Хвороба Пертеса у дітей

Здорова дитина – прагнення всіх батьків. На жаль, дитячий організм вразливий сильніше, ніж у дорослої людини. Існує ряд хвороб, до яких схильні виключно діти. До їх числа і відноситься захворювання Легга Кальве Пертеса. Найчастіше воно зустрічається у хлопчиків 3-15 років.

Що собою являє хвороба Легг Кальве Пертеса?

Захворювання Легга Кальве Пертеса зачіпає тазостегновий суглоб і кістку стегна. У зв’язку з тим, що головка і хрящ стегна недостатньо забезпечуються кров’ю, вони стають м’якими і деформуються. Як наслідок відбувається розвиток асептичного некрозу – процесу омертвіння верхньої півкулі головки стегнової кістки, що носить дистрофічний, а не бактеріальний або гнійний характер.

Хвороба вражає одну кістку, а інша залишається здоровою. Зазвичай страждає праве стегно. Двостороннє ураження буває в 5% випадків. Незважаючи на те, що найчастіше захворювання зустрічається у хлопчиків (на 5 хлопців припадає 1 дівчинка), якщо захворює дівчинка, то недуга протікає важче і загрожує інвалідністю.

Причини розвитку захворювання

Певною причини, що приводить до розвитку патології, в медицині поки не встановлено. До найвірогідніших факторів, здатним спровокувати хворобу Пертеса у дітей відносяться:

• генетична схильність, що передається у спадок;
• високе навантаження на суглоби ніг;
• вроджені патології ендокринної системи організму;
• отримання травми;
• гормональні зміни, які відбуваються в підлітковий період;
• інфекційні захворювання, що розвиваються на тлі ослабленого імунітету.

Одна з останніх теорій, що пояснює механізм прогресування хвороби Пертеса, полягає в мієлодисплазії. Це вроджене недорозвинення спинного мозку у відділі, який відповідає за нервові зв’язки головки стегнової кістки.

Недорозвиненість, менші розміри і недостатнє число нервових закінчень і судин, за якими здійснюється харчування тазостегнового суглоба, призводить до його хронічної недостатності. Дати поштовх до розвитку некрозу здатна травма або запальний процес.

До групи ризику потрапляють малюки:

• що народилася з маленькою вагою (менше 2,1 кг);
• перехворіли в ранньому віці на рахіт;
• отримують неповноцінне харчування з гострою нестачею корисних речовин;
• схильні до інфекційно-алергічних недуг;
• хлопці, які часто і довго хворіють на вірусні та інфекційні захворювання;
• які страждають гіпотрофією;
• з проблемами алергічного характеру.

Часто хворіючі діти потрапляють в групу ризику по розвитку хвороби Пертеса

Стадії хвороби і супутні симптоми

Симптоматика хвороби Пертеса проявляється не відразу, на початковому етапі іноді може бути зовсім відсутніми. Діти зазвичай починають скаржитися на болі в коліні. Поступово до больових відчуттів приєднуються наступні симптоми:

• тупий біль під час ходьби, яка зачіпає тазостегновий суглоб або поширюється по всій довжині ураженої кінцівки;
• поява слабкості сідничних м’язів;
• кульгавість;
• зміна ходи, яка зводиться до характерного припадання на хвору ногу;
• нездатність повністю вивернути ногу назовні;
• обмеженість обертальних можливостей тазостегнового зчленування;
• погане згинання або розгинання суглоба;
• набряклість в області ураження хворобою;
• зниження пульсації в пальцях ніг;
• підвищена температура, що досягає позначки 37,5 градуса;
• блідість, холодність, сильна пітливість стопи.

На початковій стадії розвитку хвороби дитини можуть турбувати різкі періодичні болі в колінному суглобі

У сучасній медицині виділяють 5 стадій розвитку хвороби Легг Кальве Пертеса. У таблиці наведено характерні ознаки кожної з них:

Стадія	Ознаки
Прихована	Зовнішні симптоми відсутні, але починається некроз губчастої речовини
Імпресійний перелом	Візуальне укорочення кінцівки через неможливість голівки стегна витримувати підвищені навантаження
Розсмоктування	Больовий синдром, що з’являється при навантаженні кінцівки
Відновлення кісткової тканини	Зниження больових відчуттів, але нормальне функціонування ніг ще не повертається
Кінцева або стадія залишкових змін	Припинення болю, але рухливість сочленіня не відновлюється

Методи діагностики

Як тільки у дитини помічені проблеми з ходьбою, кульгавість, і вона скаржиться на періодичний біль, необхідно негайно звернутися до лікаря. Фахівець зможе встановити діагноз, стадію хвороби, призначити належне лікування.

Найефективніший спосіб діагностування захворювання Пертеса полягає в рентгенографічних досліджень. Рентген тазостегнового зчленування здійснюється в стандартній пропорції і в бічній по Лауенштейну. Такий підхід дозволяє зробити повну картину ураження і виявити його на ранніх стадіях.

Додатково можуть призначити УЗД, КТ або МРТ. Останній метод є більш ефективним і підходить для початкового етапу розвитку хвороби, коли зміни в структурі кістки незначні, і на рентгені їх ще не видно. Рентгенівські дослідження проводяться через 4-6 тижнів після виявлення мінімальних змін, таких як розширення суглобової щілини або розпушення росткової зони кістки.

На першій стадії рентгенограма показує, що процес зачіпає тільки кісткові тканини, на другій – здавленість головки стегнової кістки, на третій – її роздробленість на ділянки. На четвертій стають помітні ознаки нової кісткової тканини в зонах омертвіння. На п’ятій можна побачити відновлену стегнову голівку, але грибовидної, а не кулястої форми, і сплощену вертлюжну западину.

Лікування захворювання

Оптимальне лікування зобов’язаний підбирати фахівець, грунтуючись на даних досліджень, стані хворого. На початковому етапі розвитку недуги терапія зводиться до усунення симптомів, так як встановити діагноз в цей період ще важко.

Займаються лікуванням хвороби Пертеса такі фахівці, як травматолог і ортопед. Їх основне завдання – збереження анатомічної кулястої форми головки стегнової кістки і її положення в вертлюжній западині. Вся терапія спрямована на те, щоб:

•  стимулювати розсмоктування відмираючої тканини;
• поліпшити кровообіг;
• відновити тонус м’язів стегна, які ослабли.

Існує два підходи в боротьбі з цією недугою: консервативний і оперативний. Перша методика актуальна, якщо діагноз встановлений на ранній стадії.

Мінімальний термін терапевтичного курсу консервативного способу становить 1 рік. До операції вдаються лише в разі наявності серйозних ускладнень. Її дозволено проводити дітям, які досягли шестирічного віку.

Консервативне лікування

Консервативний метод лікування включає в себе цілий ряд напрямків і процедур, який дають результат комплексно. Серед них:

1. Розвантаження тазостегнового суглоба. Забороняється спиратися на ногу, бажано дотримуватися постільного режиму.
2. Накладення гіпсових пов’язок, використання манжеточного витягування та інших ортопедичних конструкцій. Це дозволяє виключити ризик деформації голівки стегна.
3. Прийом медикаментів. З їх допомогою нормалізують кровообіг в ураженій частині. До таких медикаментозних препаратів відносяться: хондропротектори, Ангіопротектори, вітаміни і мікроелементи.
4. Електроміостимуляція м’язів.
5. Лікувальна гімнастика і ЛФК. Необхідна для формування нормального м’язового корсету стегна.
6. Масаж. Спрямований на нормалізацію кровообігу і відновлення тонусу м’язів.

Якщо хвороба діагностована на ранній стадії, актуальні будуть консервативні методи лікування

Оперативне втручання

Операція рекомендована в тих випадках, коли є велика зона остеонекрозу, виражена деформація головки стегнової кістки, вивих. Також оперативне втручання ефективно для вже дорослих пацієнтів, так як у них відновна здатність кісткових тканин нижче, ніж у дітей.

Можливі наступні варіанти виконання операції:

1. Тунелізація головки стегнової кісткової тканини. У кістки роблять отвори, які забезпечують поліпшення притоку і відтоку крові до суглоба, тим самим знижуючи внутрішньокістковий тиск.
2. Заміна суглоба ендопротезом. Виконується, якщо хвороба знаходиться в запущеній формі.
3. Пластична операція по корекції головки.
4. Здійснення розвороту вертлюжної западини.

Прогноз на одужання

Лікування хвороби Пертеса виконується в комплексі і може займати від двох до п’яти років. На досягнення позитивного результату і тривалість самого терапевтичного курсу впливає вік дитини і стадія захворювання.

Чим раніше виявити проблему і приступити до лікування, і чим молодший пацієнт, тим вище шанси повного одужання.

Важливим моментом в терапії патологічних процесів тазостегнового зчленування є своєчасність і систематичність. Завдяки правильному лікуванню, можна повністю відновити функції суглоба, його анатомічні та фізіологічні характеристики. З огляду на те, що дана хвороба не буває без ускладнень, при відсутності належного лікування проблема не проходить самостійно.

У багатьох випадках можливі такі залишкові явища, як обмеженість руху різного ступеня. Однак зазвичай це не позначається на працездатності і звичної життєдіяльності людини. Що стосується несприятливого прогнозу, то він можливий тільки при запущеній стадії і супутніх патологіях.

Наслідки захворювання

Найсерйозніший наслідок, до якого здатне привести дане захворювання – інвалідність. Вона може бути обумовлена двома основними ускладненнями:

1. Деформуючий артроз суглоба. Друга назва – коксартроз. Він обумовлений розбіжністю форми головки і вертлюгової западини. Після Пертеса раніше куляста головка стає грибовидною, а вертлюжна западина – плоскою. Трапляється це в 16-25 років.
2. Зниження рухливості тазостегнового суглоба. Є наслідком зближення тазової і стегнової кістки через раптове укорочення шийки і головки останньої.

Якщо не ігнорувати перші прояви, піти на прийом до фахівця і призначити терапію, то тазостегновий суглоб збереже свою функціональність, не завдаючи дискомфорту. В іншому випадку людина буде страждати все життя від кульгавості і зниженого м’язового тонусу.

Профілактичні заходи

У першу чергу профілактичні заходи стосуються дітей, які потрапляють до групи ризику, а саме тих, хто народився недоношеним з вагою менше двох кілограм. Їх раціон харчування повинен бути багатий продуктами, що містять кальцій, а шкідлива їжа, наприклад, фастфуд – виключений.

Також особливу увагу батьки повинні приділяти дитині при отриманні навіть незначних травм кінцівок малюка.

Насправді певної профілактики хвороби Пертеса немає. Найкраще, що можна зробити – це вчасно, ще на початку розвитку недуги, звернутися до лікаря. Своєчасне грамотне лікування дасть можливість уникнути таких серйозних наслідків, як втрата рухової активності або артрозу.

Однак існує ряд заходів, які дозволять знизити ймовірність розвитку недуги у дітей. Батькам необхідно:

• не допускати травмування або отримання пошкоджень і переохолодження нижніх кінцівок;
• дотримуватися елементарних правил догляду за дитиною з народження;
• проводити діагностику з метою виявлення вроджених патологій;
• здійснювати фізичні навантаження відповідно до віку дитини;
• до кінця лікувати вогнищеві інфекції;
• не нехтувати регулярними медичними обстеженнями у фахівців (ортопед, кардіолог, невропатолог, окуліст).