Черевний тиф – це небезпечне інфекційне захворювання, що викликається бактеріями сальмонели черевного тифу (Salmonella typhi). Черевний тиф часто плутають з паратифом. Характерно, що черевний тиф і паратифи клінічно не відрізняються від захворювань зі схожими симптомами, проте паратиф протікає в легшій формі. Інфекція легко поширюється при вживанні забрудненої їжі та води, а також передається при контакті з інфікованими людьми.
Для тифу характерна дуже висока температура, пітливість, гастроентерит і діарея. І хоча випадки захворювань на черевний тиф рідко зустрічаються в розвинених країнах світу, хвороба як і раніше представляє серйозну загрозу для здоров’я населення країн, що розвиваються. Черевний тиф піддається лікуванню за допомогою антибіотиків.
Поширення захворювання
Багато розвинених країн стали ендемічними по черевному тифу кілька століть назад. Вчених досі турбують причини виникнення чуми в Афінах, початок якої, ймовірно, поклала епідемія тифу. Ці висновки були зроблені на підставі аналізу ДНК зубів, виявлених при розкопках давньогрецьких поховань. Черевний тиф виявився причиною початку глобальної епідемії. В даний час Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вказує на серйозну проблему – спалахи черевного тифу в ендемічних регіонах (Індія, Південно-Східна Азія, Африка, Центральна та Південна Америка). У зазначених областях щорічно виявляється від 16 до 33 мільйонів випадків захворювань черевним тифом, що в підсумку призводить до півмільйона смертей на рік. Випадки захворювання на тиф реєструються в основному серед туристів, що відвідали ті регіони, в яких тиф вважається ендемічним захворюванням. У 2006 році, за повідомленням Агентства з охорони здоров’я Великобританії, було зареєстровано близько 500 випадків черевного тифу в Англії, Уельсі і Північній Ірландії, що було найвищим показником за ціле десятиліття. Найчастіше носіями захворювання були громадяни країни, які відвідували родичів і друзів на території Індійського субконтиненту.
Як відбувається передача черевного тифу?
Діти схильні до вищого ризику зараження черевним тифом, однак у дорослих симптоми захворювання, як правило, проявляються різкіше і переносяться важче. До групи ризику по тифу потрапляють ті категорії населення, які подорожують в ендемічні з тифу регіони, тісно контактують із зараженим тифом людиною, мають ослаблену імунну систему через тривале лікування або іншое захворювання, а також вживають воду, заражену бактеріями черевного тифу або заражені продукти.
Викликають черевний тиф бактерії Salmonella typhi, найбільш часто захворювання передається оральним шляхом або шляхом опосередкованого контакту з зараженими тифом фекаліями. Пацієнт з черевним тифом може виступити в якості розповсюджувача захворювання там, де є проблеми з водопостачанням. В процесі харчового виробництва переносником черевного тифу може стати людина, не миючи руки після відвідування туалету або та, хто вже заражена і продовжує працювати з харчовими продуктами. Погані санітарні умови на виробництві в цілому так само сприяють зараженню харчових продуктів бактеріями черевного тифу. Деякі люди можуть виступати пасивними носіями захворювання. Навіть при лікуванні антибіотиками і зняття симптомів, деякі носії тифу можуть становити загрозу для оточуючих.
Симптоми черевного тифу
Хворі на черевний тиф страждають від високої температури (від 39 до 40 градусів), крім того, для них характерні такі симптоми як головний біль, загальний біль у всьому тілі, відсутність апетиту, млявість, слабкість, втома, сильна діарея, а також висип, що виникає на нижній частині грудної клітки та верхньої частини живота. При відсутності лікування черевний тиф може перейти в другу стадію, на якій у хворого зберігається висока температура, виникає спочатку сильний запор, а потім діарея, відбувається різка втрата ваги, а живіт роздувається і збільшується в об’ємі, набуваючи некрасиву форму.
Третя стадія черевного тифу призводить до того, що людина впадає в маячний стан, галюцинує, лежить нерухомо, прикривши очі, і не реагує на подразники ззовні. На четвертий тиждень хвороби повільно настає поліпшення, симптоми поступово зникають, а температура знижується до нормальної в цілому за 10 днів.
Як діагностують черевний тиф?
Якщо лікар підозрює наявність у хворого черевного тифу при прояві відповідних симптомів, виконують аналіз крові на бактеріальний посів і біохімічний аналіз крові на наявність сальмонели черевного тифу. Лікарі також фіксують докладну медичну історію з урахуванням туристичного маршруту. Це допомагає виявити приблизне місце зараження. Додаткові тести, використовувані для діагностики черевного тифу, мають на увазі проведення імуноферментного аналізу (ELISA) і тесту на флуоресцентні антитіла.
Як лікувати черевний тиф?
Бактерії сальмонели, що викликають черевний тиф, можна знищити такими антибіотиками як ципрофлоксацин або цефтриаксон. Однак деякі штами захворювання виробляють стійкість до антибіотиків після тривалого лікування і викликають побічні ефекти. Під час лікування черевного тифу хворому необхідно вживати велику кількість рідини для запобігання зневоднюванню, крім того, необхідно дотримуватися здорового раціону для забезпечення організму необхідною кількістю поживних речовин.
Види вакцин від черевного тифу
Існує три вакцини від черевного тифу, рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я: Vivotif (Ty21a), Typhim Vi (ViCPS) та інактивована вакцина проти черевного тифу. Як правило, ці вакцини рекомендовані тим, хто подорожує до країн, ендемічні з тифу, їх ефективність коливається в межах від 50 до 80%. Перед поїздкою в країну, ендемічну по тифу, необхідно звернутися до лікаря для обговорення варіантів вакцинації. Кожна з вакцин має свої особливості, період, необхідний для адаптації організму до вакцини та кількість доз. Вакцинацію слід завершувати не менше ніж за один тиждень до подорожі. Вакцини від черевного тифу втрачають свою актуальність через кілька років, тому необхідно уточнювати у спеціаліста давність минулої вакцинації і актуальність додаткової дози препарату.
Профілактика черевного тифу
Черевному тифу можна запобігти, дотримуючись належного рівню санітарії та гігієни. Так як хвороба поширюється в місцях, де продовольство і питна вода якимось чином контактують із зараженими людськими екскрементами, необхідно ретельно мити руки після туалету і готувати їжу, виконуючи всі санітарні норми. Овочі та фрукти слід ретельно мити, а їжу варити або смажити до повної готовності. Воду слід вживати кип’ячену, дистильовану або в пляшках. Предмети домашнього вжитку так само слід утримувати в чистоті.
Головний видавець і засновник сайту healthapple.info з 31 травня 2017 року. Редактор статей на сайті.