Кліщовий системний бореліоз: що таке хвороба Лайма і як її лікувати

Розбираємося разом чим може закінчитися укус кліща і що робити, щоб уникнути важких наслідків або вилікувати лайм-бореліоз.

Що таке хвороба Лайма

Хвороба Лайма (лайм-бореліоз, кліщовий системний бореліоз) – інфекційне захворювання, яке викликають бактерії виду Borrelia. Вони передаються людині при укусі інфікованого чорноногого або оленячого кліща. Кліщ заражає тварин після укусу – хворобою часто страждають олені, птахи й гризуни. Чим довше членистоноге знаходиться на шкірі, тим вище ймовірність зараження. Зазвичай для передачі інфекції потрібно 24-36 годин. Укус безболісний, і багато пацієнтів його навіть не помічають, а пізніше стикаються з симптомами, не знайшовши самого збудника. Укус не завжди призводить до зараження. У слинних залозах кліщів бактерій зовсім небагато, в основному вони заселяють кишківник.

Хвороба Лайма була вперше виявлена в місті Олд-Лайм, штат Коннектикут, в 1970-х роках, але визначити її причину лікарям вдалося тільки в 1982 році. Це найбільш поширене кліщового захворювання в Європі та США. Йому схильні жителі лісових районів. При цьому зовсім необов’язково, що людина любить проводити час серед дерев: часто кліщ потрапляє до нього через домашніх тварин після вільного вигулу.

Бореліоз – бактеріальне захворювання, воно добре лікується антибіотиками, особливо на ранній стадії. При більш пізньому прояві або хронічних симптомах часто потрібно внутрішньовенне введення антибіотиків протягом декількох тижнів. Хворобу часто діагностують в різних кінцях планети.

Збудник хвороби Лайма

Причиною лайм-бореліоз вважаються кілька різновидів бактерій одного виду: Borrelia burgdorferi, Borrelia garinii і Borrelia afzelii. Це мікроаерофіли – організми, яким для зростання необхідний кисень в повітрі або тканинах організму господаря. Їх переносять кліщі роду Ixodes, життєвий цикл яких – близько трьох років. Вони живуть в низьких травах і чагарниках.

Вогнища поширення хвороби Лайма фіксують в лісах помірного клімату. Ті ж місцевості, як правило, заселені кліщовим енцефалітом, який діагностують рідше, ніж бореліоз. Обидва захворювання мають сезонний характер – залежать від активності кліщів. Нерідко в одного пацієнта зустрічається цілий набір інфекцій, тому що кліщ може бути заражений одночасно декількома видами бактерій. Крім укусу кліща і потрапляння його фекалій на шкіру, зустрічаються випадки зараження при вживанні свіжого коров’ячого або козячого молока.

Симптоми хвороби Лайма

Ознаки зараження рідко відрізняються у дітей і дорослих. Як правило, симптоми включають:

• суглобові і м’язові болі;
• сильну втому, відсутність енергії;
• високу температуру;
• симптоми, схожі з грипом.

Відповідно до одного з ранніх досліджень хвороби Лайма, у 89% дітей, заражених бореліозом, виявлялася специфічна висипка. Головна небезпека в тому, що яскраві симптоми можуть проявитися через місяці й навіть роки після укусу кліща. До цього бактерії розвиваються в організмі в прихованій формі. Але деякі ознаки укусу можна помітити в перший місяць після контакту з кліщем. Нерідко збільшуються лімфатичні вузли, підвищується температура і діагностується мігруюча еритема – висип, що починається від місця укусу. Пляма розширюється протягом декількох днів, досягаючи 30 см в діаметрі. Уражене місце свербить і болить.

Пізні симптоми можуть проявитися:

• пухлиною в місці укусу;
• лицьовим паралічем;
• сильним головним болем;
• скутість рухів в шийному відділі;
• артритом з сильним болем в суглобах;
• збоями серцевого ритму (лайм-кардит);
• запаленням головного і спинного мозку.

Діагностика та лікування

Діагностика в першу чергу грунтується на факті укусу кліща. Лікар може припустити наявність хвороби, якщо пацієнт проживає в районі, де зафіксовані випадки бореліозу. Проводиться огляд тіла на предмет наявності висипу і еритем. Найнадійніший показник – аналіз крові. Також можуть призначити імуноферментний аналіз, який визначає наявність антитіл до білків B. burgdorferi.

Еритема (збільшується в сторону від місця укусу) на місці укусу кліща з’являється в період від 2 до 30 днів з моменту укусу у 60-90% пацієнтів. Це так званий первинний афект, головна ознака захворювання. Питання про необхідність екстрених профілактичних заходів (введення специфічного імуноглобуліну, антибіотикопрофілактика) вирішується протягом 72 годин після присмоктування в разі отримання позитивного результату лабораторних досліджень (кліщ, кров потерпілого). Після видалення кліща протягом місяця необхідно стежити за станом здоров’я і при підвищенні температури або появі головного болю, слабкості негайно звернутися до лікаря, повідомивши про факт присмоктування кліща й отриманої раніше медичної допомоги.

Наслідки хвороби Лайма

Пацієнтів з діагностованим бореліозом, як правило, госпіталізують в інфекційне відділення лікарні. Якщо симптоми не яскраво виражені, відсутня лихоманка та інтоксикація, можна лікуватися амбулаторно. Для боротьби з інфекцією лікарі використовують антибіотики. Всі люди, у яких була діагностована і підтверджена хвороба Лайма, підлягають обов’язковому диспансерному спостереженню в наступні два роки.

Пізні прояви не вилікуваного вчасно бореліозу можуть виражатися в ревматологічних, кардіологічних та неврологічних проблемах зі здоров’ям. У таких випадках наслідки усувають лікарі відповідної кваліфікації. Від хвороби Лайма не існує вакцини. Найкраща профілактика – уникати місць скупчення кліщів у весняно-літній сезон. Якщо вас все-таки вкусили й ви знайшли кліща, що вкусив шкіру, його потрібно правильно видалити, захопивши тіло максимально близько до голови.

Заразна хвороба Лайма

Вчені не виявили доказів того, що на хворобу Лайма можна заразитися від людини. Згідно З центром по контролю і профілактиці захворювань, зараження бореліоз під час вагітності може спричинити передачу інфекції плоду. Але дослідження, проведене у 2009 році за участю 66 вагітних жінок, показало, що у пацієнток з хворобою Лайма ризик несприятливих наслідків вагітності значно вище . При цьому немає повідомлень про передачу бореліозу немовлятам через грудне молоко. Хвороба Лайма хоч і міститься в рідинах організму, але не передається повітряно-крапельним, статевим шляхом або при переливанні крові.

Висновки

Кліщі не падають на людей з дерев, тому що не підіймаються вище 70 см від землі. У них є чутливий орган, що реєструє вібрацію травинки й гілочки, сигнали від якого зупиняють їх від подальшого підйому. Кліщі сидять на травинці майже нерухомо, але рухова активність різко підвищується, коли вони потрапляють на людину. Членистоногі відчувають перепад температури тіла в соті частки градуса. Тому безпомилково знаходять шлях з поверхні одягу до шкіри людини. Вони вибирають ділянку з найбільш теплою і тонкою шкірою, на якому судини підходять максимально близько до поверхні. Як правило, це зони паху, пупка, пахв, під грудьми, під сідницями, під лопатками, ділянками прилягання гумок натільної білизни.

Засоби від кліщів

Під час укусу кліщ вводить слину, яка може містити інфекційний агент. Тому можна заразитися без присмоктування кліща, просто необережно сходивши в ліс без засобів захисту.

Не треба плутати репелентні засоби захисту й акарицидні. Перші (їх можна наносити на шкіру) відлякують кліщів, другі (їх наносять тільки на одяг) вбивають. Тому максимальний захист від кліщів можуть забезпечити так звані акарицидно-репелентні засоби для обробки одягу і репеленти для обробки шкіри й одягу. Від іксодових кліщів використовують репелентні склади, що мають на етикетці або вкладці вказівку на призначення для захисту від кліщів сімейства Ixodidae. До складу входять найбільш ефективні стосовно цієї групи членистоногих репеленти (ДЕТА, акреп). Це засоби вищої категорії ефективності, вони призначені для нанесення на шкіру (для захисту від комах) і одяг (для захисту від комах і кліщів). Рекомендована норма витрати засобу при цьому перевищує таку для захисту від інших комах. Захисна дія репелентних засобів від кліщів, як правило, не перевищує 95%. Тому на етикетці обов’язково пишуть: «Засіб забезпечує неповний захист від кліщів! Будьте уважні!”

Також використовують акарицидні засоби. До їх складу входять найбільш ефективні піретроїди, що містять ціан-групу. Вони викликають швидке настання паралічу у кліщів, що потрапили на одяг. Такі акарицидні засоби можуть бути рекомендовані для захисту як від кліщів, так і від бліх.

Пересування кліщів

Кліщі, всупереч розхожій думці, самі не пересуваються на значні відстані. З лісу на ділянку вони приїдуть за рік до нападу на людину. А привезуть їх на собі миші, птахи або інші дикі тварини, кров’ю яких кліщ харчується. Він відпаде на ділянці, залишить потомство, а на наступний рік молоді кліщі зможуть вкусити вас або вихованців. Де була одна доросла самка кліща, буде до двох тисяч молодих павукоподібних. Принаймні, стільки яєць відкладає доросла особина. Тому дачну ділянку необхідно обробляти два рази в рік – навесні й восени. За останні 30 років ризик присмоктування кліща і зараження хворобою Лайма в Європі виріс в 15 разів (дані ВООЗ). Зараження після укусу кліща (і без нього) може статися з ймовірністю до 40%.

Правила безпеки

Щоб убезпечити себе від кліщів, необхідно дотримуватися таких правил:

1. Намагатися гуляти в відкритій місцевості без значної рослинності, по пішохідних доріжках і широких стежках;
2. Підбираючи одяг для походу в ліс, віддавайте перевагу світлим тонам, щоб побачити кліща і вчасно зняти. Принцип такий: штани під шкарпетки або в чоботи, сорочку, майку (з довгими рукавами й щільно прилеглими манжетами) під штани, куртка на поясі або приталена. І звичайно, обов’язково застосування репелентів і акарицидів;
3. Після походу по лісі необхідно проводити огляд одягу та тіла, щоб вчасно зняти кліща.

Стався укус

Якщо вас вкусили, слід діяти відповідно до наступного алгоритму:

1. Кліща необхідно видалити якомога швидше. Для вилучення потерпілому необхідно звернутися в найближчу лікувально-профілактичну організацію.
2. Якщо немає можливості відразу звернутися за медичною допомогою, то як можна швидше самостійно видаліть кліща, що присмоктався, дотримуючись рекомендації:

• Ниткою зав’яжіть вузлик навколо Впившись частини кліща, обережно, потягуючи кінці нитки догори і в сторони, витягніть його. Замість нитки можна використовувати спеціальний пінцет, яким слід захопити кліща і викручували рухом видалити його;
• місце присмоктування продезінфікуйте будь-яким відповідним засобом (70% спирт, 5% йод, одеколон);
• після вилучення необхідно ретельно вимити руки з милом.

Ні в якому разі не можна розчавлювати кліща, оскільки можна втерти збудника в шкіру і заразитися «кліщовими» інфекціями.

Віддаленого кліща слід помістити в герметичну місткість і якомога швидше доставити в медичну організацію для подальших досліджень. Здати його з метою визначити носійство інфекції можна в Центри гігієни та епідеміології (ФБУЗ) в вашому регіоні.

Вимагайте від адміністрацій закладів відпочинку, місць організованого відпочинку на природі підтвердження проведених акарицидних обробок в поточному сезоні