Мігрень можна віднести до одних з найбільш поширених неврологічних захворювань серед популяції людини. Дана патологія часто поєднується з іншими патологічними станами, наприклад з епілепсію, ревматичними серцевими вадами, хворобою або синдромом Рейно, системною гіпотензією і багатьма іншими.
Що таке мігрень з аурою? Мігрень – це самостійне нозологічне захворювання, яке характеризується нападами тривалої головного болю, що супроводжується зоровими, руховими та чутливими порушеннями. Часто нападів передує так звана «аура» чи провісник стану. Так само варто відзначити, що мігрень з аурою є цефалгія, яка не вкладається в інші симптоми та синдроми.
Епідеміологія
Поширеність мігрені в країнах Європи та США досить велика: дана патологія зустрічається більш ніж у 17% жінок і практично у 9% чоловіків. Даний підрахунок був проведений завдяки активному і пасивному виявленню патологічного стану.
Існує пряма залежність від расової приналежності людини до поширення мігрені. Наприклад, у людей, що мають османсько-кавказьке походження, патологічний стан спостерігається більш ніж у 20% випадків, у негроїдної раси – близько 17%, у жителів Азії та Америки – до 10%. Пік захворюваності припадає на молодий вік (від 23 до 52 років), причому у жінок в клімактеричному періоді відзначається друга хвиля поширеність. Однак мігрень часто зустрічається в педіатричній практиці й у людей похилого віку. З кожним роком частота захворюваності на мігрень збільшується на 12-36% в порівнянні з початковими показниками попередніх років.
Причини виникнення
На сьогодні немає точного етіологічного фактора появи захворювання. Виділяють групу станів, які провокують виникнення нападів мігрені з аурою. До них відносять:
- різкі перепади барометричних показників атмосферного повітря;
- хронічний стрес;
- естрогеновий фон у жінок в період становлення менструального циклу або клімаксу;
- вживання в їжу харчових продуктів, які багаті тираміном;
- умови перебування в місцях з підвищеним шумовим фоном або зайвим штучним освітленням;
- ухилення від фізичної активності;
- спадкова передача і схильність.
Патогенетичні теорії
Існують три основні патогенетичні теорії, які характеризують механізм виникнення симптомів мігрені. Всі вони взаємопов’язані між собою по рефлекторному ланцюжку. В основу патофізіологічних реакцій при патологічному стані незалежно від причини її виникнення лежать основні зміни судин: спазм і дилатація.
Приступ захворювання характеризується порушенням мозкового кровообігу в результаті розширення судин головного мозку. У період виникнення «аури» судини піддаються зворотному стану – констрикції. Такі різкі протилежні механізми провокують зниження концентрації серотоніну в плазмі крові хворого.
- Схильність і генетично-обумовлене програмування. Відомо, що при виявленні у матері мігреневих симптомів захворювання, ймовірність прояву захворювання у дітей підвищується на 78%. У більшості випадків у потомства захворювання дебютує в більш молодому віці.
- Судинна теорія. Приступ мігрені характеризується порушенням мозкового кровообігу в результаті розширення судин головного мозку. У період виникнення «аури» судини піддаються констрикції. Такі зміни провокують зниження концентрації серотоніну в плазмі. Аура виникає в результаті спазму судин на певну тривалість. Така вазоконстрикція провокує ішемію судин які живлять ділянки головного мозку. У відповідь на гіпоксію проявляється локальна неврологічна симптоматика.
- Нейрогенна теорія. Мігрень з аурою – це захворювання, що має першопричину нейрогенну церебральну дисфункцію, а судинні зміни мають другорядний характер. Відбувається викид з чутливих нервових волокон в ендотелій судинно активних нейропептидів. Останні збільшують проникність судинної стінки до формених елементів крові й різних медіаторів. Виникає асептичне запалення, яке викликає локальне подразнення мозкових оболонок і больовий синдром по ходу трійчастого нерва.
Симптоми та прояви класичної мігрені й мігрені з аурою
У наш час ця форма захворювання не є найпоширенішою, зустрічається лише у 27-34% випадків. Мігрень з аурою має п’ять наступних один за одним в певній послідовності етапів або фаз.
- Перший етап називається продромальним. Починається за 2-4 години до початку самого нападу, характеризується:
- емоційною лабільністю;
- втомою;
- сонливістю;
- нападами невмотивованого страху;
- надмірна чутливість до світла, запаху, гучних звуків.
- Фаза аури (другий період) характеризується проявами локальної осередкової симптоматики, яка триває до однієї години. Це можуть бути такі офтальмологічні прояви, як:
- зорові ілюзії;
- геміанопсія;
- плавання мушок, плям або точок перед очима;
- випадання ділянки зору.
Також часто виникає почуття повзання мурашок на обличчі, відчуття печіння або поколювання на стороні ураження, моторна афазія (неможливість вимови слів), слабкість в м’язах нижніх кінцівок. Можливе й інший прояв аури як порушення ділянки кровопостачання басейну певної артерії.
- Відразу після аури настає третя стадія – власне больова, найтриваліша та інтенсивна. Між цими періодами можливий «білий проміжок», який триває до 30 хвилин. Біль імпульсовий, що давить або стискувального характеру в області очей, скроні, лоба, найчастіше носить односторонній характер. Біль може посилюватися при фізичному або розумовому навантаженні, супроводжується звуко – і світлобоязню, нудотою з наступною блювотою на висоті болю.
У рідкісних випадках біль може поширюватися на другу частину обличчя і носити розпираючий характер. При об’єктивному огляді виражений судинний малюнок на стороні ураження, може відзначатися:
- набряклість вік;
- рясна сльозотеча;
- видима пульсація поверхневої скроневої артерії.
Для полегшення стану пацієнти прикладають тепло до скроні або розтирають його руками, уникають шуму і яскравого світла, намагаються усамітнитися. Максимальна тривалість больового періоду може досягати трьох діб.
- Фаза дозволу або четверта стадія починається з моменту зниження інтенсивності болю та інших проявів третього періоду і глибоким міцним сном.
- Завершальна п’ята фаза носить назву відновлювальної, може тривати від декількох хвилин до 3-4 днів. Характеризується:
- зниженням апетиту;
- апатією;
- сонливістю і втомою.
Але поступово життєві функції нормалізуються, людина входить у звичний для себе ритм життя.
Діагностика
Мігрень відноситься до діагнозів винятків, тобто лише при знятті інших причин цефалгії можлива постановка діагнозу. Основними діагностичними методами дослідження є:
- збір скарг;
- уточнення анамнезу захворювання і провокуючих чинників;
- поглиблений неврологічний огляд;
- рентгенографія черепа;
- КТ або МРТ головного мозку з водорозчинними контрастами;
- електроенцефалограма;
- люмбальна пункція;
- доплерографія судин шиї;
- ангіографія судин головного мозку.
З якими захворюваннями слід проводити диференційну діагностику мігрені?
Навіть при класичних проявах нападів мігрені можна помилитися з постановкою діагнозу і пропустити органічне ураження головного мозку. Лікарів повинні насторожити такі особливості перебігу як:
- виключно однобічний біль протягом усього часу захворювання;
- наростальний біль;
- больовий синдром поза нападу що провокується стресом, фізичними та розумовими навантаженнями, кашлем, статевим актом;
- дебют захворювання після 50 років.
Диференціальну діагностику необхідно проводити з:
- кластерної головним болем;
- хворобою Хортона;
- інсульту;
- гіпертонічним кризом;
- ВСД;
- мальформації судин головного мозку;
- синдром Толоси-Ханта;
- ураження оболонок головного мозку;
- інфекційного генезу;
- пухлинні процеси.
До яких лікарів звертатися
Пацієнта необхідно консультувати у таких суміжних фахівців, як стоматолог, офтальмолог, оториноларинголог, вертебролог або травматолог-ортопед.
Лікування мігрені
Пацієнти з цефалгієй мігренозною етіологією спостерігаються і отримують лікування у невропатолога.
Під час приступного періоду хворий повинен перебувати на стаціонарному лікуванні. Палати повинні бути оріентовані на північ, щоб уникнути підвищеної кімнатної температури і інсоляції. Варто так само усунути звукові і стресові подразники.
Медикаментозне лікування починають з приймання нестероїдних протизапальних засобів (аспірин, метамізол, кетопрофен, диклофенак, кодеїн). Дозування повинні бути середніми терапевтичними, при необхідності використовують максимально допустимі.
При нестримній блювоті застосовують:
- церукал (5-20 мг ін’єкційно),
- піпольфен (25-20 мг),
- мотилиум або домперидон (5-15 мг).
Жінкам при частих нападах мігрені некортикоїдні анальгезіруючі препарати призначають за 3 дні до передбачуваної менструації, через те, що виникнення мігрені в тому числі має і гормональну схильність.
Засоби від мігрені так само сприяють швидшому і повному засвоєнню анальгезуючих препаратів. Найбільш ефективним вазодилятатором при мігрені є дигідроерготамін при назальном його введенні. Високої протимігренозною активністю володіють тріптани (зоміг, імігран). Ця група препаратів має великий перелік протипоказань з боку серцевої системи і не сумісні з деякими групами препаратів, які використовуються для лікування мігрені.
У рідкісних випадках при нападі мігрені з аурою застосовують антиконвульсанти для купірування стану. Протисудомні засоби призначаються як монотерапія першої лінії медикаментів. Ці препарати знімають підвищену збудливість з нейронів головного мозку. Ефективність даної терапії оцінюють лише після 2-х місячного курсу лікування.
Профілактичне лікування
Існує профілактичне лікування. Що це таке? Даний вид терапії є допоміжною корекцією стану поза нападу мігрені і покращує якість життя пацієнтів. Лікування включає в себе усунення провокаційних чинників:
- правильно підібрана дієта з виключенням тираміну (гіркий шоколад, тверді сорти сиру, червоні продукти, алкогольні напої та інші);
- нормалізація режиму сну-неспання;
- обмеження споживання кофеїну;
- жінкам відмовитися від прийому пероральних контрацептивів;
- дозовані кардіальні навантаження (не менше 10 тисяч кроків в день).
Медикаментозна підтримувальна терапія полягає в прийманні неселективних бета-блокаторів в низькому дозуванні, антидепресанти рослинного походження або седативних засобів.
Також, позитивний ефект надає нетрадиційна медицина. Даний вид лікування може бути представлений акватерапія, іглорефлексотерапія, мануальна терапія для м’язів комірцевої зони і плечового пояса, використання лікувальних стоматологічних кап для зняття надмірного навантаження з щелепно-скроневого суглоба, струми низьких частот на комірцеву зону.
Прогноз і здатність до трудової діяльності
Мігрень не є станом, що загрожує життю, проте значно погіршує якість життя пацієнтів. Якщо захворювання дебютувало в ранньому дитячому віці, то з роками частота нападів значно знижується або зовсім зникають. Для таких пацієнтів важливі умови праці на робочому місці, які виключають провокуючі фактори. Тільки прояви мігрені середнього та тяжкого ступеня вимагають тимчасового усунення від професійної діяльності.
Головний видавець сайту healthapple.info. Редактор статей на сайті.