Ексикоз – зневоднення організму, як правило, виникає при гострих шлунково-кишкових захворюваннях, грипі, гострих респіраторних захворюваннях, пневмонії, стафілококовій інфекції та інших подібних захворюваннях.
Що таке ексикоз?
При ексикозі відзначається дефіцит води і електролітів в організмі хворого, що розвивається як наслідок багаторазової і наполегливої блювоти в поєднанні з проносом. Крім того, втрата рідини може відбуватися через легені, нирки, шкіру хворого. Зазвичай ексикоз розвивається не відразу, а протягом 2-3 днів з моменту початку захворювання, що його викликало.
Залежно від того чи переважає втрата води або електролітів організмом хворого ексикоз може поділятися на соледефіцітний або вододефіцітний. Ізотонічний ексикоз розвивається в разі рівних втрат води і електролітів.
Симптоми ексикозу
При розвитку соледіфіцітного ексикозу відзначається млявість хворого, відмова від їжі і води. Після пиття часто спостерігається сильна блювота. Відбувається зниження м’язового тонусу, шкірні покриви набувають землистого відтінку. Температура тіла хворого знижена, як і артеріальний тиск, відзначаються олігурія або анурія. При подальшому розвитку ексикозу хворий може впасти в сопорозний стан, а в подальшому і в кому. Розвиваються атонія і парез кишечника, метеоризм високе стояння діафрагми, гази не виділяються, блювота частішає. Дихання хворого поверхневе, можуть бути тонічні або тоніко-клонічні судоми, симптомів менінгізму не відзначається.
Вододефіцітний ексикоз протікає інакше. Хворий збуджений і неспокійний. Температура тіла підвищується, відзначається почастішання пульсу, і підвищений тонус м’язів, порушення сну, напруга потиличних м’язів, судоми. Хворий п’є багато, але при цьому погано потіє, порушені так само процеси сечовиділення і слинотечі.
Однак, найчастіше зустрічається ізотонічний ексикоз. В такому випадку, хворий млявий і малорухливий. Відмовляється від їжі, спостерігається часта блювота. Шкіра хворого бліда, суха і холодна, з помітною втратою тонусу і еластичності. Слизові оболонки сухі і тьмяні. На язиці може бути помітний білий наліт. Тони серця хворого глухі, артеріальний тиск в межах норми або знижений.
Залежно від кількості втраченої рідини ексикоз підрозділяється на 3 ступеня.
1 ступінь – втрата рідини не перевищує 5% маси тіла.
2 ступінь – втрата до 10% маси тіла. Серйозні порушення діяльності серцево-судинної системи.
3 ступінь – втрата рідини більше 10% маси тіла. У цьому випадку стан хворого важкий, відзначаються сильні порушення гемодинаміки.
У разі втрати рідини більше 20% маси тіла, надзвичайно висока ймовірність летального результату.
Лікування ексикозу
Для боротьби з ексикозом величезне значення має усунення зневоднення організму хворого і боротьба із захворюванням, що спровокувало ексикоз. Обов’язково проводиться відновлення нормального функціонування травної системи хворого і симптоматична терапія.
При появі ознак ексикозу у маленьких дітей, обов’язково проводиться термінова госпіталізація.
Заходи по відновленню рідини в організмі проводять в залежності від ступеня захворювання.
При ексикозі 1 ступеня хворому дають пити (по 50-100 мл на 1 кг маси тіла) глюкозо-сольовий розчин (регідрон, оралит і ін.). Стандартний глюкозо-сольовий розчин містить: натрію хлориду 3,5 г, натрію гідрокарбонату 2,5 г, калію хлориду 1,5 г, глюкози 20 г, кип’яченої води 1 л. При нормалізації стану припиняється блювота, стабілізуються артеріальний тиск і діурез.
При важких випадках і при сильному зневодненні організму, виконують внутрішньовенне введення рідин (реополіглюкіну, плазми і т. і.) Призначають дозоване пиття, по 1 чайній ложці кожні 5-10 хвилин, при сильній блювоті, рідину закопують в рот піпеткою.
Терапія антибіотиками проводиться в залежності від чутливості збудника основного захворювання до антибіотиків.
При успішній ліквідації ексикозу, хворому призначається дієтичне харчування, що складається з легко засвоюваної їжі.
Головний видавець і засновник сайту healthapple.info з 31 травня 2017 року. Редактор статей на сайті.