Малярія

Трансмісивні захворювання – малярія – це паразитарна інфекція, для якої характерний тривалий перебіг, ураження печінки та інших внутрішніх органів, а також прогресуюча анемія. Збудники захворювання – це паразити роду Plasmodiu, які є найпростішими внутрішньоклітинними організмами.

Малярія: особливості захворювання

«Болотна лихоманка» – саме так раніше називали малярію. Специфічна назва пов’язана з тим, що хвороба зустрічається переважно в регіонах з жаркими погодними умовами, де простежується надмірна вологість. Саме ці умови вважаються ідеальними для життєдіяльності паразита / переносника інфекції – самка комара роду Anophele. Вперше про причини розвитку хвороби заговорили ще в Європі в 19 столітті.

Малярія у дорослих

Україна виступає регіоном вільним від малярії, хоча періодично і відзначаються рідкісні випадки захворюваності серед населення.

У дорослих центральним симптомом малярії виступає лихоманка, яка протікає циклічно і має кілька фаз своєї течії. Турбує також хворих головний біль, ломота в суглобах, підвищення температури тіла, розлади сечовипускання, дисфункція серця і судин. Можуть з’явитися висипання, безсоння на тлі нервового розладу.

Малярія у дітей

Захворювання у дітей часто призводить до летального результату. Імунітет в цьому віці недосконалий, а шкірні покриви більш тонкі, що полегшує процес зараження паразитами від самок комарів.

Малярія за своїми симптомами у дітей може бути різною, причому клінічна картина буде залежати і від рівня імунного захисту дитини, і від її віку. Серед основних ознак малярії можна відзначити, лихоманку, порушення роботи шлунку і кишечника, висипання на тілі, судоми і анемію.

Якщо малярія вроджена, то дитина народжується переважно раніше терміну, із заниженим показником маси тіла, іноді з явними аномаліями розвитку органів і зниженим тонусом м’язів.

Збудник малярії

На сьогоднішній день налічується більше 4000 видів найпростіших загону Coccidiidae і роду Plasmodium, але доведено, що лише 5 з них є збудниками малярії.

Плазмодії малярії: види

За морфологією всі плазмодії мають якусь схожість. Відрізняються вони між собою лише невеликими нюансами / ознаками. Паразити цього типу позиціонують комара, як постійного господаря, чого не можна сказати про людину, адже для плазмодіїв малярії це лише проміжна ланка життєвого циклу. Хворіють на малярію виключно люди, причому на тлі того, що інфекція потрапляє в кровотік, і починає згубно впливати на еритроцити.

Плазмодії малярії – це:

  • Falciparum (розвивається тропічний вид хвороби);
  • Vivax (триденний вид захворювання);
  • Malariae (чотириденний вид хвороби);
  • Ovale.

Також лікарі виділяють плазмодії малярії Кnowlesi, але цей варіант вивчений зовсім мало.

Як передається малярія

Заражається людина малярією переважно через укус інфікованого комара роду Anopheles. Але хвороба не завжди поширюється таким чином. Виділяють лікарі шляхи зараження при кров’яних переливаннях, а також трансплацентарний спосіб.

Етапи розвитку та прояви малярії

Спочатку відбувається інфікування. Плазмодії-паразити проникають в кровотік людини в момент укусу, а точніше тоді, коли комаха живиться кров’ю. Далі починається період інкубації, коли людина заражена, але не відчуває симптомів малярії. Ці терміни залежать від численних факторів, зокрема від виду збудника.

У продромальному періоді з’являються так звані провісники захворювання. Погіршується загальний стан людини, що заразилася, може з’явитися біль в голові, озноб. Триває це в середньому до 5 діб.

Далі виникають специфічні ознаки малярії – особливий гострий період, якому притаманні серійні гарячкові напади. Тривалість таких може бути різною, зазвичай від 3-4 і до 10 годин. Після настає полегшення, симптоми малярії стихають.

Види малярії

Це захворювання може бути різним. Види малярії мають суттєві відмінності, які неодмінно варто розглянути детальніше. Кожен вид малярії має свою специфіку перебігу і з’являється на тлі негативного впливу відповідного типу плазмодія.

Тропічна малярія

Ця хвороба, яку називають коматозною, характеризується найбільш важкою клінічною картиною. На частку цього виду малярії припадає понад 90% загальної кількості летальних випадків. Клінічно хвороба проявляється в першу чергу яскраво вираженим токсичним синдромом. При цьому чергування таких фаз, як озноб, жар, пітливість, властиві іншим формам захворювання, тут виражені дуже слабо.

Початок захворювання супроводжується лихоманкою, сильним головним і м’язовим болем. Приблизно через 2 дня з’являється симптоматика токсикозу: хворого починає нудити, виникає блювота і відчуття задухи, тиск падає, починається кашель. Крім того, тропічна малярія має один характерний симптом – алергічний висип, яка з’являється на тілі.

Протягом перших 7 днів хвороби відбувається розвиток гемолітичної анемії, що супроводжується жовтяницею. Виникнення анемії пов’язано зі стрімким руйнуванням еритроцитів, тобто їх гемолізом (звідси найменування анемії). З 2-го тижня картина змінюється: збільшуються селезінка та печінка, що створює значні труднощі при ранній діагностиці захворювання.

У людей, імунітет яких ослаблений, тропічна малярія може розвиватися більш стрімко: вже на 2-му, а іноді і на 1-му тижні хвороби починає прогресувати або токсичний шок, або кома, або гостра дисфункція нирок. Хворі з малярійною комою стають слабкими, байдужими, млявими, апатичними, постійно відчувають сонливість. Буквально через лічені години свідомість плутається, стає загальмованою, можуть початися судоми. Це дуже небезпечний стан, оскільки при ньому часто спостерігається несприятливий результат.

Масове руйнування еритроцитів зазвичай призводить до гострої ниркової недостатності. Механізм цього процесу такий: гемоглобін, який звільняється в результаті гемолізу, спочатку потрапляє в кровотік, а потім в сечу. У підсумку в нирках відбувається порушення сечоутворювальних процесів і зменшується діурез (об’єм сечі за добу). Продукти природного обміну, що в нормі повинні залишати організм з сечею, не виводяться, в результаті чого починає розвиватися важкий стан, званий уремією.

Триденна малярія

Цей вид хвороби вважається полегшеною формою. У більшості випадків ускладнення не з’являються, захворювання не призводить до смерті хворого, незважаючи на те, що часто протікає досить важко.

Початку триденної малярії передує нетривала продромальна фаза. Такий період у тропічного виду відсутній. Вона характеризується такою симптоматикою, як слабкість і біль у м’язах, після яких відразу починається лихоманка.

Триденна малярія відрізняється циклічністю підвищень температури, що відбувається кожні дві доби, тобто на кожен 3-й день. Саме це і послужило приводом назвати даний вид захворювання триденним. У фазу температурного підйому пацієнт збуджений, у нього частішає дихання, шкіра стає гарячою і дуже сухою. Серце починає скорочуватися з частотою до ста ударів за хвилину, АТ знижується, з’являється затримка сечовипускання. Фази ознобу, жару і пітливості проявляються чіткіше. В середньому напад триває 5-10 годин. Після багаторазових нападів, тобто приблизно на 10-ту добу визначається збільшення печінки та селезінки, починається розвиток жовтяниці.

Разом з тим, у деяких пацієнтів напади підвищення температури відбуваються щодня. Даний феномен при триденній малярії обумовлюється тим, що в кровотік проникає одночасно декілька поколінь плазмодія. У подібних випадках температура тіла хворого може періодично підвищуватися навіть після декількох місяців після хвороби.

Малярія овалі

Такий вид малярії дуже схожий на триденну форму хвороби. Відмінність полягає в тому, що захворювання протікає значно легше. Ще одна характерна особливість овалі – це періодичність нападів лихоманки, які з’являються через день. Підвищення температури відбувається зазвичай ввечері, що не властиво іншим видам малярії.

Чотириденна малярія

Цю хворобу, як два попередніх видів, відносять до полегшених малярійних форм інвазії. Таке захворювання починає розвиватися гостро і яскраво, без жодних продромальних симптомів. Кожні три доби з’являються напади лихоманки, під час яких температура підвищується до високих показників. Поки триває напад, стан пацієнта важкий: плутається свідомість, шкіра стає сухою, АТ значно знижується.

Слід зазначити, що крім перерахованих традиційних видів малярії існує ще один – шизонтний. Така форма розвивається після того, як в кровотік проникають вже сформовані шизонти, тобто малярійні плазмодії, які пройшли безстатеву фазу розвитку. Як правило, шизонтне захворювання виникає в результаті інфікування при переливанні крові. З цієї причини даний вид малярії називають шприцевим або прививним. Відмітна особливість шизонтного виду малярії – це відсутність періоду, при якому плазмодій розвивається в печінці. Клінічний прояв захворювання в таких випадках цілком залежить від того обсягу крові, який був введений людині.

Іноді зустрічається малярія змішаного типу, що виникає через те, що людина одночасно заражається двома і більше видами малярійних плазмодіїв. Таке захворювання протікає досить важко, з симптоматикою, характерною для тих форм, які починають розвиватися внаслідок зараження.

Ознаки малярії

Симптоматика цього паразитарного захворювання специфічна. Простежується і лихоманка, і суглобові болі, і анемія, і позиви до блювоти, і головні болі. Також лікарі відзначають у хворих збільшення деяких внутрішніх органів, зокрема селезінки, а також жовтяницю, яка пов’язана з руйнуванням гемоглобіну та еритроцитів. Найчастіше ознаки малярії виражені яскраво. Перебіг захворювання переважно важкий, хоча він багато в чому залежить від імунітету людини і наявності у нього супутніх хвороб, що протікають в хронічній формі.

Ознаки малярії особливо виражені у дітей дошкільного віку та жінок, які перебувають у періоді виношування плоду.

Лихоманка найчастіше турбує циклічно. Початковий озноб змінюється жаром. Шкірні покриви стають сухими і набувають червонуватого відтінку. Далі жар переходить в стадію посиленого потовиділення. Хворий відчуває незначне полегшення. Анемія може візуально непростежуватися, хоча за результатами лабораторних тестів гемоглобін знижений. Далі шкіра стає жовтою через зростання показника білірубіну в крові. Турбують суглобові болі. Заражений малярією скаржиться на нудоту, блювоту, болі в голові, сонливість, занепад сил.

Малярія: симптоми при ускладненнях

У тому випадку якщо захворювання дало ускладнення, з’являються додаткові симптоми. Це може бути кровотеча обширного або локального типу в матці, легенях, кишечнику, нирках і т. д. Також виділяють геморагічну фіолетово-синій, червоний і рожевий висип, який з’являється нерівномірно на різних частинах тіла у вигляді плям. При ускладненнях не виключені судоми, затримка сечі, поліорганна недостатність і гемоглобінурійна лихоманка. Хворий може втрачати свідомість на тлі утвореної малярійної коми. Що стосується механізму появи такої ознаки малярії можна виділити тромбоз судин, велика поразка головного мозку паразитами.

Малярія на губах – некоректний термін

Вірус герпесу 1-го типу часто провокує появу невеликих пузирчастих утворень навколо рота. У народі такий стан називають малярією на губах – але термін є некоректним, адже до інфекційно-паразитарного захворювання малярії він ніякого відношення не має.

Герпес на губах має кілька етапів своєї прояви. Тут варто виділити первісне пощипування, далі поява бульбашок, виразок, утворення струпів і етап загоєння. Така «малярія на губах» може супроводжуватися головним болем, підвищенням показників температури тіла, больовими симптомами в м’язах. Часто при так званій малярії на губах простежується підвищене слиновиділення.

Діагностика малярії

Діагностика малярії здійснюється згідно з рядом критеріїв, серед яких:

  • Клінічні, виражені характерною симптоматикою, в тому числі появою лихоманки.
  • Епідемічні, коли пацієнт за останні 3 роки побував в ендемічній в плані малярії країні.
  • Анамнестичні, які передбачають вивчення історії життя пацієнта. При цьому перевіряються такі фактори, як вже перенесена перша форма малярії і переливання крові.

Крім того, для діагностики малярії фахівець повинен ознайомитися з результатами наступних основних аналізів:

  • загальне дослідження крові на малярію;
  • дослідження сечі;
  • біохімічний аналіз.

Слід зазначити, що саме результати лабораторного дослідження є головним критерієм при діагностиці малярії.

Лабораторні аналізи при малярії

Для діагностики в даному випадку використовуються наступні лабораторні дослідження:

  • Мікроскопія крові – дослідження товстої краплі.

Застосовується, якщо підозрюється захворювання: є епідеміологічні показання і спостерігаються такі ознаки: температура нападоподібно підвищується, селезінка з печінкою збільшуються, розвивається анемія. Це найбільш дешевий і простий дослідний метод, який дозволяє виявити наявність малярії, визначити тип плазмодіїв і встановити, на якій стадії розвитку вони знаходяться.

  • Дослідження тонкого (пофарбованого) мазка крові.

Проводиться в тому випадку, якщо після дослідження краплі крові потрібно підтвердити й уточнити тип збудника, а також фазу його розвитку. Такий аналіз не настільки показовий, як перший.

  • Імунологічні дослідні методи:

Виявлення специфічності білків при аналізі периферичної крові – методика для експрес-діагностики хвороби, яка використовується в тих регіонах, де малярія широко поширена. Вдатися до такого методу людина може сам.

Серологічні аналізи – виявлення присутності в венозній крові особливих антитіл до малярії. Застосовується переважно в неендемічних регіонах, коли є підозра на хворобу. Коли антитіла виявлені, це може свідчити як про поточне захворювання, так і про те, що людина перехворіла на малярію раніше. Відсутність антитіл – це ознака повної відсутності малярії.

  • Дослідження ланцюгової полімеразної реакції крові на хворобу.

При такому аналізі здійснюється забір або венозної, або периферичної крові на малярію, щоб виявити збудника. Дослідження застосовується для діагностики малярії з невисоким ступенем паразитемії. Метод досить дорогий і складний, тому не використовується як скринінговий. Коли є підозра на хворобу, він стає додатковим діагностичним методом.

  • Розтин носіїв – комарів.

Дана процедура дозволяє епідемічно контролювати малярію.

Як здають кров на малярію

У пацієнта найкраще брати кров на малярію тоді, коли у нього простежується напад, однак це можна робити і в період між нападами. Якщо концентрація малярійних плазмодіїв невелика, кров на малярію для аналізу забирається протягом 24 годин, з періодичністю в 4-5 годин.

З метою проведення діагностики малярії забрана кров піддається дослідженню. Для цього може застосовуватися як метод краплі, так і метод пофарбованого (тонкого) мазка. Іноді використовуються обидва методи. Вони дозволяють точно встановити вид захворювання. Якщо під час аналізів виявляється, що уражено більше 2 відсотків еритроцитів, лікар ставить діагноз «тропічна малярія».

Лікування малярії

Терапія повинна бути комплексною і тільки під суворим керівництвом інфекціоніста в умовах стаціонару. Серед терапевтичних цілей потрібно відзначити: ліквідацію паразитів з організму хворого, попередження розвитку ускладнень, профілактику рецидивів. Що стосується видів лікування, то вони повинні бути не тільки симптоматичними, але і направленими проти паразита-збудника, тобто етіотропним. В період лікування малярії грає важливу роль і догляд за пацієнтом.

Основні ліки від малярії

Лікування при малярії підбирається строго в індивідуальному порядку, причому враховується вид захворювання і факт наявності або відсутності ускладнень. Можуть бути рекомендовані хінолілметаноли – це Хінин, Хлорохін, Мефлохін та ін. Призначають бігуаніди, діамінопіримідини, терпенлактони, сульфаніламіди, тетрациклін, сульфони і інші групи препаратів. Кожен медикамент, застосовуваний при лікуванні малярії, має свій механізм дії, рівень ефективності по відношенню до того чи іншого збудника хвороби і схему прийому. Призначити ліки від малярії може тільки компетентний лікар. Самолікування неприпустимо.

Догляд за хворою людиною

Людина, яка хворіє на малярію, потребує постійного і максимально ретельного, правильного догляду. Тільки таким чином можна полегшити стан хворого, зменшити інтенсивність хворобливих відчуттів, які відчуває інфікована людина під час кожного нападу лихоманки.

Коли починається озноб, хворого необхідно укутати, прикласти до ніг грілку. У період жару хворого слід розкрити, грілки забрати, однак стежити за тим, щоб не було протягів. Важливо не допустити переохолодження. При головних болях дозволяється покласти на голову щось холодне. Коли пройде період потовиділення, треба відразу змінити натільну і постільну білизну, а потім дати людині спокійно відпочити.

Важливо проводити профілактичні заходи в приміщенні, в якому перебуває хворий. До них відносяться не тільки провітрювання, а й запобігання проникненню комарів, щоб малярія не змогла поширитися на інших людей. Для цього використовуються засоби-інсектициди і протимоскітні сітки, що встановлюються на прорізи вікон.

У тому випадку, коли має місце складна форма малярії, хворий не повинен перебувати в домашніх умовах: він спостерігається в лікарняному закладі – або в палаті, або у відділенні інтенсивної терапії, що залежить від ступеня тяжкості перебігу захворювання.

Крім вищеописаних правил догляду за хворою людиною необхідно забезпечити йому правильне харчування (дієти) і рясне пиття. Причому дієтичний стіл прописаний тільки під час нападів, а між ними людина може харчуватися звичайним чином і не забувати пити багато рідини.

Профілактика малярії

Профілактичні заходи проти малярії важливо дотримуватися тим людям, які постійно або тимчасово перебувають в ендемічних по захворюванню країнах. Тому перед тим, як відправитися в неблагополучний по малярії регіон, слід завчасно підготуватися, і підійти до цього питання дуже серйозно. Маленьким дітям до чотирирічного віку, вагітним та ВІЛ-інфікованим в небезпечні з точки зору захворюваності на малярію країни виїжджати настійно не рекомендується.

Перед подорожжю бажано відвідати посольство країни призначення, щоб отримати вичерпні відомості про поточну епідемічну ситуацію та проконсультуватися з приводу способів профілактики малярії, ефективних і актуальних для конкретного регіону.

Основним способом запобігти захворюванню є ефективний захист від укусів малярійних комарів. Зрозуміло, забезпечити такий захист на всі сто відсотків неможливо, проте подібна профілактика малярії значно знизить ймовірність захворіти. Засобами захисту є:

  • Сітки протимоскітні, що встановлюються у віконних і дверних отворах.
  • Мережеві завіси, що ретельно заправляють під матрац, під якими можна безпечно спати.
  • Засоби-репеленти – спеціальні з’єднання хімічних речовин, які відлякують комарів, проте не можуть їх убити. Засіб слід нанести або на шкіру, або на одяг. Репеленти можуть бути представлені у вигляді аерозолів і спреїв, кремів, гелів і так далі. Використовувати препарат слід відповідно до інструкції, що до нього додається.
  • Засоби-інсектициди – хімічні препарати для знищення комах. Представлені у вигляді аерозолів. Щоб убити комарів, слід обробляти інсектицидом приміщення, пороги і протимоскітні сітки. Через 30 хвилин після закінчення обробки приміщення повинно бути провітрено. До інсектицидів також додається інструкція по використанню.

Медикаментозна профілактика

Існує і медикаментозна профілактика малярії, що припускає використання протималярійних препаратів. Перед тим як застосовувати той чи інший медикамент, необхідно уточнити ступінь стійкості до нього захворювання в конкретній країні.

Слід зазначити, що медикаментозна профілактика малярії не може повністю забезпечити захист від зараження, проте при правильному підборі медикаментів вона істотно знижує ймовірність захворіти. Також необхідно розуміти, що мова йде не про щеплення від малярії. Прийом препаратів для профілактики недуги слід почати за один тиждень до від’їзду і, не переривати його протягом всієї подорожі, продовжувати ще 1-1,5 місяця після повернення додому. До таких медикаментів відносяться:

  • Хлорохін, або Делагіл. З метою профілактики малярії приймається раз в 7 днів в дозуванні 0,5 г для дорослих і 5 мг на 1 кг ваги для дітей.
  • Гідроксихлорохін, або Плаквеніл. Приймається раз в 7 днів в дозуванні 0,4 г для дорослих і 6,5 мг на 1 кг ваги для дітей.
  • Мефлохін, або Ларіам. Приймається раз в 7 днів в дозуванні 0,25 г для дорослих і від 0,05 до 0,25 мг для дітей.
  • Примахін. Застосовується раз в 2 дня в дозуванні 30 мг для дорослих і 03 мг на 1 кг ваги для дітей.
  • Прогуаніл, або Бігумаль. Застосовується раз на добу в дозі 0,2 г для дорослих і від 0,05 до 0,2 г для дітей.
  • Піриметамін, або Хлоридин. Застосовується раз в 7 днів в дозуванні 0,0125 г для дорослих і від 0,0025 до 0,0125 г для дітей. Давати препарат дітям слід в поєднанні з медичним засобом Дапсон.

Таким чином, профілактику малярії слід починати заздалегідь і не відкладати вирішення питання на останній день. Перед прийомом тих чи інших медикаментів необхідно проконсультуватися з фахівцем, щоб уточнити дозування.

Якщо зараження все ж сталося або на це є хоч найменша підозра, важливо своєчасно звернути увагу на симптоми і вчасно обстежити хворого. Це дозволить швидко призначити адекватне лікування, яке буде ефективним. Крім того, слід в обов’язковому порядку проводити обстеження пацієнтів з будь-яким гіпертермічним синдромом, які прибули з ендемічних в плані малярії регіонів, причому робити це протягом 3 років. Своєчасна і ефективна терапія дозволить запобігти подальшому поширенню збудника захворювання.

Щеплення від малярії

Щеплення від малярії, безумовно, стало б ефективним засобом, здатним запобігти захворюваності. Однак на сьогоднішній день офіційної вакцини від малярії не існує. В результаті проведених клінічних досліджень був створений експериментальний екземпляр, що не призначений для широкого використання. По суті, його ще не можна назвати вакциною в прямому сенсі слова, і до масового виробництва він повинен пройти ще чималий шлях.

Коли справжня вакцина буде створена, і люди зможуть убезпечити себе щепленнями від малярії, це стане значущою подією, оскільки вакцинація дозволить впоратися з хворобою у всьому світі. Треба сподіватися, що ефективне щеплення від малярії вже скоро стане реальністю.