Цервіцит: опис, симптоми, діагностика, лікування

Жіноча статева система влаштована дуже складно і тонко. При відсутності будь-яких патологій жінка може повноцінно жити: продуктивно працювати, активно відпочивати, займатися сексом і народжувати дітей. Але якщо який-небудь з компонентів статевої системи дає збій, з’являються різні проблеми. Як правило, збої виникають через хвороби і патологічних процесів. Одним з таких процесів є цервіцит. Що ж собою являє таке відхилення і як з ним боротися? Спробуємо розібратися.

Що таке цервіцит?

За своєю природою цервіцит – це різновид запального процесу, що відбувається у вагінальному сегменті шийки матки. При наявності такого дефекту з піхви виходять специфічні виділення, може бути присутнім больовий дискомфорт у нижній частині живота. Крім цього, болем може супроводжуватися сечовипускання, а також сексуальний контакт.

Дана патологія досить небезпечна, тому що вона може провокувати появу додаткових ускладнень. Через що ж виникає цервицит?

Причини цервицита

Річ у тому, що шийка матки – це своєрідний природний щит, що оберігає саму матку і верхні статеві шляхи від потрапляння інфекційних агентів. Під впливом згубних факторів захисна функціональність шийки матки може падати. В результаті такого ослаблення всередину матки проникає патогенна мікрофлора, і починається патологічний процес. Цей процес якраз і називається цервіцитом.

Цервіцит шийки матки по локалізації запалення поділяється на 2 види:

1. екзоцервіціт;
2. ендоцервіцит.

При екзоцервіціт запалюється вагінальний відділ шийки матки. При ендоцервіциті зачіпається внутрішня оболонка цервікального каналу.

Виникнення даної патології можуть спровокувати найрізноманітніші збудники.

Як правило, цервіцит шийки матки виникає через вплив:

• стафілокока;
• кишкової палички;
• стрептокока;
• хвороботворних грибків;
• гонококка;
• сифілісу;
• трихомонади;
• визначених протозойних інфекційних агентів.

Вплинути на формування цервіцитів можуть і механічні пошкодження шийки матки.

Причини, що викликають цервіцит можуть бути такими:

• травми шийки матки під час пологів;
• пошкодження внутрішньої оболонки піхви при проведенні профілактичного вискоблювання;
• неякісного аборту;
• поганої установки або непрофесійного видалення внутрішньоматкової спіралі.

Запалення може розвинутися, якщо у жінки присутні доброякісні формування в районі піхви. Посприяти початку такого запалення може слабкість імунної системи.

Найчастіше, цервіцит прогресує масштабно, провокуючи появу додаткових дефектів. Зокрема, може розвинутися вагініт, вульвіт, псевдоерозія шийки матки.

Що стосується групи ризику, то в ній перебувають жінки репродуктивного віку. За статистикою, більше ніж 70% жінок, у яких виявлявся якийсь вид цервіцита, мали вік від 20-ти до 45-ти років. Однак зрідка цервіцит може бути виявлений і у жінки на етапі менопаузи.

Патологія вкрай небезпечна для вагітних. Вона може спровокувати передчасні пологи або викидень.

Симптоми

Симптоми відрізняються в залежності від різновиду патології. Медицина виділяє кілька різновидів цервіцита (в залежності від особливостей протікання). Так, за часом протікання виділяють:

• хронічний цервіцит;
• гострий цервіцит;
• прихований цервіцит.

За ступенем зачіпання сегментів статевої системи цервіцит може бути

• вогнищевий
• дифузний.

Зрідка може мати місце прихований тип течії. При гострому протіканні можуть бути присутніми виділення слизового або гнійного типу. Рідше жінку може мучити больовий дискомфорт у нижній частині живота. Частенько присутній набряклість зовнішнього отвору цервікального каналу. Також можуть спостерігатися крововиливи і виразки.

Виразність цервіцита також залежить від типу збудника та сили імунної системи, симптоми можуть відрізнятися в залежності від організму.

Наприклад, гонорейний тип цервіцита протікає гостро, при цьому має місце чіткі симптоми. Цервіцит швидко діагностується.

Якщо збудником виявилися хламідії, ознаки можуть виражатися менш явно.

Коли причиною патології є герпес, відбувається сильне почервоніння шийки матки. Крім цього, при запаленні герпетичної природи частенько формуються виразки на матковій шийці.

Якщо цервіцит матиме Трихомонадне походження, висока ймовірність слабких крововиливів. В той самий час, мазок, взятий на аналіз, може містити нетипові клітинні компоненти.

Коли збудниками цервіцита є актиноміцети – присутній так званий симптом «жовтої зернистої плями».

Людський папіломавірус також здатний викликати даний вид запалення, симптоми в такому випадку мають деякі відмінності. При такій причини появи можуть виникати кондиломи. Також, висока ймовірність появи виразок шийки матки.

При відсутності своєчасних лікувальних заходів запальний процес набуває хронічного характеру, трохи змінюються симптоми. Хронічний цервіцит протікає менш виражено. Виділення стають більш каламутними, може мати місце псевдоерозія вагінального компонента матки. При переході в хронічну форму основні симптоми цервіциту (такі, як набряклість) стають менш явними. Патологічний процес може зачіпати прилеглі тканини і залози. Є високий ризик формування кісти. Практично завжди структура шийки матки стає атиповий щільною.

Діагностика

Головна небезпека цервіцита полягає в тому, що він часто протікає без симптомів, через що жінки рідко звертаються за допомогою до фахівців. Як правило, даний вид запалення виявляється під час планових гінекологічних оглядів шийки матки, або ж після оглядів, коли жінки приходять в лікарню з приводу інших проблем. При наявності підозр на цервіцит все діагностичні заходи спрямовуються на визначення першопричини патології.

Найчастіше, діагностика цервіцита включає:

• огляд шийки матки за допомогою дзеркал;
• кольпоскопію, завдяки якій можна чітко розглянути атипові зміни маточного епітелію;
• всілякі лабораторні методики обстеження (мікрообстеження мазків, бакпосіва, цитоморфологічне обстеження).

При гострому протіканні мазки містять безліч лейко- лімфо- і гістіоцитів. При хронічному цервіциті проглядаються клітинні компоненти циліндричного епітелію різних габаритів. Зрідка вдається виявити сліди клітинного руйнування.

Завдяки бактеріологічному обстеженню можна дізнатися рід і тип організмів, які спровокували запалення. Також за допомогою такого аналізу вдається підібрати найбільш відповідний тип антибіотиків.

Цитоморфологія мазка дає можливість досконально вивчити пошкодження клітинних компонентів. Також, завдяки їй можна спостерігати за динамікою клітинних змін на етапі лікування. Процедура під назвою ПЛР дозволяє виявити збудники інфекційної природи (гонорею, хламідіоз, папіломавірус).

Лікування

На щастя, сучасна медицина знає силу-силенну методик, за допомогою яких можна лікувати цервіцит. Лікування перш за все спрямована на усунення провокаційних чинників (слабкого імунітету, гормональні збої). Крім того, обов’язково заліковуються супутні патології.

Цервіцит – це патологія, яка може викликати безліч ускладнень і проблем зі здоров’ям. Якщо ви помітили симптоми цервіциту – зверніться до фахівця. Лікування повинен здійснювати досвідчений лікар!

Як правило, лікування передбачає залучення протибактерійних і антивірусних препаратів. Підбір засобів здійснює лікар. Вибір залежить від сприйнятливості хвороботворного компонента до конкретних ліків і від етапу патологічного процесу.

При хламідійному запаленні прописуються тетрациклінові антибіотики (наприклад, мономіцин), макроліди, хінолони. При цервіциті кандидозного типу часто призначається флуконазол. Для отримання кращого результату різні препарати можуть комбінуватися, що прискорює лікування. Вид медикаментів може бути різним: застосовуються як таблетовані форми ліків, так і свічки.

Місцеве лікування може бути долучений, коли патологічний процес вже починає слабшати. При місцевій терапії може проводитися обробка вагіни і шийки матки трипроцентним розчином диметилсульфоксиду, двовідсотковим хлорофілліптовим розчином. Крім того, лікарі часто прописують обробку розчином з нітратами срібла.

Лікувати цервіцит вірусної природи досить проблематично. Так, при наявності генітального герпесу лікування досить тривалий. Воно має на увазі прийом антивірусних засобів (наприклад, ацикловір), особливих протигерпесний Ig, вітамінних комплексів, стимуляторів імунної системи.

Для усунення ПАПІЛОМАВІРУСНІЙ поразці залучають інтеферони, цитостатики; при потребі видаляються кондиломи. Якщо запалення має атрофічний характер, лікування передбачає застосування жіночих гормонів. Такий захід допомагає відновити вагінальний і матковий епітелій. Крім того, відновлюється баланс мікрофлори і тканини шийки матки. Якщо мають місце специфічні інфекційні ураження, лікування обов’язково проходить і сексуальний партнер хворої жінки.

При хронічному цервіциті консервативні заходи лікування менш ефективні. З цієї причини лікарі призначають оперативне втручання:

• діатермокоагуляцію;
• кріотерапію;
• обробку лазером.

Однак щоб операція була дозволена, у жінки повинні бути відсутніми інфекції. До і після операції продовжують вживатися заходи щодо усунення супутніх дефектів; також докладаються зусилля для нормалізації балансу мікрофлори.

Щоб лікар міг контролювати весь процес лікування, жінці періодично робиться кольпоскопія. Також, обов’язково беруться мазки для лабораторного обстеження. Може проводитися огляд шийки матки на гінекологічному кріслі, щоб контролювати лікування.

Заходи профілактики

Як видно, цервіцит – це вкрай неприємна патологія, здатна негативно відбиватися на житті жінки.

Однак «знайомства» з нею можна уникнути. Для цього треба дотримуватися ряду простих профілактичних заходів:

• регулярно дотримуватися інтимну гігієну;
• оберігатися від небажаної вагітності, щоб потім не робити аборт, який може спровокувати запалення і цервіцит;
• вчасно лікувати інфекційні ураження піхви і шийки матки;
• дотримуватися всі лікарські рекомендації під час вагітності і на етапі пологів, щоб при народженні дитини не пошкодити шийку матки;
• вчасно усувати дисфункції ендокринної системи.

Цих правил цілком достатньо для того, щоб уберегти себе від цервіцита і спричинених ним супутніх проблем.