Чому нерівні шлюби були, є і будуть?

Союз 43-річного президента Франції Еммануеля Макрона і 67-річної Бріджит, 83-річного режисера Андрона Кончаловського і 47-річної Юлії Висоцької, співачки Алли Пугачової та гумориста Максима Галкіна, молодшого за свою дружину на 27 років … Приклад Едуарда VІІІ, який відрікся від престолу, щоб одружитися з розведеною Уолліс Сімпсон … Історія кохання простої офіціантки Наталії Алієвої зі Смолевичів і наслідного принца Дубая …

Будь-яка — вікова, соціальна, освітня, культурна, фінансова — нерівність, звичайно, ускладнює стосунки чоловіка і жінки. Так чому ж і ті, і інші все-таки йдуть «на зближення» і зважуються на спільне життя?

Любов рятує від «віку»

На думку фахівців, різниця в 7-10 років вже створює певні складнощі між партнерами. Чим більше віковий розрив, тим більше відмінностей, розбіжностей, тим складніше їх подолати. І завжди велика спокуса побачити в мезальянсі молодих дівчат і юнаків зі зрілими «папіками» і «мамами» виключно корисливе прагнення — влаштуватися в житті, поліпшити фінансове становище, піднятися по кар’єрних сходах. Але не все й не завжди так примітивно і просто.

Дівчата нерідко вибирають постійних попутників, щоб відчувати себе під захистом, відчувати турботу й увагу, яких не вистачало в дитинстві, запевняють психологи. Часто вони росли в сім’ях, де не було батька або він не займався вихованням дочки, виявляв байдужість або зайву строгість, вимогливість. Ставши дорослими, такі дівчата намагаються компенсувати брак любові в стосунках з чоловіком. Готових стати опорою, плекати й піклуватися про дружину як про маленьку дівчинку серед однолітків набагато менше, ніж серед чоловіків старшого покоління.

За відомою фразою «сивина — в бороду, біс — в ребро» лежать зазвичай вікові кризи 50-60-річних чоловіків. Це час підбивання підсумків, і якщо вони невтішні, є невдоволення досягнутим, то чоловіки намагаються «перезавантажитися» в нових відносинах. Вони часто йдуть від дружин-ровесниць до молоденьких супутниць, сподіваючись отримати новий імпульс для руху вперед. Дружини, придатні в дочки, підживлюють їх енергією, підвищують самооцінку і рейтинг в очах оточення.

Мотиви

Є й інші психологічні мотиви нерівного вибору. 35-річним чоловікам часом важко будувати партнерські стосунки з успішними ровесницями, а поруч з 20-річною дівчиною вони відчувають себе більш досвідченими, зрілими, це подобається і вселяє впевненість у собі.

Більш поширеними стали шлюби дорослих жінок з молодими чоловіками. Трапляється, привабливі альфонси свідомо вибирають в супутниці «мамок», готових їх навіть утримувати, аби не залишитися на самоті. Але знову далеко не завжди відносини цим вичерпуються. Іноді жінка вибирає собі молодого супутника, «усиновляє» його через нереалізований материнський потенціал, через те, що діти виросли, чоловіка й онуків поруч немає, а навички й бажання жити власними інтересами не сформувалися. Іноді чоловік ініціює стосунки, оскільки йому щиро подобається зріла жінка, а вона відгукується на прояв почуттів з його боку, відчуваючи себе бажаною і привабливою, не зважаючи на вік.

У сексуальному відношенні нерівні за віком союзи при збігу певних періодів можуть бути цілком гармонійними. Лібідо чоловіка ближче до 50 років починає згасати, у нього знижується потреба в кількості статевих актів, з’являється більший контроль. Він готовий збільшити прелюдію, проявляє більше ласки, чого і потребують молоді партнерки. А 35-45-річні жінки, перебуваючи на піку сексуальності, можуть прекрасно збігатися у своїх потребах і можливостях з 25-річними партнерами.

Ризики

Але і ризиків в різновікових союзах достатньо. Різний бекграунд (ігри, шкільні будні, студентські традиції, книги, фільми, музика), на якому росли й формувалися представники різних поколінь, часто створює непорозуміння між партнерами. Коли цитати з фільму або книги знаходять відгук у супутника, це дуже зближує. Проблеми в такому шлюбі виникають і внаслідок проведення вільного часу, стосунків з родичами, друзями. Зрілий чоловік не завжди захоче йти на дискотеку, грати в боулінг, а краще залишиться вдома, віддасть перевагу вузькому колу близьких людей, а не галасливій компанії.

Молоді «половинки», особливо в період закоханості, не завжди усвідомлюють те, що в недалекій перспективі їм, можливо, доведеться доглядати за хворим або немічним супутником. Як правило, їм складно знайти спільну мову з уже дорослими дітьми своїх партнерів від колишніх шлюбів. Часто вони хочуть своїх дітей, а їх зрілі супутники — проти. Це дуже серйозні розбіжності. І якщо не вдасться досягти компромісу, то стосунки швидше за все завершаться. Правда, є чоловіки, які й у 70 років бажають стати батьками і їх не бентежить, що ставити на ноги дитину їх молодим дружинам доведеться, можливо, наодинці.

Нерідко нерівні шлюби отруюють ревнощі з боку зрілих чоловіків і жінок, їх підозри внаслідок зради «молоді». Жінкам в таких союзах додатковий стрес створюють переживання і тривоги через зовнішність, яка видає вік, через реакцію оточення на їх мезальянс. До речі, згідно з деякими закордонними дослідженнями, молодші партнери в нерівних за віком шлюбах старіють швидше, ніж в рівних.

Різновікові союзи як і раніше не всіма і не скрізь приймаються. Але в цілому суспільство стало помітно лояльніше до них. Жанна Моро говорила: «Вік не захищає від любові, але любов рятує від віку».

Важливіше титулів

Нинішній король Іспанії Філіп VІ щасливо одружений на розлученій журналістці Летісії Ортіс Рокассалана. Обидва чоловіка принцеси Монако Стефанії — не її «кола»: перший був охоронцем, другий — цирковим акробатом. Уже кілька японських принцес не побоялися втратити титули, щоб вийти заміж по любові за звичайних співгромадян.

Якщо вже монарші особи можуть дозволити собі керуватися почуттями, то інші — тим більше. Базові потреби — в любові, розумінні, участі — мають в сучасному світі величезне значення незалежно від соціального і фінансового становища. Що робити, якщо багаті та знамениті часом не знаходять їх у представників своєї спільноти?

Припустимо, чоловік кращі молоді роки віддав, будуючи кар’єру і домагаючись фінансового успіху. І ось все у нього є, крім любові й розуміння. Дружина розглядає його виключно як «гаманець» і зовсім не цікавиться, чим він живе, що його хвилює. Звичайно, чоловік почне шукати тепло і розуміння «на стороні», і його навряд чи збентежить, якщо їх «запропонує» жінка іншого соціального чи фінансового статусу.

Відмінності в життєвому досвіді, переживаннях, менталітеті, звичках, поглядах на виховання дітей і таке інше, безумовно, заважають домогтися у стосунках гармонії. Сім’я людей високого соціального становища зазвичай важко приймає представників низів. А партнерам, що стоять на нижчих соціальних щаблях, нелегко подолати прірву, яка розділяє їх з обранцем. Їм потрібно докласти зусиль, щоб рости, вчитися, розвиватися. Згадаймо «Пігмаліон» Б. Шоу: як непросто було Еліз Дулітл засвоїти мову представників вищого суспільства, манери та норми поведінки.

У наших реаліях шлюб дружини-лікаря і чоловіка-водія може виявитися цілком стійким, якщо чоловік пишається супутницею, підтримує її, чи не ревнує до професійних, кар’єрних успіхів і сам розвивається як особистість. Якщо ж партнер після закінчення медового місяця почне комплексувати через інтелектуальні, освітні переваги своєї половинки, принижувати жінку через це, то відносини або завершаться, або будуть приносити страждання.

Існує багато прикладів, коли «зразково-показові» дівчата із забезпечених сімей вибирали собі в супутники життя «двієчників-хуліганів» з соціально неблагополучних сімей. В основі таких історій, як правило — бажання врятувати «грішника», ощасливити його та очікування у відповідь безмежної вдячності й любові. Однак перевиховати, переробити людину під своє «лекало», якщо та сама цього не хоче, не вийде. Це заздалегідь провальний план.

Бути чи не бути?

Рівень рефлексії й усвідомлення в будь-якому шлюбі дуже важливий. Для «нерівних» (за віком, соціальним і фінансовим статусом, віросповіданням) партнерів дуже важливі мотиви, за якими вони вибирають один одного, розуміння майбутніх труднощів, готовність докладати зусилля для їх подолання, здатність йти на компроміси, домовлятися, чимось жертвувати. Якщо людям цікаво разом, якщо вони задовольняють потреби один одного — в любові, турботі, матеріальному забезпеченні, інтелектуальному розвитку – то шанси зберегти стосунки зростають.

Багато хто вважає, що «нерівним» партнерам слід не поспішати з офіційним оформленням стосунків, а пожити якийсь час разом, придивитися один до одного, обговорити свої очікування і побоювання. Це непогана порада.

Але на пам’ять приходить приклад англійської письменниці Агати Крісті. Коли 25-річний Макс Мелаун зробив їй пропозицію, вона вирішила порадитися з сестрою: її бентежила 15-річна різниця у віці з нареченим. Сестра порекомендувала Агаті не поспішати й перевірити почуття на справжність. Вислухавши, письменниця вирішила … не відкладати шлюб. «Розумієш, за три роки я ще більше застарію. Життя проходить, і час летить дуже швидко. Мабуть, я вийду заміж за Макса, якщо він запропонує. І взагалі — невідомо, що попереду…».

Ризик помилитися існує й у партнерів одного віку, соціального стану, фінансового статусу. А нерівні шлюби можуть виявитися вельми «рівними» і гармонійними в психологічному відношенні, коли обидва партнери беруть і дають один одному порівну щастя, радості, впевненості, тепла. Так що, якщо мова стосується справ сердечних, найвірніше — слухати себе і своє серце.

Соцмережі

Exit mobile version