Пілороспазм, спазм воротаря (pylorospasmus) – це один з різновидів регіонарного спазму шлунку. Розрізняють первинний і вторинний пілороспазм.
Причини пілороспазму
Причинами виникнення пілороспазму можуть бути:
- виразкова хвороба з препілорічною або юкста-пілорічною локалізацією виразки;
- антрум гастрит;
- пілородуоденіт;
- поліпоз шлунку;
- гіперацидний гастрит, рідше інші види хронічного гастриту;
- захворювання нижніх відділів травного тракту (хронічна дизентерія, хронічні коліти, поліпи кишечника, термінальний ілеїт – хвороба Крона, хронічний апендицит і ін.);
- захворювання інших органів і систем (захворювання жовчних шляхів, протікаючий тривалий час запальний і спаєчний процеси в порожнині малого тазу у жінок та ін.). Пілороспазм, як первинне явище виникає при подразненні інтерорецепторів воротаря в умовах порушення механізмів вищої нервової регуляції шлунку, при дефіциті вітамінів групи В, при розумовій перевтомі, при подразненні верхнього відділу кишечника, ілеоцекальногообласті. При інтоксикаціях (морфінізм, нікотинізм) і при розладах в сфері вегетативної нервової системи, пілороспазм являє собою досить часте явище. Куріння і деякі виробничі інтоксикації сприяють посиленню пілороспазму і виявлення його там, де він не придбав ще достатньої клінічної окресленість. Пілороспазм зустрічається у дорослих і дітей, нерідко будучи для останніх смертельним захворюванням.
Патогенез
При ураженні воротаря (пілороспазм, пілоростеноз) необхідно взяти до уваги його анатомо-фізіологічні особливості:
- воротар – єдиний відділ шлунку, що скорочується безупинно під час шлункового травлення і поза ним;
- ритмічні скорочення воротаря в період шлункового травлення набувають силу тонічних скорочень під впливом імпульсів, що приходять з верхніх поверхів центральної нервової системи, з рецепторних полів шлунку, дванадцятипалої кишки, з других відділів травного тракту;
- значну роль в регуляції рухової функції пілоричного сфінктера грають хімічні (соляна кислота, жири та ін.) і механічні подразнення дванадцятипалої кишки.
Пілороспазм веде до гіпертрофії м’язів воротаря, з плином часу переходить в пілоростеноз. Пілороспазм і пілоростеноз – крайні ланки в ланцюзі проміжних форм.
Зміни в воротарі завжди починаються з пілороспазму. Швидкість переходу пілороспазма в пілоростеноз залежить від сили порушень функціонального стану шлунку, характеру розладів механізмів вищої нервової регуляції органу, причини захворювання, віку та статі хворого.
Пілороспазм (і тим більше пілоростеноз) супроводжується посиленням перистальтики шлунку. Зазвичай перистальтичні хвилі слідують з інтервалами в 0,5-1 хвилину, при пілороспазмі ритм і швидкість їх частішають. При пілороспазмі перистальтика посилюється, проявляючись сильним втягненням стінки шлунку, який приймає форму чоток.
Потужні перистальтичні хвилі вказують на пілоростеноз. При почастішанні ритму перистальтичних хвиль і зростанні сили скорочень шлунку кажуть остенозіруючі перистальтиці. Іноді хвилі досягають дуже великої сили і, сповільняються, як ніби застигають, повідомляючи про велику щільність шлунку. Цей стан називають задерев’янілість шлунку.
Стенозуюча перистальтика, задерев’янілість шлунку, застійне розширення (ектазія) шлунку і антиперистальтика – прямі ознаки пілоростенозу.
Види поліроспазму
Розрізняють компенсований і некомпенсований пілороспазм (пілоростеноз). При компенсованому процесі гіпертрофовані (подолання перешкоди!) і ще потужні м’язи шлунку забезпечують його спорожнення через звужений воротар. При декомпенсованому пілоростенозі гіпертрофовані м’язи розтягнуті, розвивається ектазія шлунку. Декомпенсований пілоростеноз супроводжується важкими трофічними розладами, великими порушеннями всіх форм обміну.
За ступенем звуження розрізняють відносний і абсолютний (повний) пілороспазм (пілоростеноз).
Симптоми поліростенозу
Пілороспазм характеризується періодично виникаючими болями в надчеревній області, що носить характер кольок, що дають часом привід до помилкового діагнозу нападів жовчнокам’яної хвороби. Хворі, які страждають пілороспазмом, мають тенденцію до зниження ваги, тоді як хворі на жовчнокам’яну хворобу частіше мають зайву вагу. У перших спазми не супроводжуються підвищенням температури, у других же напади дуже сильних болів протікають з температурою. Після завершення спазму воротаря настає сечовий криз – відділення великої кількості прозорої, світлої сечі малої питомої ваги.
Відчуття тяжкості в надчеревній області і нудота – найбільш часті симптоми спазму воротаря. Блювота частіше спостерігається в запущених випадках. З блювотними масами організм втрачає багато води і хлоридів, розвиваються хлоропенія, алкалоз. При супутній гіперсекреції шлунку блювотні маси бувають рясними – фонтануюча блювота. При тривалій затримці в шлунку їжі блювотні маси набувають неприємного, іноді гнильного запаху. Такий стан знаходиться на межі з пілоростенозом. Фонтануюча блювота, рясні блювотні маси з гнильним запахом, явно виражені трофічні зміни (схуднення хворого), промацуються у вигляді пухлини спастично скороченого воротаря – все це ознаки пілоростенозу.
Лікування поліростенозу
Лікування хворих пілороспазмом передбачає застосування дієтичного режиму, лікарської терапії. Необхідно встановити регламентований спосіб життя (сон, робота, відпочинок), усунути причину, яка привела до пілороспазму. Дієта повинна бути механічно і хімічно легкою. Груба (багата клітковиною) їжа і гострі страви, так само як і гострі приправи, протипоказані. Рекомендується напіврідка пюреподібна їжа, жири (вершкове і рослинне масло, вершки). Їжа дається в підігрітому, але не в гарячому або холодному вигляді. При прогресуванні захворювання, а тим більше при декомпенсованому стенозі воротаря, показано оперативне лікування.
При порушеннях водно-сольового балансу рекомендується підшкірне введення рідини Рінгера, ізотонічного розчину (0,85%) хлориду натрію, внутрішньовенне введення 10-20 мл 10% розчину хлориду натрію.
Велике полегшення приносить щоденне внутрішньовенне крапельне введення суміші 10% розчину глюкози 1500 мл, ізотонічного (0,85%) розчину хлориду натрію – 500 мл, 10% розчину хлориду калію – 20-30 мл. До цієї суміші додають інсулін (для кращої утилізації цукру) – 1 одиниця на 5-10 г глюкози. Загальнозміцнююча терапія складається з фізичних вправ, спорту, масажу.
При пілороспазмі, який обумовлений органічними причинами, терапія патогенетична – видалення основної причини спазму. При пілоростенозі лікування оперативне.
Прогноз і профілактика
Прогноз залежить від причини, що визначила розвиток пілороспазму. Те ж саме щодо трудового прогнозу. При розвитку трофічних порушень навіть після успішно проведеної операції трудовий прогноз обмежений.
Рекомендується дотримання санітарно-гігієнічних норм життя, відмова від куріння.
Головний видавець і засновник сайту healthapple.info з 31 травня 2017 року. Редактор статей на сайті.