Лімфаденіт

Зміст Сховати

Лімфаденіт – це запалення тканини лімфатичного вузла, або відразу декількох з них. У 95% випадків він виникає, як ускладнення основного захворювання, при наявності вогнища інфекції, які найчастіше мають місце під час простудних, шкірних, венеричних хвороб. Які ж основні причини цієї недуги, його форми, методи своєчасної діагностики і лікування, підщелепний лімфаденіт, шийний, пахвовий, паховий, які їх особливості?

Лімфаденіт у дорослих

Лімфаденіт у чоловіків

Лімфаденіт у дорослих чоловіків часто є ускладненням гострих вірусних захворювань верхніх дихальних шляхів або венеричних хвороб. Первинна форма хвороби зустрічається дуже рідко.

Лімфаденіт у жінок

Лімфаденіт у жінок викликається тими ж причинами, що і у чоловіків. Однак для них існує ще й своя специфічна – гострий гнійний мастит. Він розвивається часто в ранньому післяпологовому періоді, якщо вчасно не було налагоджено грудне вигодовування або не дотримувалися правил особистої гігієни при годуванні груддю. Це захворювання вимагає обов’язкової участі лікаря-гінеколога або хірурга, адже в ряді випадків може знадобитися хірургічне лікування. Лімфаденіт у жінок також може виникнути при недбалому голінні шкіри в пахвовій області або статевих органів.

Лімфаденіт у дітей

Найпоширенішими в дитячому віці інфекційними захворюваннями є запалення різних відділів ЛОР-органів. Діти часто хворіють тонзилітом, отитом, гайморитом, у них нерідко виникають гострі стоматологічні хвороби (пульпіт, періодонтит). Тому лімфаденіт у дітей представлений найчастіше запаленням шийних, підщелепних, привушних лімфатичних вузлів.

Крім цього, дитина може захворіти і специфічними для його віку недугами, особливо, якщо вона не отримала захист у вигляді своєчасної вакцинації. Лімфаденіт у дітей – це реакція організму на скарлатину, кір, паротит, дифтерію та ін.

Захворювання найчастіше протікає не важко, при адекватному лікуванні первинного запального вогнища проходить досить швидко. Однак будь-яке збільшення в розмірі лімфатичних вузлів у дітей вимагає обов’язкового огляду лікарем.

Що таке лімфаденіт

Лімфаденіт – це досить поширене захворювання, під час якого в лімфатичних вузлах розвивається запалення. Відомо, що ці органи є специфічними бар’єрами, які дозволяють стримувати поширення патогенних мікроорганізмів із сусіднього запального вогнища по всьому організму людини. Але іноді вони самі стають джерелом інфекції, в тому випадку, якщо в них формується нагноєння. Лімфаденіт у дорослих і дітей нерідко стає причиною госпіталізації, в ряді випадків пацієнту може знадобитися допомога лікарів-хірургів.

Поширеність хвороби

Істинну поширеність лімфаденіту у дітей і дорослих оцінити дуже складно. Причина в тому, що нерідко це захворювання є ускладненням іншого (наприклад, гострого тонзиліту, гнійної рани, періодонтиту та ін.) І протікає не важко. В такому випадку, сили лікарів спрямовані на лікування основної недуги, а симптоми лімфаденіту проходять самостійно через кілька днів або пару тижнів без спеціальної терапії. Ситуації, коли хворий звертається з конкретною скаргою на збільшення будь-якого лімфатичного вузла або групи, хворобливість при дотику, і почервоніння шкіри над ними, бувають не так вже й часто. Тому достовірних даних про те, скільки ж пацієнтів проходили лікування лімфаденіту в кожній країні просто не існує. Одне можна стверджувати точно – це захворювання зустрічається набагато частіше, ніж це здається на перший погляд.

Лімфаденіт: причини захворювання

У переважній більшості лімфаденіт у дітей і дорослих є ускладненням інфекційного процесу різноманітної локалізації. Відбувається це через те, що мікроорганізми, що викликали появу запального захворювання, мігрують з током лімфи в найближчий лімфатичний вузол. У ряді випадків вони надходять туди вже убитими, якщо на тлі захворювання проводиться адекватна протимікробна терапія (антибіотики, протигрибкові або противірусні препарати), або гинуть в них. Тому якщо у людини розвинувся лімфаденіт, причини його, швидше за все, будуть пов’язані з первинним захворюванням. Однак це буває не завжди.

Іноді у хворого виникає лімфаденіт, причини якого полягають в травматизації самого лімфовузла, під час якого відбулося безпосереднє проникнення мікробів через пошкоджену шкіру або слизову оболонку. Це трапляється дуже рідко і зазвичай у людей зі зниженою імунним захистом (на тлі хронічних хвороб, вірусу імунодефіциту, прийому кортикостероїдів, цитостатиків та ін.).

Найбільш поширені причини неспецифічного лімфаденіту – це стафілококи і стрептококи. Дані мікроорганізми потрапляють в регіонарні лімфовузли з потоком лімфи або крові. Первинні осередки запалення, найчастіше, – це карбункул, інфікована рана, тромбофлебіт, панарицій, фурункул, рожа, остеомієліт та ін.

Причини специфічного лімфаденіту – це поява певних патогенних мікроорганізмів, що викликають специфічні хвороби, – гонорея, сифіліс, туберкульоз, чума, туляремія, сибірська виразка та ін. В даному випадку процес запалення розвивається в найближчому лімфатичному вузлі, куди потрапили ці бактерії, після свого потрапляння в організм людини. Наприклад, при гонореї і сифілісі першими реагують пахові лімфовузли, так як знаходяться найближче до статевих органів.

Лімфаденіт: код в МКБ

Якщо у людини розвинувся лімфаденіт, код в МКБ визначається перш за все локалізацією ураженого лімфатичного вузла і характером перебігу запального процесу.

Гострий лімфаденіт, код в МКБ виділяється відповідно до галузі поразки, найбільш часто вони бувають наступними:

  • ураження лімфовузлів шиї, голови – L04.0,
  • ураження лімфовузлів тулуба – L04.1,
  • ураження пахвових лімфовузлів – L04.2,
  • ураження пахових лімфовузлів – L04 .3,
  • інші області поразки – L04.8,
  • ураження неуточненої локалізації – L04.9.

Рідше зустрічаються неспецифічні лімфаденіти, код в МКБ може бути наступним:

  • гострий або хронічний брижовий лімфаденіт – I88.0,
  • хронічний лімфаденіт якого лімфатичного вузла крім брижового – I88.1,
  • інші неспецифічні лімфаденіти у дорослих і дітей – I88.8,
  • неуточнені неспецифічні лімфаденіти – I88.9.

Якщо у хворого розвинувся лімфаденіт, код в МКБ ніяк не вплине на лікувальну тактику. Цей шифр потрібен в першу чергу лікарям для правильного заповнення всієї документації і звіту перед фондом обов’язкового медичного страхування.

Класифікація лімфаденіту

Лімфаденіт – це захворювання, яке може протікати по-різному. На прояви хвороби впливає передусім те, яка причина викликала його появу, яка тривалість запального процесу, є чи ні первинне інфекційне вогнище і яка локалізація ураженого лімфатичного вузла. Всі ці параметри взяті за основу клінічної класифікації лімфаденіту, симптоми і лікування якого безпосередньо залежать від приналежності цього захворювання у конкретного хворого до певної групи. Виділяють кілька різновидів цієї хвороби.

За походженням

Первинний лімфаденіт

Первинний лімфаденіт складає близько 5% від усіх випадків цього захворювання, адже при цьому відсутнє початкове джерело інфекції. Патогенні мікроорганізми проникають відразу в лімфатичний вузол при пошкодженні шкірного покриву або слизової над його поверхнею. Однак у більшості здорових людей при адекватній обробці рани подібного ускладнення все одно не виникає. І, тим не менше, якщо все-таки це сталося, то лімфатичний вузол вже є джерело інфекції і пацієнт обов’язково повинен звернутися на прийом до лікаря-хірурга. У ряді випадків може знадобитися його розтин, дренування і призначення антибіотиків при лімфаденіті, щоб бактерії з током лімфи і крові не поширилися до інших лімфатичних вузлів по всьому організму.

Вторинний лімфаденіт

У 95% випадків лімфаденіт є ускладненням, викликаним розвитком запального процесу в первинному вогнищі. Він може бути де завгодно, найчастіше це ЛОР-органи, порожнина рота, шкіра, статеві органи, молочна залоза та ін. Імунна система людини влаштована таким чином, що після попадання чужорідних патогенних бактерій в організм, вона починає виробляти захисні клітини крові, антитіла проти інфекції. При цьому живі, знищені або сильно ослаблені мікроби з потоком лімфи або крові доставляються в лімфатичні вузли, які знаходяться найближче до первинного вогнища. Ті, в свою чергу, збільшуються в розмірах, стають болючими, щільними, шкіра над ними червоніє, стає теплою на дотик. Саме такий механізм виникнення вторинного лімфаденіту у дорослих і дітей.

Головною ланкою в лікуванні цього захворювання є боротьба з мікроорганізмами в первинному вогнищі: лікування ангіни, видалення зуба при важкому періодонтиті, грамотна терапія гонореї, сифілісу та ін.

За перебігом запального процесу

Гострий лімфаденіт

У більшості випадків у хворих розвивається гострий лімфаденіт, який характеризується досить стрімким плином і бурхливими клінічними проявами. При цьому в своїй течії він проходить три фази, проте трапляється це не у всіх, що залежить від активності імунної системи хворого і своєчасності надання медичної допомоги.

Гострий лімфаденіт може бути катаральним, гіперпластичним і гнійним. На першій стадії запального процесу лімфатичний вузол збільшується в розмірі, стає щільним, хворобливим при дотику, шкіра над ним стає червоною і гарячою. При цьому людину мучать симптоми загальної інтоксикації: лихоманка, головний біль, слабкість, ломота в м’язах і суглобах.

Гіперпластична фаза є проміжною між катаральною і гнійною, під час неї відбувається поступове розплавлення лімфатичного вузла. Під час гнійної фази лімфатичний вузол являє собою інфільтрат, наповнений гноєм. При цьому він може прориватися на поверхню шкіри через її тонкі ділянки. У всіх хворих при цьому наголошується висока лихоманка, хворий щадить область поразки, так як найменший дотик до неї викликає сильні болі.

Якщо хворому вчасно не була надана грамотна медична допомога, то гострий лімфаденіт може стати причиною тотального поширення інфекції по всьому організму (сепсису) і загрожувати життю. Нерідко при гнійній формі відбувається розрив капсули і поширення її вмісту в навколишні тканини з формуванням флегмони, паралімфаденіту. В даному випадку тактику визначає лікар-хірург, в більшості випадків він буде вибирати радикальний спосіб, тобто розтин ураженого лімфатичного вузла і призначення антибіотиків.

Гострий лімфаденіт – серйозне захворювання, при якому варто віддати перевагу традиційним методам терапії у кваліфікованого фахівця, а не вдаватися до самолікування і альтернативних способів.

Хронічний лімфаденіт

Не у всіх людей це захворювання протікає яскраво і бурхливо. У деяких хворих лікарі виявляють затяжний характер запального процесу, при якому ставлять діагноз хронічний лімфаденіт. Особливістю його є тривалий прихований тип течії, він протягом декількох тижнів або навіть місяців зупиняється на фазі катарального запалення, тобто він довго не піддається гнойному розплавленню.

Клінічні прояви бувають не такими вираженими: пацієнта турбує незначне збільшення лімфатичного вузла (одного або декількох), помірна болючість при дотику і русі, колір шкіри і її температура можуть бути незначно змінені, а в ряді випадків залишаються колишніми. Хворий скаржиться на субфебрильну лихоманку, озноб, пітливість, розбитість, слабкість. Всі симптоми хронічного лімфаденіту поєднуються з тими, що викликає запальний процес в первинному вогнищі. Наприклад, при гонореї – це гнійні виділення з уретри, почастішання сечовипускання, при хронічному періодонтиті – болі при тиску на зуб, які посилюються при жуванні і ін. Іноді пацієнт не може чітко сформулювати симптоми свого стану, просто скаржиться на те, що погано себе почуває .

Іноді саме хронічний лімфаденіт дозволяє лікарю запідозрити в організмі людини тривалий поточний запальний процес. Тому будь-яке збільшення лімфатичних вузлів, особливо, якщо для цього немає ніяких явних причин (застуда), вимагає ретельного огляду фахівцем. Хронічний лімфаденіт необхідно диференціювати з іншими недугами, при яких тривале збільшення лімфовузлів – лімфогранулематоз, лейкоз, метастази злоякісної пухлини.

За характером запалення

Серозний лімфаденіт

Серозний лімфаденіт – це, як правило, первинна фаза запального процесу при цьому захворюванні. При гострій формі вона може тривати від кількох годин до кількох діб, після чого лімфатичний вузол піддається розплавлянню. При хронічному варіанті течії вона може протікати протягом декількох тижнів або навіть місяців. При цьому лімфовузол збільшується в розмірі, стає болючим при дотику або русі, проте високої лихоманки у хворого може і не бути (але це залежить від первинного захворювання). На цій стадії дуже важливо своєчасне виявлення хвороби, що спричинила появу лімфаденіту і адекватне лікування. Найчастіше лікарі вдаються до консервативних методів терапії.

Гнійний лімфаденіт

Гнійний лімфаденіт характеризується тим, що лімфатичний вузол піддається розплавлянню. Іноді відбувається розрив капсули і ексудат виливається в навколишні тканини, з потоком крові і лімфи поширюється по всьому організму. Цей стан загрожує життю і без допомоги фахівців самостійно не проходить.

Гнійний лімфаденіт, симптоми якого дуже яскраві і виражені, не може не звернути на себе увагу хворого. Область, де знаходиться лімфатичний вузол, набрякла, болюча, до неї неможливо доторкнутися, пацієнт щадить її і тому робить мінімальний обсяг рухів. Шкіра над ним червона, гаряча на дотик, іноді гнійник видно крізь тонкі ділянки шкірного покриву. У ряді випадків відбувається його розрив і ексудат виливається на його поверхню, він може бути білого або зеленуватого кольору з характерним солодкуватим запахом. У хворого зазвичай дуже висока температура і виражені симптоми інтоксикації (ломота, слабкість, головний біль, озноб).

За локалізацією процесу

Шийний лімфаденіт

Шийний лімфаденіт розвивається досить часто, адже основною причиною його появи буває первинна патологія ЛОР-органів або порожнини рота. Ще одним захворюванням, при якому лімфатичні вузли шиї можуть збільшуватися значно, є інфекційний мононуклеоз, який вкрай важкий для діагностики. Більш рідкісними, але дуже серйозними захворюваннями, при яких може розвиватися шийний лімфаденіт, є туберкульоз, сифіліс, гонорея, ВІЛ-інфекція.

При цьому захворюванні візуально можна побачити збільшені передні або задні шийні лімфатичні вузли. Як правило, патологічний процес захоплює їх відразу декілька. Шия збільшується в розмірі, при інфекційному мононуклеозі вона може стати ширше голови і нагадувати бичачу. При появі шийного лімфаденіту, особливо, якщо хворий не може вказати на наявність захворювання в ЛОР-органах або порожнини рота (тонзиліт, гайморит, стоматит, періодонтит і ін.), він повинен бути в обов’язковому порядку відправлений на консультацію до лікаря-терапевта. Той після бесіди та первинному огляду відправить його на ряд уточнюючих аналізів і обстежень. Дуже важливо виявити, яке саме захворювання призвело до появи шийного лімфаденіту.

Підщелепний лімфаденіт

Підщелепний лімфаденіт є найпоширенішою локалізацією цього захворювання. Особливо часто він зустрічається у дітей, так як інфекції верхніх дихальних шляхів або порожнини рота для них не є рідкістю. Основною причиною підщелепного лімфаденіту є тонзиліт, стоматит, періодонтит, ринофарингіт, гінгівіт. Також його можуть викликати специфічні збудники сифілісу, гонореї, туберкульозу, мононуклеозу та ін. У дитини це іноді бувають такі дитячі хвороби, як паротит, дифтерія, коклюш, скарлатина та ін. Іноді короткочасний підщелепний лімфаденіт з’являється в період прорізування зубів.

Хворі скаржаться на болі під нижньою щелепою, які можуть бути як односторонніми, так і двосторонніми. Збільшені лімфатичні вузли заважають нормальному руху в скронево-нижньощелепного суглоба і людям стає боляче пережовувати їжу. Через це маленькі діти можуть взагалі на кілька днів відмовлятися від неї, вони не можуть смоктати груди, так як це вимагає активної роботи м’язів і суглобів щелепного апарату.

Після адекватного лікування первинного захворювання (якщо потрібно – прийому антибіотиків), лімфатичні вузли можуть ще протягом 1-2 тижнів залишатися збільшеними і кілька хворобливими. Однак, якщо воно було проліковано повністю і запалення в лімфовузлі не набуло гнійного характеру, поступово вони зменшуються без спеціального лікування. Але в другому випадку, коли підщелепний лімфаденіт придбав гнійний характер, потрібна допомога лікаря-хірурга, адже необхідно вже більш радикальне лікування – його розтин і дренування.

Пахвовий лімфаденіт

Пахвовий лімфаденіт зустрічається набагато рідше, ніж дві перші форми. І на відміну від них він найчастіше набуває гнійного характеру, що вимагає обов’язкової участі лікаря-хірурга. Найбільш часто причиною пахвового лімфаденіту стають інфіковані рани на руці, грудях, спині, фурункули і карбункули, які нерідко розвиваються прямо в області пахвової западини. Вони можливі при травматизації волосяних фолікулів при неакуратному голінні і депіляції. Другою поширеною причиною для появи пахвового лімфаденіту є гнійний мастит або запалення молочної залози. Крім цього, його можуть викликати статеві інфекції, туберкульоз і ін.

Хворий скаржиться на появу хворобливого ущільнення в пахвовій області, яке заважає нормальному руху руки (особливо, при спробі підняти її вгору), не дає можливість спати на боці. Досить швидко запалення набуває гнійного характеру, і шкіра над ним червоніє, стає гарячою, іноді ексудат проривається назовні через стоншені ділянки шкіри в пахвовій западині. Пахвовий лімфаденіт дуже часто вимагає активних дій лікаря хірурга: розкриття, дренування і призначення системних антибіотиків. Хворий ні в якому разі не повинен намагатися самостійно розкривати гнійник, робити компреси і особливо прикладати до нього грілку.

Паховий лімфаденіт

Паховий лімфаденіт, в більшості випадків, – це результат поточної статевої інфекції. Дуже часто він є першим симптомом таких захворювань, як гонорея, сифіліс, хламідіоз і ін. Іноді хворі не помічають у себе симптоми цих недуг і звертаються до лікаря зі скаргою на появу в паху збільшеного ущільнення. Воно може бути болючим, а в ряді випадків – ні (як, наприклад, при сифілісі). Паховий лімфаденіт буває, як одностороннім, так і двостороннім – при статевих інфекціях найчастіше зустрічається саме цей варіант.

Другою можливою причиною даної локалізації патологічного процесу є запалення шкірного покриву, м’язів, кісток нижніх кінцівок. Найчастіше це фурункули, карбункули, інфіковані рани, тромбофлебіт, остеомієліт, трофічні виразки, бешихове запалення. І найрідкіснішою причиною пахового лімфаденіту є такі специфічні хвороби, як чума, туляремія, сибірська виразка та ін.

Характер перебігу запального процесу може бути, як серозним, так і гнійним. Тому лікарі далеко не завжди вдаються до розтину ураженого лімфатичного вузла. При появі пахового лімфаденіту дуже важливо своєчасно виявити причину і почати лікування первинного вогнища інфекції.

Більш рідкісні локалізації лімфаденіту

Набагато рідше в практичній медицині зустрічається брижовий лімфаденіт, який розвивається в результаті появи в черевній порожнині вогнища інфекції. Він може мати як гострий, так і хронічний характер і дуже важкий для своєчасної діагностики.

Лімфаденіт: симптоми захворювання

Якщо у хворого розвинувся лімфаденіт, симптоми можна умовно розділити на 3 групи:

  • Локальні ознаки захворювання.

Хворобливість в області ураженого лімфатичного вузла, яка посилюється при натисканні, русі. Збільшення його в розмірі. При формуванні гнійного лімфаденіту шкіра над ним стає червоною, гарячої на дотик, іноді можна пропальпувати всередині збільшеною області сам інфільтрат. Іноді гній може прориватися крізь тонкі ділянки шкіри, при цьому видно поява білої або зеленої рідини, що має специфічний солодкуватий запах.

  • Симптоми загальної інтоксикації.

Вони пов’язані з тим, що лімфатичний вузол стає джерелом інфекції. При серозній формі вони можуть взагалі бути відсутнім або бути вираженими в мінімальному обсязі. А ось при гнійній формі у хворого буває висока лихоманка, озноби, пітливість, слабкість, головний біль, ломота в м’язах, суглобах, кістках.

  • Симптоми запалення в первинному вогнищі інфекції.

Оскільки лімфаденіт в 95% випадків є вторинним захворюванням, його ознаки обов’язково поєднуються і з тими, що викликаються основною недугою (тонзиліт, стоматит, мастит, гонорея та ін.). Вони дуже різноманітні.

Діагностика лімфаденіту

Діагностика лімфаденіту можливо шляхом наступних заходів:

  • Спілкування з пацієнтом, розпитування про те, як давно з’явилися ознаки захворювання, з чим він сам їх пов’язує. Огляду з докладним вивченням усіх доступних груп лімфатичних вузлів.
  • Лабораторне обстеження. Загальний аналіз крові, сечі, біохімічне дослідження крові. Якщо проводилася пункція, розтин і дренування запаленого лімфатичного вузла обов’язковим є мікроскопія виділень, виявлення патогенних мікроорганізмів і аналіз на чутливість до антибіотиків.
  • Інструментальне обстеження. У ряді випадків доктору може знадобитися ультразвукове дослідження області ураженого лімфатичного вузла.

Однак найбільш важливою ланкою є виявлення первинного захворювання і проведення всіх необхідних для цього діагностичних процедур.

Лімфаденіт: лікування захворювання

Більшість хворих, у кого діагностовано це захворювання, запитують у доктора, як лікувати лімфаденіт. Дійсно, відповідь на це питання знаходиться в компетенції лікарів, адже він безпосередньо залежить від форми захворювання (гострий, хронічний), характеру запального процесу (серозний, гнійний) і звичайно від того, яке захворювання стало першопричиною його появи. Іноді заходи, спрямовані на купірування запального процесу в основному вогнищі, є єдиним ефективним заходом для терапії цього захворювання. Однак не завжди цього виявляється достатньо: якщо розвинувся гнійний лімфаденіт, лікування повинно бути спрямоване на усунення запального інфільтрату в лімфатичному вузлі раніше, ніж ексудат проникне в навколишні тканини або з потоком крові не рознесеться по всьому організму.

Лікувальна тактика при лімфаденіті

Якщо у хворого діагностовано лімфаденіт, лікування повинен призначати лікар. Це аксіома, яка не потребує доказів. Справа в тому, що саме фахівець (а найчастіше це лікар-хірург) зможе зрозуміти, який характер запалення в лімфатичному вузлі (гнійний або серозний) і визначити первинний осередок інфекції (якщо він є).

При серозному лімфаденіті, якщо лімфатичні вузли просто збільшені в розмірах і кілька болючі при пальпації, але немає вираженої гіперемії шкіри, лихоманки, серйозної інтоксикації, в більшості випадків доктора вибирають консервативну тактику. Однак це стосується безпосередньо лімфатичних вузлів і не означає, що вони не приймуть рішення виконати прокол для відводу рідини при гаймориті або видалення мигдалини. У кожному разі тактика вибирається індивідуально і урахуванням насамперед первинного захворювання. Тому відповідь на питання, як лікувати лімфаденіт серозної форми залежить перш за все від фонової хвороби, яка послужила причиною його розвитку.

Тактика при гнійному лімфаденіті зазвичай більш активна. Адже при цьому в лімфатичному вузлі відбувається процес гнійного розплавлення і при відсутності лікування капсула його може розірватися і ексудат проникає в довколишні тканини. Найгіршим варіантом лікування є сепсис – поширення патогенних мікробів з потоком крові по всьому організму. Тому в даному випадку лікарі-хірурги проводять розтин проблемного лімфатичного вузла, вміст беруть для мікробіологічного дослідження і аналізу на чутливість до антибіотиків. Часто в порожнину суглоба вводять кінчик гумової смужки-дренажу, по якій потім відходить гній. Одночасно з цим призначають антибіотики при лімфаденіті: вони знищують мікроорганізми, дозволяючи хворому швидше видужати. Однак ці ліки можуть бути показані також при серозній формі захворювання, якщо лікар припускає бактеріальний характер основної хвороби (ангіна, остеомієліт, гонорея та ін.).

Необхідно знати, як точно не варто лікувати лімфаденіт:

  • намагатися самостійно розкрити лімфатичний вузол і видавити з нього гній,
  • прикладати до області ураження грілку або компреси з різними ліками,
  • використовувати засоби народної медицини (трави, сечу і ін.),
  • Ігнорувати проблему і чекати, поки гнійник розкриється самостійно.

Чи застосовують антибіотики при лімфаденіті

Антибіотики при лімфаденіті застосовують дуже часто. Причина в тому, що до нього приводять дуже часто інфекції бактеріального походження. Найпоширенішими збудниками цього захворювання є стрептококи і стафілококи.

Вибір антибіотика при лімфаденіті непросте завдання, яке під силу тільки лікарю. Найчастіше він робить вибір емпірично, тобто призначає його з урахуванням первинного захворювання. Зазвичай це препарати пеніцилінового ряду, цефалоспорини, макроліди, фторхінолони, тетрацикліни. Іноді він орієнтується на результат посіву вмісту запаленого лімфатичного вузла. Для деяких захворювань (гонорея, сифіліс, туберкульоз і ін.) існують індивідуальні лікарські схеми, тому однозначно відповісти на питання, як лікувати лімфаденіт у жінок і чоловіків антибіотиками, неможливо.

Як лікувати лімфаденіт у дітей

У більшості випадків лікувати лімфаденіт у дітей не потрібно, адже найчастіше він викликається різними респіраторними інфекційними захворюваннями або характерними дитячими хворобами (скарлатина, коклюш, дифтерія, паротит). Однак лікарю важливо виявити первинне захворювання і призначити грамотну терапію. До того ж збільшені лімфатичні вузли можуть бути симптомом зовсім інших недуг, таких, як лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома, метастази злоякісної пухлини і ін.

Тому відповідь на питання, як лікувати лімфаденіт у дитини, варто поставити своєму лікарю-педіатру. У разі підозри на гнійний характер запального процесу він передасть малюка лікарю-хірургу або дасть направлення на госпіталізацію в стаціонар.

Підщелепний лімфаденіт: лікування у дорослих і дітей

Якщо у хворого є підщелепний лімфаденіт, лікування буде вибиратися лікарем індивідуально. У більшості випадків ніяких спеціальних заходів не потрібно, адже дуже часто він розвивається як наслідок застудної інфекції. У переважної більшості людей хоча б раз у житті неодмінно розвивався підщелепний лімфаденіт, лікування якого зводився виключно до грамотної тактики терапії основного захворювання. І далеко не завжди була необхідність допомоги лікаря-хірурга.

Лікування підщелепного лімфаденіту, якщо він придбав гнійну форму, також зводиться до розтину і дренування проблемного лімфатичного вузла, призначенням адекватних антибіотиків.

Профілактика лімфаденіту

Профілактика лімфаденіту зводиться насамперед до запобігання і своєчасного лікування вогнищ інфекції. Особлива увага приділяється захисту від венеричних хвороб, які призводять до пахової локалізації процесу. Специфічної профілактики лімфаденіту у жінок і чоловіків не існує.

Exit mobile version