Епілепсія

Епілепсія – це хронічне латентне психоневрологічне захворювання, вельми часто зустрічається серед патологій нервової системи. Фактично кожен сотий житель на земній кулі схильний виникненню явища, званого – напад епілепсії. Частота виявлення епілепсії в середньому 8-10% серед загальної популяції населення. Тобто за фактом, кожен дванадцятий чоловік на планеті, відчуває мікроознаки епілепсії, тим самим вони знаходяться в статусі – хворі на епілепсію. Це 20 хворих на 1000 здорового населення, з них близько 50 на 1000 осіб – це діти, які мали хоч би один напад епілепсії з гіпертермічним синдромом. Причому важливий той факт, що надзвичайна кількість людей навіть і не усвідомлюють, що мають певні прояви симптоматики епілепсії.
[toc]
Хворі на епілепсію, які складають іншу вагому частину населення, знають про свій недуг, просто приховують свій діагноз. Бажання приховати свою хворобу обумовлено ставленням нашого суспільства до таких людей, воно часто неоднозначно і здебільшого негативне. Хворих на епілепсію широко стигматизують в суспільстві, що впливає на них у всіх життєвих сферах діяльності (економічній, соціальній, культурнійї, морально-етичній, дискримінації суспільством). Так, наприклад, на території Великобританії, аж до 70-х років двадцятого століття в дії був закон, який забороняв людям, хворим на епілептичні напади, вступати в законне подружжя зі здоровими людьми. І на сьогоднішній день, у багатьох сучасних і розвинених країнах існують обмеження, навіть для людей, які схильні до і страждають на дуже легкі і контрольовані форми (заборона водити машину, вибирати собі професію).

Епілепсія характеризується типовими повтореннями нападів, різними за характером. Існують аналоги нападів у вигляді абсолютно раптово виниклої зміни в настрої індивіда – дисфоричне або зміна в свідомості – сутінкове помутніння, сомнамбулізм, входження в трансовий напівкоматозний стан, також характерні особистісні зміни з розвитком недоумства, епіпсіхози з афективними розладами (страх, нудьга, агресія, марення, галюцинації).

Хворі на епілепсію схильні до раптового спонтанного виникнення нападів судомного характеру (рухові порушення з тимчасовим розладом чутливості, сфери думок і вегетатики) і втратою свідомості. Патогенетично це можна пояснити раптовим надмірним перепорушенням нейронних зв’язків (пароксизмальні розряди нейронів), так формується судомне вогнище, що провокує напад епілепсії, являє собою результат органічних зрушень або функціонально обумовлених змін певних зональних ділянок кори мозку. При цьому пошкоджень немає в мозку, лише змінюється в клітинах нервових структур електроактивних і зниження крайнього порога збудливості мозку людини. Такі зміни можуть бути спровоковані будь-яким, патологічно впливовим фактором: ішемічне пошкодження кровообігу, перинатальна патологія і внутрішньоутробна гіпоксія, спадкова схильність, травматичні пошкодження черепа, соматичні або вірусологічні провокуючі хвороби, новоутворення, аномалії розвитку мозку, порушення речового обміну, інсульт в анамнезі, токсико -хімічні впливу різних субстанцій. Саме в осередку ушкодження утворюється рубець з кістою в середині, це утворення схильне до набряклості, здавлення прилеглих структур, чим дратує нервові закінчення рухової зони – провокуються судоми скелетної мускулатури, які, при поширенні по всій корі головного мозку, можуть закінчитися виключенням свідомості.

Що ж стосовно судомної готовності, то вона проявляє себе навіть при найменшому порушенні в осередку або у відсутності його зовсім – це абсанси, які проявляються як короткочасні відключення від навколишнього світу без судомних явищ (ця форма властива молодшій віковій когорті). Але існує й інший варіант розвитку, коли осередок об’ємний, а судомна готовність мінімальна, тоді епіприступ проходить при повному або частково збереженій свідомості.

Саме комбінація судомного епілептично сформованого зосередження осередку і загальної готовності кори мозку до наступаючих судом і формується сам епіприступ. Іноді, епіприступу передує аура (предвісники нападу, які дуже різняться у різних людей).

Епілепсія класифікується як:

• Первинна (ідіопатична епілепсія), вона має доброякісний перебіг і легко піддається лікуванню, що дозволяє пацієнтові в подальшому повністю виключити систематичний прийом таблеток.
• Вторинна (симптоматична епілепсія), вона розвивається після шкідливого впливу на головний мозок, його структурні компоненти, при порушенні в мозку обміну речовин – наявності соматичної патології в анамнезі. Розвиток вторинної епілепсії відбувається незалежно від вікового чинника, лікування в даному випадку більш скрутне і складне, але повне і абсолютне лікування все ж можливо навіть при такому варіанті епілепсії.

Також поділяють:

• Первинно-узагальнені епіприпадки – вони двосторонні і схильні до симетрії, без осередкових явищ при виникненні. Це тоніко-клонічні епіприступи і абсанси.
• Парціальні напади, найзустрічаємі у населення і часто виявляються при патологічному впливі на нервові клітини мозку. Це прості парціальні (без коматозного стану), складні парціальні (зі зміною у свідомості, часто схильні до подальшої генералізації), вторинно-узагальнені (дебют їх у вигляді нападу судом або без таких, або абсанс з подальшим двубоким поширенням судом на всі групи скелетних м’язів) напади.
• Джексонівська епілепсія – форма хвороби з соматомоторним або соматосенсорними припадками. Може проявлятися локально або ж переходити в генералізовану форму, охоплюючи все тіло людини.
• Посттравматичні епівипадки – при наявності в анамнезі пацієнта травм черепної коробки і, як наслідок, це зачіпає головний мозок цілком.
• Алкогольна епілепсія – при зловживання спиртовмісними напоями та речовинами відбувається пошкодження кори мозку, деструкція його структур. Цей стан розглядається, як ускладнення алкоголізму. Сам припадок ніяк не пов’язаний з часовим проміжком вживання алкоголю, а є наслідком тривалого процесу.
• Нічна епілепсія проявляється уві сні, з закушуванням язичних м’язів, мимовільним сечовиділенням, ніктурією і неконтрольованою дефекацією.

Епілепсія: що це таке?

Епілепсія – це так звана «падуча хвороба», оскільки при виникненні нападу хворий падає і б’ється в судорожному припадку, це хронічне латентне психоневрологічне захворювання.

Основна характерна особливість епілепсії проявляється нетривалого в часі відношенні нападами, які короткочасні і раптові, вони можуть наздогнати хворого де завгодно. За наданими даними Всесвітньої Організації Здоров’я, кожен сотий житель планети особисто на собі відчуває епіприступи, стикається з епілептичними нападами або мікросимптоматикою, без чітко окреслених симптомів.

Важливо відзначити, що епіприпадки, які провокуються новоутвореннями головного мозку – пухлинами різної злоякісності, черепно-мозковими ушкодженнями, інфекційними агентами, не завжди свідчать про діагноз епілепсія, а можуть бути спорадично ушкоджувальними патологіями. Тому важливо вчасно діагностувати епілепсію і диференціювати її від інших патологічних станів нервової системи організму.

Як правило, передуючі чинники для цієї патології представлені такими позиціями: діссомнія розлади в сфері сну, запаморочення і мігренеподібні болі, шуми і писк у вухах, почуття здерев’яніння м’язів язика і губ, «грудка застрягла в горлі», втрата бажання поїсти або зовсім відмова від будь-якого прийому їжі, загальна слабкість і млявість хворого, надмірна дратівливість на виникаючі чинники безпричинно.

Патоморфологічними дослідженнями визначено, що в головному мозку у людей хворих на епілепсію є дистрофічні ураження гангліозних клітин, каріоцітолітічні явища, утворення клітин-тіней, нейронофагія, розростання глії, порушення в синаптичному апараті, нейрофібрільне набухання, освіт; вікон-пусток; в нервових відростках, «роздуття» дендритних відростків. Такі зміни найбільш виражені в рухових ділянках півкуль мозку, чутливої ​​області, гіппокампальній звивині, міндалеобразному тілі, ядрах ретікулоформаціі. Але такі зміни не виступають видоспецифічними, що не дозволяє по праву діагностувати епілепсію секційно.

Патологія, під нозологічною назвою «епілепсія» відома людству з незапам’ятних найдавніших часів. І до наших днів дійшли задокументовані історичні дані тих днів, про те, що на епілепсію страждали багато великих особистостей: Юлій Цезар, Наполеон Бонапарт, Данте Аліг’єрі, Нобель.

Епілепсія: причини

Точні причинні фактори епілепсії невідомі і до теперішнього часу, передбачається, що основним провокуючим ризиковим фактором виступає спадкова схильність до 40% всіх зареєстрованих випадків епіприпадків у пацієнтів, чиї родичі в анамнезі мали дане захворювання.

До групи причинних факторів, що викликають епілепсію, відносять зокрема:

• черепно-мозкові травмуючі стани, отримані як при народженні, так і протягом усього свідомого життя;
• ішемічні ушкодження і інсульт, особливо цим факторам піддаються люди більш похилого віку в силу організмінних особливостей;
• інфекційні хвороби головного мозку, етіопатогенетично провокуються вірусними, бактеріально асоційованими і паразитарними агентами (наприклад, менінгіт, менінгококцемія, енцефаліт, менінгоенцефаліт, абсцес мозку);
• новоутворення пухлини в головному мозку;
• розсіяний склероз;
• недостатнє надходження кисню (оксігеноголодання) для забезпечення нормального функціонування та порушення мозкового кровообігу системою судин, іншими словами судинна патологія центральної нервової системи;
• зловживання деякими лікарськими сильнодіючими препаратами: антидепресантами, нейролептиками, антибіотичні медикаментами і бронходилататорами;
• вживання наркотичних засобів (особливо сильно вплив від амфетамінів, кокаїну, ефедрину, в зв’язку з їх сильною тропністью до тканин мозку і здатністю долати гематоенцефалічний бар’єр);
• спадкові патології, пов’язані з порушенням метаболітів організму;
• часто епіприпадки можуть бути у новонароджених при критичному підвищенні температури, але, важливо розуміти, що це не є пусковим фактором в майбутньому;
• дитячий вік до дванадцяти років, найчастіший до прояву хвороби епілепсія;
• вікова когорта старшого покоління понад шістдесят років, у зв’язку з прогресуючою слабкістю мозкових функцій;
• ускладнення перинатального періоду;
• післяпологові травми;
• генетично обумовлений фактор;
• остеохондроз в шийному відділі хребта людини з розвитком вертебро-базилярної недостатності;
• хронічне зловживання алкогольовмісними речовинами;
• антифосфоліпідний синдром.

Епілепсія: симптоми і ознаки

Як правило, симптоматика індивідуальна для кожного індивіда, але залежить вона від уражених зон головного мозку, а сам симптомокомплекс відображає безпосередньо пов’язані з ураженою ділянкою функції даного відділу. Можуть виникати при епілепсії: рухові розлади, патологія мовного апарату, гіпотонус або гіпертонус, дисфункція психологічної сфери.

Види епіприпадків:

Джексонівські пепіпріпадкі – патологічне ураження, обмежене локально визначеними зональними межами в мозку, не зачіпаючи сусідні, тому симптоматика проявіма тільки для конкретно порушених груп м’язів. Такі клінічні розлади недовготривалим і за кілька хвилин відбувається фактично повне відновлення. Людина при цьому в спутаній свідомості, але зв’язок з оточуючими немає можливості встановити, людина не усвідомлює що відбуваються з ним в конкретну хвилину порушення, і відхиляє запропоновані сторонніми спроби надання допомоги. Посмикування по типу судом або оніміння від кистей, стопи або гомілки, з можливим поширенням далі по тулубу або переходячи в великий узагальнений судомний напад, який складається з таких фаз:

• Провісники – це аура (патологічно тривожне виникає, стан), з наростанням нервового перезбудження (патологічний осередок активності в мозку розростається, охоплюючи нові сусідні зони);
• Тонічні судоми – вся мускулатура раптово, блискавично і різко напружується, голова закидається, людина падає на землю, тіло вигинається дугою і кам’яніє, зупиняється дихання і відбувається посиніння шкірних покривів, триває це від 30 секунд до хвилини;
• Клоничні судоми – м’язи швидко ритмічно скорочуються, з’являється гіперсалівація і піна у рота, триває це до 5 хвилин;
• Ступор – в патологічному осередку, замість активності починається інтенсивне уповільнення і гальмування, вся м’язова система різко розслабляється, можливо ненавмисне відходження сечі, дефекація, втрата свідомості, рефлекси не викликаються, тривалість до 30 хвилин;
• Остання фаза сну. Після пробудження, протягом ще декількох днів хворого на епілепсію мучать головні мігренозні болі, слабкість, порушення рухової сфери.

Малі припадки менш інтенсивні і вони являють собою послідовність серій посмикування, скорочення міміки, різкий гіпотонус – в результаті людина падає на землю і застигає, але свідомість зберігається, рідко може виникнути короткочасне відключення – абсанс (завмирання і закочування очей), або навпаки різке напруження всіх груп м’язів. Малі напади характерні в дитячому віці.

Епілептичний статус – це ціла серія нападів, через не тривалий часовий діапазон, в перервах між нападами у хворого не відновлюється свідомість, тонус знижений, рефлексів не спостерігається, зіниці розширені або звужені (або різного розміру), пульс частий або ниткоподібний. Наростає гіпоксія і набряклість тканинної структури головного мозку, з незворотними надалі ураженнями, аж до смертельного результату. Відсутність своєчасного лікувального втручання може призвести до необоротно виниклих змін в організмі і психіці людини, а також, при важких випадках, до летального результату.

Послідовність симптомокомплексу після виникнення аури і подальшої втрати свідомості, включає наступні прояви, характерні для більшості підтипів епіприступів:

• різке раптове падіння пацієнта;
• крик через спазмування голосового прощелка;
• закидання голови, напруга тулуба, рук і ніг;
• переривчасте хрипке або гучне дихання з апное і набухання судин шиї;
• блідість шкіри або її синява;
• судорожне стиснення щелеп;
• толчкоподібні м’язові рухи;
• западання язика, пінисті виділення з рота, іноді разом з кров’яними підтіканнями, внаслідок прикушення слизових оболонок щік або мови;
• ослаблення судом і повне розслаблення тіла, занурення в глибокий сон.

Всі напади починаються і закінчуються дуже швидко і спонтанно.

Симптоматика аури при парціальних припадках: дискомфорт в епігастральній ділянці, мармуровість шкірних покривів, підвищена пітливість, гіперемія шкіри, пілоерекція, звуження зіниць, в очагах ефект яскравих іскор і блискучих стрічок, зорові галюцинації, макро- або мікро- або геміанопсія, сліпота, нюхальний і зорові (поганий запах, присмак крові або металевий присмак у роті, гіркі смакові зміни), слухові галюцинації (шумові, тріск, або що шелестять явища, граюча музика, пронизливі крики), переживання безпричинного характеру (страх, відчай, жах або, навпаки, блаженство і ейфорія, радість), почастішання серцебиття, загрудинні болі, посилена перистальтична активність, почуття нудоти, відчуття задухи, відведення (неконтрольоване) голови і очних яблук за зовсім різними напрямками і сторонам, з’являються мимовільні смоктальні і жувальні скорочення, проголошення раптово будь-яких фраз і вигукування безглуздих словосполучень, озноб при теплій погоді, повзання по тілу мурашок і парастезія тулуба.

У дітей епіприпадки характеризуються раптовими і короткочасними зупинками в ігровій діяльності, розмові, застигання на місці, відсутністю будь-якої реакції на звернення до дитини.

Класифікація епілепсії за симптоматикою:

У новонароджених: виявляється в загальній незадоволеністю, дратівливістю, болями в голові, і, найголовніше, в порушенні апетиту.

• Скронева форма: симптоми виражаються в багатогранних пароксизмах з характерною аурою (нудоти, абдомінальній болькардіалгіі, аритмії, дезорієнтація, ейфорія, паніка, страх, спроби втекти, важкі особистісні порушення, алергія, патологія статевої сфери, порушення електролітного балансу організму та обміну метаболітів).
• Епілепсія дитячого віку: ритмічні конвульсії, апное різної тривалості, мимовільне сечовипускання і дефекація, сильний м’язовий гіпертонус, безладність і сіпання ніг і рук, зморщування і витягування губ, закочування очей.
• Абсансна форма: раптове завмирання, відсутній або пильний погляд, відсутність будь-якої реакції на подразники.
• Роландична форма. Симптоми типові: парестезія гортанних і глоткових м’язів, щік, немає чутливості в яснах і язиці, «стукання зубів», «тремтіння в мові», утруднення мови, гіперсалівація, нічні судоми.
• Міоклонічна форма: посмикування і епіприпадки відбуваються відразу.
• Посттравматична форма: симптоматика та ж, але особливість в тому, що проявляється після кількох років від отримання травми черепа.
• Алкогольна епілепсія: після тривалого зловживання «міцними» напоями.
• Безсудомна форма епілепсії: поширений варіант перебігу епілепсії, симптоми проявляються у вигляді сутінкової свідомості і галюцинації, божевільних ідей, психічними розладами. У галюцинацій страхітливі симптоми і це може провокувати напад на оточуючих людей і бажання нанесення травм, що нерідко виявляється плачевним для самого хворого, аж до смертельних випадків.

Важливо розглянути варіанти психологічних особистісних змін при епілепсії:

Зміни в характері: надмірне себелюбство; педантизм; пунктуальність; злопам’ятність; мстивість; активна соціальна позиція; схильність до патологічної прив’язаності; впадіння в дитинство.

Розумові порушення: Тугість і повільність думок, схильність до деталізації непотрібних факторів; бажання максимально описувати події; персеверація.

Перманентні розлади емоцій: імпульсивність; експлозивність; м’якість і бажання всім догодити, як наслідок вразливість.

Погіршення пам’яті та інтелектуальних здібностей: когнітивні розлади; епілептична слабоумість.

Зміна зацікавлених сфер, зміна типу темпераменту: надмірний інстинкт самозбереження; уповільнення психічних процесів; превалювання похмурого настрою.

Епілепсія: діагностика

Діагностичний комплекс включає наступні пункти:

Детальне анамнезтичне опитування, з упором на спадкову патологічну схильність. Відзначають тимчасове виникнення (вікові особливості), частоту, вже сформований симптомокомплекс.

Проведення неврологічного дослідження, визначаючи такі симптоми: головний мігренозний біль, який може служити відштовхуючим чинником для органічного ураження головного мозку.

У числі обов’язкових досліджень МРТ, КТ та позитронно-емісійна томографія.

Основний метод електроенцефалографії, для реєстрації зміненої електричної мозкової активності. На електроенцефалограмі шукають так звану пік-хвилю (Сукупність патологічних фокальних комплексів) або неоднакових по симетрії уповільнених хвиль. Найчастіші варіанти хвиль: гострі, комплекс «пік-повільних» і «пік-гострих-повільних». При надмірно високій судомній готовності мозку можна судити по генералізованих високоамплітудних групуваннях кількох «пік-хвиль» з частотністю від 3 Герц (характерна ця частота для абсансів).

Але важливо знати, що епіактивність може бути і як нормальний стан людини, при певних обставинах у 10% здорових людей. У той час як поза виникаючого епіпріпадку у хворих на дану патологію, спостерігається нормальна картина в 42% випадків. Для виключення такого проводять вдруге обстеження ЕЕГ, проби з провокаціями, багатогодинний відео-електороенцефалограммо-моніторинг. На сучасних апаратах існує можливість не тільки виявлення патологічного ритму, але і знаходження місця локалізації такого вогнища судомної готовності, щодо мозкових часток

Загальний аналіз крові біохімічний для визначення метаболічних порушень в кровоносному руслі.

Консультації окуліста для обстеження зорових дисків на предмет набряку (при підвищеному внутріцефальном тиску) і визначення стану судин очного дна.

Типи епілептичних нападів

Епілепсія може проявлятися різноманітними типами, які класифікуються:

1. За першопричину їх дебютування (первинно виникаюча і вторинна епікартина, на тлі провокаційних чинників);
2. За місцем локалізації першопричиною місця ураженого головного мозку, з формуванням патологічної електричної осередкової активності (локалізація як в півкулях, так і в глибинних відділах мозку);
3. Відповідно до розвитку подій при виникненні епіпріступу (тобто по збереженні хворого в свідомості або втратою його зовсім).

Існує загальноприйнята класифікація епіприступів, згідно з нею поділяють:

1). Парциально-локальні епіприступи, які при виникненні формують зону надлишкової патологічної збудливості в ділянках кори мозку, симптомокомплекс викликається якими відрізняється залежно від ураженої зони патологічним процесом (це розлади рухового характеру, чутливої ​​патології, вегетатика і психоемоційні розлади). Вони також можуть бути:

Прості (без відключення свідомості людини, але при яких людина повністю втрачає контроль над певною ураженої частиною свого тулуба, відчуття при цьому самою людиною можуть трактуватися як незвичайно неприємні і незвичні). Вони бувають:

1. Моторні: фокальні без маршу; фокальні джексонівські з маршем; постуральні; адверсивні; порушення мовного апарату, аж до повного зникнення можливості говорити – тимчасова зупинка мовних здібностей.
2. Соматосенсорні напади, при яких характерний розвиток особливої ​​сенсорної симптоматики галюцинаторного типу: соматочутливі; зорові; слухові; нюхальні; смакові; з задурманенням думок.
3. Напади вегето-вісцеральні, з побічними наслідками для органних систем організму: епігастральні болі, пітливість, гіперемія або блідість обличчя, мідріаз або міоз зіниць.
4. Напади з патологічною зміною психіки людини, зривом нормального функціонування. Досить рідко зачіпають сферу відключення свідомості. Поділяються на: дисфазичні; дисмнестичні; з порушенням можливості нормального мислення; афективні (жах, страх, мстивість, злість); ілюзії; складні об’ємні галюцинації наяву.

Складні припадки (з виключенням свідомості при виникненні епіприступу, можливо як повна, так і часткова втрата свідомості). Людина не усвідомлює своє місце знаходження і зміни, що з нею відбуваються, не контролює свої рухи тулуба. Підвиди розділені на наступні:

1. Поєднання простого епіприпадку з подальшим відключенням функціонування розуму: початок з простого нападу або з автоматизмами; дебютує відразу з розладу усвідомлення: тільки з таким відключенням або ще з руховими хаотичними процесами.
2. Епіприпадки із вторинною узагальненістю процесів: прості, які тяжіють до складних, і далі в загальні скелетні скорочення; складні, відразу переходять в узагальнені; прості парціальні, які вчиняють перехід в складні.

2). Абсанси – характери, в своїй більшості (в 97%), саме у дитячій когорти населення, і проявляються зупинкою діяльності (засипання, завмирання з «крижаним» поглядом, при цьому сіпаються повіки і мімічна мускулатура). Поділяють на:

1. Типові абсанси: з розладами свідомості; з клонічним, атоничниими, тонічними проявами; з непідконтрольними рухами; з вегетатикою дитячого віку.
2. Атипові абсанси: тонус більш обтяжує в сторону гіпер відхилення; початок їх поступовий, на відміну від типових епіпріступов.

3). Некласифіковані епіприступи (не підпадають ні під одну їз вище перерахованих груп, через брак інформації про них, також сюди відносять неонатальні атипові).

У дитячій групі дещо різняться класифікаційні ознаки, тому їх виділяють в окремі групи:

• В залежності від локалізаціоної зони:

Первинні з вік-асоціативним початком виникнення:

1. Доброякісний варіант у малюків з центро-скроневими підйомами.
2. Епілепсія з нападами потиличного типу.
3. Первинні епіприступи при читанні.

За симптоматикою:

1. Хронічна, схильна до швидкої прогресії.
2. Синдром з припадками від факторів-провокаторів із зовні (парціальні припадки несподіваного пробудження або експансивного впливу). Зачіпає епілепсія області різноманітних часток мозку: лобової, тім’яної, потилиці і скроневої.
3. Кріптогенні.

• Генералізовані епіприпадки дитячого віку:

Первинні з вік-прикріпленим дебютом виникнення:

1. Неонатальні сімейні та первинні неосудоми.
2. Міоклонічні епілепсія.
3. Абсансна форма.
4. Ювенільна абсансна і міоклонична.
5. З грнд-нападами судом при відходженні від сну.
6. Рефлекторна, з нападами від специфічних провокацій.
7. Криптогенна.
8. Синдроми Веста і Леннокса-Гасто.
9. З міоклонічнимиі епіприпадками.

За симптомокомплексом:

1. Нехарактерно етіпатогенезу: рання мыоклонична епіенцефалопатія; рання інфантильна епіенцефалопатія з визначенням на електроенцефалограмі комплексів «спалах-згасання».
2. Інші епілепсії, що не окреслені вище. Епісиндроми з ознаками і фокальних, і генералізованих: неосудоми, мыоклонічна форма раннього віку малюків, з довготривалими «пік-хвилями», які реєструються уві сні, придбана епіафазія Ландау-Клеффнера, інші форми.
3. Специфічні синдромні явища (тобто, тісно пов’язані з конкретною ситуацією і викликані ними фебрильні судоми або судоми при гострих розладах метаболічного обміну, або ізольовані судоми).

Епілепсія: перша допомога при нападі

Ставши свідком епіприпадків, будь-яка людина, що опинилася поруч, просто зобов’язаний надати першу долікарську допомогу, можливо, саме від цього буде залежати, чи виживе людина. Для цього існують цілі програми безкоштовних курсів, організовувані державою, включені до переліку загальноосвітніх інститутів і медичних вищих навчальних закладів, будь-який бажаючий має можливість навчитися ним.

Алгоритм, для виконання першої долікарської медичної допомоги, виглядати наступним чином:

• По максимуму уберегти потерпілого людини від травматизації при епіприступі, при його падінні на підлогу і судомах, що настали (прибрати колючі, тверді, ріжучі предмети).
• Жваво прибрати і зняти з потерпілого тісні предмети одягу (ремені, краватки, шарфики, розстебнути ґудзики).
• Для запобігання западання язика, і апное із задухою на цьому тлі, необхідно повернути голову набік і несильно перешкоджати, утримуючи руки і ноги під час епіприступу, не прагнучи насильно утримувати хворого. Підкласти під голову і тулуб м’які речі, щоб потерпілий не сильно бився об землю і не травмував себе ще більше.
• Не намагатися з силою розтиснути зуби і вставити тверді предмети, це лише може травмувати як хворого, так і того, хто в даний конкретний момент надає допомогу (укус, вибивання зубів, розкусуванні того предмета, його проковтування і смерть від задухи). Не намагатися самостійно штучно проводити дихання рот в рот при епіприпадку. Краще між зубів вставити м’яку ганчірку або рушник для захисту язику від прикусів і зубів від надлому. І, ні в якому разі, не робити спроб дати попити – хворий захлинеться.
• Засікти час, для визначення тривалості епіприступу.
• Викликати карету швидкої допомоги, для надання негайної кваліфікованої допомоги.
• Важливо пам’ятати, якщо хворий заснув після нападу, не варто його відразу будити, потрібно дозволити його нервовій системі «відпочити».

Епілепсія: лікування

Головне вчасно провести діагностику і тільки тоді починати терапевтичні заходи, для запобігання негативних побічних ефектів від антиепілептичних препаратів і раціонального підбору тактики. Важливо визначити з лікуючим лікарем, чи варто лікуватися в амбулаторних умовах або лягати в стаціонар (неврологічний, психіатричний, спільний зі специфічним відділенням), це дуже важливий факт, особливо, якщо людина потребує цілодобового спостереження і запобігання заподіянню шкоди собі чи оточуючим.

Лікувальні заходи переслідують наступні цілі:

• Знеболити епіприступи, якщо пацієнт відчуває біль, це можна нівелювати при систематичному регулярному прийомі протисудомних або знеболюючих засобів, регулярне вживання їжі, збагаченої кальцієм і магнієм.
• Запобігти виникненню нових епіпріступов, шляхом хірургічного втручання або медикаментозною корекцією пероральними препаратами.
• Зменшити частоту епіприступів.
• Знизити тривалість окремих нападів.
• Досягти скасування вживання ліків.
• Мінімізувати побічні ефекти лікування.
• Убезпечити небезпечних суспільству людей.
• Лікування епілепсії проводиться як в амбулаторних умовах, під наглядом невролога або психіатра, так і стаціонарно в лікарнях або відділеннях неврології, психіатричних лікарнях.

Перед початком лікування важливо визначити етапність:

• Диференціальна діагностика підвидів епілепсії, для максимально ефективно підібраною схеми лікування.
• Знаходження етіопатогенетичної комплексу.
• Купірування епістатусу і надання першої допомоги, шляхом призначення протисудомних ліків. Важливо, щоб пацієнт чітко виконував лікарські приписи.

Медикаментозно використовують:

• Протисудомні антиконвульсанти, які застосовують для зниження частоти, тривалості епіприступов і також можуть повністю, в деяких випадках, запобігати появі судом. Це Фенітоїн, Карбамазепін, леветірацетам, Етосуксимід.
• нейротропні ліки, які мають властивості гноблення або, навпаки, стимулювання передачі імпульсного нервового збудження по відростках нервової глії кори головного мозку.
• Психотропні – змінюють психологічний статус людини і саме функціонування нервової системи.
• Рацетамічна група психоактивні ноотропні препарати.

Немедикаментозні методи лікування епілепсії: хірургічне втручання в області нейрохірургії (складні операції, що проводяться під місцевим наркозом, щоб можна було контролювати функціональну здатність ділянок мозку моторних, мовних, зорових), методика Войта, кетогенна дієта.

У період лікувально проведених заходів слід дотримуватися таких правил:

• Суворе дотримання часу прийому препаратів, без мимовільної зміни дозування.
• Самостійно не брати інші ліки, не порадившись з лікарем.
• Не припиняти лікування без дозволу невропатолога.
• Своєчасно повідомляти лікаря про всі незвичайні симптоми і будь-які зрушення в настрої і особистому самопочутті.
• Протиепілептичні препарати допомагають пригнобити захворювання у 63% хворих, у 18% – зменшити клінічні прояви.
• На жаль, до сьогодні немає способу повністю вилікувати, але, підібравши правильну терапевтичну тактику ведення пацієнта, досягають ліквідації епіприпадків в 60-80% випадків.
• Лікувальний комплекс це тривалий, регулярний терапевтичний момент життя людини.

Епілепсія: прогноз

Медикаментозно проводимі терапевтичні дії можуть значно полегшити життя людей, які страждають від епілепсії, в кращому варіанті розвитку подій повністю усунути напади grand mal в 50% випадків і добитися значного зниження їх повторення і частоти ще в 35%. При варіанті розвитку епіприпадков petit mal, їх повна ліквідація досягається при правильному лікуванні лише у 40% хворих, а мінімізація частоти виникнення в 35% випадків. Відповідно, при психомоторних епіприступах повне усунення в 35%, зменшення частоти в 50%. У загальній кількості хворих, яким протисудомна терапія допомогла повністю відновитися в соціальному плані і позбутися від виснажливих епіприступів становить близько 50%. Прогноз стає ще більш сприятливим, якщо відсутні ознаки органічного ураження головного мозку.

Прогноз епілепсії частіше обнадійливий, адже якщо було проведено раціонально правильне і, вчасно застосовується лікування, то у 80% людей це захворювання не завдає незручностей в життєдіяльності, вони можуть жити без особливих на те обмежень всіх сфер вести активне життя в усіх відношеннях соціальних, культурних . Але багатьом все ж треба і доводиться дотримуватися довічного прийому медикаментів, для запобігання епіприступів в цілому.

Людину, хвору на епіприпадки, можливо, потрібно буде відмежувати від водіння автомобілів, поїздів, літаків, тобто йому будуть недоступні багато професій, також робота на висоті, з життєво небезпечними речовинами та інші подібні обмеження.

Прогноз при епілепсії на повне одужання відразу можна дати не завжди, але не варто впадати у відчай, якщо такий прогноз невтішний, адже в будь-який момент все може змінитися при правильно проведеній терапії і постійного спостереження у епілептології, психіатра чи невропатолога.

Тому прогноз на майбутнє життя також безпосередньо залежить від бажання такої людини боротися за свої можливості в суспільстві і вести здоровий спосіб життя постійно, для запобігання непередбачуваних наслідків і епілептичних припадків.

Епілепсія виліковна завдяки науково проведеним дослідницьким досягненням; застосування новітніх, найсучасніших антиепілептичних лікувальних препаратів; освітньо-соціальним програмам; професіоналізму лікарів; громадському сприянню держави по створенню і доступності методів дослідження і лікування в державних медичних установах.