Анкілоз

Анкілозом називається нерухомість суглоба внаслідок зрощення суглобових поверхонь.

Види анкілозів

Залежно від характеру тканини, яка розвивається між суглобовими поверхнями, розрізняють наступні анкілози:

• кісткові (справжні);
• фіброзні (рубцеві);
• хрящові (зазвичай вродженого характеру).

Залежно від поширеності процесу в суглобі, анкілози можуть бути:

• повними;
• частковими.

Залежно від розташування зрощень, розрізняють анкілози:

• внутрішньосуглобові (центральні) – зрощення, що зчленовуються суглобових поверхонь між собою;
• позасуглобні (периферичні) – утворення внесуставної кісткової перемички між кістками, які утворюють суглоб.

Зрощення суглобових кінців при анкілозі може мати наступний характер:

• вроджений (первинний);
• придбаний (вторинний).

Положення, в якому зафіксовано суглоб при анкілозі, може бути:

• функціонально вигідним (зручним);
• функціонально невигідним (незручним).

Причини анкілозів суглобів

Найбільш частими причинами анкилозів є:

• гострі або хронічні інфекційні процеси в суглобі;
• руйнування суглобових кінців при закритих травмах і пораненнях;
• інфіковані відкриті рани;
• дегенеративно-атрофічні процеси в суглобі (артрози);
• неправильне лікування переломів і травм (особливо внутрішньосуглобових) з надто тривалою імобілізацією суглоба;
• операційні втручання (резекція суглобових кінців кісток).

При всіх перерахованих процесах відбувається руйнування хрящового покриву суглобових поверхонь кісток грануляційною тканиною, яка роз’їдає хрящову пластинку і організуючу кров’яні згустки. Відбувається метапластична перебудова патологічних продуктів в порожнині суглоба, і він стає нерухомим.

Сприяє розвитку процесу спокій ушкодженого суглоба (наприклад, при тривалій його іммобілізації).

Особливо характерно виникнення анкилозов при повторюваних пошкодженнях, закритих переломах або пораненнях, ударах і травмах з крововиливом всередину тканин. Також сприяють формуванню анкілозів наявність хронічних інфекційних процесів в суглобі і дегенеративних змін (артрозу). Відкриті поранення можуть інфікуватися, що призводить до тривалого гнійного процесу, руйнування хрящової тканини і розростання кісткової або фіброзної. Утворюється кістковий і фіброзний анкілози, відповідно.

Нерідко новостворена фіброзна тканина піддається осифікації. Тобто в ній починають відкладатися солі кальцію, і з часом вона починає нагадувати кісткову.

Найбільш часто анкілози виникають при інфекційних артритах (гнійних, туберкульозних, гонорейних та інших). При їх виникненні відбувається значне руйнування апарату суглоба, що сприяє виникненню анкілозу. Злипливі форми артритів, що зустрічаються при деяких ревматичних, інфекційних або токсичних ураженнях суглобів, також можуть привести до формування анкилозів.

Дуже часто анкілозивні процеси виникають в суглобах хребта. При цьому відбувається злиття тіл хребців або їх відростків. Запальні захворювання щелепи (наприклад, остеомієліт),деякі інфекційні хвороби (скарлатина та інші) можуть призводити до виникнення анкілозів скронево-нижньощелепного суглоба. Зазвичай процес буває одностороннім, але приблизно в 25% випадків зустрічається двобічне ураження.

Вроджені (первинні) анкілози можуть виникати при дефектах формування кісткової і / або хрящової тканини у внутрішньоутробному періоді. При цьому дитина народжується з фіброзно анкілоованими суглобами. Така патологія суглоба є різновидом анкілозу і називається Артрогрипоз. Вроджені кісткові анкілози зустрічаються рідко і часто є проявом генетичної форми патології.

При неврогенних артропатіях центрального походження ніколи не виникає анкилозов.

Симптоми анкілозу

Головним симптомом анкілозу є відсутність рухів в суглобі внаслідок зрощення його поверхонь. Причому в ході утворення анкілозу суглоб може спочатку стати важкорухомим, а потім зовсім втрачає можливість рухатися.

Іншими проявами можуть бути:

1. Порушення основної функції суглоба. Залежно від характеру ураженого суглоба, це може бути порушення ходи або повна відсутність можливості ходити (анкілози в суглобах нижніх кінцівок), постави (анкілози в суглобах хребта), жування й язика (анкілози скронево-нижньощелепного суглоба) і інші.
2. Хронічні болі, що виникають внаслідок порушення статики. Особливо їх виникнення характерно для фіброзних форм анкілозів.
3. Деформація суглоба. Відбувається зміна суглобових поверхонь. Вони можуть стати опуклими, нерівними, значно потовщеними. Виглядає процес естетично неприємно, особливо якщо уражається скронево-нижньощелепний суглоб (характерна асиметрія особи).
4. Патологія постави – виникає при анкілозах суглобів хребта, нижніх кінцівок.
5. Атрофія м’язів кінцівки відбувається при довгоіснуючих анкілозах.
6. Якщо анкілоз виник в період росту організму (в дитячому віці), то уражена кінцівка може відставати в рості від здорової (візуально – вона менше за розміром). При анкілозі скронево-нижньощелепного суглоба може розвиватися мікрогенія (недорозвинення нижньої щелепи), більш виражена на стороні поразки.

Симптоми анкілозу залежать від того, в якому положенні суглоб зафіксований. Якщо воно функціонально невигідне (наприклад, колінний суглоб зігнутий під кутом), то ходити людина не зможе. Якщо положення більш вигідно функціонально – зберігається здатність до деяких рухів і можливість працювати.

Фіброзні анкілози відрізняються від кісткових тим, що для них характерно виникнення хронічних болів в суглобі і збереження деякої здатності до качательних рухів. При кісткових анкілозах зазвичай болю немає, а рухи відсутні повністю.

Якщо розвивається анкілоз в одному з суглобів, то сусідні до нього суглоби мають підвищений ризик до аналогічних процесів, особливо, якщо вони схильні до артрозу. Наприклад, при знерухомленні одного з суглобів кінцівки хворий перестає нею користуватися. В результаті такого «щадіння» інші суглоби практично повністю іммобілізовані, що є фактором ризику виникнення анкілозів.

Порушення функції при окремих видах анкілозів

Різні види анкілозів, в залежності від їх функціональної вигідності, можуть бути представлені таким чином:

Анкілоз плечового суглоба

• положення плеча у відведенні – функціонально вигідне, так як зберігається функція приведення і відведення кінцівки;
• становище плеча у відведенні – функціонально невигідно, при цьому функція верхньої кінцівки практично неможлива.

Анкілоз ліктьового суглоба

• положення під прямим кутом – функціонально вигідно;
• випрямлене положення верхньої кінцівки – функціонально невигідно, різке порушення функції кінцівки.

Анкілоз променевозап’ястного суглоба

• помірне тильне згинання кисті – функціонально вигідно;
• анкілоз в долонному відведенні кисті – функція кисті різко порушується.

Анкілоз кульшового суглоба

• випрямлене положення кінцівки з невеликим відведенням – функціонально вигідно;
• зігнуте і наведене положення – функціонально невигідно, хворий змушений користуватися костилями.

Анкілоз колінного суглоба

• положення розгинання – функціонально вигідніше;
• положення згинання – різко порушує функцію кінцівки, з’являється необхідність користуватися костилями.

Анкілоз гомілковостопного суглоба

• положення стопи під прямим кутом – більш вигідно;
• становище підошовного згинання – веде до подовження кінцівки і порушення ходьби.

Такий поділ на функціонально вигідні і невигідні типи анкілозів – відносно. Все залежить від виду анкілозу, супутньої патології та інших чинників. При будь-яких анкілозах функція буде значно порушена при порівнянні зі здоровим суглобом, і буде порушуватися працездатність хворого.

Діагностика анкілозу

При підозрі на анкілоз звертаються до травматолога або хірурга.

Цілями діагностики є встановлення етіології процесу і характеру анкілозу (кістковий, фіброзний, хрящовий).

Припустити діагноз зазвичай буває не складно, але часто виникають складності в диференціюванні його від рубцевої контрактури. Особливо це характерно для тих випадків, коли збережений невеликий обсяг пасивних рухів в суглобі (зазвичай – рухи, що гойдають).

Рентгенологічне дослідження – основний метод для диференціальної діагностики між кістковим анкілозом і фіброзним, а також іншими формами патології. У ряді випадків воно допомагає виявити причину, яка призвела до виникнення анкілозу (наприклад, запальний процес в суглобі).

Кістковий анкілоз на рентгені проявляється відсутністю суглобової щілини, переходом однієї кістки в іншу, відсутністю видимих суглобових поверхонь. Якщо анкілоз зачіпає не всю суглобову поверхню, то він є неповним.

Фіброзний анкілоз рентгенологічно виявляється на підставі звуження суглобової щілини, зміни конфігурації (сплощення) суглобових поверхонь.

Більш інформативними і сучасними методами для діагностики анкілозів є комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія.

Допоміжний характер носять дані лабораторних та інших досліджень, що дозволяють підтвердити етіологію процесу (наприклад, запальні зміни в крові при інфекційному артриті).

Лікування анкілозу

Основна мета терапії – максимальне відновлення функції суглоба. Лікування повинно бути повноцінним і починатися якомога раніше.

Терапія анкілозів може бути:

• оперативною (хірургічна корекція);
• консервативною (медикаментозні засоби, фізіотерапевтичні процедури та інші методи).

Якщо в суглобі є запальний процес, то його купірування виходить на перший план.

Хірургічне лікування в першу чергу проводиться в тих випадках, коли суглоб зафіксований в функціонально невигідному положенні.

Методи оперативної корекції

• редресація – розтягнення тканин або здавлення з наступним відновленням їх нормальної конфігурації;
• остеотомія – випрямлення кінцівки для додання їй більш вигідного положення;
• артропластика – роз’єднання суглобових поверхонь з формуванням нових, між якими поміщаються прокладки з пластичної тканини;
• ендопротезування суглоба – повна заміна суглоба на штучний при важких випадках анкілозів.

Протипоказання до операції

Протипоказаннями до хірургічного втручання є небезпека рецидиву основного захворювання, повна атрофія м’язів, великі рубцеві зміни тканин. Після купірування запальних явищ операція можлива не раніше ніж через 6-8 місяців при відсутності інших протипоказань. У разі інфікування післяопераційної рани (нагноєння) анкілоз може виникнути знову.

Консервативні процедури

• комплексне ортопедичне лікування;
• медикаментозна терапія (нестероїдні протизапальні засоби, антибактеріальні і знеболюючі, а також інші препарати, які часто вводяться всередину суглоба);
• фізіотерапевтичні процедури (СМТ, УВЧ, електрофорез);
• лікувальна фізкультура (ритмічна напруга м’язів руки або ноги в гіпсовій пов’язці);
• масаж;
• мануальна терапія.

При фіброзних анкілозах розробляються гойдаючі рухи на тлі використання знеболюючих препаратів.

У лікуванні важливі свідома і послідовна участь хворого в процесі терапії, виконання всіх рекомендацій фахівців. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на максимальне відновлення функції суглоба.

Профілактика і прогноз

До заходів профілактики виникнення анкілоза відносяться:

• раціональне лікування травм;
• застосування способів іммобілізації, що не порушують тонусу м’язів, що не ускладнюють кровотік і дозволяють ранні активні рухи;
• лікарська терапія, фізіотерапевтичні процедури і лікувальна гімнастика, спрямовані на розробку хворого суглоба і підвищення тонусу м’язів.

Своєчасне і правильне використання сучасних методів лікування анкілозу дозволяє домогтися успішного результату. Однак відновлення повного обсягу рухів в ураженому суглобі, особливо після запальних процесів, важко.

Щоб запобігти розвитку артрозу в сусідніх суглобах, хворому з анкілозом рекомендовані регулярні заняття лікувальною фізкультурою, масаж, фізіотерапевтичні процедури, санаторно-курортне лікування.