Демодекоз: причини появи, симптоми, діагностика і способи лікування.

Демодекоз – паразитарне шкірне захворювання, яке викликає кліщ(Demodex). 

Кліщ розмножується в волосяних фолікулах, сальних залозах шкіри та мейбомієвих залозах (видозмінених сальних залозах, розташованих по краю повік). Вражає в основному шкіру обличчя і зовнішніх вушних раковин, хоча в окремих випадках може мігрувати на шкіру грудей і спини. Живильним середовищем, необхідної для розмноження кліща, служить шкірне сало (себум).

Носіями кліща можуть бути багато людей, але захворювання проявляється гостро тільки при порушенні мікробного біоценозу шкіри та зниження імунітету. У таких випадках кліщ починає активно розмножуватися, в результаті чого на шкірі формуються асиметричні рожеві плями покриті лусочками, телеангіектазії, рожева або червона висипка, на місці якої потім виникають пустули (бульбашки з гноєм) або везикули (пухирці з прозорою рідиною).

Шкіра в цих місцях запалюється, потовщується і покривається мокнучими корочками. При відсутності лікування ураження шкіри може посилюватися, захоплюючи більш глибокі шари.

Причини появи демодекозу

Кліщ Демодекс відноситься до умовно-патогенних організмів і у 90% людей входить до складу нормального мікробного біоценозу шкіри обличчя, при цьому ніяк себе не проявляючи.

Активне розмноження кліща стає можливим, якщо біоценоз порушується, а місцевий імунітет знижується. Найчастіше зміна мікробного середовища відбувається внаслідок різних шкірних захворювань (запальних, бактеріальних), використання імуносупресантів (препаратів, що знижують імунний захист), наприклад, місцевих стероїдних мазей.

Поширенню демодекозу сприяють порушення в роботі нервової, судинної та ендокринної систем, захворювання шлунково-кишкового тракту, патології обмінних процесів.

Важливим фактором розвитку захворювання служить підвищене утворення шкірного сала і зміна його складу. Збільшення поверхневих ліпідів в складі себума призводить до посиленого розмноження патогенної флори, яка, своєю чергою, ініціює активність кліща. Гіперпродукція шкірного сала виникає у жінок в період гормональної перебудови, а також в результаті ендокринних захворювань і генетичної схильності. Істотну роль в активізації кліща грає рівень інсоляції, що впливає на посилення продукції себума.

У жарку пору року реєструється сплеск захворюваності на демодекоз, що пов’язано з підвищеним виробленням прозапальних речовин через надмірного впливу ультрафіолетових променів.

Класифікація захворювання

Демодекоз належать до групи паразитарних захворювань шкіри. Розрізняють дві клінічні форми – первинний і вторинний демодекоз.При раптовому сплеску розмноження кліщів (понад 5 особин на 1 см2 шкіри), відсутності супутніх дерматитів (акне, розації, себореї) і успішному лікуванні після терапії з використанням проти паразитарних засобів ставлять діагноз «первинний демодекоз». Як правило, захворювання відзначають у пацієнтів старше 40 років.

При наявності супутніх уражень шкіри (акне, розація, перорального дерматиту тощо), системних захворювань (лейкозу, ВІЛ та ін.) Діагностують вторинний демодекоз. Найчастіше він виникає у пацієнтів зі значно ослабленим імунітетом. Іноді до вторинного демодекозу призводять терапія інгібіторами рецепторів епідермального фактора росту, хронічна ниркова недостатність і УФ-вплив. Захворювання може маніфестувати в будь-якому віці та характеризуватися значною площею ураження і виразністю симптомів. Поразка повік призводить до демодекозного блефарокон’юнктівіту (запалення повік і їх слизової оболонки, прилеглої до ока), який виникає як ізольовано, так і паралельно з демодекозом шкіри обличчя.

Залежно від характеру проявів на шкірі розрізняють:

  • Акнеформний демодекоз. На шкірі присутні папули та пустули, що нагадують висипання при вугрової висипки.
  • Розаціаподібний демодекоз. Папули з’являються на тлі розлитої еритеми (почервоніння шкіри).
  • Себорейний демодекоз. Висип на шкірі супроводжується пластинчастим лущенням.
  • Офтальмологічний демодекоз. Шкіра вік запалена, присутнє почуття стороннього тіла в очах.

Симптоми демодекозу

На шкірі людини паразитують два види кліща Demodex folliculorum (довгий кліщ) і Demodex brevis (короткий кліщ).

Залежно від виду кліща переважають ті чи інші елементи ураження шкіри. Розвиток Demodex folliculorum частіше призводить до еритеми та злущування епітелію шкіри. Demodex brevis викликає формування конусоподібних папул, покритих сірими лусочками. Іноді відзначаються симетричні папулопустульозні елементи (бульбашки з прозорою рідиною або гноєм), оточені запальним інфільтратом.

Іноді розмноження кліщів призводить до приєднання вторинної гнійної інфекції, в ході якої розвиваються великі гнійні пустули та навіть абсцеси.

При локалізації кліща на шкірі повік на краю вій і навколо них утворюються лусочки та своєрідний «комірець». Хворий скаржиться на свербіж, що посилюється під впливом тепла та УФ-променів, відчуття чужорідного тіла в очах, втома очей, відчуття печіння. У кутах очей накопичується в’язкі та клейкі виділення, особливо вранці. Шкіра стає сухою і тонкою, а уражені демодекозом ділянки товщають і покриваються мокнучими корками.

Тривалий перебіг захворювання може призвести до втрати вій і заміщенню волосяних фолікулів рубцевої сполучною тканиною.

Діагностика демодекозу

Виявити демодекоз можна лише за сукупністю клінічних ознак і за допомогою лабораторної діагностики. Шкірні прояви при демодекозі можуть істотно варіюватися, «маскуючись» під інші захворювання, що ускладнює постановку діагнозу. Так, при акнеформному демодекозі папули та пустули нагадують вугровий висип, при розаціаподобній формі папули та пустули з’являються на тлі еритеми, при себорейній формі висип покривається сіруватими корочками. Такі різноманітні прояви демодекозу роблять обов’язковою лабораторну діагностику для виділення кліщів з вогнищ ураження.

Лабораторна діагностика передбачає мікроскопію секрету сальних залоз і вмісту пустул.

Модифікований метод діагностики полягає в поверхневій біопсії («скотч-пробі»), коли матеріал відбирають за допомогою покривного скла з клеєм. Можлива також діагностика з використанням дерматоскопу та конфокального лазерного мікроскопа.

До яких лікарів звертатися

Постановкою діагнозу і призначенням терапії демодекозу займається дерматолог. Якщо причиною надмірної активності сальних залоз є ендокринні захворювання або вікові порушення гормонального фону, до лікування підключається ендокринолог. Якщо демодекоз розвивається на тлі захворювань шлунково-кишкового тракту, потрібна консультація гастроентеролога.

Лікування демодекозу

Терапія первинного демодекозу зазвичай не представляє складнощів, хоча і вимагає певного часу – на 4-6 тижнів лікар призначає приймання пероральних акарицидних (знищують кліщів) препаратів і місцеві акарицидні засоби.

Лікування вторинного демодекозу повинно бути комплексним і включати терапію супутніх захворювань. При виражених папулопустульозних висипаннях до призначень додають мазі та пасти, що містять цинк, іхтіол і т.д. У разі акнеформного демодекозу антипаразитарні засоби доповнюють системними ретиноїдами та фізіотерапевтичними процедурами. При демодекозі повік крім антипаразитарних препаратів необхідні антихолінестеразні засоби, які використовуються при глаукомі. Вони паралізують кліщів і перешкоджають їх розмноженню.

Слід зазначити, що багато препаратів, особливо системної дії (призначаються у вигляді таблеток), можуть мати побічні ефекти, тому терапію повинен призначати лікар, враховуючи анамнестичні дані пацієнта, перебіг і форму демодекозу.

Ускладнення

Кліщі Demodex, проникаючи в глибокі шари шкіри, можуть викликати розвиток запальних і бактеріальних процесів. В результаті формуються запальні інфільтрати, які, заміщаючись фіброзною тканиною, спотворюють риси обличчя. Шкіра втрачає еластичність, грубіє і пігментується. Демодекоз повік може стати причиною хронічного блефариту, кон’юнктивіту.

Профілактика демодекозу

Профілактика демодекозу передбачає догляд за шкірою обличчя, підтримання загального і місцевого імунітету. Необхідно утримуватися від застосування кремів з гормональними компонентами, якщо вони не призначені лікарем. У разі виявлення демодекозу у кого-небудь з членів сім’ї не слід користуватися його рушником і постільною білизною. Кисті для макіяжу повинні бути індивідуальними та регулярно очищатися.

Поза шкіри господаря кліщі зберігають життєздатність при кімнатній температурі протягом 9 діб.

Соцмережі