Стрептодермія

Стрептодермія відноситься до інфекційних захворювань, викликаним гноєрідною мікрофлорою або піодерміями. Збудником є стафілокок – кулеподібні мікроорганізми (коки).

Відмітною ознакою захворювання, викликаного бактерією стрептококом, є поява фліктен (поверхневих гнійників з серозно-гнійним ексудатом, оточених запаленим ободочком шкіри).

Причини стрептококової інфекції

У нормальному стані імунітет здорової людини цілком здатний впоратися з бактеріями-стрептококами. Ці мікроорганізми – анаероби (розмножуються без доступу кисню), вважаються умовно-патогенною мікрофлорою, тому що в обмеженій кількості мешкають в кишечнику і на слизовій статевих органів, в системі дихання і рідше виявляються на поверхні шкіри.

Але ослаблена імунна система втрачає здатність контролювати розмноження бактерій. Сприяють ослабленню неспецифічного (тканинного) імунітету наступні несприятливі фактори:

• важкі хронічні хвороби;
• серйозні інфекції з важким і тривалим перебігом;
• психологічні травми;
• перевтома;
• шкідливі звички;
• гормональні розлади (ожиріння, діабет);
• хронічні дисбактеріози;
• ниркова недостатність;
• температурні коливання (перегрів і навпаки, переохолодження);
• попадання на шкіру великої кількості «чужої» кокової флори.

Інфікується шкіра людини в результаті контакту з предметами побуту, що всіяні бактеріями або в результаті прямого контакту з хворим. Інкубація зазвичай триває 7 діб, а потім розвивається яскрава клінічна картина. В окремих випадках (ураження нігтя, заїди в куточках рота) інкубація може тривати до 3-4 місяців.

При переході захворювання в активну фазу, симптоматика проявляється стрімко. Буквально протягом півдоби на тілі вже чітко виступлять перші висипання. При тривалому перебігу, безграмотному лікуванні стрептодермія перероджується в мікробну екзему.

При ураженні дихальних шляхів зараження можливе повітряно-крапельним шляхом. У цьому випадку мова йде про гемолітичний стрептокок і ангіну. Цю патологію в рамках даної статті ми описувати не будемо.

Види

Класифікують хворобу за кількома ознаками. За характером виступаючих новоутворень піодермію ділять на:

• Мокнучу;
• Суху.

За глибиною ураження виділяють форми:

• Поверхневу;
• Глибоку.

Мокнуча форма стрептодермії супроводжується періодичною появою на шкірі хворого вологих фліктен різного характеру. Це можуть бути невеликі виразки, запалені прищі, гнійники, великий висип. При їх розтині або здиранні утворюється щільна кірка коричневого кольору з сукровицею або гнійними масами.

На початковому етапі хвороби висипання супроводжуються легкою сверблячкою, яка посилюється при розчісуванні і пошкодженні гнійників.

Суха форма так називається тому, що немає виділення ексудату і мацерації шкіри (розшаровування тканин, в результаті руйнування міжклітинної речовини). Ця форма практично безсимптомна і не доставляє незручностей ураженого, так як структура шкірного покриву залишається цілою.

Провідними ознаками сухої форми вважають блідо-рожеві полущені плями і дрібні (не більше 1 см. в діаметрі) тонкі пластинчатоообразні лусочки. Вони швидко проходять при відмиранні верхнього шару епідермісу з наступним гігієнічним доглядом за ураженим місцем.

Улюблене місце локалізації сухої стрептодермії:

• шкіра обличчя (крила носа і підборіддя);
• шкірний покрив шиї.

При лікуванні на місці висипу залишається тимчасова депігментація зони ураження.

Поверхневе ураження характеризується запальними процесами на поверхні і в верхніх шарах шкіри. Може протікати як в мокрій, так і в сухій формі. В основному уражаються області обличчя (60% випадків), шиї (12%), пахових складок (10%), сідниць (8%), рук (4-5%), ніг (2%) та ін.

При медикаментозному впливі всі ознаки захворювання проходять протягом кількох тижнів. Відсутність належного догляду може привести до ускладнень. Хвороба може прийняти глибоку форму, в особливо запущених випадках можливий некроз і відмирання тканин.

Глибока форма стрептодермії вражає нижні шари епідермісу, м’які слизові тканини, поверхню внутрішніх органів. У переважній кількості випадків є ускладненням поверхневого перебігу хвороби.

При цій формі різні хворобливі гнійники можуть утворюватися практично на будь-якій ділянці шкіри, утворювати зони інтенсивного скупчення фліктен. Лопаючись від фізичного впливу, вони можуть провокувати вогнища ураження (виразки або зливатися в глибокі виразки) в більш глибоких шарах шкіри. При цій формі висип може з’являтися навіть на внутрішніх органах.

Виходячи з конкретної локалізації, стрепдоредмію також можна класифікувати, як стрептококову:

• ектиму (висип з’являється в сідничній зоні, рідше кінцівках);
• попрілість або інтертриго (переважно з’являється в паху, в завушних складках, місці зіткнення сідниць, в області пахвових западин);
• заїду (строго в куточках рота);
• бульозні імпетиго (на кінцівках: в області кистей і стоп, іноді гомілок);
• турніоль (ураження нігтьового валика, поверхневий панарицій);
• імпетиго (виникає на обличчі, особливо часто в області навколо носа, на тулубі, рідше – на кінцівках).

При отриманні належного догляду, медичного лікування в стаціонарних умовах, всі негативні ознаки можуть бути усунені в строк від двох місяців до півроку. Після висихання і відлущування особливо великих і глибоких вогнищ на тілі пацієнта можуть залишитися рубці, що піддаються лікуванню за допомогою коригувальних косметичних процедур.

При появі перших ознак захворювання суворо забороняється миття і розчісування (а бажано взагалі не торкатися голими руками) уражених ділянок шкіри. Цим ви тільки розносите патогенну мікрофлору по всій поверхні шкіри, провокуючи виникнення нових вогнищ локалізації інфекцій.

Ожиріння та, що його супроводжує підвищене потовиділення, а також діабет дуже часто супроводжуються стрептококовою піодермією. Гладкі люди страждають частіше, тому що бактерія-анаероб селиться в місцях з мінімальним доступом повітря (пахвові і складки, у жінок, внутрішня поверхня молочних залоз і складки паху). При надлишку ваги жирові складки фактично перекривають доступ кисню в ці місця і створюють комфортний мікроклімат для коків, які не люблять повітря.

При захворюванні стрептодермією, суб’єктивних відчуттів, крім сверблячки, у хворих найчастіше не спостерігається. У рідкісних випадках може виникнути невелике збільшення лімфатичних вузлів, злегка підвищена температура, сухість у роті і шкіри.

Нижче дивіться фотографії, що демонструють різні форми стрептококової піодермії.

Діагностика

При перших ознаках підозри на стрептодермію, потрібно негайно піти до лікарні. При відсутності належного догляду симптоми можуть розвинутися у важку форму, а також дати хід серйозним побічним захворювань (гломерулонефрит, ревматизм і ін.).

Основним методом виявлення піодермії залишається огляд пацієнта. Для верифікації діагнозу беруть мазки з ураженої ділянки для мікроскопії. Стандартний порядок діагностичних дій для безпомилкового виявлення піодермії включає 3 позиції

1. Збір анамнезу. Лікарем збирається попередня інформація щодо поточного стану здоров’я пацієнта (опитування на тему скарг про самопочуття, наявність шкідливих звичок, побутових умов та ін.). Також у хворого з’ясовується можливість позитивної реакції і контакту з різними алергенами. Так як на початковому етапі, до виникнення фліктен, стептодермію легко сплутати з такими хворобами як: кропив’янка, різними атопічними дерматитами, висівкоподібним лишаєм , екземою та ін.
2. Огляд. За допомогою візуального аналізу і пальпації лікарем визначаються анатомічні ознаки і особливості шкіри, а також встановлюються конкретні зони локалізації і тип виступаючих утворень (чи це почервоніння, ранки, виразки або фліктени);
3. Бактеріологічне дослідження. На цій стадії виявляється тип збудника хвороби (який саме вид стрептококів дав ускладнення) і його сприйнятливість до антибіотиків. Як діагностичну базу беруть виділення (гній) з ранок, на які проводиться біологічний соскобний посів.

Це не всі аналізи. Додатково проводять ряд обстежень, щоб виключити висипання основною причиною яких не є стрептококове ураження.

Додаткові лабораторні дослідження
Біохімія	Реакція Вассермана (дослідження, покликане виявити зараження сифілісом)
Визначення гормонального статусу пацієнта	Дослідження сечі (загальний аналіз)
Аназіз на СНІД (ВІЛ)	Перевірка калу на присутність яєць кишкових паразитів (глистів)

Притаманною стрептодермії ознакою, що виявляються за допомогою аналізу крові, є швидке осідання еритроцитів, лейкоцитоз, нейтрофільоз, високий C-реактивний білок.

Лікування

У фазі загострення і хронічних випадках, бажано лягти в стаціонар. Можна перебувати і вдома, але при цьому максимально обмежити будь-який контакт з оточуючими людьми. Потрібно користуватися тільки індивідуальними побутовими предметами, виключити прийняття водних процедур і якомога частіше (мінімум 2-3 рази в день міняти постільну білизну, бажано з натуральних тканин).

На перших етапах, щоб уникнути подальшого повзучого поширення запальних процесів, зону первинного ураження слід двічі на день, з обов’язковою зміною пов’язки, дезінфікувати борним, або саліциловим спиртом. Також при дозріванні гнійників і утворенні ерозій добре допомагають різні підсушуючі і антимікробні компреси (1-2% резорцин, 0, 25% нітрат срібла). Накладають їх 3 рази на день з перервами в 3-4 години.

Гнійники, що розкрилися і виразки обробляють мазями з вираженою антибактеріальною дією (стрептоцидова, тетрациклінова), рівно двічі на добу.

За лікарської рекомендації, страждаючому стрептодермією, можуть бути прописані такі препарати:

• Флемоксин Солютаб.
• Амоксицилін.
• Кларитроміцин.
• Ципрофлоксацин.
• Аугментин.

Швидкому загоєнню на місці фліктен корок, сприяють мазі дезинфікуючого характеру: Борно-цинко-нафталанна, еритроміцинова, риванол.

Сильний свербіж знімається за допомогою антигістамінних препаратів II-III покоління, схожих за дією з телфаксом або Кларитином.

Обробка гнійничкових уражень проводиться антисептичними розчинами:

• Калію перманганат або марганцівка;
• Анілінові барвники: метиленовий синій (синька), фукорцин або рідина Кастеллани, діамантова зелень (зеленка);
• Перекис водню;
• Саліцилова кислота;
• Азотнокисле срібло при заїдах.

Малюнок №17 Стрептодермія у дитини, обробка фукорцином

Як допоміжний компонент терапії, при схваленні лікаря, можуть використовуватися фізіотерапевтичні процедури:

1. Загальне опромінення крові за допомогою ультрафіолету (системне ураження, запущені і рецидивні випадки).
2. Зональне опромінення уражених ділянок епідермісу.

При мляво поточному процесі, з метою підтримки імунітету настійно рекомендується пропити комплекс вітамінів.

Група ризику

Перш за все, діти і люди з ослабленим імунітетом в силу віку або шкідливих звичок.

Профілактика

У першу чергу суворе дотримання правил особистої гігієни. Особливо важливо стежити за дітьми, які в силу віку, постійно норовлять або гризти нігті, або просто засунути пальці в рот. Важливо з ранніх років привчити їх постійному митті рук не тільки перед їжею, а й після будь-якого тривалого фізичного контакту сторонніх предметів з долонею малюка.

Далі йдуть універсальні рекомендації щодо ведення здорового, активного способу життя і відсутності пристрастей до шкідливих звичок.

Наслідки

При протіканні в легкій формі, стрептодермія може залишити на вашій шкірі різні відмітини у вигляді рубців і шрамів. Це легко піддається лікуванню за допомогою косметичних процедур. При ускладненнях, які зачіпають внутрішні органи, все набагато складніше: потрібно комплексне обстеження, з індивідуальним ходом лікування в кожному окремому випадку.

Фото стрептодермії