Гідроцефалія

Гідроцефалія (або водянка головного мозку) – це стан, при якому в мозку відбувається накопичення цереброспінальної рідини (ЦСР або ліквор). У здорових людей ця рідина захищає мозок, але, коли її стає занадто багато, вона починає тиснути на його кору.

Вперше симптоми гідроцефалії описав Гіппократ більше 2000 років тому.

Класифікація гідроцефалії

Гідроцефалія у дітей помітна неозброєним поглядом – голова стає непропорційно великий. Також може спостерігатися спотворення рис обличчя.

Гідроцефалія у дорослих проявляється головними болями, судомами, погіршенням зору, нетриманням сечі і навіть змінами в психіці.

Згідно зі статистикою, приблизно від 1 до 2 немовлят на 1000 народжуються з діагнозом гідроцефалія. У країнах, що розвиваються цей показник, як правило, вище. Що стосується дорослих, то з проблемою накопичення цереброспінальної рідини всередині черепа стикається не менше 5 осіб з кожних 100 000.

Класифікація гідроцефалії здійснюється відразу за кількома показниками.

Наприклад, за походженням існує два типи гідроцефалії:

  • вроджена, яка, як правило, проявляється або в утробі матері, або відразу після пологів. Причинами вродженої гідроцефалії служать внутрішньоутробні інфекції, аномалії розвитку і гіпоксія плоду.
  • придбана гідроцефалія спостерігається у дітей і дорослих, і може бути викликана травмами, вірусами та інфекціями.

За патогенезом (походженням) розрізняють три основних типи гідроцефалії:

  • закрита, несполучена – характеризується накопиченням цереброспінальної рідини в шлуночках мозку внаслідок аномалій їх розвитку, спайкового процесу, запалення або появи новоутворення.
  • відкрита, сполучена – характеризується розширенням шлуночкових систем мозку за відсутності будь-яких перешкод для відтока рідини.
  • гіперсекреторна гідроцефалія, для якої характерна надлишкова продукція цереброспінальної рідини.

Іноді лікарі виділяють два інших типів гідроцефалії. Перший – це гідроцефалія з нормальним тиском, яку також прийнято називати періодичної гідроцефалією. Вона характеризується збільшеними мозковими шлуночками і періодичним підвищенням тиску цереброспінальної рідини. Відповідний діагноз ставиться тільки після тривалого спостереження за відтоком ЦСР в мозку, так як разове спостереження може дати некоректні дані. Другий тип – змішана або зовнішня гідроцефалія, що розвивається на тлі атрофії мозку. Правда, останнім часом її все частіше відносять до симптомів атрофії мозку, а не виділяють в окремий тип.

Причини і фактори ризику гідроцефалії

Найпоширенішими причинами вродженої гідроцефалії вважаються:

  • перенесені матір’ю інфекції та віруси (наприклад, цитомегаловірусна інфекція, вітряна віспа, краснуха і т. д.);
  • вроджені аномалії розвитку шлуночків мозку.

До найбільш поширених причин придбаної гідроцефалії слід віднести:

  • родові травми;
  • травми головного мозку;
  • інфекції, що вражають центральну нервову систему (наприклад, менінгіт і менінгоенцефаліт);
  • крововиливи в мозку дитини, що трапилися відразу після народження;
  • пухлини центральної нервової системи.

До факторів ризику, що сприяють розвитку гідроцефалії, можна віднести:

  • травми голови;
  • наявність інфекцій і вірусів, що вражають мозок;
  • кровотеча в мозку;
  • операції на мозку.

Симптоми і діагностика гідроцефалії

Гідроцефалія може викликати серйозні пошкодження мозку, тому так важливо знати, як можна більше про перші симптоми, які свідчать про її розвиток. Діагностика гідроцефалії у ще ненароджених дітей відбувається вчасно УЗД. Досвідчений лікар здатний помітити і розпізнати аномальне розширення кісток черепа, і також побачити скупчення ЦСР в шлуночках мозку.

Симптоми гідроцефалії у новонароджених:

  • випереджаюче зростання черепа;
  • часте закидання голови;
  • освіту пульсуючих випинань в місцях, де не відбулося зрощення кісток черепа;
  • опущені до низу очі;
  • в деяких випадках може спостерігатися косоокість і ністагм (сіпання очного яблука);
  • нерідко присутні безпричинна блювота, млявість, дратівливість, зниження зору і слуху.

Симптоми гідроцефалії у дітей старшого віку і дорослих менш очевидні, так як зникає один з найбільш характерних симптомів – збільшення обсягів голови.

Симптоми гідроцефалії у дітей:

  • сильні головні болі;
  • нудота і блювота;
  • запаморочення;
  • зміни особистості;
  • розвиток косоокості;
  • м’язові спазми;
  • сонливість;
  • погіршення координації;
  • неконтрольоване сечовипускання;
  • проблеми з концентрацією;
  • погіршення слуху і зору.

Симптоми гідроцефалії у дорослих:

  • хронічні головні болі;
  • погіршення координації;
  • сплутаність ходи;
  • неконтрольоване сечовипускання;
  • погіршення зору;
  • погіршення пам’яті;
  • судоми.

Діагностика гідроцефалії включає в себе зовнішній огляд для виявлення явних симптомів підвищення внутрішньочерепного тиску. Лікар повинен перевірити слух, зір і рефлекси. Діагностика гідроцефалії у маленьких дітей супроводжується вимірами окружності голови.

Найбільш ефективними методами діагностики гідроцефалії вважається УЗД, МРТ (магнітно-резонансна томографія) і КТ (комп’ютерна томографія). Всі три способи дозволяють оцінити стан і розмір мозку, а також діагностувати збільшення його шлуночків, що є головною ознакою гідроцефалії.

Лікування гідроцефалії

Найбільш поширений метод лікування гідроцефалії – це шунтування. Шунт забезпечує нормальну циркуляцію ЦСР, запобігаючи її скупченню в шлуночках мозку.

В ході операції пацієнтові імплантується шунт, катетер і клапан. Один кінець катетера, оснащений клапаном, поміщається всередині шлуночка мозку, а другий виводиться в грудну клітку або черевну порожнину, де забезпечується нормальне всмоктування зайвої рідини.

Якщо шунтування вироблено в ранньому віці, слід бути готовими до того, що знадобиться не менше однієї хірургічної ревізії, в ході якої будуть замінені компоненти системи. У дорослих людей повторні операції проводяться в разі виникнення ускладнень.

Можливі ускладнення під час шунтування:

  • запалення тканин мозку;
  • механічне пошкодження шунта;
  • гіпердренування (занадто швидке видалення ЦСР з шлуночків мозку);
  • гіподренування (повільне видалення ЦСР);
  • розвиток епілептичного синдрому (судоми, спазми).

Ендоскопічне лікування гідроцефалії є пріоритетним напрямком у світовій практиці, оскільки дозволяє мінімізувати ризики післяопераційних ускладнень. Ендоскопічна вентрікулоцістерностомія дна ІІІ шлуночка вважається найбільш ефективною нейроендоскопічною операцією при лікуванні гідроцефалії, так як дозволяє відновити природний відтік ЦСР в цистерни головного мозку, де відбувається її природне поглинання. При цьому відсутня необхідність імплантації шунта, що виключає появу пов’язаних з ним ускладнень.

Що ж стосується медикаментозних методів лікування гідроцефалії, то вони дозволяють лише уповільнити розвиток цього стану, тому оперативне втручання залишається єдиним ефективним методом лікування водянки головного мозку.

Прогноз для пацієнтів з гідроцефалією

Існує сильний взаємозв’язок між причинами гідроцефалії і прогнозом для пацієнтів, у яких вона була діагностована. Крім того, якість життя хворого буде залежати від віку, в якому була виявлена ​​водянка, а також методів лікування, до яких вдалися його лікарі. Чим менше часу було витрачено на діагностику, чим слабкіші були симптоми – тим більше шансів на те, що людина з гідроцефалією зможе прожити нормальне і практично повноцінне життя.

Exit mobile version