Ентеровірусна інфекція

До ентеровірусної інфекції відноситься ціла група інфекційних патологій гострої форми. Зараження відбувається за допомогою проникнення в кишечник вірусу типу «Enterovirus». Головною небезпекою інфікування є різність форми клінічного прояву, аж до порушень у відділах центральної нервової системи.

Класифікація ентеровірусних інфекцій

Для ентеровірусів характерно початкове ураження шлункового і кишкового тракту і подальше поширення на інші внутрішні органи. Особливість – рідкісна кишкова симптоматика, ознаки в основному проявляються на таких зонах, як спинний і головний мозок, шкірний покрив, серце і легені. Enterovirus відноситься до групи вірусів, що використовують рибонуклеїнову кислоту (РНК генетичного матеріалу).

Класифікується ентеровірусна інфекція на такі види :

• 3 штами відноситься до поліовірусу;
• 28 штамів – до еховірусів;
• 23 штаму – до Коксакі А;
• 6 штамів – до Коксакі Б;
• 4 штаму – це просто ентеровіруси, які не входять ні в один вид.

В іншому ентеровірусна інфекція класифікується, виходячи з місця локалізації вірусу, через що має різну симптоматику.

Інкубаційний період

Enterovirus будь-якого виду після проникнення в органи шлунково-кишкового тракту впроваджується в лімфатичні вузли, де і починається 1 стадія розмноження вірусу. Для цього досить 3-х днів, після чого віруси проникають в кровотік, циркулюючи разом з кров’яною рідиною по всьому організму.

Максимум через тиждень інфікується система внутрішніх органів, де і відбувається друга стадія розмноження, що призводить до розвитку ентеровірусних патологій. При цьому антитіла утворюються на 7-10 день. Отже, інкубаційний період може становити від 3-х діб до 10-ти.

Причини виникнення

Головною причиною виникнення ентеровірусної інфекції є зараження ентеровірусом за допомогою джерел інфекції – слиз з носоглотки, випорожнення і навіть спинномозкова рідина. Причому заразитися можна і в інкубаційний період, так як в період розвитку мікроорганізмів вірус вже здатний виділятися. Так, інфікований хворий може передавати вірус протягом півтора місяців.

У групу ризику входять такі люди:

• діти і люди похилого віку;
• працівники дитячих установ;
• зі зниженим імунітетом і високою сприйнятливістю до ентеровірусів, а це 80% населення;
• мають захворювання хронічного типу.

Способи зараження

Існує кілька способів зараження ентеровірусною інфекцією:

• Контактно-побутовий. В цьому випадку заразитися можна при користуванні спільними побутовими речами, іграшками, посудом, рушником і т. д. Також вірус передається за допомогою рукостискання.
• Повітряний і крапельний. Ентеровірус розповсюджується в момент чхання, при розмові і кашлі.
• Водний. Інфікування відбувається при плаванні в заражених водах. І при контакті овочевих і фруктових культур з інфікованою рідиною (під час поливу, миття).
• Фекально-оральний. Вірус поширюється через землю при випорожненні, а також при поцілунках і т. д.
• Вертикальний (трансплацентарний), тобто зараження відбувається від матері до плоду, що знаходиться всередині утроби.

Ентеровірусне інфікування найчастіше відбувається влітку та восени. Особливість – людина має високий ступінь сприйнятливості. Через це після однієї перенесеної хвороби типоспеціфічний тип імунітету може зберігатися до декількох років.

Симптоми, в залежності від місця локалізації

Катаральна ентеровірусна інфекція , тобто ГРВІ, при якій симптоматика відповідає респіраторним формам хвороб, риніту і т. д. Основні ознаки – починається сухий кашель, нежить або сильна закладеність носа, головний біль, підвищення температури тіла. А також лихоманка, озноб, почервоніння носоглотки, відсутність апетиту, легке порушення травлення. Особливість – ускладнення практично не виникають застудоподібна симптоматика триває максимум 7 діб.

При герпангіне вже в перший час виявляються папули червоного кольору в області твердого піднебіння, язичка і дужок. Слизова оболонка уражається помірно. Особливість – папули в дуже короткі терміни перетворюються в везикулярне утворення розміром до 2-х мм. Везикули не зливаються між собою і швидко розкриваються, після чого відзначаються ерозії, що самі розсмоктуються. Інші симптоми: сильна слинотеча, біль в області лімфатичних вузлів і горла, але незначна.

Гастроентеритичне інфікування характеризується ураженням тільки органів ЖК тракту. Основна симптоматика – надмірно часта і рідка діарея, аж до 10-ти разів на добу, нудота і блювота, больовий синдром в області живота. Крім того, відзначається метеоризм, здувається живіт і присутні інтоксикаційні ознаки (температура субфебрильного типу, відсутність апетиту, ослаблення організму). Особливість проявів в дитячому віці:

• в ранньому віці хвороба триває три доби;
• відзначаються катаральні симптоми;
• діти можуть хворіти цією формою навіть 14 діб.

Серозна форма менінгіту на тлі ентеровірусної інфекції відноситься до важкої форми. Виявляється многосимптомно. Це позитивні менінгеальні ознаки – боязнь світла, сильні головні болі, непереносимість гучних звуків. Виявляються симптоми кернінгом: якщо лежати на спині і зігнути ногу в коліні під прямим кутом, то нижня кінцівку розгинається автоматично, так як підвищується тонус згиначів. Можна відзначити і ознаки Брудзинського: при підведенні підборіддя до грудини ноги згинаються мимоволі. Ще: якщо натиснути на лобок, то ноги згинаються в усіх суглобах нижніх кінцівок. Крім того, можуть підвищитися температура тіла, виявитися ністагм, розлад свідомості, підвищитися рефлекси сухожиль. Найчастіше відзначаються астенічні і гіпертензійні синдроми.

При епідемічній міалгії , тобто хвороби Борнхольм, «чортових танців» і плевродінії відзначаються болі гострого характеру в м’язовій системі всіх кінцівок, спинній області, живота, грудної клітини. Больовий симптом характеризується нападоподібною формою, яка може тривати як півхвилини, так і 20 хвилин.

Для ентеровірусної лихоманки (по-іншому, малої хвороби) характерні легкість і мінімальна тривалість перебігу хвороби. З цієї причини діагностується патологія вкрай рідко. Лихоманка проходить всього за 3 дні, як і інші симптоми. Наприклад, легка інтоксикація і зовсім незначне ослаблення організму.

Бостонська лихоманка (екзантема) характеризується шкірними висипаннями по всьому тілу. Висип рожевого відтінку плямисто-папульозної форми. Висипання тримаються пару днів. А потім самостійно зникають. Але після цього на тілі залишається лущення, на тлі якого спостерігається облізання шкіри великими пластинами. Даний вид ентеровірусної інфекції присутній практично при всіх видах такого інфікування, тобто є симптоматикою інших типів.

Кон’юнктивіт геморагічний на тлі ентеровірусного інфікування проявляється раптовою боязню світла, сльозотечею, больовим синдромом в зоровому апараті. Відзначається набряклість повік, гіперемія кон’юнктиви, крововилив і навіть гнійні виділення. Поразка відбувається на одному оці, але через короткий проміжок ентеровірус переміщається і на інше око.

Інша симптоматика ентеровірусного інфікування – неврити в зорових нервах, безжелтушечний гепатит, енцефаліт, лімфаденіт, полірадикулоневрит, енцефаломіокардит і перикардит.

Можливі ускладнення і наслідки

В основному ентеровірусне інфікування протікає без ускладнень і неприємних наслідків. Однак в деяких випадках може виникнути наступне, залежно від тяжкості перебігу хвороби і місця локалізації:

• Після менінгіту і подібних хвороб може розвинутися епілепсія, набряклість головного мозку, психічні розлади. А також гіпертензія, геміпарез, тобто частковий параліч тіла.
• Після важкого перебігу – пневмонія , дихальна недостатність в гострій формі.
• Інші наслідки: часті головні болі, внутрішньочерепний тиск, зниження гостроти слуху або зору.

Висип при ентеровірусній інфекції у дорослих і дітей

Ентеровірусна інфекція найчастіше супроводжується висипом, який може локалізуватися на будь-якій ділянці шкірного покриву, аж до області обличчя. Висип може триматися на шкірі від 1-го дня до 3-х, після чого шкіра перетворюється в плівку, що лущиться з великими пластинами, які обсипаються. Висип буває 2-х основних видів:

• На шкірі з’являються цятки у вигляді папул рожевого або червоного відтінку і невеликого розміру (не більш головки булавки).
• Висипання на слизових оболонках ротової порожнини везикулярного типу. Виглядають невеликі виразки на кшталт бульбашок, які наповнені рідиною.

На фото показано, як виглядає висип при ентеровірусному інфікуванні:

Діагностика

Діагноз при ентеровірусному інфікуванні встановлюється на підставі існуючих симптомів і результатів обстеження. Для діагностики застосовуються такі заходи:

1. У лабораторних умовах проводиться:

• серологічне дослідження – збір крові, при якому виявляється вірус;
• полімеразна ланцюгова реакція вишукує наявність ентеровірусу з спинномозкової рідини;
• аналіз крові на тропонин 1 і ензими серця;
• додатковий аналіз на спинномозкову рідину для виявлення ступеня ураження головного і спинного мозку;
• ПЛР зі зворотною транскриптазою – виявляються загальні генетичні ділянки РНК у вірусів.

2. Інструментальне і апаратне обстеження включає в себе:

• рентгенографія проводиться на грудній клітці, виявляються відхилення в розмірах серця;
• ехокардіографія досліджує стан серця;
• електроенцефалографія призначається при енцефаліті;
• щілинна лампа виявляє порушення в зоровому апараті.

У кожному конкретному випадку призначається певна методика обстеження, що дозволяє виявити не тільки вірус, але і ступінь ураження організму.

При ентеровірусній інфекції звертатися потрібно до інфекціоніста .

Лікування традиційними способами

Лікування ентеровірусу проводиться тільки комплексно. У терапію включені кілька основних етапів і видів застосування груп препаратів. При легкій та середньої тяжкості захворювання лікування може здійснюватися в домашніх умовах, але з дотриманням усіх правил.

При важкій стадії призначається госпіталізація. Хворий обов’язково повинен дотримуватися постільного режиму. Дозування і тип препарату підбирає тільки лікуючий лікар. Засоби потрібно приймати, виходячи з віку, так як існують препарати дитячі та дорослі.

Дотримання дієти

Особливості:

• Завдяки дотриманню дієти можна в значній мірі підвищити імунітет. Для цього потрібно вживати в їжу продукти харчування, багаті вітаміном С, В і А. Можна приймати вітамінні премікси, куплені в аптеці.
• Важливо знизити інтоксикацію за допомогою рясного пиття. Перевагу треба віддати свіжоприготовленим сокам і морсам, наприклад, з шипшини, горобини, чорної смородини і обов’язково лимона.
• Необхідно виключити жирні і смажені страви, копченості та солодощі, мариновані і консервовані продукти.
• Харчуватися потрібно виключно корисною для мікрофлори шлунку їжею.
• Не можна вживати страви в холодному і гарячому стані, тільки в теплому.

Етіотропне та патогенетичне лікування

• Етіотропне лікування складається з препаратів проти вірусів. Препарати на основі інтерферону – краплі «Грипферон», свічки «Віферон» і т. д. Дана група не тільки нейтралізує ентеровірус, але і значно зміцнює імунну систему. Можуть бути призначені індуктори інтерферону: «Левомакс», «Аміксин», «Анаферон», «Циклоферон», «Афлубін».
• Патогенетичне лікування спрямоване на посилення власних захисних сил організму. Можуть бути призначені дезінтоксикаційні препарати, дегідратаційні засоби, а також кардіопротектори. В основному такі методи застосовуються при патологіях головного мозку і серця. Така терапія призначається тільки при госпіталізації.

Симптоматичний метод лікування

• Засоби для зниження температури тіла: «Колдрекс», «Терафлю», «Ефералган», «Фервекс»; для дітей: «Панадол» або «Нурофен».
• Анальгетики з протизапальною дією: «Парацетамол», «Ібупрофен» або «Кеторол».
• Ліки антигістамінного напрямку застосовуються для усунення інтоксикації і алергії: «Супрастин», «Діазолін», «Зодак», «Кларитин» або «Зіртек».
• Адсорбуючі препарати потрібні для виведення токсинів і продуктів загибелі ентеровірусів: «Активоване чорне вугілля», «Ентеросгель», «Активоване біле вугілля», «Поліфепам» або «Смекта».
• Для усунення риніту призначаються назальні краплі: «Називін», «Назол», «Тизін», «Аквамаріс».
• Якщо приєднується вторинна бактерія, що буває досить часто, то призначаються антибіотики. Вибір препарату заснований на типі нової інфекції.
• Якщо виявляються порушення в органах шлунково-кишкового тракту, то призначаються пробіотики. Це може бути «Біфідум форте», «Йогулакт», «Біфіформ». «Біфістім» або інші аналогічні засоби.
• Якщо існує необхідність, то лікар призначає імуностимулятори.

Народні засоби

Можна використовувати рецепти народної медицини, тому що лікарські трави та інші компоненти мають більшу кількість корисних речовин, які впливають на організм всебічно. При ентеровірусному інфікуванні бажано вживати відвари з таких трав, як аптечна ромашка, шавлія, календула, м’ята, меліса, кропива, корінь солодки і т. д. З трав потрібно робити не тільки відвари, а й інгаляції.

Ви можете зробити наступне:

• Купуйте ягоди калини в кількості 250-ти грам. Залийте їх 1 літром води і проваріть 8-10 хвилин. Додайте 2-3 ст. л. натурального меду і пийте тричі на день по 1/3 склянки.
• Дуже корисна при вірусі редька. Вимийте коренеплід, зріжте верхівку і злегка виріжте внутрішню частину. Таким чином, у Вас вийде своєрідне поглиблення, в яке треба налити мед. Прикрийте ємність «кришкою» з редьки і залиште настоюватися на 4-5 годин. Пийте отриману рідину тричі на день по 1 ч. л.

Обов’язково консультуйтеся з лікарем про вибір засобів народної медицини, так як, можливо, у Вас виявляться протипоказання до того чи іншого компоненту.

Особливості ентеровірусної інфекції у дітей

Ентеровірусне інфікування дітей має стерту симптоматику, яка найчастіше нагадує ознаки респіраторних і кишкових захворювань. Тому відрізнити ентеровірус від іншого вірусу стає проблематично. Виявити його можливо тільки після повноцінного обстеження.

Найчастіше вірус вражає малюків, починаючи з півроку і до 6-ти років. Тривалість хвороби триває від 3-х діб до 35-ти днів.

Заходи профілактики

• Намагайтеся не контактувати із зараженими людьми.
• Уникайте місць скупчення інфекції – відкриті або брудні водойми.
• Дотримуйтесь правил гігієни.
• Слідкуйте за дитиною, щоб не брала руки в рот.
• Зміцнюйте імунітет за допомогою правильного раціону харчування.
• Займайтеся спортом.
• Завжди мийте свіжі продукти харчування кип’яченою водою перед приготуванням і їжею.

Якщо Ви будете своєчасно звертати увагу на симптоматику ентеровірусної інфекції і звертатися за допомогою до фахівців, Вам вдасться уникнути ускладнень і неприємних наслідків. Якщо вірус все-таки виявлений, суворо дотримуйтесь всіх рекомендацій лікаря і ніколи не займайтеся самолікуванням, тому що це може погіршити стан.