Кропив’янка являє собою скупчення набряклих червоних пухирів, що з’являються на шкірі або в результаті реакції на певні алергени, або без видимої причини. Пухирі нагадують опіки від кропиви, завдяки чому хвороба і отримала свою назву.
Що таке кропив’янка
Кропив’янка зазвичай супроводжується сильним свербінням. Крім того, на уражених ділянках шкіри може виникати відчуття печіння.
Висип може з’явитися в будь-якому місці – на тілі, в роті, на язиці, в горлі і навіть у вухах.
Розміри пухирів можуть бути різними – від 5 мм до декількох сантиметрів. Як правило, окремі пухирі об’єднуються у великі плями, формуючи великі уражені області.
Кропив’янка, як правило, проходить сама по собі протягом декількох тижнів. Це одне з найпоширеніших шкірних захворювань у світі – з ним стикається близько 20% людей. Кропив’янка не заразна.
Хвороба може бути гострою або хронічною.
Гостра кропив’янка – найпоширеніший тип цього захворювання. Як правило, висип з’являється на тлі контакту з алергеном, і вражає шкіру обличчя, шиї, пальців і, у випадку з чоловіками, геніталії.
Хронічна кропив’янка – рідкісна форма хвороби, яка трапляється у 1 людини з 1000. Точна причина хронічної кропив’янки невстановлена. Найпоширеніша теорія посилається на аномальну реакцію імунної системи, яка починає або продовжує виробляти антитіла навіть при відсутності алергенів.
Ангіоедема, більш відома як набряк Квінке, вважається однією з форм кропив’янки. Однак, на відміну від звичайної висипу, вона вражає не поверхню шкіри, а підшкірну клітковину навколо очей і в роті.
Причини і симптоми кропивниці
Кропив’янка виникає на тлі реакції організму на алергени. Імунна система вивільняє гістамін, який потрапляє в навколишні тканини, викликаючи появу висипу.
Найпоширенішими алергенами, здатними викликати кропивницю, є:
- антибіотики і деякі нестероїдні препарати;
- протизапальні препарати;
- горіхи, молюски, харчові добавки, яйця, полуниця і продукти з пшениці;
- домашні тварини;
- кліщі;
- таргани;
- латекс;
- пилок;
- деякі рослини, в тому числі кропива, отруйний плющ і отруйний дуб;
- укуси комах;
- деякі хімічні речовини;
- сонячне світло.
Причинами кропив’янки можуть також бути вірусні інфекції (грип, застуда, лихоманка і гепатит В), бактеріальні інфекції, кишкові паразити, екстремальні температури, жар, деякі хронічні захворювання (вовчак) і стрес.
Більш ніж у половині випадків точні причини кропив’янки залишаються нез’ясованими. Хронічна кропив’янка вважається аутоімунним захворюванням, що виникають без видимої на те причини.
У людей, які страждають від різного роду алергій, ризик зіткнутися з кропив’янкою, значно вище.
Самим явним симптомом кропив’янки є пухирі. Як правило, вони мають червоний відтінок, але в деяких випадках можуть не відрізнятися від кольору здорової шкіри. Пухирі можуть бути маленькими і круглими, кільцеподібними або ж нагадувати струпи.
Уражені ділянки шкіри сверблять. Згодом пухирі стають більше, змінюють форму і поширюються на здорові ділянки шкіри. Як правило, під час спалаху хвороби пухирі то зникають, то знову з’являються. Життєвий цикл одного пухиря може тривати від кількох годин до кількох днів.
Гостра кропив’янка проходить протягом 2-6 тижнів – з часом інтенсивність висипу буде зменшуватися, поки шкіра знову не стане чистою.
Якщо пухирі з’являються в роті або в горлі, слід негайно звернутися за допомогою, так як можуть виникнути проблеми з диханням.
Діагностика і лікування кропив’янки
Методи діагностики кропив’янки залежать від її типу. При гострій кропивниці важливо визначити алерген, що викликав реакцію, що дозволить запобігти появі висипу в майбутньому.
Лікар може запитати пацієнта про те, чи не передували появі пухирів укуси комах, прийом лікарських препаратів, контакт з потенційними алергенами (латексом, хімікатами та іншими речовинами).
Дуже часто визначити алерген, який запустив кропив’янку, не вдається. У таких випадках лікар може порадити пацієнтові звернутися до алерголога і здати алергопроби.
Якщо висип не проходить протягом 6 тижнів, і ніяких зовнішніх алергенів, здатних її провокувати, не виявлено, мова може йти про хронічну кропив’янцю.
Діагностика хронічної кропив’янки включає:
- аналіз крові для перевірки на анемію;
- аналіз калу з метою виявлення паразитів, здатних викликати реакцію імунної системи;
- тести на виявлення проблем з імунною системою;
- тести функцій щитовидної залози;
- тести функцій печінки.
Хронічна кропив’янка погано реагує на алкоголь, кофеїн і стрес.
Найкраще лікування кропив’янки – це усунення алергену, що викликає реакцію імунної системи. Крім того, пацієнту призначаються антигістамінні (протиалергенні препарати), які допомагають полегшити симптоми.
Антигістаміни підходять і для лікування хронічної кропив’янки. Вони можуть призначатися в парі з іншими препаратами – наприклад, пероральними кортикостероїдами.
При серйозних нападах хвороби, коли пухирі утворюються в горлі і роті, може знадобитися ін’єкція епінефрину (адреналіну) або кортизону.
Щоб полегшити симптоми, допускається застосування холодних компресів. Холод знижує активність імунної системи, тому робота і сон в прохолодному приміщенні також допоможуть швидше позбутися від висипки. Легкий одяг з натуральних матеріалів буде не так дратувати уражені ділянки, полегшивши свербіж і печіння.
Головний видавець і засновник сайту healthapple.info з 31 травня 2017 року. Редактор статей на сайті.