Діафрагмальна грижа

Діафрагмальна грижа – це захворювання, при якому органи, що знаходяться в черевній порожнині, переміщаються в область грудної клітини через якийсь наявний отвір в діафрагмальному м’язі. Найчастіше такий стан супроводжується утворенням дуже маленьких грижових випинань, за рахунок чого клінічні прояви або зовсім відсутні, або виражені вкрай слабо. Дана патологія може мати вроджений або набутий характер. При своєчасній діагностиці і правильно підібраному лікуванні цей патологічний процес закінчується повним одужанням пацієнта. В іншому ж випадку він може стати причиною гострих кровотеч, рефлюкс-езофагіту, дихальної та серцевої недостатності, а також перитоніту.

Вперше діафрагмальна грижа була описана ще в тисячу п’ятсот сімдесят дев’ятому році французьким хірургом А. Паре. В даний час серед всіх грижових утворень на її частку припадає близько двох відсотків. Приблизно у семи відсотків людей, що звертаються до медичних установ з приводу болю в грудях або проблем з серцево-судинною діяльністю, виявляється таке порушення. Найбільш часто дане захворювання діагностується у віковій групі старше п’ятдесяти років. Однак іноді ця хвороба має природжений характер. Вона виявляється приблизно у одного новонародженого з трьох тисяч. Крім цього, така патологія нерідко стає причиною мертвонародження.

В першу чергу давайте розберемося, що ж таке діафрагма. За своєю суттю – це м’яз, представлений поперечносмугастими волокнами і має куполоподібну форму. Дане анатомічне утворення знаходиться на кордоні між грудною та черевною порожнин. Воно відповідає за багато функцій, в тому числі дихальну і моторно-травну. З морфологічної точки зору в діафрагмі є три отвори: стравохідний, венозний і аортальний.

Причини діафрагмальної грижи

Діафрагмальну грижу прийнято відносити до поліетіологічних захворюваннь. Іншими словами, для її розвитку необхідно спільний вплив на організм відразу декількох провокуючих чинників. Найбільш важливим з них є різні аномалії з боку будови безпосередньо самої діафрагми або стравоходу. У тому випадку, якщо у людини є дисплазія тканин, вона також знаходиться в групі ризику. За рахунок дисплазії сполучнотканинні волокна при навантаженні на них можуть розтягуватися з подальшим формуванням дефектів. Нерідко виникнення такої хвороби буває обумовлено травмуючими впливами на діафрагму. Різкі удари, різані або вогнепальні рани і навіть проведені операції можуть сприяти зміщенню органів черевної порожнини.

У ряді випадків такий патологічний процес формується на тлі надмірно високого тиску в черевній порожнині. Важкі фізичні навантаження, надмірна маса тіла, запори, великі пухлини в черевній порожнині, скупчення рідини в ній – все це підвищує ймовірність розвитку даної патології. До можливих факторів також відносяться наявні хронічні запальні процеси з боку органів травної системи.

Як ми вже сказали, діафрагмальна грижа буває вродженою і набутою. Вроджена форма часто відрізняється набагато більш важким перебігом, однак зустрічається значно рідше. При придбаній формі будь-які клінічні прояви дуже часто і зовсім відсутні.

Крім цього, в класифікацію діафрагмальних гриж включені істинний і помилковий варіанти. Відмітна особливість полягає в тому, що істинний варіант характеризується наявністю грижового мішка, тоді як при помилковому він відсутній. Вважається, що справжній варіант має більш сприятливий прогноз.

Симптоми, які вказують на діафрагмальну грижу

Раніше ми вже говорили про те, що симптоми при такому патологічному процесі можуть значно відрізнятися. Те ж саме стосується і ступеня їх вираженості. Дуже багато людей дізнаються про наявну у них проблему випадково при зверненні за медичною допомогою з приводу будь-якого іншого захворювання.

Нерідко клінічна картина представлена диспепсичними розладами. Хвора людина пред’являє скарги на періодичну печію, що посилюється після прийняття їжі, здуття живота, нудоту і блювоту, яка не приносить полегшення. Дуже часто присутній такий симптом, як буркітливий або звук, що булькає в грудях. Іноді пацієнт вказує на наявність інтенсивних болей за грудиною, задишки, тахікардії і так далі.

При вродженій формі симптоми наростають вже протягом декількох перших годин після народження. При тяжкому перебігу шкірні покриви дитини синіють, вона часто відригує і відмовляється від їжі. При огляді можна виявити, що грудна клітка асиметрична, а живіт сплощений. При невеликому грижовому випинанні клінічна картина наростає набагато пізніше і переважно схожа на аналогічне захворювання у дорослих людей.

Діагностика та лікування хвороби

За рахунок того, що симптоматика при цій хворобі не є специфічною, виникають певні труднощі з діагностикою. Основним діагностичним методом є контрастна рентгенографія, що дозволяє визначити розміри і локалізацію дефекту. Також з інструментальних методів можуть використовуватися езофагогастроскопія, внутрішньостравохідна pH-метрія, ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія і так далі.

Основним методом лікування діафрагмальної грижі є хірургічне втручання. Воно має на увазі під собою повернення органів черевної порожнини на своє нормальне анатомічне положення і відновлення цілісності тканин. Однак при невеликих дефектах, які не доставляють пацієнтові ніякого занепокоєння, можна утриматися від операції і рекомендувати динамічне спостереження.

Профілактика розвитку діафрагмальної грижі

Принципи профілактики зводяться до уникнення травмуючих впливів на діафрагму, своєчасного усунення станів, що сприяють підвищенню рівня внутрішньочеревного тиску. Крім цього, необхідно приділити увагу захворюванням з боку травної системи.