Як пережити зраду і розрив стосунків з найменшими втратами?

Отже, вас зрадили. Грубо, вульгарно і цинічно. В принципі, по іншому і бути не може. Красиво, естетично і від щирого серця — ці епітети більше підходять для відкритого шлюбу, який рідко зустрічається в нашій дійсності, тому його зараз зачіпати не будемо.

Так що зупинимося на випадку, коли проживши якийсь час разом, іноді навіть дуже і дуже значний час, один партнер зраджує іншого.

Це серйозний удар і стосункам і самолюбству іншого партнера. Дуже часто на цьому стосунки перериваються і вже не поновлюються. Хоча, треба сказати, що зрада далеко не завжди закінчується повним і остаточним розлученням. Наприклад, пари, які прожили досить довго, можуть віддати перевагу варіанту «закрити очі» на «дрібні витівки» один одного і залишитися один з одним, зберігаючи сформований спосіб життя і розуміючи при цьому, що пошуки нового партнера можуть вже просто не вдатися за проміжок часу, що залишився. Або ж бувають ситуації залежності від партнера. Причому, мова йде не про матеріальну залежність, а про залежність психологічну.

В такому випадку такий партнер (частіше жінка, хоча і чоловікам ніщо людське не чуже) готовий піти на що завгодно, аж до приниження публічною зрадою (про яку всім відомо), пережити низку зрад, аби залишитися з цією людиною.Проте, навіть і в такій ситуації зрада є річ хвороблива і малоприємна. Стерпіти — не означає схвалювати й продовжувати радіти життю так само як і було до цього неприємного факту.

Стадії переживання

У разі зради дуже часто людина відчуває переживання, які мають певні стадії. Багато в чому, вони перетинаються з тими почуттями, які охоплюють людину в і разі розставання (особливо, коли за зрадою слід ще і розставання) і навіть смерті дорогої людини. Цих стадій кілька — заперечення того, що сталося, або неприйняття. По суті, це шокова ситуація, коли свідомість просто відмовляється приймати сам факт того, що сталося.

Потім зазвичай наступає агресивна стадія

Вона може бути спрямована на різні речі — на безпосереднього винуватця — зі звинуваченнями, демонстрацією ненависті, злості, спробою компенсувати збитки. Або ж агресія може бути спрямована на супутні обставини — наприклад, на родичів, які «довели» партнера. І, звичайно, агресія може бути на того, з ким партнер зрадив — тобто на коханця, або коханку. В цьому випадку злість багато в чому має відтінок заздрості, що ж ця або цей *** міг дати такого, що не змогла я, як вона взагалі посміла, і тому подібні звинувачення, що закінчуються іноді не тільки словесною агресією.

Спроби все повернути

Далі, людина починає шукати способи все повернути назад (за умови, звичайно, якщо вона вважає для себе це можливим). Часто це буває період пошуку рішень в містичній площині — наприклад, звернення до Бога, до різних екстрасенсів, складання різних мало здійсненних планів. Часто ці дії мають на меті не реальне повернення партнера, а прагнення врівноважити ситуацію — повернути «борг», іноді й з відсотками. Звернення до вищих сил може мати вигляд добре відомої в психології угоди — наприклад, я зроблю що завгодно або, навпаки, не буду чогось робити, тільки нехай все, будь ласка, повернеться і стане, як було.

Депресивний стан

Наступний етап може бути самим затяжним, важким і небезпечним. На цій стадії часто розвивається депресія. Основні симптоми можуть бути наступними: втрата апетиту, порушення сну (як безсоння, так і підвищена сонливість), байдужість і втрата інтересу до навколишнього світу, втрата інтересу до себе (наприклад, багато жінок, та й чоловіків перестають стежити за собою), втрата впевненості у власних силах, втрата віри в людей, зокрема, потенційних партнерів. «Всі мужики однакові», «Нікому вірити не можна», «Я більше не вірю чоловікам», «Всі баби …» і так далі — ось такі «життєствердні» позиції можуть з’являтися на цьому етапі.

Найсумніше, що з’явившись у важкій стресовій ситуації, вони дійсно можуть стати дуже значущими та значною мірою визначати характер майбутніх взаємовідносин. Або їх відсутність. Крім того, повертаючись до депресивного етапу, треба відзначити, що з’являється багато думок про свою непотрібність, безперспективність, слабкість, зневіра у власних силах. В особливо важких випадках можуть виникнути й навіть здійснюватися суїцидальні думки. Горизонт усвідомлення під впливом переживань катастрофічно звужується і людина якийсь час може жити виключно своїм горем, яке не дає можливості відірватися від нього і побачити нові можливості й перспективи.

При цьому, треба сказати, що побудова на цих стадіях нових стосунків практично неможлива і якщо вони з’являються, то, як правило, мають швидкоплинний характер і часто несуть у собі відтінок мстивості та спроб підвищення самооцінки.

Депресивна стадія небезпечна ще й тим, що може затягнутися дуже надовго. Нормальних термінів переживання не існує. Зазвичай, важкі зради або розриви переживаються в термін до одного року. При цьому, найчастіше — в межах пів року. Але буває, що депресія затягується і на кілька років. Таке регулярно зустрічається. Багато людей могли це спостерігати якщо не на собі, то на своїх знайомих і близьких. Тому, бажано до депресивної стадії краще взагалі не доводити або ж зробити її переживання не таким гострим. Ця стадія майже завжди так чи інакше присутня, але одна справа відчувати печаль, а зовсім інша зануритися в глибоко депресивний стан, з якого людина довгий час не бачить виходу і страждає. Ось трансформувати депресію в печаль і смуток якраз і можливо.

Прийняття

Далі настає стадія прийняття факту. Як це відбувається? – У всіх по різному. Хтось може поступово усвідомлювати, що життя на цьому не закінчується і починати щось робити, «видужувати», буває, що усвідомлення того, що життя триває й у тебе все ще попереду приходить несподівано, як ніби десь запалюється світло. На цій стадії все нормалізується і людина відкривається для повноцінного життя.

На багатьох людях подібні випробування відбиваються дуже сильно. Настільки, що можуть стати емоційними травмами на все життя. Зазвичай вони породжують озлобленість і недовіру. Часто — послаблюють людину і вселяють в ній невпевненість у відносинах і відчуття, що «зі мною щось не так».

Існують спеціальні психотерапевтичні техніки, що дозволяють з одного боку, пройти по всіх стадіях переживання, з іншого послабити їх настільки, щоб не було заподіяно істотної шкоди психіці, прискорити проходження і надалі отримати нормальну здорову людину, якій не потрібна тривала реабілітація після важкого розриву або зради. Інша справа, що вони повинні виконуватися фахівцем і вимагають регулярних відвідувань фахівця певний час.

Допоможи собі сам

Але така можливість є, очевидно, не у всіх. Дещо можна зробити й самостійно, без істотного ризику нашкодити собі самому. Такі техніки, як правило, служать тій же меті — вони не знімають переживання повністю, та це й не потрібно — переживання необхідні у всіх своїх стадіях до повного завершення. Тільки після цього людина відроджується.

Проблема застосування технік, як правило, тільки одна — деякі люди не хочуть застосовувати їх, так само як і звернутися до психолога — вони вважають, що потрібно пережити все сповна, потрібно постраждати й що вони не заслуговують такого роду поблажливості. Тоді, звичайно, виникає проблема — їм потрібна допомога, але щоб її надати, вони повинні самі захотіти, чого не відбувається.

Парадокс полягає в тому, що як правило, десь в глибині вони все одно хочуть, щоб допомога була надана. Просто їм потрібен ще якийсь бонус — наприклад, допомога, надана наполегливо (зокрема, рідними й близькими) буде зовні прийматися з неприязню, так би мовити. І, лише, в самій глибині душі — із вдячністю.

Що можна зробити

Техніки — це тільки одна зі складових допомоги, яку людина може надати собі сама. Рекомендується також у важкі періоди змінити свій розпорядок життя.

Наприклад, заняття фізичними вправами, якщо вони до цього не практикувалися, дуже бажано почати. Підійде практично все, що підіймає м’язовий тонус. При цьому, бажано це робити не вдома, на самоті, а в спортзалах — в загальному там, де є люди. Гасло «У здоровому тілі — здоровий дух» має набагато більше значення, ніж може здатися і, фактично, хоча і з деякими застереженнями, може бути віднесене до тілесно-орієнтованої психотерапії.

Далі, постаратися заповнити виниклий вакуум якимись справами — наприклад, роботою. Крім того, добре підійде хобі, якщо воно є, або ж виникне привід його знайти.

Зробити собі щось приємне — теж варіант. Наприклад, пройтися по магазинах, як теоретично недороге рішення.

Змінити обстановку на якийсь час дуже бажано і не варто цим нехтувати — поїздка, невелика відпустка можуть стати надзвичайно терапевтичними.

Проведення часу з друзями, у всякому разі, не на самоті добре допомагає. Якщо не хочеться — потрібно навіть себе трохи підштовхувати.

Нові знайомства, якими б вони не були швидкоплинними, можуть виявитися корисними та додати відчуття потрібності.

Соцмережі

Exit mobile version