Відмінність дивних звичок від психічних хвороб

Кажуть, що у кожної людини свої «таргани» в голові, тобто звички і особливості. Чиїсь примхи і дивацтва абсолютно нешкідливі і часом викликають розчулення оточуючих, а чиїсь змушують запідозрити серйозні психічні відхилення. Як відрізнити звичайне дивацтво від ознак важкої недуги?

Страждаючий песиміст чи іпохондрик?

Є люди, які у всьому бачать тільки погане. Навіть в, здавалося б, приємних і радісних ситуаціях знаходять вади і приводи для смутку. Ці вічні скиглії таким чином намагаються привернути до себе увагу і домогтися бажаного, адже вони відмінні маніпулятори і знають, як зробити так, щоб перекласти частину своєї провини або відповідальності на плечі іншого. У скиглія смуток і тугу викликає все що завгодно – погана погода, галасливі сусіди, прискіпливий начальник, а ось іпохондрик стурбований тільки одним – станом свого здоров’я. Він може годинами просиджувати в інтернеті, визначаючи у себе хворобу по описуваним симптомам і знаходячи нові і нові докази свого нездоров’я.

Іпохондрики краще лікарів знають, як їх лікувати. Вони запросто можуть оскаржити поставлений діагноз, а якщо хтось із фахівців здогадається про їх психічний розлад і прямо скаже про це, підніметься всесвітня буча і праведний гнів. Як відрізнити скиглія від іпохондриках? Перший навряд чи буде ходити по лікарях, а ось другий робить це із задоволенням і маніакальною завзятістю.

Чистюля або хворий ОКР?

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) є досить поширеним захворюванням, якому піддаються як дорослі, так і діти. Зазнавши в дитинстві насильство або травму людина більше за інших схильна до розвитку цієї недуги. Якщо регулярно робить прибирання в будинку людина просто любить чистоту, то у хворих ОКР така звичка більше нагадує манію або нав’язливу ідею. Якщо чистюля ніколи не зайде в будинок в брудному взутті і образиться на членів сім’ї, які так роблять, то страждаючий психічним захворюванням може змусити гостей зняти з себе не тільки верхній одяг, а й білизну, запропонувавши чисту.

Деякі хворі настільки бояться мікробів і забруднення, що намагаються рідше виходити з дому і зводять соціальні контакти до нуля. Тобто, виникаючі у них в голові думки з приводу чистоти і обумовлені ними поведінку істотно знижують якість життя людини, але вони нічого не можуть з цим вдіяти. Ці нав’язливі ідеї і тривожність сильніше їх.

Хазяйновитість або синдром Плюшкіна?

Всі люди в тій чи іншій мірі схильні до звичок зберігати старі речі. Хтось просто заради пам’яті, а хтось в надії все-таки виділити час у своєму щільному графіку, і відремонтувати самокат сина або шпильку дочки. У багатьох балкон квартири перетворюється на таку собі комору, де можна знайти все, що завгодно, починаючи зі старенького радянського сифона і закінчуючи непридатними до використання рибальськими снастями. Відрізнити ощадливість від сіллогоманії або синдрому Плюшкіна можна за певними ознаками. Розпізнати хворобу за симптомами легко, адже в більшості випадків весь будинок такої людини, а не тільки балкон, перетворюється в один великий смітник, де без розбору і сортування лежать невикористані і старі речі, які ніколи не будуть застосовані за призначенням в майбутньому.

У ЗМІ регулярно спливає інформація про таких ось «Плюшкінів», неймовірний запах з осель яких послужив причиною для розтину квартири і виселення мешканців. Як правило, добровільно вони двері правоохоронним органам не відкривають і до останнього прагнуть захистити нажите «багатство».

Хворобу за симптомами: топографічна дезорієнтація

З приводу нездатності деяких осіб орієнтуватися на місцевості придумано чимало анекдотів. Найчастіше їх головними героями стають жінки за кермом, що прокладають маршрут по навігатору, в точності йому слідуючи і в результаті потрапляють зовсім не в те місце, яке їм потрібно. Проблеми з визначенням дороги до кінцевого пункту свого маршруту виникають у всіх, що потрапили в незнайоме місто, але є люди, які запросто можуть заблукати в «трьох соснах». Проблеми з просторовим мисленням більше характерні для жіночої статі. Однак, подібна особливість може передаватися й у спадщину.

Органічні ураження мозку, травми і інсульт теж можуть внести свою негативну лепту в цей процес. Найчастіше людина з такою особливістю не може зорієнтуватися навіть на знайомій місцевості з картою в руках. Ну а якщо вона потрапить в нові умови, то через підвищену тривожність і страх заблукати не зможе просунутися вперед ні на крок.

Тривожність або фобія?

Є люди, для яких тривожність і страх складають весь сенс життя. Якщо переляк час від часу відчуває кожна людина у відповідь на якусь подію, що змушує кричати, бігти і якось ще реагувати на страшне явище, то фобія захоплює хворого настільки, що він протягом довгого періоду часу змушений відчувати сильні страждання, не маючи можливості їх позбутися. Страх – це еволюційний механізм – звичка, яка виробилася як необхідна умова для виживання. Він запускає цілий комплекс хімічних реакцій в організмі, головна мета яких полягає в збереженні здоров’я і життя.

Фобія ж часто не представляє для людини ніякої загрози. Дійсно, що поганого можуть зробити квіти для страждаючого антофобією або зірки для хворого астрофобією? А тим часом ці люди нічого не можуть вдіяти зі своїм страхом і приходять в жах навіть від однієї думки про дратівний об’єкт. Визначити хворобу за симптомами не складає труднощів навіть непосвяченій людині, а ось допомогти їй позбутися фобії здатний тільки фахівець.

Корисна звичка або орторексія?

Немає нічого поганого в правильному і раціональному харчуванні, але для деяких людей воно набуває характеру манії. Здорові звички допомагають підтримувати вагу і форму, виступають профілактикою різних хвороб, але до тих пір, поки людина не йде в це з головою, набуваючи нав’язливого прагнення до правильного харчування. При цьому поняття про «правильність» у таких людей можуть сильно відрізнятися від загальноприйнятих. Людина готова цілими днями жувати лише листочок салату, якщо у неї під рукою не виявиться інших корисних з її точки зору продуктів.

Починаючи з малого, орторексики поступово втрачають інші інтереси і захоплення в житті, витрачаючи час лише на складання меню, походи по продуктових магазинів і пошуку корисних, але не завжди смачних страв. Хворий орторексією може поступитися своїми смаковими пристрастями заради уявної вигоди для свого здоров’я. При цьому зростає його самооцінка, набуваючи характеру переваги над іншими людьми, які живуть не так «правильно», як він.

Соцмережі