Криза трьох років у дитини

Період раннього дитинства закінчується кризою трьох років. У цей період відбувається зміна діяльності дитини – батько виключається з ланцюжка маніпуляції з предметами. Дорослий стає прикладом, з яким дитина порівнює себе. Криза трьох років складніша і важливіша попередньої кризи одного року, це складна криза.

Суть кризи

У віці трьох років відбуваються серйозні скачки в розвитку дитини, до того ж в більшій мірі в психічному розвитку – починає розвиватися самосвідомість, Я-концепція і самооцінка. Значно швидше відбувається засвоєння мови (90% мовлення формується в цей момент).

Істотно змінюється самосприйняття. Уже в 1,5 року дитина впізнає себе в дзеркалі і починає ідентифікувати своє відображення зі своїм тілом. 3 роки – новий етап самоідентифікації. Дитина активно вивчає своє Я і все, що з ним пов’язано: тінь, стать і ім’я. Все частіше дитина вживає «я» (будучи малюком, вона говорила про себе в третій особі). У зв’язку з вивченням себе справжнього виникає особливий інтерес до людей з таким же ім’ям або іншими подібними елементами.

Особливості раннього дитинства

Діти у віці трьох років мають характерні особливості: нерішучість, дії імпульсивні, прийняття рішень нестійкі, бажання стримуються насилу, моральні мотиви поступаються всім іншим. Відсутня супідрядність мотивів, діти хочуть все і відразу. До кінця періоду при умінні узагальнювати, розвиненій мові і емоційно-позитивному ставленні до дійсності відзначається початкове структурування мотивів.

У період від року до трьох років у дитини стрімко накопичуються страхи. Це пов’язано з розширенням рамок життєвого досвіду, розвитком здібностей сприйняття і інтелекту, великим об’ємом інформації, що надходить. Найперший і популярний страх – страх зникнути (діти спостерігають, як зникають предмети з поля зору) і опинитися унесеним в туалеті (вода дзюрчить по водопроводу). Однак налякати дитину може що завгодно – маски, перуки, лялька без руки. Нерідко діти бояться спати на самоті, відчувають страх перед рухомим транспортом або тваринами. У міру розвитку мислення і освоєння більш тонких його способів, дитячі страхи пропадають самі собою.

Страхи можуть вкорінюватися і посилюватися, якщо батьки проявляють гнів щодо дитини, дратівливість, нетерпимість. Додатково до цього у дитини виникає відчуття знедоленої людини. Не кращою тактикою є і гіперопіка, прагнення уберегти дитину від усіх страхів. Оптимальний варіант – поступове залучення дитини до лякаючих предметів і наочний приклад.

Через взаємодію з батьками і спостереження за їх прикладом дитина:

  • засвоює свою стать і особливості соціальних ролей;
  • прагне отримати визнання і повагу дорослих, отримати похвалу (в залежності від того, яку поведінку заохочуватимуть батьки, формуються стереотипи);
  • активно шукає нові способи взаємодії з предметами.

Головна особливість цього етапу дорослішання – егоцентризм. Дитина розуміє, що вона відрізняється від інших людей і всього світу, але разом з тим вважає, що весь світ обертається навколо неї.

Запідозрити початок кризи 3-х років можна за такими ознаками:

  • гострий інтерес дитини до власного відбиття в дзеркалі;
  • заклопотаність дитини своєю зовнішністю, зацікавленість тим, як вона виглядає в очах інших людей.

 Ознаки кризи

Криза трьох років, або криза «я сам» – один з найгостріших. Дитина стає воістину некерованою, впадає в лють. Прийнято виділяти 7 основних проявів кризи 3-х років:

  • Негативізм. Дитина заперечує все, що виходить від дорослого, навіть якщо це актуальне зараз бажання самої дитини.
  • Упертість. Дитина до останнього наполягає на своїй вимозі. І справа не в тому, що їй щось дуже потрібно. Суть в тому, щоб прохання дитини обов’язково виконували.
  • Непоступливість, спрямована на попередній спосіб життя, норми суспільства і виховання.
  • Свавілля. Головний прояв кризи – «я сам».
  • Протест. Дитина постійно знаходиться в конфронтації зі світом дорослих, бунтує, воює.
  • Знецінення дорослих. Дитина обзиває батьків, дражнить, лається, кусається, б’ється.
  • Деспотизм. Дитина змушує батьків потурати всім її примхам, молодших братів і сестер ревнує.

Ризики

Якщо головна потреба дитинства (потреба в безпеці) була задоволена, то в ранньому віці формується потреба в любові. Притому особливо гостро проявляється потреба в любові батька протилежної статі. Саме в цей момент при незадоволеній потребі закладається основа Едіпового комплексу і комплексу Електри.

Якщо на попередньому етапі розвитку дитина відчувала потребу в мовному контакті, то в ранньому дитинстві актуальна потреба в тактильних відчуттях. Якщо вона не задоволена, то дитина на все життя залишається тактильно бездушною.

Якщо батьки обмежують самостійність і висміюють спроби її проявити, то на зміну вольової регуляції дитини приходить відчуття провини і сорому, невпевненість в собі. Це небезпечно життєва пасивність в подальшому, запереченням власної участі в ході життя, нерішучістю і нездатністю міняти і будувати життя, відповідно до власних потреб і бажань.

Рекомендації батькам

Батькам належить набратися терпіння на період кризи трьох років. Зрозуміло, не можна забувати про безпеку дитини, але потрібно максимально надавати їй свободу і чекати, поки та сама зав’яже шнурки або одягне шапку (відбувається це, як правило, дуже довго). Заборони на небезпечні ситуації повинні бути чіткими й однозначними.

Неприпустимо вживання на адресу дитини слова «маленький» і подібних йому. Адже у власному сприйнятті дитина вже зовсім не маленька, а самостійна і велика, вона хоче діяти як дорослі. Крім негативних реакцій і спроб хоч якось піднятися ( «Ти дурна») ви нічого не отримаєте, якщо будете ставитися до дитини так само, як на більш ранньому етапі розвитку (її самовідчуття змінилося).

Звичайно, незважаючи на всю самість, дитина бачить, що у неї поки не все виходить так, як у дорослих. Не принижуйте її в цей момент, допоможіть, ненав’язливо навчіть ( «А можна я спробую»).

Післямова

Таким чином, криза трьох років характеризується освоєнням дитиною «повинен» і «хочу», їх зіставленням і розмежуванням. Виникає потреба самостійного вибору, розвивається воля.

Дитина аналізує «хочу», «повинен» і «не можна» і в підсумку формулює «можу». При вседозволеності з боку батьків або навпаки строгих обмеженнях криза затягується. Оптимальний варіант виховання на цьому етапі – спрямувати дитину в ту діяльність, де вона зможе повноцінно проявляти свою самостійність. Як правило, мова йде про рольові грі. Вона дозволяє програвати сценарії, застосовувати на себе ролі і обов’язки, розвивати свою самостійність, вчитися приймати рішення.

Соцмережі