Мама і донька : виправляємо помилки

Стосунки мати-донька завжди складаються непросто. В ідеалі мати та донька повинні жити в гармонії, бути близькими та люблячими подругами, наставницею й ученицею (а коли донька виросла, наставницею може бути й вона в деяких питаннях), які обмінюються досвідом і жіночою мудрістю, в усьому підтримують одна одну. Думаю, всім хотілося б саме таких взаємин зі своєю мамою або донькою.

На жаль, в реальності це далеко не завжди так. Навіть в найбільш гармонійних стосунках «мати-донька» є підводні камені й конфліктні моменти. Коли жінка говорить про свою матір, її емоції завжди неоднозначні.

У нашому суспільстві склався образ матері як ніжної та люблячої своє чадо жінки. Однак мати — така ж особистість, зі своїми емоціями, життєвими принципами, зі своїм досвідом і ступенем травмованості. Те ж саме можна сказати й про доньку. Не завжди вони згодні одна з одною, далеко не завжди схвалюють одна одну. Це вічне протистояння жіночої мудрості, наставництва з авантюрністю і безпечністю юності, життєвого досвіду і молодого гострого, але ще не досвіченого розуму. У деяких взаєминах конфлікти виникають епізодично, а у деяких вони складні й навіть ворожі.

Так чи інакше, стосунки з мамою визначають і ваше ставлення до себе. Якщо не приймаєте матір, критикуєте її — значить не приймаєте і себе. Адже виховувала вас мама, у вас її гени (розум, зовнішність, образ мислення). Мама — перша людина, яку ми зустрічаємо, з’явившись на світ. Мама вчить нас сприймати світ. Тому взаємини з нею так сильно впливають на долю і життя людини.

У цій статті розглянемо ключові помилки в стосунках під назвою «доньки-матері», спробуємо розібратись, як працювати над ними та виправляти їх.

Мама як ворог

На жаль, нерідко в нашому суспільстві трапляється так, що найближча людина — мама стає ворогом для дочки. Це може відбуватися лише епізодично, в момент сварки. Але бувають і особливо важкі випадки, коли багаторічні образи й конфлікти переростають в міцне вороже ставлення один до одного. Розглянемо причини формування таких відносин.

Психологи і психотерапевти умовно ділять відносини мами й доньки на три стадії:

Мамо, обійми.

Це — період дитинства, коли дитина цілком залежить від матері, коли вона є головною людиною в її житті й без неї вона відчуває себе безпорадною.

Мамо, відпусти.

Це — підлітковий вік. Особистість починає усвідомлювати свою самостійність, цікавиться навколишнім світом. Надмірна опіка і захист мами більше не потрібні. Це час бунтарства, протесту, втечі з дому. Але юна особистість ще не до кінця самостійна, і все одно повертається до мами, додому.

Мамо, відчепися.

Даний етап настає, коли особистість повністю сформована і самостійна в соціальному і матеріальному плані. Дитина вже більше не дитина, і не потребує батьківської опіки, порад, а вже тим більше вказівках, як йому будувати своє життя.

Ці три етапи є нормою в родині. І якщо обидві сторони (і мама, і донька) сприймають їх нормально, з розумінням і лояльністю до того, що відбувається, відносини зберігаються. Якщо ж є протест проти природного їх розвитку, якщо хтось із них не відпускає, примушує іншого, виникає дисонанс. І його результатом стає ворожнеча.

Тепер розглянемо, які ж помилки допускають мати й донька в стосунках, а також можливі варіанти їх виправлення. Тим же, хто став мамою недавно, ці поради дуже знадобляться для правильного виховання доньки в майбутньому.

Помилка матері

Помилка перша: ти станеш тим, ким не змогла стати я.

Для кожної мами донька тою чи іншою мірою є втіленням її самої. Кожна мати бажає для доньки тільки найкращої долі й щасливого життя. Але асоціюючи себе з донькою на підсвідомому рівні, вона часом бачить благо доньки в тому, щоб та реалізувала материнські мрії та програми — те, що мама не встигла або не змогла зробити сама. Наприклад, дівчинку віддають на танці, тому що мама завжди хотіла стати балериною. Але життя склалося так, що від цієї мрії довелося відмовитися. І вона щиро переконана, що якщо її донька реалізується в танцювальній сфері, то буде щаслива.

Мама бачить це так: «Адже бути балериною, танцювати на великій сцені, бути відомою — що може бути прекрасніше, в чому ще щастя, якщо не в цьому?». При цьому, вона забуває, що кожна людина бачить щастя по-своєму і реалізуватися повністю може тільки в тій сфері, яка їй до душі. Найчастіше трапляється так, що дівчинку насправді не цікавлять танці взагалі. Припустимо, вона набагато більше цікавиться комп’ютерами. Але це прагнення мама вважає «дурним, порожнім», називає дурощами й пригнічує його.

Як реагує на це донька? Слухняна дівчинка з м’яким характером, звичайно ж, любить маму, довіряє їй і слухається її в усьому. Вона старанно виконує її програми, старанно займається балетом. Але якщо у неї інші інтереси, то балет складно їй дається. Вона відчуває, що не виправдовує очікувань матері, а також своїх викладачів, відстає в успіхах від одногрупниць. Нарівні з цим вона підсвідомо тягнеться, наприклад, до техніки або програмування, захоплена математикою. Але оскільки мама не схвалює цих занять, вона теж не дозволяє собі розвиватися в цікавій сфері. У дівчинки формується невроз.

Його результатами стають хвороби, затяжні депресії. Може роками зріти потаємна або несвідома образа на маму, дратівливість стосовно неї. Результати можуть бути жахливими. В цілому ж підсумок такий: реалізуватися в нав’язаній сфері повною мірою донька все одно не зможе, і буде почувати себе нещасною, неуспішною все життя.

Якщо ж донька за своїм характером — сміливий бунтар, який не боїться суперечити батькам, то пригніченою і нещасної вже буде відчувати себе мама. Донька кинула музичну школу і захопилася екстремальним спортом — значить у мене недолуга донька, я погана мати, не прищепила належних інтересів — ось як почувається мама в такій ситуації. Виникають конфлікти, і зростає ненависть. Донька не виправдовує очікувань матері, викликаючи тим самим глибоке розчарування у неї. «Ти у мене не вдалася, ти — недолуга» – часто говорить чи думає про неї мама.

Донька теж страждає від протистояння, у яке сама вступає з матір’ю. Душею вона тягнеться до мами й чекає любові від неї. Але відчуває її розчарування в ній, холодність і нерозуміння. У них часто відбуваються конфлікти та формується ворожнеча, відкрита або прихована, яка може тривати довгі й довгі роки, а то і все життя.

Як виправити помилку?

Матері необхідно приймати свою дитину не як свою поліпшену копію, а як окрему особистість, зі своїми бажаннями, інтересами й планами на життя. Навіть якщо доньці лише 6 років, не можна недооцінювати значущість її рішень щодо себе. Дозвольте їй самій вибрати шлях і прийміть його.

Якщо у ваших стосунках «мати-дочка» каменем спотикання стала саме вищеописана ситуація, можна зробити наступне: мама повинна прийняти діяльність доньки, перестати проєктувати на неї своє бачення ідеального життя. Дочки слід позбутися почуття провини й займатися тим, чого вона насправді завжди хотіла.

Помилка друга: я тебе народила — ти тепер завжди будеш мені винна.

Ця проблема виникає тоді, коли донька стає дорослою. Мами, які присвятили все своє життя дітям, дуже болісно переживають цей момент. Її маленька подружка, улюблена донечка, яка завжди була поруч, раптом залишає рідний дім, у неї починається нове цікаве життя: з’являються молоді люди, вона їде вчитися або працювати в інше місто, виходить заміж, всебічно розвивається. Мама почуває себе спустошеною.

Починаються докори з її боку: ти мені більше не телефонуєш, не пишеш, зовсім забула про матір. Іноді мами намагаються всіма силами брати участь в житті дочки, як раніше, хочуть знати про всі її справи, критикують і дають поради, втручаються в її стосунки з друзями та в особисте життя.

Вони не можуть відпустити доньку і змиритися з тим, що вона стала самостійною. Тут знову ж таки можливі два результати: покірна донька, яка звикла у всьому слухатися маму, під впливом глибокого почуття провини кидає всі свої справи, розходиться з неугодним мамі кавалером, не їде в інше місто на перспективну роботу — робить все, тільки щоб не засмучувати любу маму, не кидати її одну. При цьому вона глибоко нещасна і самотня: прив’язка до батьків не дає їй побудувати повноцінне власне життя.

У випадку зі сміливою донькою, яка протестує, глибоко страждає мама, відчуваючи себе самотньою і забутою. Донька відчуває роздратування і змушена вічно відстоювати свою недоторканість і особисту територію перед мамою. Адже це — близька їй людина. В обох випадках результатом буде приховане або пряме протистояння, скандали, сварки.

Як розв’язати проблему:

мамі необхідно перемикнутися на особисте життя, знайти нові захоплення і прагнення — тобто, перейти на новий етап життя, визнавши, що місія по вихованню доньки виконана. Доньці ж не слід забувати про матір, варто приділяти їй більше уваги та показувати свою любов до неї.

Помилка третя: батько — третій зайвий.

У парі «мама і донька — дві подружки» часом не знаходиться місця батькові. Мати цілком зайнята донькою, а тато не знає, як до них підступитися і залишається в стороні. Але ж для дівчинки дуже важливо отримати й батьківське виховання. Від батька вона вчиться спілкуватися з чоловіками та правильно сприймати їх. Саме мама може допомогти налагодити контакт тата з донькою, від неї в цьому плані дуже багато залежить.

Помилка четверта: ти повинна жити поруч зі мною.

Ця помилка частково є наслідком помилки номер три. Мама не може відпустити доньку в доросле життя, змиритися з тим, що вона тепер не так сильно потрібна своїй дитині. Коли в житті доньки з’являється чоловік, і особливо коли вона виходить заміж і починає жити своїми сімейними турботами, мати відчуває ревнощі. Вона, сама того не усвідомлюючи, маніпулює донькою, скаржачись, що та забуває її, що вона сумує за нею. Часто такі ревниві мами всіма способами намагаються домогтися того, щоб донька переїхала жити зі своїм обранцем до мами. Звичайно ж, якщо вдалося домогтися переїзду, наступним етапом буде критика нового члена сім’ї — зятя, і його подальше виживання. Так вона відвойовує собі назад улюблену дитину. Це звучить дико, але багато жінок навіть не розуміють, що саме це і роблять. Несвідомо вони навіть перед собою маскують свої ревнощі турботою про дочку.

Помилка п’ята: ти завжди вибираєш не тих чоловіків.

У кожної мами є власний ідеал чоловіка. Для своїх доньок ми бажаємо щасливого заміжжя, і, звичайно ж, щиро незадоволені, якщо вона вибрала неправильну з нашої точки зору людину. Оскільки смаки матері й дочки не так вже й часто збігаються, обранці доньки майже завжди будуть для мами “не такі”. І справа не в тому, що даний чоловік дійсно поганий, а в тому, що він не відповідає материнському ідеалу.

Коли донька вибирає «не того», турботлива мама, дійсно спонукувана лише турботою і благими намірами, прагне зруйнувати її відносини з цією людиною. Чи знайомо вам, як матері критикують неугодних їм обранців дочки? Але ж мама — це авторитет, мудра і любляча людина, і для багатьох її думка дуже важлива. Раз по раз її критика підточує впевненість доньки в правильності вибору, навіть якщо вона прагне міркувати тверезо й об’єктивно. Мамина думка ніби «капає їй на мізки». У парі починаються сварки, підсумком стає розставання.

Якщо донька все ж наполегливо протистоїть маминій критиці, і виходить заміж за «негідного», вони можуть надовго стати ворогами.

Якщо ж донька у всьому слухається матір і відкидає всіх тих, хто мамі не сподобався, згодом виникає інша проблема. До 25-27 років мама все ж розуміє, що доньці час виходити заміж. Вона починає пиляти її за те, що та досі не вибрала собі гідного чоловіка для сім’ї. При цьому вона навіть не здогадується, що сама була тому причиною весь цей час. Деякі мами починають підшукувати наречених для доньки, що засиділася в дівках.

Звичайно ж, безрезультатно, тому що у доньки все ж таки свій смак, і ні з ким із запропонованих кандидатів у неї не складається.

Що можна зробити в цій ситуації?

Мама — найрідніша людина, яка хоче для нас щастя. До того ж за плечима у неї — життєвий досвід, вона мудра і багато що бачить

наперед. Її поради з приводу особистого життя теж не засновані повністю на порожніх ревнощах. Бувають випадки, коли дійсно варто до неї прислухатися, придивитися до обранців, яких вона пропонує доньці, і вийти заміж за одного з них. І хоча це ризиковано, іноді батьки дійсно бачать, що для нас краще.

В ідеалі ж, в питаннях особистого життя матері слід тільки м’яко направляти доньку, без критики й осуду пояснюючи, чому, наприклад, її хлопець не підходить їй. Якщо мати бачить, що донька обрала поганого, ненадійного, безвідповідального чоловіка, варто розповісти їй про можливі наслідки її вибору (безгрошів’я, зради, відсутність допомоги з дітьми). Це матиме набагато більший ефект, ніж агресивна критика. Донькам також варто прислухатися до материнської думки в питаннях особистого життя.

Помилка шоста. Ти не так виховуєш дитину.

Коли у доньки з’являються свої діти, мами дивляться на це з позиції свого життєвого досвіду. Вони, пройшовши від початку і до кінця шлях виховання своєї дитини, відразу бачать, що молоді батьки роблять не так, над чим їм варто працювати. Стаючи бабусями, мами часто не можуть не втрутитися в процес виховання і догляду за дитиною, викликаючи тим самим агресію і нерозуміння.

Вихід: навчіться давати поради доньці ненав’язливо і делікатно, дозвольте їй самій впоратися з новими завданнями, довірте їй виховання малюка і м’яко направляйте її в цьому. Дочка, своєю чергою, повинна прислухатися до мами й переймати її досвід.

Для дитини також дуже важлива гармонія у взаєминах мами й бабусі, оскільки вона як губка вбирає інформацію, переймає моделі поведінки оточення. І донька в майбутньому буде ставитися до вас так, як ви ставилися до її бабусі, просто копіюючи вас.

Помилки дочки.

«Не вчіть мене жити, краще допоможіть матеріально!»

Молодий і гострий розум спонукає до експериментів, змушує пробувати нове. Іноді ми не прислухаємося до мами, вважаючи її думку застарілою, непридатною до сучасного життя. У деяких ситуаціях дійсно варто відкинути побоювання старших і зважитися на щось нове. Однак, потрібно ставитися з повагою до думки матері, до її досвіду і мудрості та прислухатися до того, що вона говорить. Повага, ніжне поводження з мамою — запорука успішних і гармонійних відносин з нею.

Мама стала не потрібна.

Коли дочка йде з сім’ї, нове життя затягує її. Ми настільки зайняті своїми проблемами, що забуваємо дзвонити мамам. Але ж це так глибоко їх ображає: вони починають відчувати себе самотніми й непотрібними. Як би ви не були зайняті, знайдіть час зателефонувати їй, приїхати, допомогти по господарству, сходити разом по магазинах або в кіно. Підтримуйте стосунки з мамою, дайте їй відчути вашу турботу — і вона відповість вам любов’ю і вдячністю.

Критика маминого життя.

У відповідь на поради матері так легко образити її, розкритикувавши її життя. «Ти й сама нічого не добилася — ось і не вчи мене». Не тільки мами критикують нас, доросла дочка теж має свою думку про те, що відбувається. Це в корені невірна позиція. Якщо мати щось робить неправильно, дочка повинна або прийняти це, або повідомити про це вкрай делікатно, не образивши її.

Мама повинна завжди допомагати мені.

Деякі дочки вважають, що у мами, якщо вона вже у віці й на пенсії, не може бути особистого життя, і єдине її призначення тепер — допомагати їй по господарству, сидіти з онуками й в усьому виручати дочку. Звичайно, мама робить це — як же не допомогти рідній дитині. Ця ситуація характерна для сімей з гіпертурботливими матерями, які повністю присвятили себе родині. Розпещені діти безцеремонно експлуатують маму за звичкою.

Однак доньці слід поважати приватний материнський простір і перестати використовувати її, дати їй нарешті свободу.

Як налагодити взаємини з мамою?

Якщо стосунки з матір’ю ворожі, зайшли в глухий кут, то дуже ефективна робота з психологом. Спочатку фахівець працює з кожною з вас окремо, потім проводиться загальна терапія. Однак, якщо ваша мама не розділяє з вами прагнення йти до психолога або взагалі не бажає вас слухати, навіть ваша робота над собою поодинці допоможе багато в чому поліпшити ваші взаємини.

Як проводиться терапія:

Етап перший — прийняти маму

Подивіться на матір не як на батька, а як на людину в цілому. Спробуйте визначити причини, чому вона поводиться з вами тим чи іншим чином і в яких ситуаціях, чому у неї саме такі життєві принципи. Прийняття матері дуже важливе для людини, оскільки поки ви її не прийняли, поки у вашій душі живе образа на неї, ви не зможете прийняти й себе. Ставлення до мами накладає глибокий відбиток на життя жінки.

Етап другий — примирення

Дуже важливо помиритися мамою, навіть якщо ви багато років не спілкуєтесь, і образа глибоко вкоренилася у ваших серцях. Як це найкраще зробити — залежить конкретно від вашої ситуації, і в цьому вам допоможе психотерапевт. Якщо, на жаль, примирення неможливе, напишіть мамі листа. Такий лист дійсно допоможе справитися з такою глибокою душевною травмою як розрив з матір’ю, допоможе простити все і відпустити ситуацію.

Підбиваємо підсумки

Важливо розуміти, що з роками мама і донька віддаляються одна від одної. У доньки з’являються своя сім’я і турботи. Це не розрив стосунків, а їх перехід на новий якісний рівень. І мама, і донька повинні стати незалежними, навчитися жити самостійно, одна

без одної. Надважкий цей перехідний період для мами. Їй важче перелаштуватися, перемикнутися на нову ціль, тому що останні 20-25 років свого життя вона присвячувала дітям. Та й вік уже не сприяє психологічній гнучкості. Завдання доньки — підтримати в цей період маму, делікатно допомогти їй знайти нові інтереси й заняття, захопити чимось. Для того, щоб зберегти зв’язок з мамою, можна знайти якесь спільне хобі.Тоді ні ви, ні мама не будете відчувати себе обділеними увагою одна одною.

Гармонічні стосунки з мамою дуже важливі для будь-якої жінки, оскільки ставлення до мами – показник її ставлення до світу і до себе, сприйняття себе як жінки. А це, своєю чергою, дуже впливає на стосунки з іншими людьми, з чоловіком і на долю в цілому.