Вітрянка (вітряна віспа): симптоми у дітей та дорослих, лікування, профілактика

Вітряна віспа (вітрянка) – гостре інфекційне захворювання, викликане різновидом вірусу герпесу, що протікає з появою на тілі характерної висипки, що складається з різних елементів (плями, вузлики, бульбашки та скоринки). Саме по висипці, не властивій іншим хворобам, розпізнається вітрянка. За приналежністю збудника вітрянки до сімейства герпесвірусів вона називається “Varicella”.

Збудник вітряної віспи

Вірус вітряної віспи – один із безлічі типів вірусу герпесу. Вперше він був відкритий та вивчений у 1911 році. Було виявлено, що при первинному контакті організму людини з ним виникає вітрянка. При повторних заражень цим же вірусом, людина хворіє на оперізувальний герпес. Усім відома “застуда” на губах теж викликана вірусом герпесу цього ж виду, але трохи відрізняється від вірусу вітряної віспи.

Вірус герпесу є найдрібнішою частинкою округлої форми розміром всього 300 нанометрів. Він складається з серцевини, представленої молекулою ДНК, та оболонки. Основна властивість збудника вітрянки – його леткість та нестійкість у зовнішньому середовищі. Під впливом тепла і світла він гине протягом 5-7 хвилин, але це не заважає вірусу, виділеному при чханні, диханні або кашлі, поширитися на багато метрів навколо і оселитися в тілі іншої людини, яку в цьому випадку вражає вітряна віспа.

Поширеність

Немає у світі країни, де люди не хворіють на вітрянку. У 80-85% випадків вірус вітряної віспи вражає дітей до семи років. Перебування дитини більшу частину дня в одному приміщенні з десятком однолітків, рідкісне провітрювання, скупченість у дитячих колективах, близький контакт малюків один з одним сприяють зараженню повітряно-краплинним шляхом. Достатньо підчепити вірус одній дитині, як захворює вся група дитячого садка.

Діти, які не відвідують садок, ризикують заразитися вірусом вітряної віспи у школі. Дорослі заражаються зазвичай від своїх дітей. Це трапляється рідко, оскільки доросла людина, швидше за все, вже перенесла вітрянку в дитинстві і має стійкий імунітет до неї.

Простежується точна сезонність захворювання на вітрянку: понад 80% заражень припадає на холодну пору року.

Як відбувається зараження?

Вітрянка (вітряна віспа) передається від хворої людини до здорової повітряної (по повітрю з сусідніх приміщень, через вентиляційні отвори), повітряно-краплинним шляхом (при чханні та кашлі) і трансплацентарно (від захворілої матері до плоду). Контактний шлях передачі інфекції не підтверджено. Це означає, що не можна заразитися вітрянкою через предмети, рушники, чистий посуд. Вірус вітряної віспи ними живе. Також не можна заразитися від людини, яка має імунітет до вітрянки, якщо вона контактувала з хворим. Наприклад, вихователь дитячого садка, який переніс вітрянку в дитинстві і контактував із хворою дитиною, не заразить нікого вдома. Вірус вітряної віспи не переноситься на руках чи одязі.

Після попадання через ніс чи рот, частинки вірусу вітряної віспи впроваджуються у клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і активно діляться, відтворюючи собі такі частки – віріони. Цей період триває від 11 днів до трьох тижнів і називається інкубаційним.

Інкубаційний період вітрянки, як і будь-якої інфекційної хвороби означає, що збудник в організмі є, але ще немає клінічних проявів хвороби. Під час інкубації вірус не передається, хвора людина стає заразною за 1-2 дні до появи першого висипу. З цього моменту починається розпал захворювання на вітрянку.

Після розмноження вірус вітряної віспи проникає в лімфатичні судини і прямує до прилеглих лімфовузлів (підщелепних, шийних, потиличних). Тут віріони накопичуються. Це відповідає продромальному періоду. Потім, з 4-5 дня хвороби, настає період вірусемії – поширення часток вірусу зі струмом крові в епітеліальні клітини шкіри та до нервових вузлів. Циркуляція вірусу вітряної віспи у крові короткочасна (це для всіх інфекційних захворювань) і супроводжується погіршенням загального стану хворого, підйомом температури, слабкістю, ознобом.

Вірус герпесу має тропність (поєднання, спорідненість, перевагу) до клітин епітелію шкіри та внутрішніх органів та до нервової тканини. Зі струмом крові він потрапляє в клітини поверхневого шару шкіри, де і з’являються висипання, що проходять кілька послідовних стадій. Частина віріонів спрямовується в ганглії (вузли) трійчастих нервів (нерви, що іннервують обличчя, верхню частину чола, щелепи). Це улюблене місце проживання герпесвірусів. Тут, у вузлах трійчастого нерва, віруси можуть існувати в латентному (сплячому) стані довгі роки, не заважаючи людині жити звичайним життям. При зниженні імунітету, різних хворобах, охолодженні вони “прокидаються” і людина хворіє на герпес, що оперізує.

При важких формах вітрянки вірус вражає епітеліальні тканини (поверхневі) внутрішніх органів – печінку, селезінку та інші. У разі звичайної вітрянки вірус обмежується ураженням шкіри.

Після попадання в шкіру віріони руйнують клітини епідермісу в процесі своєї життєдіяльності, утворюючи типовий елемент вітряної висипки – пляшечку (везикулу). Усередині бульбашки міститься велика концентрація герпесвірусів, тому людина є заразною доти, поки всі бульбашки не пройдуть, і ще три дні після висихання останнього.

Таким чином, карантин для людини, контактної з хворим на вітрянку, триває 21 день. Після цього терміну можна дійти невтішного висновку у тому, чи відбулося зараження. Якщо так, то ізоляція такого хворого здатна припинити подальше розповсюдження вітрянки.

Класифікація вітряної віспи

За формою вітряна віспа поділяється на:

1. Типову вітряну віспу (з переважним ураженням вірусом шкіри та слизових оболонок порожнини рота), яка за тяжкістю проявів інфекційного процесу ділиться на:

1. Легку
2. Середню тяжкість
3. Важку

1. Атипова вітряна віспа, що включає різновиди:

1. Рудиментарна форма вітряної віспи. Виникає у маленьких дітей, якщо після контакту з хворим на вітрянку було відразу введено гамма-глобулін – імунний препарат, що містить антитіла до багатьох вірусів. Тоді клінічна картина вітрянки змащена, самопочуття дитини не страждає, шкірні висипання обмежені кількома везикулами, вірус купірований.
2. Вісцеральна чи генералізована форма вітряної віспи. Захворюють діти, частіше новонароджені, з тяжкими хронічними захворюваннями, що послаблюють імунітет, або приймають препарати, що пригнічують його. Вісцеральна форма протікає з вираженими симптомами інтоксикації, які спричиняє вірус, лихоманкою, залученням до процесу внутрішніх органів: легень, кишківника, печінки. Можлива загибель дитини.
3. Геморагічна форма вітряної віспи. У дорослих та дітей з уродженими хворобами системи гемостазу, що відповідає за згортання крові, у дітей з лейкемією (раком крові). При цій формі вітрянки вміст бульбашок висипки на 2-3 добу хвороби стає кривавим – геморагічним. Пухирці прориваються і кровоточать, приєднуються носові та шлункові кровотечі)
4. Гангренозна форма вітрянки часто є продовженням геморагічної, може зустрічатися у дітей, ослаблених тяжкими хворобами. Характерно утворення ділянок некрозу (відмирання) шкіри навколо бульбашок, на місці везикул, що розкрилися, утворюються глибокі виразкові дефекти, що зливаються один з одним. Приєднується бактеріальна інфекція, що посилює процес. Прогноз – несприятливий

За течією вітрянка буває:

• ускладнена вітряна віспа;
• не ускладнена вітряна віспа.

Симптоми типової форми вітрянки у дітей

Вітрянка відноситься до дитячих інфекцій, тому що 80% людей заражаються нею в дитячому віці, молодшому шкільному та дошкільному. Майже у 95% випадків вітрянка у дітей протікає у легкій типовій формі та проходить декілька періодів:

1. Інкубаційний. Триває з моменту зараження вірусом на початок появи перших симптомів ( від 11до 23 днів). Самопочуття дитини не страждає, жодних симптомів немає
2. Продромальний період. Триває трохи більше 3-4 днів. Дитину непокоїть субфебрильна температура (до 38С), слабкість, млявість, апатія, порушення сну та апетиту. Іноді з’являється почервоніння горла, пронос, блювання. Найчастіше продромальний період вітрянки у дітей протікає з невиразними симптомами інтоксикації або без них.
3. Період висипу. Починається з підйому температури тіла до 38-38,5 С та появи висипки на обличчі та голові. Незабаром висипні елементи вражають все тіло, крім долонь і стоп. Спочатку висипання невеликі (10-20 елементів), але дуже швидко їх стає більше (100-150).

Елемент висипу вітряної висипки проходить три стадії розвитку:

1. Стадія плями – розеольозна.
2. Стадія бульбашки везикульозна.
3. Стадія підсихання з подальшим утворенням скоринки.

Висипання в першій стадії – круглі та овальні плями, червоного та рожевого кольорів, з чітким контуром, щільні на дотик. Розміри плям 2 – 5 мм. Протягом доби пляма перетворюється на пляшечку, заповнений прозорою або каламутною рідиною. Пухирці (везикули) щільні на дотик, схожі на маленькі краплі роси на поверхні тіла. Іноді вони оточені рожевим віночком. У пухирцях знаходяться живі герпесвіруси вітряної віспи, які можна виявити під світловим мікроскопом. На 2-3 день рідина у бульбашці розсмоктується, на його місці утворюється коричнева скоринка, яка незабаром підсихає та відвалюється. Якщо не здирати скоринку, сліду на місці елемента не залишиться. Маленькі світлі пігментні цятки на місці висипу зникають через 2 місяці, вони майже непомітні.

Для висипу при вітрянці характерна хвилеподібна поява, тобто кожна нова порція елементів підсипає кожні 2-3 дні і супроводжується короткочасним підйомом температури. Тому можна побачити елементи висипу на різних стадіях розвитку одночасно (плями, бульбашки, скоринки сусідять один з одним). Такої особливості немає в інших інфекцій.

Висипання на слизовій оболонці в порожнині рота, на небі, мові, в гортані називається енантемою. Вона часто супроводжує шкірні висипання, може ніяк себе не проявляти. Іноді відзначається дискомфорт при ковтанні, підвищене слиновиділення. Немовлята можуть вередувати і відмовлятися від грудей. Зрідка уражається рогівка очей та кон’юнктива, внутрішній бік повік. Особливого занепокоєння висип тут викликає.

Вітряна висипка сильно, нестерпно свербить.

Висипання у дівчаток може виникнути на слизовій оболонці статевих губ, де висипання нечисленні і сильно не турбують.

Період висипу у дітей триває від 8 до 10 днів. Шийні, підщелепні та потиличні лімфовузли збільшуються і можуть хворіти.

Період одужання. Починається після останньої хвилі висипів. Через 3-5 днів після появи останнього елемента висипу людина стає незаразною, коли відпадуть скоринки, вважається одужалою.

Особливості вітрянки у дорослих

У дорослих захворювання протікає важче і загрожує ускладненнями. Це пов’язано з тим, що у дитини в крові є антитіла до вірусу вітряної віспи, отримані від матері (якщо мати перехворіла на неї сама і має імунітет). Антитіла – це спеціальні білки, що виробляються в організмі у відповідь на використання збудника інфекції, вони специфічні для кожного збудника. При попаданні в організм вірусу вітряної віспи відповідні білки-антитіла з’єднуються з антигенами (білками) на поверхні вірусів, з якими вони схожі, та інактивують (знешкоджують) їх. Тому дитячому організму, в якому є антитіла до вітрянки, легше подолати хворобу.

Імунітет дорослої людини не має в арсеналі засобів боротьби з вірусом вітрянки. Специфічних антитіл, які можуть усунути вірус, отриманих від матері, мало чи ні зовсім. У крові циркулює безліч інших антитіл та імунних комплексів, накопичених протягом життя. Ось чому вітрянка у дорослих протікає тяжко.

Протягом як продромального періоду, так і в стадії висипів непокоїть виражена слабкість та фебрильна температура (38,5-39,0 С). Елементів висипу у дорослих більше і більше виражений свербіж. На слизових ротової порожнини та статевих губ у дорослих жінок енантема сильно свербить.

Відзначається набряк мигдалин, біль у зіві, збільшені, болючі лімфовузли шиї, пахвові, підщелепні.

Тривалість захворювання така сама, як у дітей.

Як відрізнити вітрянку від інших інфекцій?

Існує безліч інфекційних хвороб, що супроводжуються висипом та симптомами інтоксикації. Вже на етапі огляду пацієнта та збору анамнезу (даних про історію захворювання) лікар може точно встановити діагноз. Більшість інфекцій мають однакові загальні симптоми: підвищення температури тіла, слабкість, нудоту. Висипання у різних хвороб відрізняється. Саме за характером шкірних висипань лікар діагностує те чи інше захворювання та вірус, який уразив пацієнта.

Висип при вітрянці має поліморфізм, тобто одночасно на тілі присутні різні елементи: у стадії плям, бульбашок і скоринок. Це з поштовхоподібним підсипанням нових порцій елементів, що супроводжується підйомом температури. Спочатку з’являються плями на шкірі обличчя та голови під волоссям. Висип розташовується безладно тулуб, на шкірі долонь, стоп її немає. Елементи різних розмірів у середньому 2 – 5 мм, шкіра між ними не змінена. Червоні плями протягом першого дня з моменту появи перетворюються на бульбашки з прозорим або мутним вмістом, що іноді мають рожевий віночок по краю. Через пару днів везикули підсихають, покриваються коричневою скоринкою. Незабаром вона відпадає. На місці здертої скоринки залишається рубець або ямка.

Вітряна висипка сильно свербить, розчісувати шкіру небезпечно через ризик занести бактеріальну інфекцію. Тримається висипка від 7 до 10 днів.

Загальний стан при типовому протіканні вітрянці сильно не страждає.

Висипання при кору зазвичай з’являється на 3-5 день від початку хвороби. За кілька днів до шкірних висипань на слизовій щік, ясен, язика з’являються дрібні білясті цятки з рожевим віночком по колу на тлі яскраво-червоної, набряклої слизової оболонки – плями Філатова-Коплика.

Це відмінна риса кору. Елементи висипу являють собою щільні плями червоного кольору, що виступають над поверхнею шкіри, що нагадують вузлики неправильної форми. Іноді вони зливаються між собою. Висипання починає з’являтися за вухами, на носі, шиї.

Наступного дня висип покриває плечі та груди, переходячи на спину та живіт. До третього дня вузличним висипом покриті кінцівки цілком. Через 4-5 днів висипка швидко починає темніти, набувати коричневого забарвлення (стадія пігментації), злегка лущитися. Причому, темніє висипання в тій же послідовності, що і починалася – зверху вниз. Через 1,5 тижня висипка проходить. Етапність висипань (по черзі уражаються обличчя, груди, спина, живіт, кінцівки) є при корі її характерною рисою.

Весь період шкірних висипань у хворого на кір тримається підвищена температура.

Стан хворого важкий, мучить сильний сухий кашель, нежить, стоматит, біль голови, гнояться очі. Може виникнути коліт із кривавим стільцем, блювання на тлі лихоманки.

Висип при краснусі дрібноплямисті. Всі елементи однакового розміру, світло-червоного кольору, між собою не зливаються, не сверблять і не лущиться. Висип невеликий, розташовується на незміненій шкірі розгинальних поверхонь рук і ніг, навколо великих суглобів, на спині, сідницях. Перші елементи з’являються на обличчі. Через 3-5 днів висипання без сліду зникає.

За 3-4 дні до висипань, на слизовій оболонці рота, твердому і м’якому піднебінні, за щоками виникає енантема, що відрізняється від плям Філатова-Коплика при кору: висипання розміром 3-4 мм, рожеві, а не білі.

Краснуха переноситься легко, температура вбирається у 37,5°С. Є незначні кашель, нежить та кон’юнктивіт. Відмінною особливістю краснухи є збільшені, болючі потиличні лімфовузли, які легко промацати, зігнувши голову хворого.

Висип при скарлатині рожевого кольору, дрібноточковий. З’являється на щоках, животі, бічних поверхнях тулуба, згинальних поверхнях рук, ніг, пахвових западин і пахових складках на почервонілій шкірі. У складках шкіри висипання рясніша, колір шкіри стає яскраво-червоним. Деякі точки переходять у бульбашки з каламутним вмістом. Сверблячки немає.

Висипання не тримається більше тижня, слідів не залишає. Відмітною ознакою скарлатинозного висипу є поява її на почервонілій шкірі, на обличчі елементи з’являються на палаючих щоках, але не торкається носогубного трикутника, який залишається блідого кольору. Характерний вид скарлатинозного хворого: одутле обличчя з яскравими червоними щоками, блідий, різко окреслений носогубний трикутник, блискучі очі.

Коли висипання зникає, у хворого починається отрубевидное лущення (шкіра сходить лусочками з вух, тулуба, кінцівок та обличчя). На долонях і підошвах виникає так зване пластинчасте лущення. Воно починається з появи тріщин. Шкіра сходить пластами.

Відмінною рисою скарлатини є специфічна ангіна, за якої уражаються мигдалики, зіва, язичок. Вони інтенсивно червоніють (“пожежа у позіханні”), але почервоніння чітко відмежована і торкається тверде піднебіння.

Стан при цій хворобі середньотяжкий, інтоксикація проходить через 5-7 діб.

висип при менінгіті (запаленні м’якої мозкової оболонки, викликаним менінгококом) виникає на 1-2 день захворювання, покриває все тіло, особливо виражений на стегнах та сідницях.

Елементи є дрібними крововиливами різної величини (геморагії) від округлої до неправильної зірчастої форми з очажком некрозу в центрі елемента. Там, де висипання рясні, елементи можуть зливатися між собою, утворюючи великі зони некрозу (омертвіння шкіри), дома яких залишаються рубці. Захворювання протікає важко, характерна багаторазове блювання, що не приносить полегшення, висока температура, млявість, судоми, втрата свідомості. У немовлят характерною ознакою хвороби є пронизливий монотонний крик.

При легкій формі менінгококова інфекція протікає як звичайний нежить, не має висипів і може залишитися непоміченою.

Висип при оперізувальному лишаї (герпесі) з’являється через 2-3 діб продромального періоду, що характеризується підйомом температури, болем і печінням уражених нервів. Найчастіше елементи висипу у вигляді червоних вузликів розміром 2-6 мм, розташовані в проекції міжреберних нервів і в ділянці нирок на тлі злегка почервонілої шкіри. Вузлики дуже швидко стають бульбашками з прозорим вмістом, потім підсихають з утворенням скоринки. Можуть зливатись. Проходять через 7-14 днів, залишаючи незначну пігментацію. Біль по ходу нервових волокон після загострення герпесу часто зберігається до 1-2 місяців, загальний стан значно не страждає. Якщо з хворим про контактує людина, яка не має антитіл до вірусу герпесу, то захворіє на вітрянку.

Висип при стрептодермії, викликаної використанням стрептококової інфекції в шкіру, є дрібні жовті везикули на відкритих ділянках тіла, обличчя, підошв, стоп. Шкіра під висипаннями гіперемована. Найчастіше висипка розташована в області носогубного трикутника, біля ніздрів, губ. Бульбашки наповнені каламутною рідиною, розмір їх швидко збільшується до 1,5 см, потім вони зливаються одна з одною. Потім бульбашки лопаються, покриваються жовтими скоринками. Шкіра в місці висипань свербить. Елементи висипу невеликі, розташовані на великій відстані один від одного. Такий висип називається “імпетиго”, він має поліморфізм, але не має поштовхоподібного характеру підсипань, як при вітряній віспі. Загальний стан хворого на стрептодермію задовільний, лише у маленьких дітей можливий підйом температури тіла.

Діагностика вітряної віспи

Діагноз “вітряна віспа” виставляється під час огляду пацієнта лікарем вдома. Характерна для хвороби висипання на шкірі та вказівка ​​на контакт з хворим на вітрянку близько трьох тижнів тому не залишають сумнівів у правильності діагнозу.

Лабораторно хвороба підтверджується виявленням герпесвірусів у мазку-відбитку рідини з бульбашки під світловим чи електронним мікроскопом. Використовуються серологічні методи діагностики:

• ІФА (імунофлюоресцентний аналіз);
• РЗК (реакція зв’язування компліменту).

Лабораторні методи діагностики потрібні при атиповій формі вітрянки або змащеній клінічній картині вітрянки. Діти в більшості випадків для встановлення діагнозу візуального огляду достатньо.

Лікування

Хворий на вітрянку специфічного лікування не потребує. Можна полегшити стан пацієнта такими заходами:

1. Дотримання гігієни. Дитину необхідно купати з милом, особливо область промежини, зовнішніх статевих органів для запобігання вторинному інфікуванню бактеріями.
2. Носіння одягу їх бавовняної тканини для зменшення пітливості, що підсилює свербіж.
3. Зміст коротко підстрижених нігтів у дітей у чистоті, що мінімізує ризик занесення інфекції при розчісуванні шкіри.
4. Прийняття теплих ванн зі слабким розчином марганцівки щодня допоможе зменшити свербіж
5. Змащування плям і бульбашок розчином діамантової зелені (зеленкою) 1% або 2% марганцівкою.
6. Полоскання ротової порожнини антисептиками (фурацилін, марганцівка) за наявності енантеми.
7. Обмеження у раціоні гострої, твердої їжі.
8. Антигістамінні засоби (феністил, фенкарол, ериус, зіртек, цетрин) у вікових дозах допомагають впоратися зі свербінням як у дорослих, так і у дітей.
9. Противірусні препарати (ізопринозин, валтрекс, ацикловір) застосовуються у дорослих, при тяжкому перебігу вітрянки та ускладненнях. Типовою формою вітрянки у дітей, що легко протікає, не вимагає призначення ліків.
10. Приєднання бактеріальної флори – показання для призначення антибіотиків.

Введення імуноглобуліну людського здатне полегшити стан, підвищити неспецифічний імунітет.

Чим небезпечна вітрянка для вагітних?

Жінка, що заразилася вірусом вітрянки під час вагітності, передає його плоду. Прогноз для плода залежить безпосередньо від терміну, у якому виникло інфікування. Коли вагітна, що не має імунітету до вірусу, хворіє на вітрянку в першому триместрі, то вагітність може закінчитися викиднем. Можливі вади розвитку у дитини. Однак це захворювання не є показанням до переривання вагітності. Жінці вводиться препарат імуноглобулін людський (виділений із крові здорових людей білок, що містить антитіла до різних інфекційних агентів) для зниження ризиків інфікування плоду. Надалі необхідно буде складати тести на визначення патологій плода, ультразвуковий скринінг та амніоцентез (забір навколоплідних вод на аналіз).

У жінок, які заразилися вірусом вітряної віспи у другому триместрі вагітності, коли сформувалася плацента, небезпека для плода мінімальна (2% і менше). Здорова плацента оберігає свого мешканця від вірусного вторгнення. Лікування імуноглобуліном призначається лише у випадках, коли ризик для матері чи дитини перевищує ризик побічних ефектів від запровадження речовини.

Найбільш небезпечний вірус вітрянки для плода вагітної, що захворіла за кілька днів до пологів. У дитини в такому разі немає антитіл до вітрянки, вона хворіє найближчими тижнями після народження. Характерно тяжкий перебіг хвороби, і можливий летальний кінець. Введений немовляти імуноглобулін може полегшити стан, уникнути загибелі новонародженого.

У жінок, які захворіли на вітрянку за 1-2 тижні до пологів, є шанс народити дитину з набором специфічних антитіл, вироблених її організмом і переданих через плаценту малюкові. У цьому випадку вітрянка у новонародженого протікає не так важко, тому лікарі-акушери можуть спеціально відстрочити самостійні пологи, щоб дати можливість матері передати малюкові антитіла. Його власна імунна система ще незріла і не здатна сама виробляти їх.

Захворювання протікає у вагітної жінки так само, як у будь-якого дорослого, з тими самими симптомами. Для позбавлення від сверблячки призначаються місцеві засоби, оскільки багато протисвербіжних препаратів їм протипоказані.

Вітрянка у ВІЛ-інфікованих хворих

Вітряна віспа у ВІЛ-позитивних людей зустрічається не часто, оскільки вірусом імунодефіциту заражаються в основному у дорослому віці, коли вітрянка вже позаду.

Інкубаційний період триває тиждень. Протягом усіх періодів хвороби непокоїть висока температура з ознобом, біль у м’язах, слабкість, біль голови. Висипань багато, вони тримаються до місяця, і людина є заразною тривалий час. До висипу на шкірі приєднується вторинна бактеріальна інфекція. Багаторазово збільшується ймовірність ускладнень – пневмонії, ураження внутрішніх органів.

Лікування ВІЛ-інфікованих хворих на вітрянку включає внутрішньовенне введення великих доз ацикловіру – специфічного препарату від герпетичної інфекції.

Ускладнення вітрянки

Ускладнення вітряної віспи зустрічаються у людей зі слабким імунним захистом і при атипових формах хвороби. Вони можуть бути викликані як самим вірусом вітряної віспи, так і бактеріальною інфекцією, що приєдналася до вірусної.

Вірус герпесу при вітрянці може спричинити багато захворювань. Розглянемо їх у порядку.

1. Енцефаліт – запалення сірої та білої речовини головного мозку та його оболонок. Часто уражається мозок. Розвивається ускладнення наприкінці періоду висипів. Симптоми енцефаліту виявляються в результаті запального набряку мозкової тканини і мають неврологічний характер:

• порушення ходи, похитування;
• параліч кінцівок; може бути одностороннім;
• тремор (тремтіння) рук та ніг;
• атаксія – порушення координації рухів;
• ністагм – неконтрольовані рухи очних яблук;
• сповільнена мова
• загальномозкові симптоми: блювання, головний біль, судоми, млявість, апатія, висока температура.

Енцефаліт може розвинутись навіть при легкій течії типової вітрянки. Потребує стаціонарного лікування. Прогноз для життя – сприятливий.

2. Паралічі зорового нерва та нервів обличчя. Можуть характеризуються онімінням, відсутністю рухів та чутливості відповідних м’язів. Проходить ускладнення через 3-5 днів.
3. Мієліт – запалення спинного мозку. Тяжке ускладнення, що характеризується випаданням функцій органів, які отримують іннервацію від певних сегментів спинного мозку. Запалюється як сама речовина мозку всередині хребетного каналу, так і нервові коріння, що відходять від нього, і волокна. Симптоматика залежить від висоти поразки, відзначаються:

• параліч рук, ніг;
• порушення акту дихання;
• порушуються функції тазових органів (затримка виведення калу та сечі або, навпаки, нетримання);
• характерні трофічні порушення: пролежні та незагойні виразки на шкірі.

Лікується стаціонарно, прогноз для життя залежить від ступеня тяжкості хвороби та рівня спинного мозку, ураженого запальним процесом. Найважчим є верхньошийний мієліт, що призводить до повного паралічу м’язів тіла та смерті від паралічу дихальної мускулатури.

4. Бактеріальні ускладнення вітрянки:

• стоматит (запалення ротової порожнини, що супроводжується болем при жуванні, набряком слизової оболонки);
• ларингіт (грубий кашель, підйом температури);
• бронхіт, пневмонія (кашель, задишка, підйом температури. Зустрічається рідко);
• вульвовагініт (запалення статевих губ та входу у піхву у дівчаток);
• баланопостит (запалення крайньої плоті та головки пеніса у хлопчиків);
• флегмона промежини (гнійне запалення підшкірної клітковини);
• дерматит (при вторинному бактеріальному інфікуванні елементів висипу на шкірі);
• бурсит (запалення внутрішньосуглобової сумки. Характерно важкий перебіг);
• тромбофлебіт (запалення вен та утворення тромбів. Зустрічається рідко).

Тяжкі ускладнення вітрянки лікуються в стаціонарних умовах.

Вакцинація, щеплення від вітрянки та профілактика

Профілактика вітрянки зводиться до переривання шляхів поширення вірусу. Хворій людині, контактній з вітряночним хворим, покладено ізоляцію на 21 день. При точно відомої дати контакту ізоляція триває з 11 по 21 день, оскільки у перші десять днів із моменту зараження людина не виділяє вірус.

Дитині, яка перехворіла на вітряну віспу, дозволено відвідувати дитячий заклад через 8 діб після появи останньої бульбашки.

Якщо вірус вітряної віспи виявлено у дитини в саду, її необхідно ізолювати від інших дітей, помістити в окрему кімнату. Після приміщення достатньо провітрити та вимити. Дезінфекція не потрібна, оскільки вірус нестійкий і загине вже через 10-15 хвилин.

У період спалаху вітряної віспи в дитячому закладі необхідний ранковий фільтр: медпрацівник саду оглядає всіх дітей, що прийшли до закладу, на предмет шкірного висипу, червоного горла, збільшених лімфовузлів. Вимірюється температура.

З давніх-давен відомо, що на вітрянку хворіють один раз у житті, і краще перехворіти на неї в дитинстві, коли вона протікає легко. Тому багато батьків спеціально допускають контакт своєї дитини з хворим на вітрянку. Можливо, ця дія виправдана, але в медичній практиці жодних рекомендацій щодо цього немає.

Щеплення та вакцини від вітряної віспи

У Росії з 2008 року застосовують вакцину від вітрянки. Запатентовані торгові марки імпортних вакцин: “Окавакс” – виробництва Франції та “Варілрікс” – Бельгія. Обидві вакцини містять живі ослаблені віруси герпесу вітряної віспи.

У Росії щеплення від вітрянки не входить до обов’язкових. Згідно з національним календарем щеплень від вітрянки слід щепити дітей з 2-х років (припустимо з року) та дорослих у будь-якого віку. Покладено щепити від вітряної віспи всіх дітей з 2-х років обов’язково при виїзді до місць масового відпочинку та оздоровлення дітей.

Вагітним щеплення протипоказане. Щепитися слід за 2-3 місяці до планування вагітності. Якщо зачаття настало відразу після вакцинації, показань до переривання вагітності немає.

Вакцину рекомендується вводити після контакту з хворим на вітрянку протягом 72 годин, за час інкубації встигне утворитися велика кількість антитіл до вірусів. Захворювання або розвинеться, або пройде легко, без ускладнень.

Вакцину вводять підшкірно в плече один раз дітям із 2-х до 13 років. Дорослим знадобиться друге введення через 6-10 тижнів.

На шкірі в місці введення іноді може утворитися ущільнення та почервоніння. Після вакцинації від вітряної віспи на 1-3 тижні можуть виникнути відстрочені реакції у вигляді появи висипки, схожої на вітряночну, на шкірі та слизових. Це нормальне явище, викликане перебігом імунологічних реакцій в організмі. Через кілька днів такий вітряноподібний стан проходить самостійно.

Перш ніж прищеплюватися від вітрянки, необхідно проконсультуватися з лікарем, оскільки вакцина має протипоказання. Її не можна робити при будь-яких гострих захворюваннях, лейкозах, СНІДі, пацієнтам на гормональній терапії, при нещодавньому введенні людського імуноглобуліну, переливаннях крові, а також при алергічній реакції на препарат неоміцин.

Імунітет після вітрянки

У людини, яка перехворіла на вітрянку, формується стійкий довічний імунітет, який дозволить відразу ж усунути вірус вітряної віспи після потрапляння в організм.

Повторно хворіють на вітрянку вкрай рідко, в основному, люди з імунодефіцитним станом. Після вакцинації імунітет від вітряної віспи набувається у 90% випадків. Вірус вітряної віспи, що потрапив в організм перехворілого, більше не викликає вітрянку. У цьому випадку виникає інше захворювання – оперізувальний лишай, що характеризується стадіями загострень та ремісій, що протікає не важко.

Висновок

Вітрянка (вітряна віспа) – поширене захворювання у дітей. Вона, поряд з кіром, краснухою, паротитом, дифтерією, кашлюком, є “дитячою” інфекцією. Вітрянка у дорослих зустрічається рідше, але протікає важче і може викликати ускладнення. Атипові форми вітрянки нині майже зустрічаються. Здоровій людині, яка не має важкої хронічної патології, уродженого або набутого імунодефіциту, побоюватися зустрічі з вірусом герпесу не варто. Вакцинація здатна запобігти захворюванню на вітряну віспу і звести до нуля ризик розвитку ускладнень