Шизофренія

Ендогенна психічна хвороба з безперервним або нападоподібним перебігом, що виявляється змінами особистості (зниження активності, емоційне збідніння, втрата єдності психічних процесів, порушення мислення) і різними продуктивними симптомами (марення, галюцинації і ін.).

Термін «шизофренія» в дослівному перекладі з грецького означає «розщеплення душі». При цьому нічого спільного з так званим роздвоєнням особистості ця хвороба не має. Проте, саме таке уявлення – про кількох осіб, що уживаються в одному тілі – часто помилково нав’язується суспільству деякими творами літератури або кінематографа. Подібного роду помилка призводить не тільки до того, що симптоми шизофренії розпізнаються близькими хворого досить пізно, але і до того, що пацієнт в результаті виявляється вимушеним боротися не тільки з самою хворобою, але і c забобонами, з нею пов’язаними.

На ділі ж шизофренія не позбавляє людину особистості, не сприяє її розпаду на кілька різних характерів, вона змінює образ думок пацієнта, сприяючи спотвореного сприйняття реальності.

Так, хворий може розучитися правильно інтерпретувати міміку оточуючих, за простою посмішкою він може бачити ймовірну загрозу нападу. Невинна телевізійна передача здатна здатися йому надзвичайно небезпечною, послужити приводом до дій, зрозумілим тільки самому пацієнту.

Іноді прояви шизофренії списують на зіпсувавшийся характер людини, а між тим, надмірна недовірливість або підозрілість, наприклад, можуть стати першими дзвіночками, що дозволяють запідозрити початок захворювання.

Саме тому так важливо знати, що таке шизофренія, якими симптомами вона себе проявляє, які зміни при цьому відбуваються з людиною і коли слід звернутися за консультацією лікаря-психіатра. Своєчасно надане лікування якщо і не допоможе назавжди позбутися від захворювання, то принаймні суттєво полегшить життя як самого пацієнта, так і оточуючих його людей.

Шизофренія у дорослих

Близько 1% населення планети страждає на шизофренію в тій чи іншій формі. Щорічно нею занедужує приблизно 4 з 1000 дорослих, в більшості випадків це відбувається між 20 і 30 роками життя. Захворювання може розвинутися у будь-якої людини незалежно від його гендерної приналежності, національності чи регіону проживання. Підступність шизофренії полягає в тому, що хворий може не просто не помічати у себе симптоми хвороби, вважаючи їх абсолютно нормальними, але і заперечувати у себе наявність захворювання, боячись візиту до психіатра.

При цьому шизофренія у дорослих може розвиватися досить повільно. Пригнічений настрій списується їм на тривалу депресію, галюцинації сприймаються як щось природне, а близькі, що зіштовхуються з ненормальною поведінкою хворого, думають про зіпсувався характер і або самоусуваються, або продовжують страждати разом з хворим. Однак необхідно пам’ятати, шизофренія – це не грип або ангіна, імунна система людини не здатна боротися з психічними відхиленнями, і без візиту до лікаря ситуація буде лише погіршуватися. Шизофренія у дорослих – привід для звернення за консультацією психіатра. Гостра форма шизофренії може загрожувати життю пацієнта, а іноді навіть і його близьким.

Шизофренія у дорослих проявляється частіше в молодому віці, випадки виникнення її після 50-го року життя надзвичайно рідкісні.

Шизофренія у чоловіків

Шизофренія у чоловіків і у жінок зустрічається в рівній мірі. Однак вперше захворювання у чоловічої половини населення проявляється, як правило, дещо раніше. Якщо у жінок перші ознаки шизофренії в дорослому віці зустрічаються зазвичай між 25 і 30 роками життя, у чоловіків вони частіше з’являються в період від 20 до 25 років.

Шизофренія у чоловіків може перешкоджати формуванню серйозних стосунків з жінками. Нерідко хвороба стає причиною виникнення у чоловіка сексуальних порушень, як органічного, так і неорганічного походження: від еректильної дисфункції до психопатологічних розладів, що виражаються в переслідуванні об’єкта любові, безперервному написанні любовних листів або ж надмірному захопленні порнографією.

Лікування шизофренії у чоловіків нерідко виявляється утрудненим, в зв’язку зі схильністю пацієнтів до надмірного вживання алкоголю, підвищеним травматизмом, що призводить до появи черепно-мозкових травм.

У той же час уповільнена форма захворювання, перші ознаки якого проявилися вже в дорослому віці, може сприяти розвитку нестандартного мислення, прояву певних творчих здібностей. Деякі знамениті особистості – художники, музиканти, поети – були відомі своєю дивною поведінкою, в якому уважний лікар здатний розпізнати симптоми шизофренії. Серед відомих людей, імовірно страждали на шизофренію, можна назвати Вінсента Ван Гога, Н. В. Гоголя, Ф. М. Достоєвського.

Шизофренія у жінок

Шизофренія у жінок виникає з тієї ж частотою, що і у чоловіків. Єдина відмінність полягає лише в тому, що в той час, як у чоловіків захворювання вперше проявляє себе в період переважно між 20 і 25 роками життя, шизофренія у жінок найчастіше починає розвиватися між 25 і 30 роками.

У той же самий час кожен випадок виникнення шизофренії є унікальним. Деякі пацієнтки переживають лише одиничний випадок психозу, у інших хронічна форма шизофренії серйозно ускладнює життя, обмежуючи людини в його можливостях.

Хворі на шизофренію жінки набагато частіше, ніж чоловіки, проявляють негативні симптоми хвороби, такі як замкнутість, депресія, надмірна дратівливість, відхід від соціальних контактів. Такі пацієнтки нерідко видають себе своїм зовнішнім виглядом: вони стають неохайними, перестають стежити за гігієною тіла, можуть вбиратися в дивний одяг.

Шизофренія у жінок значно погіршує шанси на набуття сім’ї. Наукові дослідження показали, що незважаючи на той факт, що жінки з шизофренією зазвичай ведуть досить активне сексуальне життя і часто мають навіть більше статевих партнерів, ніж їхні здорові однолітки, ймовірність вступу в серйозні стосунки з подальшим створенням сім’ї у них не так вже й висока.

При цьому жінки з шизофренією набагато рідше використовують засоби контрацепції, що з одного боку нерідко призводить до виникнення небажаної вагітності, з іншого – суттєво підвищує ризик придбання захворювань, що передаються статевим шляхом: гонореї, сифілісу, ВІЛ.

Шизофренія у вагітних

Шизофренія у вагітних – явище не надто поширене, так як вагітність сама по собі навряд чи може стати причиною виникнення цього захворювання. Проте жінки з шизофренією так само можуть ставати вагітними, як і їхні здорові однолітки. Як правило, вагітності ці в більшості випадків не є планованими або бажаними і частіше виникають внаслідок безтурботного ставлення до вибору статевого партнера і засобів запобігання під час статевого акту.

Шизофренія у вагітних здатна супроводжуватися появою додаткових психозів, пов’язаних зі страхами перед пологами, переживаннями з приводу того, що жінка не зможе здійснитися як мати.

Шизофренія у вагітних може супроводжуватися запереченням факту можливої ​​вагітності. З іншого боку, можливий і зворотний варіант розвитку подій, коли жінка переконує себе в наявності вагітності при її відсутності.

В особливо важких випадках шизофренія у вагітних може представляти серйозну загрозу для здоров’я і навіть життя майбутньої дитини. До того ж в післяпологовому періоді ймовірність загострення психозу сильно зростає.

Препарати, що застосовуються для лікування шизофренії, можуть проникати через плацентарний бар’єр, потрапляючи в кров плода, викликаючи вади його розвитку. Саме тому антипсихотичні препарати не рекомендуються для прийому під час вагітності, принаймні в першому триместрі, коли відбувається закладка життєво важливих органів майбутньої дитини. У другому і третьому триместрах прийом препаратів допускається, але проводитися він повинен під постійним контролем лікаря, який доглядає пацієнтку.

Шизофренія у дітей

Шизофренія у дітей може проявити себе досить рано, у віці від 5 років і старше. Однак відбувається це надзвичайно рідко, набагато частіше хвороба з’являється після того, як виявиться запущеним процес статевого дозрівання. Проте іноді близькі дорослого хворого згадують старанність, що відбувалися з ним в дитинстві, наприклад, галюцинації або маячні уявлення.

Якщо в родині вже є випадки цього захворювання, ризик виникнення шизофренії у дітей значно зростає і становить:

• 13% – при шизофренії у одного з батьків
• 46% – у обох батьків
• 17% – у гетерозиготних близнюків
• 48% – у монозиготних близнюків.

Шизофренія у дітей може проявляти себе у вигляді відкоту в розвитку. Дитина починає нагадувати розумово відсталого, мова його спрощується і може навіть зникнути зовсім. Під загрозою також виявляються і моторні функції. Дитина може розучитися кататися на велосипеді, стрибати і навіть ходити.

Чим раніше проявляє себе шизофренія у дітей, тим важче фахівцеві поставити правильний діагноз. До того ж хвороба істотно ускладнює навчання в школі, перешкоджаючи нормальному розвитку мозку, який має відбуватися в цьому періоді.

Шизофренія у підлітків

Шизофренія у підлітків досить часто залишається нерозпізнаною. Пов’язано це з тим, що близькі хворого пов’язують симптоми захворювання з віковими змінами особистості і чекають, коли підліток переросте неприємну фазу. В цілому, існує кілька ознак, що дозволяють запідозрити шизофренію у підлітків, наприклад:

• Відчуженість від життя, соціальна ізоляція;
• Емоційна пригніченість;
• Безсоння;
• Незрозуміла ворожість;
• Недостатня гігієна;
• Відмова від контактів з друзями, представниками протилежної статі і т. д .;
• Чутливість до світла і гучних звуків;
• Схильність до самоушкодження;
• Схильність до втеч;
• Боязнь людей.

Звичайно, будь-який з цих ознак може зустрічатися і у здорової дитини і зовсім не означає обов’язкову наявність шизофренії у підлітка. Однак сукупність кількох чинників з цього списку повинна серйозно насторожити батьків і послужити причиною звернення за консультацією психіатра.

У дівчат-підлітків симптоми шизофренії можуть проявляти себе у вигляді заперечення краси власного тіла. Саме тому шизофренія в підлітковому віці нерідко призводить до виникнення булімії або анорексії, самоушкодження (дряпання шкіри, порізів, надмірного захоплення пірсингом або татуюваннями).

Хворі на шизофренію юнаки можуть виявляти ознаки надмірної агресивності, підвищеної сексуальної активності, а також володіти схильністю до вживання алкоголю і різного роду наркотичних речовин.

Хвороба шизофренія

Хвороба шизофренія досить багатогранна. Вона може проявлятися в легкій формі, але також здатна і повністю змінити особистість людини, привести до його повної інвалідизації.

Головною відмінністю шизофренії стає виникнення труднощів, пов’язаних з організацією розумових процесів. Хворий на шизофренію чоловік втрачає здатність адекватно сприймати дійсність, відокремлюється від навколишнього світу.

Іноді хвороба дає про себе знати задовго до першого загострення. Людина уникає соціальних контактів, дистанціюється від близьких, все частіше проявляє ознаки депресії, починає спотворено сприймати реальність. Цей період отримав назву продромальної фази хвороби шизофренії і може тривати від 2 до 5 років.

Гостра фаза захворювання, що характеризується зміною особистості, маячними уявленнями, галюцинаціями і порушенням розумової діяльності, може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Приблизно третина пацієнтів після закінчення у них першого епізоду хвороби проявляє ознаки стійкої ремісії і практично одужує.

Однак у більшості захворювання стає хронічним, і тоді загострення шизофренії чергуються з більш-менш тривалими періодами просвітління.

Форми шизофренії

Існує кілька форм шизофренії, кожна з них характеризується типовими ознаками, властивими цьому захворюванню.

Найчастіше серед хворих на шизофренію зустрічається параноїдальна форма хвороби, при якій пацієнт повністю занурюється в свої маревні уявлення, відчуває галюцинації різного роду, переживає зміни власної особистості.

Другою за поширеністю стає кататонічна форма, яка характеризується сильним збудженням, застигання в незвичайних позах, мовними стереотипами.

Гебефренічна форма найчастіше проявляється у підлітків, при цьому хворий плутається в думках, втрачає здатність до концентрації, не може вести нормальну розмову, зсковзуючи з теми, навіть якщо ще хвилину тому вона представлялася йому цікавою.

Проста форма шизофренії зустрічається переважно в дорослому віці, не супроводжується виникненням галюцинацій, розвивається досить повільно і погано піддається лікуванню. Хворі простою формою шизофренії досить часто виявляються схильними до суїциду.

Параноїдальна шизофренія

Параноїдальна шизофренія або параноїдно-галюцінаторна – одна з найбільш поширеніших форм хвороби. Зазвичай вона виникає у людей старше 35 років і характеризується наступними симптомами:

• Слухові галюцинації
• Озвучування думок
• Втрата думки
• Поширення думки
• Маячні уявлення
• Манія переслідування і т. д.

Людина може чути неіснуючі голоси, які вступають з нею в діалог, попереджають про химерні небезпеки або, навпаки, спонукають її до певних дій. Однак галюцинації далеко не завжди носять виключно слуховий характер, вони можуть бути зоровими або тактильними. Так, наприклад, пацієнт може бачити як спускаються з неба золоті нитки, вступати в контакт з інопланетянами або уявити себе богом.

Параноїдальна шизофренія, на відміну від інших форм хвороби, супроводжується появою переважно позитивної (продуктивної) симптоматики. Негативні ознаки шизофренії при цьому зустрічаються досить рідко.

Гебефренія

Гебефренічна форма шизофренії проявляється переважно у пацієнтів молодого віку і характеризується на перших порах дивною, неприродньою поведінкою. Хворий починає поводитися непередбачувано, може гримасувати, дуріти. Близькі перестають розуміти його, не знають яка реакція може послідувати на звичайнісінькі їх дії.

Нерідко хворі гебефренію виявляються схильними до іпохондрії, скаржаться на відсутні у них симптоми тих чи інших хвороб.

Мовні здібності також зазнають значних змін. Пацієнт будує безглузді пропозиції, постійно повторює деякі слова. В його думках твориться повний хаос.

Гебефренічна форма шизофренії з працею піддається терапії, повне лікування навряд чи можливо. Пацієнту нерідко потрібне тривале перебування в стаціонарі.

Кататонічна шизофренія

Кататонічна шизофренія відноситься до розряду психомоторних порушень, однак вона може характеризуватися і типовими симптомами шизофренії, такими як слухові галюцинації, безпричинні страхи, маревні уявлення.

Пацієнти з кататонічною формою шизофренії мимоволі звертають на себе увагу уповільненими рухами, стереотипними позами або безглуздою моторною активністю. Нерідко вони застигають в безглуздих положеннях, такий стан отримало назву «каталепсії». В особливо важкому випадку пацієнт може впасти в ступор, відмовлятися рухатися, їсти і пити, залишаючись при цьому в повній свідомості. Якщо під час нападу каталепсії у нього спостерігається підвищення температури тіла, ситуація може почати загрожувати життю людини.

Кататонічна форма шизофренії в даний момент добре піддається медикаментозній терапії, що дозволяє знизити ймовірність летального результату захворювання. Однак лікування хвороби має продовжуватися і після стабілізації пацієнта, в іншому випадку напад каталепсії може повторитися в самому найближчому майбутньому.

Проста шизофренія

Проста шизофренія характеризується відсутністю типових поведінкових відхилень. Так, хворий може чути голоси, але не може або не хоче обговорювати це явище з близькими або лікарем. Лише зрідка у таких пацієнтів виникає манія переслідування, проте майже у всіх у них розвивається розмитість мислення.

Люди з простою формою шизофренії рідко потребують госпіталізації, але часто виявляються ізольованими від суспільства. Зазвичай вони стають замкнутими, підозрілими, похмурими, здатні довго зберігати мовчання, відчувають відразу до необхідності спілкуватися з людьми.

Проста шизофренія досить важко піддається діагностиці, в чималому ступені ще й тому, що хворий відокремлюється від людей, уникає соціальних контактів і не бажає визнавати наявність у себе хвороби. Однак відсутність терапії призводить до прогресування захворювання, що характеризується втратою накопиченого багажу знань і розвитком «шизофренічного недоумства».

Загострення шизофренії

Загострення шизофренії характеризується погіршенням стану хворого і найчастіше доводиться на осінній або весняний період, коли змінюється тривалість світлового дня. Збільшення або зменшення світлового дня на 1-2 години призводить до збою біологічного годинника в організмі пацієнта, а спровокувати приступ шизофренії може будь-хто, найбезпечніший фактор: яскраве світло, занадто гучний звук, стрес на роботі або в особистому житті.

Розпізнати майбутнє загострення можливо, потрібно лише звернути увагу на відхилення в поведінці хворого, такі як:

• Апатія, пригніченість, тривожність, схильність до зневіри;
• Поява слухових галюцинацій;
• Гостра реакція на світло або звуки;
• Втрата почуття гумору;
• Уникнення соціальних контактів, розрив відносин з друзями і близькими;
• Безглузді висловлювання, нелогічні висновки;
• Хитромудрі пози, застиглий погляд;
• Нехтування особистою гігієною, носіння химерного одягу.

Близьким хворого при виявленні небезпечних ознак наближення загострення слід бути напоготові, щоб у разі виникнення епізоду хвороби відразу показати людину психіатру, який призначить відповідне лікування.

Уповільнена шизофренія

Уповільнена шизофренія характеризується повільним розвитком захворювання і схожістю симптомів з іншими невротичними розладами, принаймні, в початковій стадії захворювання.

Людина стає замкнутою, починає з відчуженням ставитися до оточуючих, навіть до тих, хто був йому досить близьким, набуває статусу «дивака», нехтує правилами особистої гігієни. Його мова може ставати досить пихатою, але в той же час з неї пропадають інтонації. Навколишній світ втрачає для хворого свої фарби, колишні інтереси втрачають свою значимість, у людини пропадає здатність відчувати задоволення або незадоволення, що відбуваються навколо нього явища.

Існує 3 форми уповільненої шизофренії:

• Астенічна форма – у хворого спостерігається виснаження психіки, вона швидко втомлюється навіть від самих нескладних справ, нездатна чимось займатися тривалий час. Може почати колекціонувати досить дивні предмети.
• Нав’язлива форма – характеризується присутністю нав’язливих дій в поведінці хворого, наприклад, виконанням певних ритуалів перед будь-якими діями.
• Істерична форма – характеризується виникненням нападів так званої «холодної» істерії – стану, при якому хворий навмисно надмірно емоційно реагує на цілком звичайні явища. Проявляється найчастіше у жінок.

Причини шизофренії

Причини виникнення захворювання шизофренія до сьогоднішнього дня продовжують залишатися невідомими. Існує припущення, що роль у виникненні хвороби відіграють відразу кілька факторів. Задовго до прояву перших симптомів шизофренії у пацієнтів можуть спостерігатися ті чи інші відхилення у фізичному або психічному розвитку. Кожен з них окремо не стає причиною шизофренії, однак в групі ризику опиняються люди, у яких спостерігаються:

• Спадкова схильність.

Якщо батьки страждають тією або іншою формою шизофренії, у їх дитини в 50% випадків можуть проявитися різного роду психічні відхилення, а шанс виникнення шизофренії у дітей в такому випадку становить близько 12%. Проте близько 80% пацієнтів з шизофренією не мають в анамнезі родичів з цим захворюванням.

• Біохімічні причини виникнення шизофренії і зміна структури мозку.

Мозок людини складається з мільярдів клітин, біохімічні процеси сприяють здійсненню зв’язків між ними. Збій в процесі обміну інформацією може призвести до виникнення ознак шизофренії. Також у пацієнтів з шизофренією можуть спостерігатися відхилення в лімбічній системі мозку і помітне зниження числа нейронів, що беруть участь у передачі імпульсів за призначенням.

• Несприятливі соціальні чинники.

Не можна сказати, що шизофренія стає наслідком неправильного виховання або з’являється в результаті стресу, що сталося з людиною. Проте критичні ситуації в житті, такі як переїзд, розставання з партнером, втрата робочого місця, можуть сприяти прояву симптомів наявної шизофренії або приводити до рецидиву захворювання.

Пацієнти з шизофренією дуже часто виявляються самотніми і відчувають значні проблеми у всіх сферах життя: вибір професії, фінансовий статус і т. д. Однак неправильним було б стверджувати, що важка життєва ситуація у них стає причиною шизофренії. Зв’язок скоріше зворотний. Хвороба серйозно ускладнює життя людини, приводячи до таких неприємних наслідків.

Діагноз шизофренії

Діагноз хвороби стає найчастіше ударом для пацієнта і його близьких. І в той же час приносить значне полегшення, пояснюючи зміни, що відбулися з людиною. Проблеми з психікою, які й призводять пацієнта на прийом до психіатра, не виникають на рівному місці і не проходять самі по собі.

Хвороба шизофренія потребує довгостроковому лікуванні, самозцілення в цьому випадку – утопія. Правильно підібране лікування істотно полегшить перебіг хвороби, допоможе в тій чи іншій мірі позбутися від її симптомів, дозволить вести нормальне життя.

Перш, ніж поставити діагноз шизофренія, лікар в обов’язковому порядку повинен виключити інші фактори, що призводять до порушень в кровопостачанні мозку, такі як епілепсія, черепно-мозкові травми, пухлина мозку, інфекцію мозку, енцефаліт, менінгіт, хвороба Паркінсона та інші.

Симптоми шизофренії можуть варіюватися від одного пацієнта до іншого. Голосові галюцинації – лише один з них і виникають вони далеко не у кожного. Діагноз шизофренія може бути поставлений, якщо у пацієнта протягом тривалого терміну (не менше місяця) спостерігається хоча б один з трьох симптомів:

• Відлуння думок, їх відкритість, як при радіомовленні
• Маячне сприйняття дійсності
• Уривчастість розумових процесів, неможливість ясного вираження думки.

Ознаки шизофренії

Хвороба може проявляти себе різними ознаками. У сприйнятті хворої людини навколишній світ вивертається навиворіт. Мозок втрачає здатність правильно інтерпретувати імпульси, в результаті чого сигнали, що надходять від рецепторів органів чуття (смак, запах, світло, колір, звуки і т. д.) змішуються, приводячи до зародження галюцинаторних відчуттів.

Незрозумілі сигнали призводять до появи почуття страху, саме тому хворі часто заперечують ознаки шизофренії, приховуючи їх не тільки від оточуючих, але часом і від себе самих, переконуючи себе в їх нормальності і навіть буденності.

До того ж деякі ознаки шизофренії можуть збігатися з проявами інших захворювань, наприклад, з симптомами пухлини головного мозку або дисфункції щитовидної залози. Саме тому так важливо знати, якими ж саме симптомами супроводжується виникнення шизофренії, які ознаки хвороби служать своєрідними «маячками», ігнорувати які ні в якому разі не можна.

Симптоми шизофренії

Симптоми шизофренії поділяються на негативні або позитивні (продуктивні). При цьому негативна симптоматика проявляє себе значно раніше продуктивною. До негативних симптомів шизофренії можна віднести наступні ознаки:

• Порушення концентрації
• Підвищена нервозність
• Порушення сну
• Постійна втома
• Апатія
• Відсутність волі до життя.

Продуктивні симптоми шизофренії зазвичай проявляються лише при загостренні захворювання. До таких належать:

• Галюцинації
• Манія переслідування
• Рухові порушення
• Ступор.

Галюцинації в більшості випадків носять слуховий характер. Хворий чує голоси в голові, може вести з ними розмову, підкорятися їх вказівкам. Оптичні галюцинації виникають набагато рідше, але також можуть ставати ознакою шизофренії.

Манія переслідування сильно ускладнює життя пацієнта, у нього пропадає можливість відрізнити реальні події від уявних.

Рухові порушення змушують хворого постійно переміщатися в просторі, виконувати якісь нав’язливі циклічні дії (плескати в долоні і т. д.)

В екстремальному випадку пацієнт може впасти в стан каталепсії. Якщо каталепсії супроводжується підвищенням температури тіла, такий стан може загрожувати життю людини.

Діагностика шизофренії

Діагностика шизофренії починається з візиту до психіатра. У більшості випадків ситуація ускладнюється тим, що хворий заперечує існування хвороби. Проте слід спробувати переконати його в необхідності консультації, пояснивши, що без медичної допомоги його стан приречений на постійне погіршення.

Для виключення можливих органічних уражень діагностика шизофренії передбачає проведення таких методів дослідження, як МРТ або комп’ютерна томографія. Аналіз крові дозволить зробити висновок про функціональність щитовидної залози, а також виключити можливі захворювання печінки або нирок.

Розмова з хворим і його близькими дозволить зробити оцінку симптомів шизофренії, виявити можливі випадки захворювання в сім’ї.

Психологічні тести (серед яких буде і спеціальний тест на шизофренію) допоможуть оцінити стан психіки хворого, підтвердити або спростувати виниклі підозри.

Діагностика шизофренії – справа не одного дня. Лише комплексна оцінка стану хворого дозволить зробити необхідний висновок.

І завжди слід пам’ятати – хвороба шизофренія піддається лікуванню. Звичайно, вилікувати її однією таблеткою або уколами навряд чи вийде, але терапія захворювання дозволить повернутися хворому перед самим собою, а його близьким до нормального життя.

Тест на шизофренію

Тест на шизофренію сам по собі не дасть відповідь на питання, чи хвора людина насправді чи ні. Діагностика шизофренії базується на кількох дослідженнях, тест лише один з них. До того ж кожен лікар може мати власний список питань до пацієнта, на підставі яких проводиться підтвердження можливих підозр.

Однак самостійне проведення тесту на шизофренію може виявитися вельми корисним, хоча б і тому, що після його проходження хворого буде легше переконати звернутися за консультацією лікаря психіатра.

Тест на шизофренію може виглядати так:

1. Іноді мені здається, що інші люди стежать за мною, переслідують мене, шпигують, прослуховують мій телефон або об’єднуються для того, щоб мені нашкодити.
2. Іноді я чую голоси, навіть якщо навколо мене нікого немає. Ці голоси коментують мої дії і думки, роблять закиди, дають вказівки, як мені діяти.
3. Іноді я бачу речі, про які інші і не підозрюють.
4. Іноді мені здається, що оточуючі читають мої думки, впливаючи на мене таким чином.
5. Я відчуваю випромінювання, який чинить на мене телевізор, радіо або інтернет.
6. Якщо я читаю новини, іноді мені здається, що в них пишуть про мене. Або деякі люди намагаються щось донести до мене за допомогою новин.
7. Мої близькі, родичі, друзі або знайомі вважають мене дивною людиною.

Якщо хоча б на 2 з питань цього тесту було дано позитивну відповідь, необхідно терміново звернутися за консультацією психіатра.

Поведінка при шизофренії

У людини, хворої на шизофренію, поведінка стає ексцентричною, мимоволі звертає на себе увагу, особливо в моменти загострення хвороби. Нерідко при цьому у хворого виникають конфлікти з родичами або просто знайомими людьми, руйнуються багаторічні відносини. В результаті своїх дій, незрозумілих оточуючим, людина може опинитися в повній соціальної ізоляції.

Подібного роду ситуація ускладнюється ще й тим, що людина, що залишилася одна на один з хворобою, швидше за все, ніколи не звернеться за медичною допомогою, стан його продовжить прогресувати, поки не призведе до повного колапсу психіки.

Поведінка при шизофренії може бути найрізноманітнішою. Хтось залишається майже нормальним і лише невеликі зависання під час розмови або зісковзування з думок дозволяють запідозрити, що щось тут не так. Інші ж повністю втрачають здатність адекватного сприйняття навколишньої дійсності, занурюються в вигадану ними реальність, починають підкорятися її законам. Вони можуть стати буйними, агресивними або ж, навпаки, повністю відмовитися від зовнішнього світу.

Лікування шизофренії

Сучасний підхід до лікування шизофренії базується на трьох складових:

• Медикаментозна терапія
• Психотерапія
• Соціотерапія.

У гострій фазі захворювання лікування шизофренії вимагає застосування медикаментів (антипсихотиків, раніше званих нейролептиками), що впливають на психотичні симптоми, такі як марення або галюцинації.

Медикаментозна терапія зазвичай проводиться в стаціонарних умовах, але при деяких обставинах хворому може бути надана можливість амбулаторного лікування.

Госпіталізація при лікуванні шизофренії зазвичай показана, якщо:

• Амбулаторне лікування виявилося безуспішним;
• Хворий бажає пройти лікування в стаціонарних умовах;
• Близькі пацієнта серйозно стурбовані його станом;
• Хворий небезпечний для суспільства;
• У хворого спостерігається важка депресія;
• Пацієнт виявляє схильність до суїциду.

Також показанням до госпіталізації може служить зміна схеми медикаментозної терапії. Це необхідно для запобігання можливих ускладнень, викликаних скасуванням попереднього препарату.

Тривалість лікування шизофренії неможливо позначити якимись конкретними термінами, але можна з упевненістю сказати, що це справа далеко не одного тижня і навіть не одного місяця. Як правило, після першого епізоду захворювання розробляється схема лікування психотропними препаратами і антипсихотиками на найближчі 2 роки. У разі прогресування захворювання термін цей продовжується не менше, ніж на 5 років.

Найбільша проблема, що виникає в ході лікування шизофренії, зводиться до того, що в 70% випадків пацієнти самовільно припиняють приймати необхідні їм медикаменти, виправдовуючи свої дії тим, що вони вже здорові. Також відмова від прийому препаратів може обґрунтовуватися і іншими причинами, такими як сонливість, набір ваги, відсутність видимого ефекту від лікування.

Після того, як вдалося домогтися певної стабілізації стану пацієнта, на перший план виходять такі методи лікування шизофренії, як психотерапія і соціотерапія. В ході терапії хворий вчиться розуміти свою хворобу, дізнається про особливості її протікання, вчиться розпізнавати симптоми загострення.

Медикаментозне лікування шизофренії

Лікування шизофренії в гострій стадії вимагає обов’язкового прийому препаратів, метою якого стає усунення симптомів захворювання. Іноді перші ознаки поліпшення стану хворого можна помітити вже через кілька днів після початку проведення медикаментозної терапії, проте це ні в якому разі не стає сигналом до можливого скасування медикаментів. Пацієнту слід налаштуватися на той факт, що лікування буде тривалим, а рішення про зміну схеми прийому препаратів може приймати тільки лікуючий лікар, а ні в якому разі не сам хворий.

Оскільки захворювання має подвійну симптоматичну структуру, і у хворого можуть з’являтися як продуктивні (марення, галюцинації, надмірне збудження), так і негативні симптоми хвороби (пригніченість, депресія, емоційне збіднення або розщеплення емоцій), підбір препаратів може зайняти чимало часу.

Немає якогось одного універсального антипсихотика, такої собі чарівної таблетки, здатної усунути всі симптоми одночасно. Деякі препарати, наприклад, тріфтазін, використовуються для усунення марення, галоперидол допомагає в боротьбі з галюцинаціями, а азалептин або аміназин сприяють усуненню рухового збудження.

У той же самий час нейролептики виявляються практичними безсилими в боротьбі з негативною симптоматикою, саме тому хворому можуть бути призначені антидепресанти (мелипрамін, анафріл, амітриптилін) в поєднанні з антипсихотиками без депрессогенного ефекту (тріфтазін, оланзапін, рисполепт).

Всупереч поширеній думці, антипсихотики не викликають звикання і появи залежності від препаратів, також вони не змінюють особистість людини. Але тим не менше, їх прийом може бути пов’язаний з деякими побічними ефектами, про які лікар обов’язково повинен проінформувати пацієнта.

Медикаменти, які застосовуються при лікуванні шизофренії, впливають на вироблення допаміну, що грає важливу роль при координації рухів людського тіла. При цьому у пацієнта можуть з’являтися:

• Скутість в м’язах
• Потреба в постійному русі
• Тремтіння в пальцях
• Застигла міміка обличчя
• Човгання ногами під час ходіння.

У деяких випадках ефект від прийому нейролептиків може надавати і гальмівний вплив на психіку людини, у пацієнта при цьому спостерігаються загальмованість, млявість або навіть надмірна сонливість.

Важливо! Якими б неприємними не були побічні ефекти від прийому медикаментів, призначених для лікування шизофренії, припиняти приймати ліки за власною ініціативою ні в якому разі не можна. Справа навіть не в тому, що подібного роду самостійність не сподобається лікареві, а в тому, що раптова відміна нейролептичних препаратів не тільки не призведе до зникнення побічних ефектів, але навіть може сприяти їх посиленню. Тому лікар і тільки лікар має право вносити зміни в план лікування шизофренії медикаментами, а борг пацієнта – повідомляти своєму психіатру про всі можливі неприємні прояви терапії. Ймовірно, зміна дози препаратів, що приймаються або заміна одних ліків іншим сприятиме поліпшенню ситуації, що склалася.

Психотерапія при шизофренії

При лікуванні неможливо недооцінити важливість психотерапевтичного методу. Такого роду лікування стає можливим після стабілізації пацієнта, входження хвороби в стадію ремісії.

В першу чергу психотерапевт намагається донести до пацієнта інформацію про умовність захворювання і про те, що діагноз ні в якому разі не стає довічним вироком. І навіть якщо рецидиву захворювання в майбутньому уникнути не вийде, своєчасне звернення за допомогою психіатра допоможе почати лікування хвороби до того, як вона зруйнує життя і психіку пацієнта. Для цього пацієнт повинен знати, на що саме надалі йому слід звертати свою увагу, які ознаки можуть передувати можливому загостренню.

Також психотерапія може надати свій позитивний вплив при прояві деяких побічних ефектів від медикаментозної терапії. Так, якщо хворий скаржиться на двоїння в очах, лікар може переконати його у тимчасовості даного стану і пояснити, що через кілька тижнів зір пацієнта знову стабілізується. Якщо прийом нейролептиків привів до набору маси тіла, психотерапевт спробує донести до хворого, що повернутися до нормальної ваги слід шляхом дотримання низькокалорійної дієти, виконанням фізичних вправ, а зовсім не відмовою від медикаментів.

Психотерапія при лікуванні шизофренії може вимагати великих витрат як часу, так і терпіння, а сам хворий, і його близькі повинні усвідомлювати, що одними тільки препаратами хворобу перемогти навряд чи вдасться. Причому, саме психотерапія стає надійною профілактикою можливого рецидиву захворювання.

Соціотерапія

Хворий нерідко виявляється в соціальній ізоляції. З одного боку, його поведінка може викликати страх і відторгнення в оточуючих його людей, з іншого пацієнт сам нерідко відмовляється від спілкування, зосереджуючись на власних відчуттях, занурюючись в депресію і т. д.

Саме тому лікування шизофренії має грунтуватися також і на соціотерапії, здатної повернути хворому втрачені соціальні навички. Соціотерапія зазвичай спрямована на те, щоб навчити людину вести нормальний спосіб життя, налагодити спілкування з друзями і близькими.

При цьому психотерапевтична допомога нерідко потрібна і близьким хворого. Сімейна поведінкова психотерапія стає частиною соціотерапії, вона допомагає членам сім’ї прийняти діагноз пацієнта, зрозуміти, як їм жити далі, адаптуватися, налагодити зруйновані сімейні відносини і зв’язки.

Когнітивна реабілітація при шизофренії

Нерідко шизофренія стає причиною виникнення у людини таких когнітивних порушень, як зниження пам’яті, втрата здатності до концентрації, втрата розумової працездатності. Когнітивна дисфункція не піддається традиційному лікуванню медикаментами, більш того, медикаментозна терапія шизофренії може привести до тимчасового погіршення когнітивних навичок.

Когнітивна реабілітація допоможе хворому відновити втрачені функції, а саме:

• Нормалізувати психічний стан
• Повернути здатність до самообслуговування, виконання нескладних побутових навичок
• По можливості відновити втрачені професійні якості, допомогти людині повернутися на робоче місце
• Налагодити сімейні стосунки.

Когнітивна реабілітація при шизофренії може здійснюватися шляхом проведення спеціальних тренінгів, що складаються з групових або індивідуальних занять.

Так, групові зустрічі допоможуть пацієнтові знову навчитися адекватно сприймати емоції, що виникають при спілкуванні людей один з одним, згадати навички вербальної та невербальної комунікації.

Індивідуальні ж заняття можуть будуватися на виконанні різних завдань, спрямовані на розвиток пам’яті, здатності до концентрації і т. д. У міру виконання завдань складність їх підвищується, при цьому дуже важливо, щоб пацієнт отримував позитивний зворотний зв’язок від фахівця. Це необхідно для відновлення самооцінки у людини.

Оточення пацієнта

Члени сім’ї хворого на шизофренію нерідко стають заручниками ситуації, безпорадно спостерігаючи, як хвороба руйнує особистість близької їм людини. Але не варто миритися з роллю жертви. Шизофренія піддається лікуванню, і наскільки воно виявиться успішним в чималій мірі залежить і від поведінки, що склалися в оточенні пацієнта. Дуже важливо, щоб хворий отримував підтримку, розуміння, емоційне тепло, увагу і інтерес до себе під час всієї тривалості лікування.

Чим же можуть допомогти близькі з оточення пацієнта в його боротьбі з шизофренією?

Можливостей для цього існує чимало. В першу чергу – це відкритість. Не варто боятися або соромитися розмов про хворобу і про пов’язані з нею проблеми: страхи, переживання, турботи.

При цьому близькі нерідко відчувають почуття провини за те, що член їх сім’ї виявився в психіатричному стаціонарі. Хтось мучиться докорами сумління, пов’язаними з тим, що така ситуація стала можливою. Інші просто соромляться «незручного» діагнозу. Саме тому члени сім’ї хворого нерідко потребують проведення психотерапії, яка допоможе їм:

• Прийняти хворобу
• Утримуватися від критики на адресу пацієнта
• Відновити і налагодити спілкування з хворим членом сім’ї.

До того ж близькі хворого повинні пам’ятати, що хворий може відмовлятися від прийому необхідних йому медикаментів, наприклад, якщо йому здалося, що хвороба відступила, і він більше не потребує лікування. Родичам слід заздалегідь проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації, що ж їм робити в такому випадку.

Без спільної роботи лікаря, пацієнта і його близьких успішна боротьба із захворюванням навряд чи можлива.

Шизофренія: прогноз на одужання

Жоден лікар не зможе дати якихось гарантованих прогнозів щодо шизофренії. Однак статистика передбачає наступне співвідношення:

Приблизно 1/3 частина всіх випадків виникнення шизофренії зводиться лише до одиничного епізоду хвороби з подальшим одужанням або періодичною появою легких рецидивів захворювання.

Інша 1/3 частина випадків виникнення шизофренії призводить до появи резидуальних станів, тобто залишкових проявів хвороби з періодично виникаючими загостреннями.

В інших випадках шизофренія переходить в хронічну форму.

Якщо у хворого трапився другий епізод шизофренії, його шанси на одужання істотно знижуються. І чим сильніше виявляють себе симптоми хвороби, тим гірше стають наслідки для пацієнта, а також прогнози на нормальне життя. Про ремісії захворювання можна говорити не раніше, ніж через 6 місяців відсутності ознак шизофренії.