Аутоімунний тиреоїдит

Аутоімунний тиреоїдит або тиреоїдит Хашимото – це хронічний запальний процес, який охоплює тканини підшлункової залози, які починають руйнуватися. Хвороба зустрічається рідко – всього у 3-4% людей. Чітко простежується спадкова схильність до розвитку тиреоїдиту та інших хвороб щитовидної залози. Ендокринні патології взагалі нерідко зустрічаються серед близьких родичів.

Давайте розбиратися, що ж відбувається при аутоімунному тиреоїдиті, як хвороба впливає на щитовидну залозу.

Природа захворювання

При аутоімунному тиреоїдиті щитовидна залоза не справляється зі своєю роботою. Імунна система починає виробляти антитіла, що руйнують щитовитку зсередини. Клітини щитовидної залози стають для імунітету чужорідними. В результаті знижується вироблення тиреоїдних гормонів.

До недавніх пір вважалося, що аутоімунний тиреоїдит призводить до гіпотиреозу. Але в останні роки фахівці вважають, що відбувається все якраз навпаки. Спочатку знижується активність щитовидної залози, яка перестає «вловлювати» йод і виробляти йодовмісні гормони. Гіпофункція щитовидної залози створює надлишок йоду і викликає інтоксикацію, запальні реакції, які запускають аутоімунізацію. На тлі цього і розвивається аутоімунний тиреоїдит.

Тому для визначення дійсних причин появи хронічного тиреоїдиту необхідно встановити чинники, які сприяють зниженню активності щитовидної залози.

Провокуючі фактори

Чому у деяких людей з’являються симптоми тиреоїдиту, а у інших – ні? Вся справа в поєднанні певних факторів:

  • перенесені інфекційні захворювання;
  • наявність вогнищ хронічної інфекції в мигдалинах, пазухах носа і зубах, уражених карієсом;
  • забруднення води і їжі, які вживає людина, дефіцит вітамінів і мікроелементів;
  • тривале безпричинне застосування гормонів і препаратів, які містять йод;
  • радіаційний вплив на організм;
  • хронічна інтоксикація;
  • нестача вітаміну D і селену, що беруть участь в синтезі гормонів щитовидної залози і її роботі;
  • велика кількість психотравмуючих ситуацій;
  • травми щитовидної залози.

Всі аутоімунні захворювання так чи інакше пов’язані зі станом психіки. Коли фахівці говорять про великий вплив роботи нервової системи на здоров’я, вони анітрохи не перебільшують.

Серед причин аутоімунного тиреоїдиту варто виділити дві основні – сильні стреси та інфекційні захворювання.

Жінки в 4-8 разів хворіють на аутоімунний тиреоїдит частіше за чоловіків. Спровокувати розвиток хвороби можуть гормональні зміни. Також нерідко зустрічається аутоімунний тиреоїдит при вагітності. Головна причина – гіперреакція імунної системи на природне придушення організмом її активності з метою збереження дитини.

Зустрічається у жінок і післяпологовий тиреоїдит. Він проявляється на 14 тижні після народження дитини. У більшості випадків хвороба проходить самостійно. Але жінка все одно потребує компетентної допомоги ендокринолога.

Перші ознаки і симптоми

Симптоми тиреоїдиту аутоімунної природи довгий час відсутні. Щитовидна залоза не змінюється в розмірі, безболісна при тому, що промацуванні. Хронічний аутоімунний тиреоїдит формується роками. Хвора людина скаржиться на почуття утруднення при ковтанні їжі, порушення дихання, дискомфорт в області горла. Іноді при промацуванні щитовидна залоза ущільнена, може мати невеликі вузлики.

Аутоімунний тиреоїдит протікає в кілька фаз:

  • Еутиреоїдна. Не супроводжується порушенням функції щитовидної залози, симптоми аутоімунного тиреоїдиту відсутні.
  • Субклінічна. Клітини щитовидної залози руйнуються, знижується кількість тиреоїдних гормонів. Збільшується синтез тиреотропного гормону (ТТГ).
  • Тиреотоксична. Щитовидна залоза при тиреоїдиті цієї фази руйнується набагато активніше, в кров потрапляють тиреоїднігормони і фолікулярні клітини, які підсилюють вироблення антитіл. Різко скорочується кількість гормону Т4.
  • Фаза відновлення функцій щитовидної залози або розвитку стійкого гіпотиреозу.

Аутоімунний тиреоїдит може розвиватися не в кілька фаз, а тільки за типом однієї фази. У багатьох хворих хвороба протікає в прихованій формі, коли виявляються антитіла до щитовидної залози в крові, але при цьому відсутні клінічні прояви захворювання. Розмір ураженого органу може змінюватися в залежності від форми патології (атрофічна, гіпертрофічна).

Атрофія щитовидної залози при тиреоїдиті частіше спостерігається в літньому віці, а у молодих людей – при радіаційному впливі.

Відсутність явних симптомів аутоімунного тиреоїдиту є причиною запізнілого початку лікування. Звертайте увагу на наступні підозрілі зміни в самопочутті:

  • прискорене серцебиття;
  • відчуття жару;
  • підвищення пітливості;
  • тремтіння кінцівок;
  • випадання, ламкість волосся;
  • дратівливість і порушення сну;
  • зниження ваги.

При появі перелічених симптомів обов’язково звертайтеся до ендокринолога, який може досліджувати щитовидну залозу і підтвердити або спростувати наявність тиреоїдиту.

Діагностика

Виявити аутоімунний тиреоїдит на початковій стадії досить складно. Найчастіше пацієнти звертаються до лікаря вже при появі вираженої нестачі тиреоїдних гормонів і розвитку гіпотиреозу.

Якщо у вашій родині є проблеми з щитовидкою, рекомендується періодично здавати кров на гормони залози і проходити УЗД щитовидної залози .

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту включає наступні лабораторні дослідження:

  • загальний аналіз крові, який при тиреоїдиті зазвичай показує збільшення кількості лімфоцитів;
  • імунограма з визначенням антитіл до щитовидної залози;
  • визначення рівня ТТГ, Т3 і Т4 – основних гормонів щитовидної залози, при зміні співвідношення яких можна поставити точний діагноз.

Для визначення розміру ураженого органу призначають ультразвукову діагностику. Але вона є лише доповненням до комплексного обстеження. Основну інформацію можна отримати тільки шляхом проведення гормональних досліджень.

Правильно сплановане обстеження надає величезну роль на вибір ефективного лікування тиреоїдиту. Не можна діагностувати і починати лікувати хвороби щитовидної залози без лабораторної діагностики крові.

Лікування тиреоїдиту

Багато хто вважає аутоімунний тиреоїдит мало не найстрашнішою хворобою і не знають, що від неї очікувати. Насправді захворювання не таке небезпечне, як прийнято вважати. Недостатність функцій щитовидної залози вже давно навчилися компенсувати за допомогою лікарських препаратів.

Лікування аутоімунного тиреоїдиту проводиться під контролем лікаря. Хворий повинен регулярно здавати аналізи на визначення рівня гормонів щитовидної залози. Післяпологовий тиреоїдит, який не супроводжується явним гіпотиреозом, не потребує лікування. Але жінки повинні розуміти, що при наступних вагітностях дисфункція щитовидної залози з імовірністю 60-70% виникне знову і може призвести до зниження вироблення головних гормонів щитовидки.

Якщо аутоімунний тиреоїдит не супроводжується гіпотиреозом, специфічна терапія не потрібна. При зниженні активності щитовидної залози застосовується замісна терапія левотироксином або іншими гормональними препаратами. Їх призначають тільки під контролем змісту ТТГ в крові.

Якщо аутоімунний тиреоїдит поєднується з підгострим тиреоїдитом, призначають глюкокортикостероїдні засоби. Для зменшення аутоантитіл в крові використовують нестероїдні протизапальні препарати, які пригнічують активність запального процесу і зменшують прояви основного захворювання. При виявленні розростання щитовидної залози, формуванні вузлів, обов’язково проводиться гістологічне дослідження. За його результатами призначають операцію.

Зміна харчування і способу життя

На швидкість розвитку аутоімунних процесів може впливати стан органів травного тракту і характер харчування. Перевірте роботу кишечника, здайте кал на дисбактеріоз. Іноді з порушень мікрофлори починаються проблеми з іншими органами, включно зі щитовидною залозою.

Необхідно виключити з раціону продукти, які посилюють запалення слизової шлунково-кишкового тракту:

  • будь-які алкогольні напої;
  • цукор, прості вуглеводи, які сприяють утворенню вільних радикалів, що підвищують ризик розвитку цукрового діабету і ожиріння;
  • надмірно жирна їжа, транс-жири;
  • овочі з високим вмістом крохмалю, особливо картопля;
  • бобові, грубі зернові, включаючи перловку і пшоно;
  • соуси, майонез;
  • хліб, здоба та інші продукти з глютеном;
  • гостроти, прянощі;
  • тунець (накопичує ртуть, як і інша велика риба;
  • консервовані страви.

Їжа повинна бути різноманітною. Частіше вживати фрукти, овочі, нежирне м’ясо і морепродукти. Рекомендується відмовитися від молока, так як воно може посилювати запальні процеси в кишечнику. А ось молочнокислі продукти, особливо приготовані в домашніх умовах, корисні при тиреоїдиті. Свійський сир, кефір на кефірному грибку, ряжанка – їх можна вживати регулярно без шкоди для здоров’я.

Немає необхідності дотримуватися строгої дієти при аутоімунному тиреоїдиті. Кожна людина повинна для себе розібратися з факторами, які саме у неї спровокували порушення функції щитовидної залози.

Особливу увагу приділяйте стану нервової системи. Якщо ви звикли хвилюватися через дрібниці, необхідно терміново міняти ставлення до стресів і непередбачених обставин. Хвилювання не допоможе вирішити накопичені побутові та фінансові проблеми. Необхідно зберігати спокій і завжди думати про своє здоров’я.

Що рекомендує народна медицина

Лікування народними засобами аутоімунного тиреоїдиту проводять з особливою обережністю. Деякі трави можуть мати негативний вплив на стан щитовидної залози і провокувати гіпотиреоз та інші ендокринні патології. Якщо в результаті обстеження були виявлені характерні гормональні порушення при наявності антитіл, не варто проводити ніякого лікування. Спробуйте змінити раціон харчування, відновіть мікрофлору кишечника, позбудьтеся від хронічних вогнищ інфекцій і постійних стресів, і аутоімунний процес може самоліквідуватися.

Настоянка зеленого волоського горіха

При наявності явного порушення функцій щитовидної залози можна спробувати один відомий рецепт. Для його приготування вам знадобиться зелені волоські горіхи. Візьміть 30 незрілих плодів, подрібніть їх і змішайте з 2 склянками свіжого квіткового меду (краще липового) і 1 літром горілки.

Поставте все це на два тижні в темне місце. Після настоянку процідіть і приймайте кілька разів на день за 20 хвилин до їжі – по столовій ложці. Курс лікування становить 1-2 місяці.

Сокотерапія

Свіжі овочеві соки багаті вітамінами і мінералами. Спробуйте відновити роботу щитовидної залози сумішшю морквяного і бурякового соків. До них рекомендується додавати декілька ложок лляної олії, яка багата антиоксидантами і ненасиченими жирними кислотами. Змішайте 150 г соку моркви і 50 г соку буряка. Додайте ложечку лляної олії. Випивайте цю порцію за день – до прийому їжі, краще вранці і ввечері.

Корисний при зниженні активності щитовидки обліпиховий сік. Можна прийнято робити компот з обліпихи. Можна просто заморозити ягоди, а взимку варити з них компот. Щоб отримати насичений смак, після закипання води розімніть плоди товкачем, додайте цукор або мед за смаком, зачекайте кілька хвилин і приберіть каструлю з вогню.