Кардіостимулятор: типи, показання, ризики, поради

З неймовірними досягненнями в області технологій в медицині існує логічний прогрес, який дозволяє лікувати важкі (або невиліковні) хвороби.

Впровадження сучасних технологічних розробок, з їх мініатюрними розмірами і надають неоціненну допомогу в лікуванні деяких захворювань, знаменує значне поліпшення якості та очікуваної тривалості життя пацієнтів з різними проблемами, які до недавнього часу ледь перетнули п’ятирічну межу виживання.

Створення штучного кардіостимулятора є лише одним з небагатьох прикладів, які демонструють життєво важливе значення технології в медицині і дає нормальне життя для ряду пацієнтів з серцевою недостатністю.

Беручи до уваги, що серцево-судинні захворювання є одними з найбільш поширених соціально значущих захворювань, які зачіпають мільйони людей в усьому світі, що призводить до значного скорочення тривалості життя і погіршення якості життя (потреба в частих госпіталізаціях, прийом ліків, розвиток лікарської стійкості і необхідність інших методів лікування), створення пристрою, що впливає на симптоми деяких серцевих захворювань без істотних побічних ефектів є виключним кроком вперед.

Цей маленький пристрій з довгим терміном служби і простотою обслуговування дає нову надію мільйонам людей в світі, що страждають різними порушеннями ритму.

Що таке штучний кардіостимулятор?

Загалом, це пристрій, який розпізнає зміни нормальної серцевої діяльності і, при необхідності, генерує імпульси і стимулює збудливу систему провідності, допомагаючи регулювати серцевий ритм і підтримуючи його в нормальних межах.

Пристрій невеликого розміру (до розміру чоловічих годинників, хоча зусилля спрямовані на створення більш компактних пристроїв), низька вага і довгий термін служби вбудованої акумуляторної батареї.

Він розміщується під місцевою анестезією (за певних умов людина знаходиться під загальною анестезією), хірург робить невеликий розріз нижче ключиці для підшкірного розміщення комп’ютерного чіпа, який з’єднаний електродами безпосередньо з серцевими структурами, проводячи через різні дослідження зображень – часто рентгенографічно).

Процедура триває в середньому від одного до двох годин з мінімальними ризиками ускладнень і побічних ефектів. Після маніпуляції пацієнти можуть відчувати сонливість і депресію через анестезуючі засоби.

Термін служби пристрою в середньому протягом десяти років, при цьому рекомендується проводити профілактичні огляди не менше двох разів на рік, щоб контролювати стан кардіостимулятора.

Знос батареї відбувається протягом декількох місяців, що може бути легко виявлено в профілактичному огляді (за допомогою спеціальної програми, лікар відстежує активність кардіостимулятора) і змушує пристрій замінювати на новий.

Які існують типи штучних кардіостимулятор?

Розроблено різні моделі пристроїв для задоволення потреб кожного окремого пацієнта.

Залежно від тяжкості умови і альтернативних варіантів різняться такі два основних типи:

1. Тимчасовий кардіостимулятор: це зовнішній пристрій, який потрібно в гострих умовах, для швидкого контролю стану здоров’я пацієнта і відсутності альтернативних методів (введення ліків не завжди приводить до бажаних ефектів, а в невідкладних ситуаціях може не бути досягнуто швидко бажаного ефекту) або для стабілізації стану пацієнта і для розміщення постійного кардіостимулятора
2. Постійний кардіостимулятор: необхідний при відсутності ефекту від прийнятих ліків, відсутності іншої альтернативи лікування або ризику ускладнень. Після розміщення пацієнти контролюються два рази в рік, відстежуючи стан пристрою і, при необхідності, замінюючи його новим (середній термін життя кардіостимулятора становить від 6 до 12 років в залежності від типу пристрою).

З урахуванням характеру та необхідності імпульсів, що подають до серцевого м’яза розрізняються два основних типи пристроїв, а саме, що працюють в імпульсному режимі тільки при наявності аномальної активності, і працюють постійно через порушені функції системи збудження провідності серця.

Зазвичай пристрої, що доставляють імпульси тільки при необхідності, мають більш тривалий термін служби (тривалістю понад 10 років), оскільки вони активуються лише при записі відхилень від нормальної серцевої діяльності.

Залежно від типу захворювання та тяжкості серцевих захворювань кардіостимулятори з різною кількістю електродів розрізняються:

1. одноелектродні пристрої: складаються з комп’ютерної мікросхеми, зазвичай розміром з чоловічий годинник, які з’єднані з електродом з правим шлуночком або правим передсердям;
2. двоелектродні пристрої: два електродних прикріплення до серцевого м’яза, які з’єднують комп’ютерний чіп з правим передсердям і правим шлуночком;
3. бінокулярні пристрої: зв’язуються з правим передсердям, правим і лівим шлуночками і зазвичай використовуються у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю і порушеннями ритму

Пристрої, як правило, невеликі за розміром і вагою близько 28 грамів, але є ряд проектів для створення ще більш компактних, ефективних і безпечних кардіостимуляторів.

Коли (при яких хворобах) необхідний штучний кардіостимулятор?

Розміщення пристрою необхідно за відсутності задовільного ефекту лікарської терапії (або протипоказання до застосування певних ліків у зв’язку з наявністю інших основних захворювань, взаємодій з лікарськими засобами, небажаних ефектів і т. д.). У ситуації крайньої необхідності ліки ефективні в подібних ситуаціях, тому багато професіоналів вважають за краще розміщувати тимчасовий кардіостимулятор для стабілізації стану пацієнта), а також у пацієнтів з важкими станами, коли немає інших альтернатив.

Кардіостимулятор поміщається при найбільш часто розрізняється за ступенем тяжкості порушень ритму, що відбуваються шляхом уповільнення або прискорення серцевого ритму в тяжкому порушенні системи імпульсної-провідності серця (наприклад, при серцевій недостатності) травми в результаті довгострокової лікарської терапії (атріовентрикулярна блокада в результаті тривалого використання деяких лікарських препаратів , використовуваних в комплексному лікуванні різних захворювань), і в результаті пошкодження серцевого м’яза в ході іншого болю і (наприклад, розвиток кардіоміопатії, після тривалого використання).

Як правило, розміщення кардіостимулятора необхідно для наступних захворювань:

• Атріовентрикулярний блок
• Природжений підшкірний стеноз
• Кардіоміопатія
• Фібриляція передсердь
• Синдром синусового вузла
• Серцева відмова
• Серцева аритмія, неуточнена
• Тахікардія неуточнена
• Інша гіпертрофічна кардіоміопатія
• Інші провідні порушення

По суті, пристрій не виліковує основне захворювання (воно не усуває причини, що призводять до розвитку захворювання), але він забезпечує симптоматичну підтримку основного серцевого ритму і знижує ризик довгострокового і серйозного пошкодження серцевого м’яза.

При гострому і недавньому прояві захворювання обговорюється розміщення початкового тимчасового кардіостимулятора, коли управління гострої фази проходить або допомагає лікарська терапія (при достатній стабілізації загального стану пацієнта), обговорюється розміщення постійного кардіостимулятора.

Чи є ризики у штучного кардіостимулятора?

Процедура кардіостимулятора зазвичай має надзвичайно низький ризик розвитку ускладнень різного ступеня тяжкості (їх загальна кількість, за оцінками, становить близько одного відсотка від усіх випадків), хоча можливі наступні побічні ефекти, в результаті маніпуляції:

• інфекція: рідко можливе інфікування в місці кардіостимулятора, який, як правило, виникає через розрив і вимагає видалення пристрою і відповідної терапії антибіотиками (для зниження ризику поширення інфекції);
• алергічні реакції: у дуже невеликого відсотка пацієнтів можливі прояви алергічного типу, які пов’язані, головним чином, з використовуваними анестезуючими агентами (алергії через сенсибілізації і відповідь на ліки, що застосовуються для анестезії, і не стільки самого пристрою). Події, як правило, тимчасові і після рішення не зазнають залишкові явища;
• участь інших органів: дуже рідко може призвести до пошкодження серцевого м’яза або легенів шляхом розміщення електродів з розвитком перфорації відповідного органу, що вимагає термінового медичного втручання для виправлення ситуації, процедура припиняється після стабілізації пацієнта;
• парадоксальні порушення ритму: можливий розвиток опосередкованої кардіостимулятором тахікардії, яка рідко зустрічається, в основному, з використанням старіших моделей пристроїв, оскільки останні моделі, впроваджені на практиці, включають додатковий захист в комп’ютерну систему чіпа, яка запобігає такому ризику.

Щоб знизити ризик розвитку побічних реакцій перед процедурою, потрібно докладне опитування і огляд пацієнта.

Необхідно скласти список всіх ліків, які пацієнт приймає, включаючи доступні без рецепта, а також харчові добавки, як можливі реакції в результаті маніпуляції. Наприклад, якщо пацієнт приймає антикоагулянти (варфарин, аценокумарол) або харчові добавки з однаковим ефектом, кровотеча може виникати після операції.

Установка пристрою зазвичай триває від одного до двох годин, а в наступні 24 – 72 години (в залежності від стану пацієнта, окремих факторів ризику) пацієнт контролюється в лікарні, контролюючи необхідні параметри, які контролюють роботу серця – облікова активність.

Корисні поради та рекомендації

Щоб зменшити ризик небажаних ефектів і ускладнень після маніпуляцій, пацієнтам рекомендується проявляти велику пильність в певних ситуаціях, таких як візуалізація, медичні та стоматологічні втручання, магнітні поля, системи контролю в аеропортах та інші.

Основні правила безпеки:

• будинки: зазвичай немає обмежень на використання електроприладів і обладнання, основна рекомендація (застосовна до людей без кардіостимулятора) полягає в тому, щоб відійти від мікрохвильової печі під час роботи через хвилі;
• в кабінеті лікаря: завжди говоріть про кардіостимулятори при відвідуванні різних фахівців;
• ядерний магнітно-резонансний томограф (кардіостимулятор містить металеві частинки) не рекомендується, при цьому в деяких країнах розробляються деякі МРТ, що дозволяють виконувати візуалізацію при певних умовах;
• променева терапія (зазвичай через стан онкології) не рекомендується, оскільки остання може завдати шкоди кардіостимулятору;
• в стоматологічному кабінеті: в разі великих стоматологічних втручань повідомте свого стоматолога про присутність кардіостимулятора. Деякі пацієнти повідомляють про дискомфорт і підвищену чутливість при певних маніпуляціях
• аеропорт: більшість детекторів і систем управління не є проблемою для пацієнтів з кардіостимулятором, але при необхідності можуть бути застосовані альтернативні методи;
• загальне: завжди носіть документи, що засвідчують особу, а також отриманий після процедури заповнення документа кардіостимулятор, що показує конкретну модель, тип і характеристики імплантованого пристрою (це необхідно в разі аварії, щоб полегшити допомогу)
• через кілька днів (або тижнів) після процедури не рекомендується піднімати тяжкості, їздити. Після повного одужання після маніпуляцій з деякими з цих дій не повинно бути ніяких проблем.

Розміщення штучного кардіостимулятора – це швидка, безпечна і надзвичайно необхідна процедура для пацієнтів з порушеннями ритму, які часто небезпечні для життя і знижують ризик серйозних і довгострокових ускладнень.

Регулярні профілактичні дослідження дозволяють адекватно контролювати стан пристрою і його ефективність, тому відвідини лікаря рекомендується кожні шість місяців (у деяких пацієнтів рекомендується профілактичний огляд кожні 3 місяці).