Менінгіт

Зміст Сховати

Запалення оболонок головного або спинного мозку. Клінічними ознаками менінгіту є ригідність шиї (напруга м’язів шиї, в результаті якого голова закинута назад і хворий не дає її зігнути вперед), головний біль, підвищення температури, зміна свідомості, непереносимість світла і звуків. Менінгіт може бути як самостійним інфекційним захворюванням, так і ускладненням інших захворювань. Захворювання характеризується високою летальністю, а багато хворих, що вижили отримують довічні важкі ускладнення (глухота, епілепсія і ін.).

Менінгіт

Менінгіт без тіні сумніву можна назвати одним з найбільш небезпечних і важких захворювань, яке призводить до серйозних наслідків і іноді навіть загибелі пацієнта. Він може бути, як первинною недугою, так і стати ускладненням інших інфекційних захворювань, що не були вчасно проліковані. Як же запідозрити менінгіт у дітей і дорослих, які найбільш характерні симптоми цієї недуги і які сучасні методи лікування менінгіту застосовують в XXI столітті?

Менінгіт у дорослих

Менінгіт у чоловіків

Чоловіки частіше страждають від менінгіту в молодому віці (20-30 років). Характер запального процесу в більшості випадків – гнійний, так як найпоширенішою причиною є менінгококи, пневмококи, гемофільна паличка. Також на тлі недолікованого з різних причин туберкульозу нерідко розвивається туберкульозний менінгіт.

Часто причиною розвитку хвороби є недбале ставлення до різних захворювань, які здаються чоловікам несерйозними: запальні процеси ротової порожнини, пазух носа, отити, бронхіти, респіраторні інфекції.

Менінгіт у жінок

Жінки хворіють на менінгіт набагато рідше, ніж чоловіки. Однак особливу небезпеку ця недуга представляє в період вагітності, який є станом тимчасового зниження захисних сил організму. Профілактикою є максимальне обмеження контактів і своєчасне лікування різних запальних процесів.

Менінгіт у дітей

Менінгіт у дітей дошкільного віку

Менінгіт у дітей до 5 років становить смертельну небезпеку, так як для кожного двадцятого малюка це захворювання закінчується фатально. Якщо дитина під час пологів інфікувалася від матері стрептококом агалактія, то у неї є ризик дуже важкого менінгіту, причиною якого є саме цей небезпечний для них мікроорганізм.

Діти у віці до 5-6 років найбільш часто хворіють на вірусні менінгіти, але найнебезпечнішими є все-таки бактеріальні, викликані менінгококом, пневмококом і гемофільною паличкою. Найбільш надійним захистом від цих недуг є вакцинація. При найменшій підозрі на менінгіт необхідна екстрена госпіталізація в інфекційну лікарню, так як при блискавичній формі рахунок йде на лічені хвилини.

Менінгіт у школярів

Менінгіт у школярів виникає набагато рідше, ніж у малюків в дошкільному віці. Найкращим захистом є своєчасна вакцинація.

Що таке менінгіт

Що собою являє менінгіт

Менінгіт – це важке інфекційне захворювання, при якому розвивається запалення оболонок головного мозку. Вони покривають зовні речовину головного мозку, зовні вони захищені кістками мозкового відділу черепа. З огляду на що виділяють 2 види оболонки головного мозку (м’яку і тверду), то і менінгіт може бути двох різновидів:

  • лептоменінгіт – запалення м’якої оболонки головного мозку, який зустрічається в 98% випадків,
  • пахіменігіт – запалення твердої мозкової оболонки (виникає вкрай рідко).

Ознаки менінгіту, часом, розвиваються настільки стрімко, що стан пацієнта погіршується прямо на очах. Це захворювання є однією з найбільш поширених причин летального результату серед захворювань головного мозку і його оболонок. Але навіть в тому випадку, коли пацієнта вдалося врятувати, наслідки менінгіту, перенесеного одного разу, нерідко залишаються назавжди і можуть стати причинами стійкої непрацездатності.

Поширеність менінгіту

Перші згадки про симптоми менінгіту можна знайти в працях Гіппократа. Про цю недугу знали лікарі в період Епохи Відродження. В кінці XVII століття головною причиною менінгіту лікарі назвали туберкульоз, який забрав життя мільйонів людей по всьому світу. До появи перших антибіотиків це захворювання було смертельним вироком для хворого, так як ймовірність летального результату наближалася до 95%. Поворотним моментом в лікуванні цієї недуги став винахід пеніциліну, застосування якого відразу знизило в рази відсоток фатальних випадків. Другою найважливішою ланкою в радикальній боротьбі з цим важким недугом стало винайдення вакцини проти пневмокока та гемофільної палички, які на сьогоднішній день внесені до Календаря обов’язкових щеплень для дітей, і менінгокока, який неодмінно туди потрапить в найближчі роки.

Менінгіт – це захворювання, яке поширене в усіх країнах світу, проте держави з низьким рівнем добробуту є додатковим фактором ризику. Найбільш схильні до нього малюки дошкільного віку і молоді чоловіки. Зустрічальність менінгіту, симптоми якого зазвичай досить специфічні для людей будь-якого віку, зростає в зимово-весняний період. Поширеність цієї недуги в Україні і країнах Європи на сьогоднішній день складає 3 випадки на 100 тисяч населення (бактеріальний менінгіт) і 10 випадків на 100 тисяч населення (вірусний менінгіт), проте ці цифри постійно змінюються. Кількість хворих на туберкульозний менінгіт безпосередньо залежить від якості лікування основного захворювання, яке для всіх країн сильно відрізняється.

Менінгіт: причини хвороби

Для того, щоб у людини почався менінгіт, причини можливі найрізноманітніші. Це захворювання належить до інфекційних, тому головним етіологічною ланкою є впровадження специфічного збудника.

Причини менінгіту для людей різних вікових груп неоднакові. Наприклад, ознаки менінгіту у дітей першого місяця життя обумовлені згубною дію переважно стрептокока агалактія, який потрапляє в їх організм при проходженні через родові шляхи матері. Це дуже агресивний збудник, який нерідко призводить до летального результату. Якщо у дитини шкільного віку або молодої людини розвинувся менінгіт, причини можуть бути пов’язані з інфікуванням пневмококом або менінгококом, в літньому віці – пневмококом або гемофільною паличкою. Цей момент принципово важливий з точки зору призначення правильної терапії антибактеріальними препаратами.

Вірусний менінгіт

Вірусний менінгіт є найбільш сприятливою формою цього захворювання, для якого характерна мінімальна ступінь пошкодження оболонки головного мозку і найбільший відсоток одужання без будь-яких наслідків. Це захворювання в переважній більшості випадків є вторинним і розвивається як ускладнення різних вірусних інфекційних хвороб. Серед найбільш частих причин вірусного менінгіту наступні:

  • ентеровірусна інфекція (вірус Коксакі, ECHO),
  • інфекційний мононуклеоз (вірус Епштейн Барра),
  • вірус герпесу,
  • цитомегаловірус,
  • гострі респіраторні вірусні інфекції (грип, аденовірусна інфекція та ін.).

Збудник проникає до оболонок головного мозку різним шляхом: через кров, з током лімфи або спинномозкової рідини. В результаті він викликає серозне запалення тканин, для якого не характерна поява гнійного ексудату (що є ознакою менінгіту, викликаного бактеріями).

Вірусний менінгіт відрізняється досить короткостроковими плином: гостра стадія захворювання триває 2-3 дні, і вже на 5 добу настає значне полегшення самопочуття. Вірусний менінгіт у дорослих не так небезпечний, як в дитячому віці, тому будь-яка поява сильного головного болю в поєднанні з блювотою на тлі поточної вірусної інфекції вимагає обов’язкового огляду лікарем.

Бактеріальний менінгіт

Бактеріальний менінгіт – це значно важча форма захворювання, в порівнянні з вірусним. Для нього характерна поява гнійного ексудату на поверхні оболонки головного мозку, який сильно ускладнює відтік спинномозкової рідини, що призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску. До того ж наявність вираженого запального процесу супроводжується високою лихоманкою і симптомами загальної інтоксикації. Бактеріальний менінгіт часто призводить до вираженого порушення свідомості (аж до коми), іноді супроводжується галюцинаціями, психомоторною активністю.

Найбільш поширені причини бактеріального менінгіту у дорослих і дітей – це менінгокок, гемофільна паличка, пневмокок, золотистий стафілокок. До більш рідкісних збудників цього захворювання можна віднести стрептокок агалактія, який викликає менінгіт у дітей першого місяця життя: він проникає в їх організм від матері в процесі проходження родових шляхів.

Бактеріальний менінгіт може розвинутися як первинне захворювання або як ускладнення поточного запального процесу іншої етіології. Наприклад, нерідко він є наслідком нелікованої бактеріальної пневмонії, тонзиліту, синуситу, пієлонефриту, остеомієліту кісток (в тому числі черепа), при наявності абсцесу будь-якої локалізації (нерідко – головного мозку). На відміну від вірусного, бактеріальний менінгіт вимагає обов’язкового призначення сильних антибіотиків, до яких чутливі збудники. Без цього відсоток летальних випадків досягає 95%.

Туберкульозний менінгіт

Туберкульозний менінгіт розвивається в разі, коли до оболонок головного мозку лімфогенним або гематогенним шляхом проникає мікобактерія туберкульозу. У 80% випадків, це захворювання є ускладненням активного туберкульозного процесу в легенях, кістках, нирках, органах статевої системи і т. д. І набагато рідше цей стан виникає ізольовано, або в якості дебюту цього інфекційного процесу, або як віддалений наслідок давно перенесеного туберкульозу, від якого пацієнт був пролікований раніше.

Туберкульозний менінгіт раніше вважався хворобою, характерною для дітей і підлітків. Однак в XX столітті, він став з однаковою частотою виникати в різних вікових групах. Ще в позаминулому столітті він означав практично однозначний смертельний вирок для хворого, зараз же цей стан вкрай рідко закінчується фатально.

За характером процесу туберкульозний менінгіт є серозним, тобто при ньому немає гнійного ексудату на поверхні мозкових оболонок. Ця риса об’єднує його з вірусним. Однак протікає він набагато важче останнього і при найменшій підозрі на це захворювання, лікар-фтизіатр обов’язково призначає комплекс специфічних антибіотиків, активних у відношенні мікобактерії туберкульозу.

Інші види менінгіту

Вірусний, бактеріальний і туберкульозний менінгіт є найпоширенішими етіологічними видами цього захворювання. Однак, можливі й інші причини, які викликають менінгіт, симптоми якого будуть залежати насамперед від виду збудника інфекційного процесу. Серед них виділяють:

  • грибковий менінгіт (торулезний, кандидозний),
  • протозойний (токсоплазмоз),
  • змішаний (викликаний відразу декількома видами збудників),
  • неінфекційні процеси (метастази раку різної локалізації, системні захворювання сполучної тканини і т. д.).

У кожному разі ознаки менінгіту у дорослих і дітей матимуть свої особливості і лікування вибирається лікарем індивідуально.

Класифікація менінгіту за характером запального процесу

Залежно від характеру запального процесу при менінгіті, симптоми у дітей і дорослих відрізняються і дуже сильно. Це важливо не тільки для розуміння можливої ​​причини інфекційного процесу, а й безпосередньо впливає на лікувальну тактику. Існує два основних види цього захворювання: серозний і гнійний менінгіт.

Серозний менінгіт

Серозний менінгіт – це вид ураження мозкових оболонок, при якому вони виділяють прозорий ексудат (на відміну від гнійного), в якому присутні в основному лімфоцити. Характерною особливістю цього виду захворювання є відсутність некрозу (загибелі) окремих клітин, тому при правильній і своєчасній лікувальній тактиці у хворого настає повне одужання без будь-яких наслідків. Останній факт пояснює те, що серозний менінгіт є менш важким видом захворювання, в порівнянні з гнійним і набагато рідше стає причиною летального результату.

Найбільш поширеною причиною серозного менінгіту є вірусна інфекція, на її частку припадає близько 80% всіх випадків цього виду хвороби. Решта 20% – це бактерії, гриби, найпростіші, туберкульозне ураження, метастази раку, системні захворювання, кісти головного мозку та ін.

Серозний менінгіт – це захворювання, яке характерне в основному у дітей від 3 до 6 років і в переважній більшості випадків є ускладненням різних респіраторних або кишкових вірусних інфекцій. У дорослих воно зустрічається рідше і етіологія його більш різноманітна.

Якщо це захворювання буде своєчасно розпізнано, а хворий госпіталізований і розпочато терапію, то вже на 3-5 добу від дебюту серозного менінгіту, симптоми його почнуть швидко регресувати. Після повного лікування можливий відновний період, під час якого можливі зниження пам’яті і швидкості мислення, сонливість, порушення концентрації уваги. Однак, як правило, ці симптоми тривають недовго і вже через місяць наслідки менінгіту повністю пройдуть.

Гнійний менінгіт

Гнійний менінгіт – це важка форма цього захворювання, яка при відсутності лікування практично однозначно призводить до летального результату. Причиною його є бактерії, серед яких основні – це менінгокок, пневмокок, гемофільна паличка, золотистий стафілокок. До тих, що провокують менінгіт у дітей першого місяця життя, відноситься перш за все стрептокок агалактія. Однак іноді можливо і пряме інфікування мозкових оболонок при відкритих черепно-мозкових травмах. Найбільш часто гнійний менінгіт з’являється у людей з ослабленим імунітетом і дітей у віці до 5 років.

Особливістю гнійного менінгіту є те, що інфекційний збудник викликає активний запальний процес, при якому на поверхні оболонок головного мозку виділяється густий гнійний ексудат. Він призводить до некрозу (загибелі) окремих клітин, тому після перенесеного захворювання нерідко залишаються різні ускладнення.

За характером перебігу гнійного менінгіту виділяють блискавичну, гостру, абортивну і рецидивуючу форму. Найбільш часто зустрічається друга, проте найстрашнішою і практично не виліковною є блискавична. Остання зазвичай викликається менінгококом і вражає маленьких дітей. Терапія цього захворювання не так і складна, проте стрімка течія і швидко наростаючий набряк головного мозку нерідко призводять до того, що малюки гинуть ще до того, як виявляться в стаціонарі.

Менінгіт: симптоми захворювання

Симптоми менінгіту у дорослих і дітей досить специфічні і зазвичай запідозрити цей діагноз може практично будь-який лікар при звичайному огляді. Однак прояви хвороби дуже сильно залежать від того, який збудник став його причиною. Серозний і гнійний менінгіт мають абсолютно різний перебіг, клінічні прояви та діагностичні особливості.

Менінгіт: симптоми у дорослих

Якщо у хворого підозрюють серозний менінгіт, симптоми у дорослих зазвичай такі:

  • виражена лихоманка (40-41 ° С),
  • симптоми загальної інтоксикації (біль в м’язах, суглобах, кістках, ломота),
  • головний біль, який посилюється при рухах головою, яскравому світлі, шумі, розмові, жуванні,
  • нудота і багаторазова блювота, яка не приносить полегшення,
  • ригідність потиличних м’язів (голова закинута назад) і самої комфортною є поза на боці з притиснутими ногами,
  • різні симптоми ураження окремих черепно-мозкових нервів (порушення зору, слуху, нюху), також оглушення, сонливість.

Якщо класичні ознаки менінгіту даного виду супроводжуються більш важким загальним станом (пригнічення свідомості аж до коми), то найімовірніше мають місце ускладнення.

Якщо у людини розвинувся гнійний менінгіт, симптоми у дорослих, як правило, бувають наступними:

  • різкий початок з підвищення температури тіла до 39-40 ° С,
  • симптоми інтоксикації (озноб, тремтіння, ломота в м’язах, суглобах, кістках),
  • загальномозкові симптоми (головний біль, нудота, блювота, яка не приносить полегшення, у кожного другого трапляються судомні напади),
  • симптоми ураження мозкових оболонок (підвищення глибоких рефлексів, зниження черевних рефлексів, ригідність потиличних м’язів). Ці ознаки менінгіту може виявити лише лікар-невролог при огляді,
  • інші симптоми (різні порушення зору, слуху, нюху, порушення свідомості, активність або загальмованість, поява галюцинацій, марення),
  • для менінгококового менінгіту характерно поява геморагічної висипки, яка поступово піднімається від низу до верху.

Таким чином, якщо у хворого є підозра на менінгіт, симптоми у дорослих настільки специфічні, що лікар-невролог швидко може поставити діагноз на підставі даних огляду та бесіди з хворим.

Менінгіт: симптоми у дітей

Менінгіт у дітей є одним з найбільш важких і небезпечних захворювань, нерідко є причиною загибелі малюка. Особливо це стосується менінгококового менінгіту у дітей перших 2-4 років життя.

Якщо є підозри на серозний менінгіт, симптоми у дітей зазвичай розвиваються на тлі затяжної важкої гострої респіраторної або кишкової вірусної інфекції. Вони схожі з тими, що бувають у дорослих, за винятком того, що малюки часто не можуть чітко поскаржитися і стають млявими, плаксивими, примхливими. Легкий перебіг хвороби іноді може навіть і не викликати серйозного занепокоєння у батьків, так як буде нагадувати звичайну простудну хворобу. Однак в більш важких випадках можлива розгорнута клініка симптомів менінгіту у дітей, яка змушує їх викликати швидку допомогу. Особливістю цього захворювання у малюка є більш висока судомна готовність у порівнянні з дорослими, при спробі підняти його, притримуючи за тулуб, характерним симптомом є підтягування ніжок до живота.

Якщо є хоч найменша підозра на гнійний менінгіт, симптоми у дітей повинні максимально насторожити батьків і лікаря, який його оглядає. Блискавична форма менінгококового менінгіту протікає настільки стрімко, що за лічені години розвивається фатальний набряк мозку і інтоксикація, швидко призводять до загибелі від зупинки дихання та серцевої діяльності.

Ознаки гнійного менінгіту у дітей схожі з аналогічними для дорослих, проте протікають вони швидше. З огляду на що зібрати анамнез у дитини складно, важливою особливістю менінгіту є поява геморагічної висипки, яка спочатку виникає на ногах, а потім піднімається вгору (це важливий критерій менінгококового менінгіту).

Діагностика менінгіту

Своєчасна діагностика менінгіту дуже важлива, тому що від того, наскільки швидко буде розпочато лікування, часто залежить життя людини. Особливо це стосується важких форм серозних і всіх без винятку гнійних менінгітів.

Діагностика менінгіту є комплексом заходів, спрямованих на підтвердження цього діагнозу, уточнення характеру запального процесу (серозний або гнійний) і виявлення етіологічного фактора, який причетний до його виникнення (віруси, бактерії, гриби, мікобактерія туберкульозу і ін.). І навіть у разі, коли буде виявлено, що у даного хворого розвинувся гнійний бактеріальний менінгіт, то вкрай важливим є точна верифікація збудника, так як цей момент є вирішальним в лікувальній тактиці. На сьогоднішній день діагностика менінгіту дає можливість вже в першу добу захворювання точно визначитися з причинним фактором і швидко почати терапію.

Лабораторні ознаки менінгіту у дорослих

Перші ознаки менінгіту у дорослих – це звичайно ж специфічні для цього захворювання симптоми, які були описані вище. Вони настільки характерні, що запідозрити його можуть лікарі будь-якого профілю, а не тільки неврологи, які займаються безпосередньо його лікуванням. При найменшій підозрі на цю недугу хворі повинні бути якомога швидше направлені до стаціонару для розширеної діагностики менінгіту та адекватного лікування. Причому бажано, щоб він був доставлений туди бригадою швидкої допомоги, так як в процесі транспортування стан такого хворого може різко погіршитися (наприклад, розвинутися набряк головного мозку, пригнічення свідомості та ін.).

Після того, як пацієнта огляне лікар-невролог, він призначає різні додаткові методи обстеження, які дозволять повністю визначитися з діагнозом. Залежно від характеру запального процесу вони дещо відрізняються.

Лабораторні ознаки серозного менінгіту у дорослих такі:

  • Загальний аналіз крові.

Незначне підвищення рівня лейкоцитів (в більшій мірі за рахунок лімфоцитів) і ШОЕ. В іншому без особливостей.

  • Результат дослідження цереброспінальної рідини.

При проколі голкою вона починає витікати під тиском. Колір рідини прозорий. У ньому підвищений рівень лімфоцитів і білка, проте іноді може бути і нейтрофільний лейкоцитоз (що характерно для гнійного менінгіту). Дуже важливим є дослідження ліквору в динаміці, так як через 3-4 доби в ньому зберігається лише лімфоцитоз.

  • Мазок із зіву, носа, вірусологічне дослідження методом ПЛР, РІФ, ІФА крові.

Цей метод дозволяє ідентифікувати конкретного збудника.

  • Крім вірусів причиною серозного менінгіту можуть бути туберкульоз і гриби. Цих збудників можна виявити при мікроскопії ліквору після фарбування мазка.

Більш рідкісні причини розвитку вірусного менінгіту у дорослих (системні захворювання, метастази раку, кісти головного мозку) вимагають індивідуального підходу в діагностиці.

Лабораторні ознаки гнійного менінгіту у дорослих такі:

  • Загальний аналіз крові.

У ньому буде лейкоцитоз за рахунок нейтрофілів, зсув лейкоцитарної формули вліво аж до незрілих форм, значне збільшення ШОЕ.

  • Дослідження спинномозкової рідини.

Вона буде каламутною, на вигляд нагадувати гній. В аналізі буде виражений нейтрофільний лейкоцитоз, підвищений вміст білка. Після простого дослідження ліквор беруть для мікроскопічного дослідження і виявлення бактеріального збудника. Також проводять посів для виявлення чутливості до антибіотиків.

  • Серологічне дослідження крові для виявлення антитіл до конкретних збудників, їх титру і динаміки наростання або зниження.
  • Додаткові методи дослідження

Проводять виявлення первинного запалення інфекції (синусит, патологія порожнини рота, отит, пневмонія, пієлонефрит, абсцеси і остеомієліт будь-якої етіології), для цього проводять додаткові методи дослідження і запрошують для огляду профільних фахівців (ЛОР-лікар, стоматолог, пульмонолог, терапевт, хірург і ін.).

Лабораторні ознаки менінгіту, як серозного, так і гнійного, є прямим показанням до госпіталізації хворого (іноді навіть до відділення нейрореанімаціі або загальної реанімації) і призначенням специфічного лікування.

Лабораторні ознаки менінгіту у дітей

Ознаки менінгіту у дітей, також, як і у дорослих, можуть бути клінічними (специфічні скарги хворого, дані огляду), лабораторними та інструментальними. Особливістю цього захворювання в педіатрії є те, що від самого хворого практично ніколи не вдається отримати корисної інформації. Тому бесіда з батьками є головним ключовим моментом, який дозволяє лікарю запідозрити менінгіт.

Менінгіт у дітей – це вкрай важке захворювання, яке до сих пір забирає життя маленьких пацієнтів. Особливо це стосується гострої і блискавичної форм перебігу хвороби. Лікар-педіатр повинен вчасно розпізнати небезпечні симптоми хвороби і як можна швидше відправити дитину в дитячу лікарню, так як іноді рахунок йде на години або навіть хвилини.

Лабораторні та інструментальні ознаки менінгіту у дітей аналогічні тим, що існують для дорослих. Це стосується і серозного і гнійного менінгіту.

Інструментальні ознаки менінгіту

Інструментальні методи дослідження, які дозволяють діагностувати менінгіт у дорослих і дітей, застосовуються докторами не менше, ніж лабораторні. Вони дозволяють виявити характер процесу (гнійний або серозний), однак не в змозі точно ідентифікувати збудника інфекційного процесу. І, тим не менш, вони можуть допомогти виявити первинний осередок, наприклад, синусит, наявність абсцесу або остеомієліту кісткової тканини.

Найбільш поширеними методами інструментальної діагностики менінгіту є:

  • комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія,
  • електроенцефалографія або Ехо-енцефалографія,
  • нейросонографія (для малюків з незакрившимся великим родничком),
  • рентгенографія кісток черепа і при наявності показань інших областей (пазух носа, грудної клітки та ін.).
  • ультразвукове дослідження внутрішніх органів для виявлення ускладнень менінгіту або пошуку первинного запалення інфекції.

Залежно від ситуації лікар може направити хворого і на інші інструментальні методи обстеження, якщо того вимагає його стан.

Менінгіт: лікування захворювання. Ліки і додаткові методи

Якщо у хворого діагностовано менінгіт, лікування повинно бути розпочато в найкоротші терміни, адже нерідко від цього залежить його життя (особливо це стосується дітей у віці до 5 років, у яких спостерігається найбільший відсоток летальних випадків). Єдине місце, де може проводитися терапія – це інфекційна лікарня (дитяча або доросла). Ніяке самолікування, домашній прийом ліків або денний стаціонар неприпустимі. Стан будь-якого хворого на менінгіт може раптово погіршитися і це іноді вимагає надання невідкладної допомоги (наприклад, при розвитку набряку головного мозку, дихальної та надниркової недостатності, пригніченні свідомості аж до коми і ін.).

Якщо у хворого підтверджено менінгіт, лікування зазвичай включає наступні найважливіші напрямки.

Строгий постільний режим (і для дітей, і для дорослих), бажана одиночна палата (якщо такі взагалі є), в якій буде можливість створити оптимальні умови (приглушене світло, тиша), так як всі дратівливі чинники викликають напад сильного головного болю. Дієта також щадна, якщо хворий взагалі в змозі приймати їжу.

Етіотропна терапія – це лікування, спрямоване на усунення причини інфекційного процесу.

  • Для вірусного менінгіту – це противірусні засоби, для гнійного – призначення антибіотиків, до яких чутливий збудник, для туберкульозного – комбінації з протитуберкульозних препаратів, для грибкового – антимікотики і т. д.
  • Антибіотики призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно крапельно. У важких випадках можливе навіть введення їх через люмбальний катетер безпосередньо в спинномозкову рідину. Прийом таблеток не практикується. Курс лікування становить не менше 10-14 діб.
  • При вірусних менінгітах призначають рекомбінантні інтерферони, індуктори ендогенного інтерферону, імуномодулятори. Якщо припускають причетність вірусу герпесу – то ацикловір, якщо ВІЛ – то антиретровірусні препарати.
  • При бактеріальних менінгітах після того, як достовірно ідентифікований збудник вводять протименінгококовой або антистафілококовий гамма-глобулін або плазму.

Крім етіотропної терапії призначають і симптоматичні засоби:

  • Протинабрякові препарати (фуросемід, манітол),
  • Протисудомні ліки (седуксен, реланіум, фенобарбітал),
  • Дезінтоксикаційна терапія (інфузія колоїдів, кристалоїдів, електролітів),
  • Ноотропні препарати, які знижують ризик наслідків менінгіту для вищих психічних функцій (інтелект, пам’ять, увагу та ін.).

Залежно від ускладнень менінгіту, лікування може включати корекцію і супутніх патологічних станів: дихальної, надниркової, серцево-судинної недостатності. У кожному разі терапія проводиться індивідуально.

Наслідки менінгіту для дорослих і дітей

Наслідки менінгіту для дорослих і дітей можуть бути різними. При сприятливому перебігу хвороби і своєчасному лікуванні він може залишитися виключно в якості не кращої спогади з життя. Однак, на жаль, не завжди менінгіт закінчується благополучно.

У дітей в 1-5% випадків спостерігаються летальні випадки, найчастіше це характерно для блискавичної форми гнійного менінгіту (зазвичай, менінгококового). Для дорослих фатальні наслідки – рідкість.

Після перенесеного вірусного менінгіту характерний період астенії: млявість, слабкість, зниження пам’яті, концентрації уваги. Зазвичай він триває місяць. Для профілактики цього стану можна застосовувати полівітамінні комплекси і ноотропні засоби.

Після перенесеного гнійного менінгіту прогноз буде залежати від того, наскільки були пошкоджені життєво-важливі центри головного мозку. При відсутності своєчасного лікування можливі сліпота, глухота, порушення смаку та нюху, серйозні інтелектуальні розлади. Якщо терапія проведена своєчасно і в повному обсязі, то період відновлення аналогічний такому при вірусному менінгіті.

Профілактика менінгіту

Потенційні збудники менінгіту зустрічаються в будь-якій людині дуже часто (пневмокок, гемофільна паличка, золотистий стафілокок, безліч респіраторних та кишкових інфекцій). Однак далеко не всі, хто з ними контактує, насправді хворіють на менінгіт. Чому так виходить?

Як не допустити менінгіт?

Менінгіт часто виникає в уразливих групах населення, до яких відносяться насамперед діти перших 5 років життя. Крім них підвищений ризик цієї недуги мають особи з імунодефіцитом (у тому числі з ВІЛ інфекцією), які страждають від захворювань, що знижують імунітет (хвороби крові, цукровий діабет та ін.), Які беруть імунодепресанти (кортикостероїди, цитостатики, після променевої та хіміотерапії).

Профілактика менінгіту полягає в своєчасному лікуванні первинних осередків інфекцій, які потенційно можуть викликати це ускладнення, причому, як вірусних, так і бактеріальних. У період епідемій максимально обмежити контакти і застосовувати засоби індивідуального захисту органів дихання, регулярно мити руки і обробляти їх спиртовими спреями.

При найменшій підозрі на будь-який менінгіт (і серозний, і гнійний), необхідний огляд невролога і госпіталізація в стаціонар. Особливо це стосується дітей у віці до 5 років.

Чи існує щеплення від менінгіту?

Універсальне щеплення від менінгіту, яка захистила б людину від усіх можливих форм, не існує. Причина в тому, що його можуть викликати абсолютно різні інфекційні збудники (віруси, бактерії, гриби, найпростіші, туберкульоз і ін.). Однак на сьогоднішній день є можливість захистити себе і своїх близьких різними видами вакцин.

Щеплення від менінгіту, викликаного пневмококом і гемофільною паличкою, дозволила досить серйозно знизити частоту цієї хвороби. На сьогоднішній день вона включена в Національний календар щеплень і рекомендується дітям починаючи з 3 місяців і літнім людям. Вакцинація проти туберкульозу може вважатися щепленням від менінгіту, викликаного мікобактерією туберкульозу. Для профілактики вірусних менінгітів, викликаних на кір, краснуху, вітряну віспу застосовують відповідні вакцини.

Щеплення від менінгіту, викликаного менінгококом на сьогоднішній день не внесена в обов’язковий календар щеплень і, тим не менш, вона існує і рекомендована для дітей старше 2 років.

Список літератури

  1. Алексеева, Л. А. Диагностическое значение спектра цереброспинальной жидкости при бактериальных и вирусных менингитах у детей / Л. А. Алексеева, М. Н. Сорокина // Клиническая лабораторная диагностика. 2001.№ 2. С. 215-219
  2. Богомолов Б.П. Диагностика вторичных и первичных менингитов. // Эпидемиол. и инфекц. болезни, 2007. №6. С.44-48.
  3. Гусев Е. И., Бурд Г. С., Коновалов А. Н. Неврология и нейрохирургия. — 2000. — С. 654.
  4. Казанцев А.П., Зубик Т.М., Иванов К.С., Казанцев В.А. Дифференциальная диагностика инфекционных болезней. Руководство для врачей. М.: Мед. информ. агентство, 1999. — 481с. / Гл. 13. Менингиты и менингоэнцефалиты. С.342-379
  5. Кононенко В.В., Крамарев С.О., Чіпкий Л.П. та інші. Менінгококова інфекція та бактерійні менінгіти: клініка, діагностика та інтенсивна терапія (методичні рекомендації). К., 2004. – 32 с.
  6. Инфекционные болезни: национальное руководство. / Под ред. Н.Д. Ющука, Ю.Я. Венгерова. М.:ГЭОТАР-Медиа, 2009. 1056с. (С.725-735)
  7. Менингококковый менингит. Информационный бюллетень N°141. ВОЗ. Ноябрь 2015 г
  8. Ярош А. А., Криворучко И. Ф. Нервные болезни. — К.: «Вища школа», 1985. — С. 462.
  9. Meningococcal Disease (Neisseria meningitidis)/Centers for Disease Control&Prevention/July 24, 2015 ссылка
  10. Meningococcal Disease: Technical and Clinical Information/Centers for Disease Control&Prevention/July 24, 2015 ссылка
  11. Meningococcal Disease/Centers for Disease Control&Prevention/July 24, 2015 ссылка
  12. Meningococcal Disease/Centers for Disease Control&Prevention/July 24, 2015 ссылка
  13. Sejvar JJ, Johnson D, Popovic T, et al. Assessing the risk of laboratory-acquired meningococcal disease. J Clin Microbiolol 2005; 43:4811–4
Exit mobile version