Нурофен як жарознижуючий, знеболюючий, протизапальний засіб. Препарати, що містять парацетамол, а також аспірин, не рекомендовані, тому що прийом аспірину може спровокувати Синдром Рея (набряк головного мозку та накопичення жиру в клітинах печінки, що швидко розвиваються), a застосування парацетамолу перевантажує печінку. Жарознижуючі, призначаються, як правило, при температурі тіла вище 38,5^°С, хоча необхідно дивитися на стан хворого (буває, що хворий, неважливо, дорослий це чи дитина, відчуває себе нормально при температурі вище цього значення, тоді краще дати організму можливість поборотися з інфекцією якомога довше, відстежуючи при цьому температуру більш ретельно).
• Антигрипін як загальнозміцнюючий засіб.
• Супрастин, зодак в якості засобів, що мають протиалергічну і протизапальну дію.
• Аква маріс, аквалор для промивання та зволоження слизової носа.
• Ксилен, галазолін (судинозвужувальні краплі в ніс).
• Протаргол (протизапальні краплі в ніс), альбуцид як протимікробний засіб у вигляді крапель для очей (застосовується при кон’юнктивіті бактеріальної природи). Може також застосовуватися для закапування в ніс. При кон’юнктивіті вірусного походження використовують очні краплі офтальмоферон, що володіють противірусною активністю. Обидва види кон’юнктивіту можуть розвинутися на тлі мононуклеозу.
• Фурацилін, питна сода, ромашка, шавлія для полоскання горла.
• Мірамістин як універсальний антисептичний засіб у вигляді спрея, Тантум Верде як протизапальний препарат (може стати в нагоді в якості спрею для хворого горла, а також для обробки порожнини рота при стоматиті).
• Алтей, амбробене як відхаркувальні засоби при кашлі.
• Преднізолон, дексаметазон в якості гормональних засобів (застосовують, наприклад, при набряку мигдаликів).
• Азитроміцин, еритроміцин, цефтриаксон як антибактеріальна терапія при ускладненнях (наприклад, при фарингіті). Ампіцилін і амоксицилін протипоказані при мононуклеозі, тому що саме при ньому викликають висипання на шкірі, яке може тривати до декількох тижнів. Як правило, з носа і зіву заздалегідь береться посів на флору для визначення чутливості до антибіотиків.
• ЛІВ-52, есенціале форте для захисту печінки.
• Нормобакт, флорин форте при порушенні кишкової флори.
• Комплівіт, мульти-табс (вітамінотерапія).

Слід зазначити, що список препаратів загальний. Лікар може призначити ліки, не визначені у цьому переліку і підбирає лікування індивідуально. Препарат з групи противірусних, наприклад, береться якийсь один. Хоча не виключені переходи від одних ліків до інших, як правило, в залежності від їх ефективності. Крім цього, всі форми випуску препаратів, їх дозування, курс лікування, зрозуміло, визначає лікар.

Також за допомогою в боротьбі з мононуклеозом можна звернутися до народної медицини (журавлина, зелений чай), лікарських трав (ехінацея, шипшина), біологічно активних добавок до їжі (омега-3, пшеничні висівки), а також гомеопатичних засобів для підвищення і зміцнення імунітету . Перед застосуванням тих чи інших продуктів, БАД і лікарських засобів необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем.

Після проведеного курсу лікування інфекційного мононуклеозу прогноз сприятливий. Повне лікування може відбуватися вже через 2-4 тижні. Однак в окремих випадках зміна складу крові може спостерігатися ще протягом 6 місяців (найголовніше, щоб в ньому були відсутні атипові мононуклеари). Можливе зменшення імунних клітин крові – лейкоцитів. Дітям можна йти в дитячий сад і спокійно спілкуватися з іншими дітьми тільки після того, як число лейкоцитів нормалізується. Також можуть зберігатися зміни печінці і / або селезінці, тому після УЗД, яке проводиться, як правило, під час хвороби, через ті ж півроку, повторюється. Досить довгий час можуть залишатися збільшеними лімфовузли. Протягом одного року після перенесеного захворювання необхідно перебувати на диспансерному обліку у лікаря-інфекціоніста.

Дієта після інфекційного мононуклеозу

Під час хвороби ВЕБ з кров’ю потрапляє в печінку. Від такої атаки повністю відновитися орган може тільки через 6 місяців. У зв’язку з цим, найважливішою умовою відновлення є дотримання дієти під час хвороби і на стадії одужання. Їжа повинна бути повноцінною, різноманітною і багатою всіма необхідними для людини вітамінами, макро- і мікроелементами. Рекомендується також дробовий режим харчування (до 4-6 разів на день).

Перевагу краще віддавати молочним і кисломолочним продуктам (вони здатні контролювати нормальну мікрофлору кишечника, а при здоровій мікрофлорі відбувається утворення імуноглобуліну А, що важливо для підтримки імунітету), супів, пюре, риби і м’яса нежирних сортів, фруктам (зокрема, яблука і груші), капусті, моркві, гарбузі, буряку, кабачків, некислим ягодам. Корисні також хліб, переважно пшеничний, макаронні вироби, різні каші, печиво, вчорашня випічка та вироби з несдобного тіста

Обмежується вживання вершкового масла, жири вводяться в вигляді рослинних масел, переважно оливкового, сметана використовується в основному для заправки страв. Дозволені в невеликій кількості негострі сорти сиру, яєчний жовток 1-2 рази в тиждень (білок можна їсти частіше), будь-яка дієтична ковбаса, яловичі сосиски.

Після перенесеного інфекційного мононуклеозу заборонена вся смажена, копчена їжа, мариновані продукти, соління, консерви, гострі приправи (хрін, перець, гірчиця, оцет), редис, редька, цибуля, гриби, часник, щавель, а також квасоля, горох, боби. Заборонені м’ясні продукти – свинина, баранина, гуси, качки, курячі і м’ясні бульйони, кондитерські вироби – тістечка, торти, шоколад, морозиво, а також напої – натуральна кава і какао.

Звичайно, деякі відхилення від дієти можливі. Головне, не зловживати забороненими продуктами і мати почуття міри.

Небезпечно також куріння і вживання алкоголю.